Говоріння іншими мовами. Чи це Божий дар?

«Я НЕ можу цього зрозуміти,— каже Девен.— Кожного тижня у моїй церкві багато людей, здається, отримують святий дух і починають говорити різними мовами. Дехто з них веде неморальний спосіб життя. Я ж намагаюся слухатись Божих заповідей, але скільки не молюся, ще жодного разу не отримав цього дару. Як таке можливе?»

Гейбріел теж належить до церкви, на членів якої начебто сходить святий дух, і вони говорять іншими мовами. «Мене непокоїть, що в той час, коли я молюся, інші починають голосно промовляти щось незрозуміле, навіть для них самих,— пояснює Гейбріел.— Яка з цього користь? Хіба дари Божого духу не повинні служити якійсь розумній меті?»

З огляду на міркування Девена і Гейбріела виникає логічне запитання: чи сьогодні Бог наділяє людей чудесною здатністю говорити іншими мовами? Щоб знайти відповідь на це запитання, подивімося, чому Бог наділив цим даром християн у I столітті.

Чи сьогодні це знак Божої підтримки?

У якому місці ви повісите важливий попереджальний знак: всередині маленького будинку чи на вулиці, де його бачитиме якомога більше людей? Звичайно, що на видному місці. З біблійної розповіді про день П’ятидесятниці 33 року н. е. ми дізнаємось, що «дуже багато людей», які перебували на вулицях Єрусалима, побачили знак — учні Христа розмовляли їхніми мовами. У результаті того дня до християнського збору приєдналося «приблизно три тисячі душ» (Дії 2:5, 6, 41). Сьогодні дехто заявляє, що має дар говорити іншими мовами, але робить це лише в стінах церкви. Чи може це служити знаком для «багатьох людей», які є невіруючими?

Боже Слово каже, що розпуста та інші «учинки плоті» перешкоджають дії святого духу, і додає: «Ті, хто чинить таке, не успадкують Божого царства» (Галатів 5:17—21). Якщо людина веде аморальне життя і при тому говорить іншими мовами, це спантеличує. Виникає запитання: «Хіба може святий дух сходити на людину, яка порушує Божі норми моралі?» Це те саме, що вивішувати знак, котрий показує неправильний напрямок.

Чи в наш час це служить засобом для поширення доброї новини?

А що сказати про іншу мету, якій служив дар говорити різними мовами в I столітті? Чи сьогодні ті, хто говорить мовами, сприяють проповідуванню доброї новини людям з різних народів? Пригадайте, іноземці, котрі прийшли в Єрусалим у П’ятидесятницю 33 року н. е., розуміли мови, якими говорили учні Ісуса під дією святого духу. На противагу цьому члени сучасних церков, які нібито мають цей дар, промовляють слова, незрозумілі для інших.

Як бачимо, нині говоріння мовами дуже відрізняється від дару святого духу, який отримали перші послідовники Ісуса. Немає достовірних джерел, котрі підтверджували б, що після смерті апостолів хтось отримував цю надприродну здатність. Людей, котрі старанно досліджують Біблію, це зовсім не дивує. Про чудесні дари, у тому числі говоріння іншими мовами, апостол Павло під натхненням Бога сказав: «Вони зникнуть» (1 Коринфян 13:8).