Папій дорожив Господніми притчами

«МЕНІ ніколи... не подобалися ті, що мають багато чого сказати, але були милі ті, що навчали правди». Так писав Папій, який сповідував християнство у другому столітті нашої ери.

Папій жив невдовзі після смерті апостолів Ісуса Христа. До речі, він товаришував з Полікарпом, який, згідно з повідомленням, навчався від апостола Івана. Усе це, поєднане з Папієвим методом набуття знання, свідчать про його добру поінформованість.

Ретельний метод

Папієва жага до правди очевидна в п’ятьох книгах, які складають його працю над Господніми притчами. Безсумнівним є те, що у свої ранні роки Папій завчив напам’ять чимало притч правди, які він колись почув. Пізніше, проживаючи у фрігійському місті Гієраполі, в Малій Азії, Папій довідувався про літніх осіб, щоб встановити, чи вони колись бачили або чули когось з Ісусових апостолів. Він жадібно опитував їх і записував те, що вони оповідали.

Папій пояснює: «Я не вагаюся записати... все те, про що докладно дізнавався від старших при кожній нагоді і що докладно запам’ятовував, пересвідчуючи вас в їхній правдивості. Бо мені ніколи, на відміну від основної маси людей, не подобалися ті, що мають багато чого сказати, але були милі ті, що навчали правди; ані ті, що розповідають накази інших, а ті, що повідомляють про накази, дані Господом для віри, які є результатом самої правди. І якщо б комусь, хто був послідовником старших, випало зустрітися зі мною, то я попросив би його розповісти оповідання старших — що говорив Андрій чи Петро, Пилип чи Фома, чи Яків, або що говорили Іван та Матвій, або інші учні Господа».

Його праця

Безсумнівним є те, що Папію було доступне багатство духовного знання. Нам залишається лише уявляти собі, як пильно йому слід було прислухатися до всіх подробиць про особисте життя і служіння кожного апостола. Десь у 135 році н. е. все те, що Папій хотів розповісти, було записано в його книжці. На жаль, ця книжка пропала. Іриней, який сповідував християнство в другому столітті н. е., та Євсевій, історик з четвертого століття, цитували з неї. По суті, її все ще читали у IX столітті н. е., і вона, мабуть, існувала до XIV століття.

Папій вірив у майбутнє Тисячолітнє Царство Христа (Об’явлення 20:2—7). Як подає Іриней, Папій писав про час, «коли створіння, відновлене та визволене, збиратиме безліч усякого роду їжі від небесної роси та плодючості землі, так само, як про це розповідали літні віком особи, які бачили Івана — Господнього апостола, і чули, як Господь навчав про ті часи». Потім Папій написав: «Для віруючих ці справи імовірні. І коли Іуда, зрадник, не повірив і запитав: «Як же все це Господь зробить?», Господь сказав: «Ті, що житимуть тоді, побачать».

Папій писав у часи, коли був дуже поширений гностицизм. Гностики вплітали філософію, спекуляцію та язичеський містицизм у відступницьке християнство. По суті, опис Папієм Господніх оракулів, або притч, був намаганням припинити поширення гностицизму. Після нього Іриней перейняв естафету у відкиненні фальшивої та перебільшеної духовності гностицизму. Гностики, напевно, володіли горами літератури, що спонукало Папія саркастично натякнути на «тих, що мають дуже багато чого сказати». Його прямим прагненням було нейтралізувати фальш правдою (1 Тимофія 6:4; Филип’ян 4:5).

Коментарі до Євангелій

В уривках Папієвих праць, які збереглися до сьогодні, ми знаходимо згадку про виклад фактів, записаних Матвієм та Марком. Приміром, Папій говорить про свідчення Марка: «Марко, ставши тлумачем Петра, докладно записав усе те, що пам’ятав». Додатково підтверджуючи докладність цього Євангелія, Папій продовжує: «Отже, Марко не помилявся, незважаючи на те що записував декотрі події так, як їх пам’ятав; бо дуже турбувався тим, щоб не пропустити нічого почутого і щоб не записати жодного помилкового твердження».

Папій подає прямі докази того, що Матвій спочатку писав своє Євангеліє єврейською мовою. Папій говорить: «Він писав притчі єврейською мовою, і кожен перекладав їх як міг». Ймовірно, що Папій посилався на Євангеліє Луки та Івана, а також на інші записи в Християнському грецькому Письмі. Якщо це так, то він міг бути одним з найперших свідків, що затверджував їхню автентичність та богонатхненість. На жаль, збереглися лише незначні уривки Папієвих писань.

Усвідомлює свої духовні потреби

Будучи наглядачем збору в Гієраполі, Папій одночасно був невтомним дослідником. Папій не тільки був ретельним дослідником, але він також дуже цінував Святе Письмо. Папій дійшов правильного висновку, що більш корисним було б пояснити будь-який доктринальний виклад Ісуса Христа або Його апостолів, ніж триматися неґрунтовних формулювань з літератури своїх сучасників (Юди 17).

Згідно з повідомленням, Папій загинув мученицькою смертю у Пергамі 161 або 165 року н. е. Не можна сказати з упевненістю, як глибоко вчення Ісуса Христа фактично вплинули на життя і поведінку Папія. Але він мав палке бажання навчатися зі Святого Письма та обговорювати його. Це сьогодні роблять правдиві християни, бо вони усвідомлюють свої духовні потреби (Матвія 5:3). І так само як Папій, вони дорожать Господніми притчами.