Чи вживали Боже ім’я ранні християни?

ІМ’Я Бога зустрічається у Святому єврейському Письмі тисячі разів, там воно представлене чотирма приголосними буквами יהוה (ЙГВГ, тетраграмат). Археологічні знахідки свідчать про те, що в Ізраїлі ще до вавілонського полону, перед 607 роком до н. е., це ім’я широко вживалося, і воно часто зустрічається в біблійних книгах Ездри, Неемії, Даниїла та Малахії, написаних після повернення ізраїльтян з вавілонського полону. Проте поступово, в міру того як наближався час приходу Месії, у зв’язку із забобонами євреї почали вживати це ім’я неохоче.

Чи вживали Боже ім’я (яке звичайно передається в українській мові як «Єгова» або «Ягве») Ісусові учні? Існують докази, що вживали. Ісус учив своїх послідовників молитися Богові так: «Нехай святиться Ім’я Твоє» (Матвія 6:9). А в кінці свого земного служіння він сам молився до небесного Отця: «Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав» (Івана 17:6). Крім того, ранні рукописи Септуагінти — грецького перекладу Святого єврейського Письма, що використовувався Ісусовими учнями,— містили Боже ім’я у вигляді єврейського тетраграмата.

А що ж сказати про Євангелія та решту Святого християнського грецького Письма («Новий Завіт»)? Є підстава вважати, що оскільки Боже ім’я є в Септуагінті, то воно має бути також у найраніших рукописах і цієї частини Святого Письма, принаймні там, де цитується Септуагінта. Тож ім’я Єгови вживається понад 200 разів у «Перекладі Нового світу Святого християнського грецького Письма». Дехто розцінює це як щось безпідставне. Але схоже на те, що підтримка для «Перекладу Нового світу» є в досить-таки несподіваному джерелі: Вавілонському Талмуді.

Перша частина цієї єврейської релігійної праці називається «Ша́баш», вона містить безліч правил, що регулюють поведінку в шабаш. В одному розділі обговорюється питання про те, чи правильно буде в шабаш рятувати біблійні манускрипти від вогню, а далі йде такий уривок: «У тексті повідомлялось: пусті проміжки [ґіл·йог·нı́м] та Книжки мінімів можна не рятувати від вогню. Рабин Джозе сказав: «У будні дні треба вирізати Божественні Імена, які містяться в цих манускриптах, сховати їх, а все інше спалити». А рабин Тарфон сказав: «Щоб мені спалити свого сина, якщо я не спалю їх разом з Божественними Іменами, як тільки вони потраплять в мої руки». (Перекладено доктором філософії Г. Фрідманом).

Хто ж такі ці мі·нı́м? Це слово означає «сектанти» і може стосуватися саддукеїв або самарян. Але, згідно з доктором Фрідманом, у цьому уривку воно, найімовірніше, стосується єврейських християн. А що ж таке ґіл·йог·нı́м, перекладене, за доктором Фрідманом, як «пусті проміжки»? Є два можливі значення. Це можуть бути пусті поля сувою або навіть пусті сувої. Або ж, якщо це слово вжите в іронічному значенні, це можуть бути писання, авторами яких є мі·нı́м, і це те ж саме, що й сказати, ніби вони нічого не варті, як пусті сувої. У словниках це друге значення подається як «Євангелія». Відповідно до цього, речення, яке міститься в Талмуді перед цитованим вище уривком, звучить так: «Книжки мінімів — неначе пусті проміжки [ґіл·йог·нı́м]».

Таким чином, у книжці «Яким був єврей?», написаній Лоренсом Г. Шіфманом, цитований вище уривок з Талмуду перекладений так: «Ми не рятуємо від вогню (в шабаш) Євангелія та книжки мінімів («єретиків»). Нехай горять собі вони та їхні тетраграмати. Рабин Йосе Га-Ґелілі сказав: «Протягом тижня треба вирізати з них тетраграмати, сховати їх, а те, що залишилося, спалити». Рабин Тарфон сказав: «Щоб мені спалити своїх синів! Якби (ці книжки) потрапили в мої руки, я б їх спалив разом з тетраграматами». Далі доктор Шіфман доводить, що тут мі·нı́м означає єврейських християн.

Чи цей уривок з Талмуду дійсно говорить про ранніх єврейських християн? Якщо так, то це переконливий доказ того, що християни включали Боже ім’я, тетраграмат, у свої Євангелія та писання. І вельми ймовірно, що тут у Талмуді таки йдеться про єврейських християн. Існує схоластичне підтвердження такої думки, і додаткову підтримку дає контекст Талмуду. Розділ, що слідує цитованому вище уривку з розділу «Шабаш», розповідає історію, дійовими особами якої є Гамаліїл та християнський суддя і в якій є посилання на фрагменти Нагірної проповіді.

І тільки пізніше, коли відступницьке християнство відхилилось од простих вчень Ісуса, Боже ім’я перестало вживатися тими, які називали себе християнами, і навіть було усунене з рукописів Септуагінти, з Євангелій та інших біблійних книг.

[Ілюстрація на сторінці 31]

За Ісусових днів Боже ім’я зустрічалося в Септуагінті.

[Відомості про джерело]

Israel Antiquities Authority