Також, папа Іоанн-Павло II пояснив, що «у звістці переданій Фатімським чудом у 1917 р., поміщається ціла правда Євангелія». З цього виходить, що понад усе привидами передана звістка мусить відповідати «відкриттю» в Святому Письмі. Але, чи вони дійсно відповідають такому відкриттю?

До якого висновку нам доходити з видінь вогненного пекла, якого пастухи бачили в фатімському чуді? Святе Письмо ясно каже, що грішників не карається в пеклі після смерті. Ісус Сам сказав, щоб ми не боялись Того, Який може знищити душу й тіло, і таким чином показує, що душа може померти. Інші вірші в Біблії ясно показують, що людина нічого не усвідомлює після смерті, і що її надія на майбутнє життя базується на біблійній обіцянці воскресіння (Матвія 10:28; Екклезіястова 9:5, 10; Івана 5:28, 29).

Але що сказати, коли б застосувати це правило до фатімського чуда, привид у якому пропонує людству покаятись і просить віруючих молитись за навернення грішників? Цікаво, у книжці, яка схвалює привиди, Фатіма — чудо 20 століття (франц.), цитує священика, присутнього у Фатімі в той час, який виражає свої сумніви про джерело тих звісток, незважаючи на їхній зміст. Він каже: «Це може бути демонський обман».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

13 травня 1917 р.

Один молодий пастух і двоє пастушок пильнували свої отари в Фатімі, центральній Португалії, у якому то місці бачили перший привид «Діви». Під час пізнішого привиду, люди спішились до тієї місцевості в надії одержати ознаку. Вони заявляють, що бачили сонце, яке танцювало на небі а тоді впало на землю.

Діти також одержали «таємниці». Вони бачили пекло у видінні, а в ньому грішників, які дуже страждали в страшенному полум’ї. «Діва» попросила, щоб Росію присвятити до її «непорочного серця». Пізніші папи сповнили її бажання. Останню «таємницю» охороняє найвища влада католицької церкви, і в цей час не хоче виявити її публіці.

[Ілюстрація]

Фатіма