Ось що розповів про свої переживання з приводу втрати роботи Адам, християнин і батько двох дітей: «Я був як наелектризований, усе мене дратувало. Навіть уві сні я думав про роботу і про те, як забезпечувати тепер дітей і дружину, яку теж несподівано звільнили». Ришард і Маріола, які мають малу дочку, теж втратили джерела прибутку. А до цього вони взяли величезну позику в банку. Маріола поділилась: «Мене охопила страшенна тривога, сумління говорило мені, що не треба було брати позику. Мене переслідувала думка про те, що це я у всьому винна».

Адам, про якого ми розповіли вище, теж так вважає. Він говорить: «Коли ми з дружиною втратили роботу, нам навіть і на думку не спадало перестати ходити на християнські зібрання чи менше проповідувати. Це уберегло нас від надмірної тривоги про майбутнє». Подібну думку висловив і Ришард: «Якби не зібрання і служіння, ми б не дали собі ради, а клопоти цілком би поглинули нас. Велике значення мають розмови на духовні теми, адже завдяки їм починаєш думати про потреби інших людей і не зосереджуєшся на власних» (Филип’ян 2:4).

Що ж можна робити? «Не складай рук, чекаючи на Божу допомогу і сподіваючись на чудо,— говорить Адам.— Коли шукаєш роботу, не забувай сказати, що ти Свідок Єгови. Роботодавці переважно цінують це». А ось порада Ришарда: «Запитуй про робочі місця всіх своїх знайомих, користуйся послугами агентства з найму на роботу, читай оголошення, серед яких можна побачити такі пропозиції: «Потрібно жінку для догляду за інвалідом» або «Тимчасова робота. Збирання полуниці». Постійно шукай! Не дуже перебирай робочими місцями, навіть якщо доведеться виконувати непрестижну роботу або якщо пропонована робота не відповідає усім твоїм бажанням».

Адам та Ірена мили вікна і прибирали сходові клітки, а також на всьому заощаджували. Крім того, вони регулярно приходили в агентство з найму на роботу. «Допомога завжди приходила, коли вона справді була потрібна»,— зазначає Ірена. Її чоловік додає: «Час показав, що те, про що ми молилися, не завжди відповідало Божій волі. З цього ми навчилися покладатись на його мудрість і не чинити по-своєму. Ліпше спокійно чекати на вихід, який дасть Бог» (Якова 1:4).

Ришард з Маріолою бралися за різну тимчасову роботу і у той же час проповідували в територіях, де була більша потреба в Свідках. «Ми знаходили роботу саме тоді, коли у нас нічого не залишалося їсти,— говорить Ришард.— Ми відмовлялись від добре оплачуваної роботи, яка заважала б нам у теократичній діяльності. Ми вирішили, що ліпше покладатися на Єгову». Ришард з Маріолою вважають, що Єгова повернув справи так, що вони змогли дуже дешево винайняти помешкання, а Ришард нарешті знайшов роботу.