«Ми змушені вас звільнити»

НА РОБОТІ Фредаa називали Мудрою Головою. Його ідеї принесли фірмі, на якій він пропрацював шість років, величезні прибутки. Тож, коли Фреда ви́кликали в кабінет директора, він сподівався, що йому запропонують більшу зарплату або вищу посаду. Але несподівано для себе він почув: «Ми змушені вас звільнити».

Фред не міг повірити своїм вухам. «Я добре заробляв і дуже любив свою роботу, аж раптом все рухнуло»,— каже він. Коли Фред розповів своїй дружині Адель про те, що сталося, вона теж була шокована. Вона пригадує: «В мене потемніло в очах. Я подумала: “Що ж ми тепер будемо робити?”»

Випадок з Фредом не поодинокий. Як видно з супровідної таблички, в подібній ситуації опиняються мільйони людей. Однак цифрами неможливо описати глибину емоційних страждань, яких завдає безробіття. Розгляньмо приклад Рауля, іммігранта з Перу. Він пропрацював у великому готелі Нью-Йорка 18 років, після чого його звільнили. Рауль почав шукати роботу, але не міг нічого знайти. Він каже: «Близько 30 років я забезпечував свою сім’ю, а тепер я почувався цілковитим невдахою».

З прикладу Рауля видно, що втрата роботи не лише спричиняє фінансові проблеми, а й завдає емоційних ран, і ті, хто став безробітним, можуть це підтвердити. «Я почувалася нікчемною,— говорить Рене, дружина Метью, який понад три роки був безробітним.— Якщо ти нічого не маєш, люди вважають тебе ніким, і дуже скоро ти починаєш оцінювати себе так, як тебе оцінюють інші».

Проте емоційний біль — це ще не все. Кожен, хто поповнює ряди безробітних, змушений вчитися заощаджувати. «Коли в нас були гроші, ми ніколи не думали про економію,— каже Фред.— Але коли видатки залишалися такими самими, а роботи далі не було, ми просто були змушені відмовляти собі в певних речах».

«Не тривожтесь про завтра»

Рене була на грані зриву. Її чоловік Метью понад три роки не міг знайти постійної роботи. Рене пригадує: «В мене всередині все аж кипіло. Я не знала, що буде далі, і від цього опускалися руки». Метью намагався заспокоїти дружину, кажучи, що в них завжди було все необхідне. «Але ти далі без роботи! — відповідала Рене.— Нам потрібний стабільний дохід!»

Ребека, чоловік якої втратив роботу, пропрацювавши на ній 12 років, каже: «Коли тебе засліплюють емоції, важко мислити логічно. Але ми мусили це робити. Тож я намагалася тримати себе в руках. Коли те, чого я найбільше боялася, ніколи не справджувалось, я зрештою зрозуміла, що переживання нічого не дають. Зосереджуючись на сьогоднішньому дні та його клопотах, ми змогли позбутися зайвих тривог».

Реалістичний погляд на свою ситуацію допоміг Рене навчитись бути задоволеною тим, що має. Рене говорить: «Ми ніколи не залишалися без світла чи газу і не опинялись на вулиці. Справжня проблема полягала в тому, що ми звикли до іншого життя. Мене пригнічувало те, що я хотіла жити так, як раніше, а це було неможливо».

Невдовзі Рене зрозуміла, що не самі обставини роблять життя нестерпним, а її погляд на ці обставини. «Мені треба було сприймати реальність такою, якою вона є, а не жити мріями,— каже вона.— Коли я навчилася задовольнятися тим, що Бог дає кожного дня, то стала набагато щасливішою».

Отже, після того як чоловік Рене втратив роботу, вона сказала дітям: «Багато батьків покидають свої сім’ї, а ваш батько далі залишається з вами. Ви знаєте, що він дуже вас любить і завжди допомагає, коли ви стикаєтеся з труднощами. У вас найліпший батько!»

Коли Рауль втратив роботу, його дружина Берта почала пристосовуватись до нових обставин. «Я шукала продуктові магазини, де робили знижки і де можна було купити два товари за ціною одного»,— каже вона.

Фред каже: «Ми мусили скласти бюджет, тому я записував те, що потрібно було оплатити відразу, і видатки, які ще мали бути протягом місяця». Його дружина Адель додає: «Коли я йшла за покупками, я точно знала, скільки грошей можу витратити. Іноді мені потрібно було купити щось дітям або щось для дому, але, подивившись на наш бюджет, я думала: “Зараз я не можу собі цього дозволити. Доведеться почекати до наступного місяця”. Добрі записи мені дуже допомагали».

Щоб не витрачати грошей на неважливі речі, обдумуйте, на чому можна заощадити. Наприклад, Адель розповідає: «У нас було дві машини, але ми швидко позбулися однієї і планували все так, щоб їздити разом. Щоб зекономити пальне, ми намагалися вирішити якнайбільше справ за одну поїздку. Ми постановили витрачати гроші тільки на необхідне».