• Місце, де зіткнулись правдиве поклоніння і язичництво
    Вартова башта — 2004 | 15 грудня

    • Храм Артеміди занепадає

      Культ Артеміди глибоко вкоренився в Ефесі. Ще до часів царя Креза головним об’єктом поклоніння жителів тієї території була богиня-мати Кібела. Вигадавши генеалогічний зв’язок Кібели із пантеоном грецьких богів, Крез сподівався зробити з неї божество, котре було б прийнятним як для грецького, так і для негрецького населення. За його підтримки в середині VI сторіччя до н. е. почалась робота над храмом Артеміди, наступниці Кібели.

      Цей храм став визначним досягненням грецької архітектури. Ще ніколи до того споруда такого типу та розміру не будувалась з таких великих мармурових блоків. Цей храм було знищено вогнем у 356 році до н. е. Відбудований храм, такий же величний, як і попередній, надав багатьом людям можливість отримати роботу, а також став головним об’єктом паломництва. Платформа, на якій він був споруджений, була приблизно 73 метри завширшки і 127 метрів завдовжки, а сам храм — приблизно 50 метрів завширшки і 105 метрів завдовжки. Його вважали одним із семи чудес світу. Однак не всі були в такому захваті від нього. Філософ Геракліт Ефеський порівняв затемнений підхід до жертовника в храмі з темрявою порочності і вважав, що моральні норми там нижчі за моральні норми тварин. Проте більшості здавалось, що святилище Артеміди в Ефесі ніколи не зазнає занепаду. Історія показала протилежне. У книзі «Ефес. Новий путівник» написано: «У II сторіччі н. е. поклоніння Артеміді та іншим визнаним божествам пантеону несподівано занепало» («Ephesos​—Der neue Führer»).

      У III столітті н. е. Ефес зазнав сильного землетрусу. Більш того, готські мореплавці з Чорного моря розграбували вражаючі багатства храму Артеміди, після чого храм спалили. У вищезгаданій книзі говориться: «Чи могла переможена і нездатна захистити своєї власної оселі Артеміда і далі вважатись захисницею міста?» (Псалом 135:15—18).

      Зрештою наприкінці IV сторіччя н. е. імператор Феодосій I оголосив державною релігією «християнство». Невдовзі останки колись славетного храму Артеміди стали джерелом будівельних матеріалів. Поклоніння Артеміді повністю втратило свою значимість. Ось як один неназваний дослідник прокоментував епіграму, котра вихваляла храм як чудо стародавнього світу: «Зараз це найбільш занедбане і жалюгідне місце».