Хор і оркестр, створені Давидом, повною мірою проявили себе в Соломоновому храмі. Те, наскільки велично й захопливо звучала музика під час присвячення храму, видно з того, що самих лише сурмачів було 120 (2Хр 5:12, 13). На жаль, з часом ізраїльтяни втратили свою відданість Єгові, і це позначилось на всіх аспектах правдивого поклоніння, зокрема на музиці. Під час реформ, які проводили Єзекія та Йосія, а також після повернення ізраїльтян з вавилонського вигнання було докладено зусиль, щоб Єгову знову вихваляли музикою так, як це було йому до вподоби (2Хр 29:25—28; 35:15; Езд 3:10). Пізніше, коли Неемія присвячував єрусалимський мур, спів левітів, який лунав під музичний супровід, надав цій радісній події особливої урочистості (Не 12:27—42). Хоча в Біблії немає згадок про те, що після часів Неемії в храмі лунала музика, в інших джерелах, таких як Талмуд, говориться, що музику там виконували аж до знищення Єрусалима в 70 р. н. е.

Скільки співаків і музикантів було в Єрусалимському храмі?

У рамках підготовки служіння в храмі Єгови Давид відділив 4000 левітів як співаків і музикантів; з них 288 «були навчені співати Єгові і добре знали свою справу» (1Хр 23:4, 5; 25:7). Усіма ними керували три досвідчених музиканти: Асаф, Геман і Єдутун (якого, очевидно, ще називали Етаном). Ці троє чоловіків були нащадками трьох синів Левія: Гершома, Кегата і Мерарі. Тож серед співаків і музикантів, які служили при храмі, були представники трьох основних родин левітів (1Хр 6:16, 31—33, 39—44; 25:1—6). Двадцять чотири сини Асафа, Гемана і Єдутуна входили в число 288 вмілих музикантів. Кожен із тих синів за жеребком був призначений керувати групою, до якої, окрім нього самого, входило ще 11 музикантів — його власні сини та інші левіти. Вони «добре знали свою справу». Отже, 288 досвідчених музикантів-левітів ([1 + 11] × 24 = 288) були поділені на 24 групи, так само як священики. Якщо решта 3712 музикантів («ті, хто вчився») теж були поділені таким чином, то в кожній з 24 груп було ще приблизно по 155 левітів, тобто на одного досвідченого музиканта припадало приблизно 13 музикантів різного рівня музичної підготовки (1Хр 25:1—31). Сурмачами були священики, тому вони не входили в число музикантів-левітів (2Хр 5:12; пор. Чс 10:8).

Інструментальна музика. У Біблії згадується понад десять музичних інструментів, але в ній майже нічого не сказано про їхню форму та будову. Тому більшість дослідників роблять висновки стосовно цього на основі археологічних даних про інструменти, які використовували тогочасні народи, що жили поруч з Ізраїлем. Однак не завжди варто орієнтуватися на ці дані, адже музичне мистецтво в Ізраїлі, здається, було більш розвиненим, ніж у його сусідів. На думку декого, інструменти, згадані в Біблії, були схожі на інструменти, на яких грають сьогодні на Близькому Сході, оскільки вважається, що вони мають стародавнє походження. Але це теж лише припущення.

Музичні інструменти, про які говорить Біблія, можна поділити на декілька груп.

Струнні: арфа, лютня та цитра.

Духові: волинка, флейта, ріг, сопілка, сурма і, можливо, нехілот.

Ударні: кимвали, систр і бубон.

Більше інформації стосовно кожного інструмента можна знайти у статтях з відповідними назвами.

Немає жодних підстав вважати, що музичні інструменти в Ізраїлі були примітивні за будовою та звучанням. Згідно з Біблією, арфи і ліри для гри у храмі робили з найкращого сандалового дерева, яке привозили з далеких країв, а сурми були срібними (1Цр 10:11, 12; Чс 10:2). Без сумніву, виготовленням інструментів для храму займалися найбільш досвідчені майстри.

Про якість інструментів та майстерність музикантів в Ізраїлі свідчить не тільки Біблія, але й інші джерела, що датуються періодом до нашої ери. В рукописах Мертвого моря зазначається, що група сурмачів мала подавати різні складні сигнали «ніби одними вустами». Для цього були потрібні не лише добре навчені музиканти, а й інструменти, зроблені таким чином, щоб можна було регулювати висоту їхнього тону і, відповідно, настроювати так, щоб вони звучали гармонійно. На відсутність дисонансу вказує також біблійний опис присвячення Соломонового храму. Про музику, яка тоді лунала, сказано: «Звуки [ста двадцяти] сурем та голоси співаків зазвучали в унісон» (2Хр 5:12, 13).

У Біблії згадуються лише чотири інструменти, на яких точно грали в храмовому оркестрі: сурми, арфи, ліри (євр. невалı́м) та кимвали. Можливо, такий оркестр не відповідає сучасним стандартам, але метою храмового оркестру було не виконання симфонічної музики, а супровід співаків. І для цього згадані інструменти підходили просто ідеально (2Хр 29:25, 26; Не 12:27, 41, 42).

Біблія містить певну інформацію щодо того, коли мали грати на святих інструментах. Наприклад, стосовно гри на сурмах у ній сказано: «У дні, коли ви будете радіти, — коли будете відзначати свята, а також на початку кожного місяця,— ви маєте сурмити над вашими цілопаленнями та мирними жертвами» (Чс 10:10). Очевидно, після створення храмового оркестру в ці дні, а також під час особливих подій, звучали не лише сурми, а й інші інструменти. Це видно з того, як виконували музику, коли Єзекія відновлював правдиве поклоніння і очищав храм. Біблія каже: «Коли почали складати цілопалення, залунав спів для Єгови під супровід інструментів ізраїльського царя Давида, яким вторували сурми. І, поки не закінчили складати цілопалення, лунав спів, сурмили сурми, а весь збір вклонявся» (2Хр 29:27, 28). Те, що сурми вторували «інструментам ізраїльського царя Давида», здається, показує, що сурмачі своєю грою намагалися доповнювати інші інструменти, а не заглушати їх. Усі музиканти стояли «зі східного боку жертовника» (2Хр 5:12).

Вокальна музика. Співаками в храмі були чоловіки з племені Левія. Ніде в Біблії не говориться, що в храмі співали жінки. Один таргум, пояснюючи Екклезіаста 2:8, прямо каже, що в храмовому хорі не було жінок. Оскільки в деякі частини храму жінкам заборонялося навіть входити, вони, очевидно, не могли виконувати в ньому жодних завдань (2Хр 5:12; Не 10:39; 12:27—29).

Співу в храмі надавали великого значення. Це видно з того, що про співаків Біблія згадує дуже часто, а також з того, що їх «було звільнено від інших обов’язків», які виконували левіти, завдяки чому співаки могли повністю присвятитися своєму дорученню (1Хр 9:33). Після повернення з вавилонської неволі вони й далі залишались особливою групою левітів, про яку згадується окремо (Езд 2:40, 41). Перський цар Артаксеркс Довгорукий навіть розпорядився, щоб співаки і деякі інші групи людей були звільнені від «податку, данини чи мита» (Езд 7:24). Пізніше «був виданий царський наказ, за яким співаки отримували все необхідне на кожен день». Хоча видання цього наказу приписано царю Артаксерксу, скоріш за все, його видав Ездра, якого цар наділив владою (Не 11:23; Езд 7:18—26). Тож не дивно, що, хоча всі співаки були левітами, Біблія, говорячи про «співаків і левітів», виділяє їх в окрему групу (Не 7:1; 13:10).

Спираючись на дослідження, які проводилися в різних куточках землі, Закс робить такий висновок: «Те, що в єрусалимському Храмі були хори й оркестри, говорить про високий рівень музичної освіти, майстерності та знання». Далі він каже: «Важливо визнати, що музика стародавнього Близького Сходу сильно відрізнялась від того, як її уявляли історики XIX ст... Хоча ми не знаємо, як звучала стародавня музика, ми маємо достатньо доказів її могутності, величі і довершеності» (Sachs C. The Rise of Music in the Ancient World: East and West. 1943. P. 48, 101, 102).

З Біблії можна дійти подібного висновку. Наприклад, понад 30 разів у ній згадується вислів «для диригента» в надписах до псалмів (Пс 11 та інші). В інших перекладах використовуються такі вислови, як «для дириґента хору» (Ог.), «провідникові хору» (Хом.), «начальнику хору» (Філ.). В єврейській мові цей вислів, здається, стосується того, хто займався аранжуванням пісні, проводив репетиції зі співаками-левітами і диригував, або керував, хором під час урочистих подій. Можливо, під «диригентами» малися на увазі начальники кожної з 24 груп храмових музикантів і співаків або інші досвідчені музиканти, оскільки сказано, що вони «були керівниками» (1Хр 15:21; 25:1, 7—31). У надписах до 20 інших псалмів подаються детальніші вказівки для диригентів: «Для диригента: виконується під супровід струнних інструментів», «Для диригента: настроїти на шемініт» (Пс 4; 12 та інші; див. ШЕМІНІТ). Крім того, в Біблії згадуються співаки, які «добре знали свою справу» і «ті, хто вчився». Все це свідчить про високий рівень музики в Ізраїлі (1Хр 25:7, 8).