На цьому місці колись стояв храм Амона, 137 метрів (150 футів) заввишки. До цих пір його залишок випинається з піску пустині. Статуї баранів з граніту, яких ще можна бачити, колись стояли рядом вздовж широких вулиць аж до входу храму.

У самому храмі ще можна бачити декотрі статуї, гравюри, і живописи, які пишно прикрашали королівські палаци. Або ви можливо бажаєте милуватись гарними вирізьбленими колонами довкола приблизного басейна для плавання. Майстерною водопровідною системою наповнювали басейн водою проведеною крізь роззявлені роти малих, левоподібних статуй. Руїнницькі дії часу, сонця й пісків з пустині ще не знебарвили яскраві кольори, які колись прикрашали ті колони й басейн.

На східному краї Мерое стоїть храм сонцю, в якому мешканці міста колись поклонялись. Хоч цей храм не був такий показний як храм Амонові, то все ж таки був розкішно прикрашений синіми й жовтими керамічними плитами на підлозі й стінах, як і вирізьбленими сценами військових перемог.

[Карта/Ілюстрації на сторінці 11]

Верхнє фото: Руїни храму в Мерое.