Ось історія Хафені.

Він народився в Замбії, його дитинство пройшло в таборах для біженців у сусідніх країнах. «Жорстоке і несправедливе ставлення до моїх рідних та інших людей викликало в мене гнів»,— розповідає Хафені. Він приєднався до збройного угруповання, до якого належали його батьки.

Згадуючи ті часи, Хафені ділиться: «Мої найгіркіші спогади пов’язані з життям у таборах для біженців. Діти залишалися самі, без матерів, батьків та братів і сестер. Усі дорослі йшли воювати. Багато хто з них так і не повернувся. Я ніколи не бачив свого тата, навіть на фотографії. Я лише знаю, що він загинув у бою. Це залишило глибоку рану в моєму серці».

ХОСЕБА, який живе в Іспанії, розповідає, чому він вступив у збройне угруповання: «Просто не було сил терпіти гніт і несправедливість. У нашому великому місті Більбао поліція вривалась у помешкання, била людей і забирала їх до в’язниці».

Далі Хосеба ділиться: «Одного ранку мене заарештували за те, що я висловлював свою думку про такі методи поліції. Мене охопила шалена лють. Я хотів зробити хоч щось, якщо треба, навіть взяти до рук зброю».

Наприклад, Хафені, згаданий у попередній статті, розповів: «У нас відібрали землю. Навіть тварини захищають свою територію, тож ми вважали, що маємо боротись за нашу землю і права».

Насилля народжується в серці

Над Хосебою, згаданим напочатку, під час арешту жорстоко знущалися. Він ділиться: «Брутальне поводження лише переконало мене, що моя ненависть виправдана. Я вважав, що заради змін варто навіть померти».

«У таборах біженців,​— розповідає Хафені,— проводилися збори, на яких нам говорили, що білошкірі постійно вишукують методи і засоби гноблення чорношкірих». До чого призвела така пропаганда?

Хафені каже: «Я відчував, як зростала моя ненависть до білих. Я з підозрою ставився до кожного з них. Врешті-решт я більше не міг сидіти склавши руки і вирішив, що настав час для боротьби».

Книга, яка може змінити серце

У 1990-х роках Хафені вирішив перевірити свої релігійні переконання і придбав Біблію. Ось що він розповідає: «Я почав з Євангелій [біблійні книги, написані Матвієм, Марком, Лукою та Іваном], які містять оповідь про життя Ісуса. Мене дуже привабила постать Ісуса, його добре і неупереджене ставлення до людей. Прочитане зігріло моє серце».

Потім Хафені перейшов до читання інших біблійних книг. І тоді, як він каже, «один уривок з Біблії все розставив на свої місця. Це Дії 10:34, 35». В цьому уривку говориться: «Бог дійсно неупереджений і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність».

«Я усвідомив,— ділиться Хафені,— що люди самі несуть відповідальність за племінну ворожнечу, націоналізм та расове упередження. Крім того, для мене стало очевидно, що правда з Біблії може змінити мислення людей. Найголовніше в житті — схвалення Бога, а не боротьба в ім’я людей того чи іншого племені, національності або раси».

Хосеба, згаданий у попередній статті, очолював невеликий загін бойовиків. Вони планували підірвати поліцейський відділок. «Ми не встигли виконати свій задум,— розповідає Хосеба.— Мене арештували, і я провів за ґратами два роки». Невдовзі його дружина, Люсі, почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Зрештою Хосеба приєднався до неї.

Він згадує: «Коли я більше дізнався про Ісуса, мені захотілося його наслідувати. Особливо мою увагу привернули такі його слова: “Кожен, хто візьме меча, від меча й загине”. Я добре знав, що так воно і є» (Матвія 26:52). Хосеба додає: «Убивство породжує в родичів жертви лише ненависть і бажання помститись. Насилля приносить страждання, а не робить світ ліпшим». Хосеба почав змінювати своє мислення.

Хафені і Хосеба на власному досвіді переконалися, що біблійні вчення можуть докорінно змінити життя людини.

Об’єднані любов’ю

На зібраннях Свідків Єгови Хафені дуже зворушила злагода між представниками різних рас. Він розповів: «Мені навіть не вірилось, що я сиджу поряд з білошкірими людьми. Раніше я і подумати не міг, що колись назву білу людину своїм братом. Я остаточно переконався в тому, що Свідки сповідують правдиву релігію, адже серед них панує єдність, якої я прагнув: вони люблять одні одних, незважаючи на те, що належать до різних національностей».

Андре, згаданий у першій статті, ледь не загинув від вибуху, що забрав життя кількох його друзів. Бомбу підклали члени одного збройного угруповання. Згодом Андре розповіли, що Бог радить «з готовністю прощати», і він прислухався до цієї поради (Колосян 3:13). Пройшов час, і Хафені, який через кілька років після того теракту став членом угруповання, що підготувало його, почав жити за біблійними принципами і відмовився від застосування насилля (Псалом 11:5). Тепер і Андре, і Хафені є Свідками Єгови. Вони разом працювали на будівництві перекладацького офісу Свідків в одній африканській країні.

[Вставка на сторінці 7]

Хафені і Хосеба на власному досвіді переконалися, що біблійні вчення можуть докорінно змінити життя людини

[Ілюстрація на сторінці 8]

Застосовуючи біблійні принципи, Хафені й Андре навчились виявляти любов один до одного