Як з’ясували дослідники, для функціонування клітини необхідна співпраця принаймні трьох видів складних молекул: ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти), РНК (рибонуклеїнової кислоти) та білків. Сьогодні небагато вчених стверджує, що повноцінна жива клітина несподівано і цілком випадково утворилася з суміші неживих сполук. Але яка ймовірність того, що випадково могли сформуватися РНК чи білки?a

Ідея про самозародження життя великою мірою ґрунтується на експерименті, проведеному в 1953 році. Того року Стенлі Міллер вперше зміг отримати деякі амінокислоти — складові білків. Для цього він пропускав електричні розряди через суміш газів, з яких, на думку вчених, складалася атмосфера первісної Землі. Згодом амінокислоти знайшли також у метеоритах. Чи ці відкриття означають, що всі основні складові живої матерії могли виникнути випадково?

Роберт Шапіро, заслужений професор хімії у відставці з Нью-Йоркського університету, каже: «Деякі дослідники припускають, що всі “будівельні блоки” життя можна легко отримати під час експериментів на кшталт Міллерового або добути з метеоритів. Але все набагато складніше»²b.

Розгляньмо молекулу РНК. Вона побудована з менших складових, які називаються нуклеотидами. Молекули нуклеотидів відрізняються від молекул амінокислот і є тільки трохи складнішими. За словами Шапіро, «нуклеотиди ніколи не утворювалися під час експериментів з пропусканням електричного розряду, і їх також не знаходили, досліджуючи метеорити»³. Як зазначає Шапіро, ймовірність того, що самовідтворна молекула РНК випадково утворилася у водоймі з великою концентрацією хімічних складових, «надзвичайно мізерна. Якби це сталося десь у видимому Всесвіті хоча б раз, це було б небувалою удачею»⁴.

Що ж сказати про молекули білків? Вони можуть складатися з різної кількості амінокислот — від п’ятдесяти до кількох тисяч,— які поєднані між собою в чітко визначеній послідовності. Звичайний білок будь-якої «простої» клітини містить у середньому 200 амінокислот. Навіть у таких клітинах існують тисячі видів білків. Ймовірність того, що одна молекула білка, яка складається лише зі 100 амінокислот, могла випадково утворитися на Землі, становить приблизно 1 до 1 квадрильйона.

Вчений Губерт Йокі, прихильник теорії еволюції, каже: «Неможливо, щоб при зародженні життя на Землі першими були білки»⁵. Для утворення білків необхідні молекули РНК, а для РНК — білки. А що, коли попри такі мізерні шанси молекули білків та РНК все-таки з’явилися самі собою, та ще й у тому ж місці і в той же час? Який існує шанс, що вони стали б співпрацювати і дали початок життю, котре б самостійно відтворювало і підтримувало себе? «Можливість того, що це сталося саме собою (при довільній суміші білків і РНК), є вкрай малою»,— каже д-р Керол Клілендc з Інституту астробіології НАСА. «Все ж,— продовжує вона,— більшість дослідників, здається, вважає, що якби їм вдалося пояснити самовільне виникнення білків і РНК у первісних природних умовах, то можна було б твердити, що співпраця між цими молекулами також могла початися самовільно». А ось що Керол Кліленд говорить стосовно сучасних теорій про самозародження цих «будівельних блоків» усього живого: «Жодна з них не в змозі обґрунтовано пояснити, як це сталося»⁶.

Чому ці факти важливі? Подумайте, з якою трудністю стикаються вчені, що вірять у самозародження життя. Це правда, вони змогли одержати деякі амінокислоти, що є в живих клітинах. У лабораторіях під час добре продуманих експериментів, якими керували дослідники, вдалося створити навіть складніші молекули. У майбутньому науковці сподіваються отримати всі складові, необхідні для створення «простої» клітини. Але що цим вони доведуть? Таких науковців можна прирівняти до вченого, який з природних хімічних елементів виготовляє сталь, пластик, силікон та дріт, конструює з них робота і програмує його так, щоб він створював копії самого себе. Однак погодьтесь: своїм досягненням вчений лише доведе, що розумна істота здатна придумати вражаючу машину.

Те саме можна сказати і про науковців-еволюціоністів. Якби їм колись вдалося створити клітину, це було б справжнім досягненням. Але чи вони довели б, що клітина з’явилася сама собою? Чи, може, щось зовсім протилежне?

Що думаєте ви? Як свідчать відомі на сьогодні наукові факти, життя може повстати лише з життя, яке вже існує. Тому потрібно мати надзвичайно сильну віру, аби твердити, що жива клітина, навіть дуже «проста», виникла випадково з неживих сполук.

Що каже багато вчених? Клітини всіх живих організмів можна поділити на дві великі групи — з ядром і без ядра. Клітини людей, тварин та рослин мають чітко виражене ядро і називаються еукаріотичними. А клітини бактерій ядра не мають, тому називаються прокаріотичними. Оскільки еукаріотичні клітини складніші за прокаріотичні, чимало науковців вважає, що клітини тварин і рослин еволюціонували з клітин бактерій.

На думку багатьох вчених, протягом мільйонів років деякі «прості» прокаріотичні клітини ковтали інші клітини, не перетравлюючи їх. Згідно з цією теорією, ненаділена розумом «природа» не лише винайшла спосіб, як докорінно змінити функції проковтнутих клітин, але й здогадалась, як клітина-господар може під час поділу утримувати їх у собі⁹a.

Що виявляють факти? З розвитком мікробіології люди змогли зазирнути всередину найпростіших з відомих сьогодні прокаріотичних клітин. Еволюціоністи припускають, що перші живі клітини нагадували сучасні бактерії¹⁰.

Якщо теорія еволюції правдива, вона мусить дати достовірне пояснення того, як могла перша «проста» клітина виникнути сама по собі. Проте якщо життя кимось створене, то дивовижний задум має бути очевидним навіть у найкрихітніших істотах. Запрошуємо вас на екскурсію в дивовижний світ прокаріотичної клітини. Протягом екскурсії час від часу запитуйте себе, чи могла така клітина повстати випадково.

ЗАХИСНИЙ МУР КЛІТИНИ

Для того щоб здійснити мандрівку у світ прокаріотичної клітини, треба стати в сотні разів меншим за крапку наприкінці речення. Однак і тоді потрапити в клітину нелегко, адже її оточує міцна гнучка мембрана. Хоча ця мембрана в 10 000 разів тонша за листок паперу, вона захищає клітину, немов цегляний мур фабрику. Але мембрана клітини значно складніша, ніж мур із цегли та цементу. Чому?

Мембрана, наче мур, оберігає клітину від шкідливого зовнішнього впливу. Все ж вона не є суцільною, і завдяки цьому клітина «дихає»: маленькі молекули, наприклад кисню, вільно проникають всередину і виходять назовні. Крім того, мембрана не пропускає в клітину більш складних та небезпечних молекул і не випускає з неї потрібних. Як їй все це вдається?

Повернімося знову до прикладу з фабрикою. Зазвичай на фабриці є охорона, яка перевіряє, що заносять і виносять через ворота. Подібно і в мембрані є спеціальні білкові молекули — свого роду ворота й охорона клітини.

Деякі з цих білків (1) мають посередині наскрізний отвір, через який входять і виходять лише певні молекули. Інші білки відкриті з одного боку мембрани (2) і закриті з другого. Вони мають всередині «шлюз» (3), форма якого відповідає певній речовині. Коли ця речовина входить у «шлюз», відкривається інший кінець білка, щоб речовина через мембрану потрапила в клітину (4). Усі ці процеси відбуваються на поверхні навіть найпростіших клітин.

ВСЕРЕДИНІ ФАБРИКИ

Уявіть собі, що «охорона» пропустила вас всередину клітини. Прокаріотична клітина наповнена водянистою рідиною, багатою на мінеральні солі, поживні речовини та інші субстанції. З цих сирих інгредієнтів вона виробляє необхідні речовини. У клітині немає хаосу і, наче на добре організованій фабриці, все відбувається дуже злагоджено. Тисячі хімічних реакцій проходять у точній послідовності та за визначеним графіком.

Багато часу клітина витрачає на виготовлення білків. Як виглядає цей процес? Спершу ви бачите, як клітина виробляє приблизно 20 різних «будівельних блоків» — амінокислот. Ці «будівельні блоки» надходять до рибосом (5), які, немов машини, збирають потрібні білки, поєднуючи амінокислоти в точному порядку. Численними функціями в клітині, подібно як різними операціями на фабриці, керує спеціальна «комп’ютерна програма», тобто код, записаний у ДНК (6). Саме від ДНК рибосоми отримують копію детальних вказівок про те, як і який білок потрібно зібрати (7).

Ще більше захоплює те, що відбувається далі. Кожен утворений білок скручується і згортається, набуваючи унікальної об’ємної форми (8). Власне від форми білка залежить його функціяb. Уявіть собі конвеєр, на якому збирають двигуни. Для того щоб двигун працював, усі деталі мають бути точно виготовлені. Те саме можна сказати і про білок. Якщо він не буде правильно побудований і згорнений, то не виконуватиме належно своєї функції, а, можливо, навіть пошкодить клітину.

Як білок потрапляє до місця свого призначення? На кожному білку є «ярличок з адресою». Саме цей «ярличок» допомагає білку дістатися туди, де він потрібен. Хоча щохвилини в клітині будуються тисячі білків, жоден з них не блукає, а безпомилково потрапляє у відповідне місце.

Чому ці факти важливі? Складні молекули найпростіших організмів не утворюються самі по собі і розпадаються за межами клітини. Але навіть у самій клітині вони не можуть утворюватися без допомоги інших складних молекул. Наприклад, для утворення АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти) — особливої молекули, яка акумулює енергію,— потрібні ферменти, а для вироблення ферментів потрібна енергія АТФ. Також для утворення ферментів необхідна ДНК (про цю молекулу піде мова в 3-й частині), а для ДНК необхідні ферменти. До того ж інші білки будуються лише в клітині, а клітина утворюється тільки білкамиc.

Мікробіолог Раду Поупе, який не вірить у біблійну розповідь про творення, 2004 року в одній своїй праці поставив запитання: «Як могла природа дати початок життю, якщо ми не можемо досягти цього навіть під час експериментів у спеціально створених умовах?»¹³ Далі цей мікробіолог написав: «Механізми, необхідні для функціонування живої клітини, настільки складні, що просто неможливо, аби всі вони виникли випадково і одночасно»¹⁴.

Що думаєте ви? Прихильники теорії еволюції стверджують, що життя на Землі повстало без втручання Бога. Однак чим більше вчені дізнаються про життя, тим меншою стає ймовірність того, що воно зародилося випадково. Щоб уникнути цієї дилеми, деякі науковці намагаються відмежувати питання про походження життя від теорії еволюції. Але чи це розсудливо?

Теорія еволюції ґрунтується на ідеї про виникнення життя завдяки ряду сприятливих випадковостей. Далі, згідно з цією теорією, відбувались інші збіги обставин, внаслідок яких повстало розмаїття усіх живих організмів. Проте якщо ця теорія не має міцного фундаменту, що станеться з іншими теоріями, які побудовані на ній? Теорія еволюції, що не може пояснити походження життя, розвалиться, наче хмарочос без фундаменту.