Якщо «самим небом» є тільки Найсвятіше, значить, Святе і подвір’я священиків разом з усім, що там було, представляють щось земне, пов’язане із земним служінням Ісуса Христа і його послідовників, які мають «небесне покликання» (Єв 3:1).

Отже, Святе представляє стан, у якому вони перебувають як народжені духом сини Бога, що чекають на небесну нагороду; вони отримають її, коли, померши, покинуть свої тіла (1Кр 15:50; Єв 2:10).

Люди, які перебували на подвір’ї храму, не могли бачити Святе; так само ті, хто не має помазання, не можуть повністю збагнути, звідки людина знає, що є помазаним сином Бога, і що вона при цьому відчуває (Об 14:3).