Розлучення — що Біблія дійсно говорить?
«ЩО БОГ спарував,— людина нехай не розлучує» (Матвія 19:6). Ми часто чуємо ці відомі слова Ісуса Христа повторені при закінченні шлюбної церемонії.
Але, чи ж Ісус мав на думці, що всі шлюбні узи мали бути постійні, і зовсім забороняв розлучення? На перший погляд здавалося б, що це так. Проте, що спонукало Ісуса промовити це? Чи Він викладав щось нового?
«Спочатку ж так не було»
Ісусові вищецитовані слова були частиною Його відповіді на запитання фарисеїв: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» (Матвія 19:3-6). Незадоволені з Його відповіддю, фарисеї ще більше допитували Його, кажучи: «А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?» На те Ісус відповів: «То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було». Тоді Він додав: «Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб» (Матвія 19:7-9).
Зауважте, що Ісусові слова, «спочатку ж так не було», стосувались розлучення виконане «листом розводовим». Інакше кажучи, коли Бог перше одружив Адама з Євою, то не дозволив розлучення за «всяку причину». Будучи досконалими, їм було б легко добиватись успіхів у подружньому житті. Вони матимуть успіх тільки коли будуть додержуватись Божих правил і керівництва.
Коли людство згрішило й стало недосконале, то це дуже вплинуло на шлюб (Римлян 5:12). Через те, що люди стали недосконалі, то людські стосунки стали напружені й заплямовані егоїзмом, пожадливістю, і самолюбством. Це було те, що Ісус назвав «жорстокосердя», через яке Мойсеїв Закон дозволяв розлучення. Однак, Ісус пригадав фарисеям: «Спочатку ж так не було». Тепер, під недосконалими умовами життя чоловіки й дружини повинні старатись розв’язувати які-небудь труднощі й проблеми, замість користуватись ними, як причинами на розлучення. Проте, Ісус показав, що є один виняток, а саме, перелюб. Порушення шлюбної вірності може бути підставою на припинення шлюбу.
Цікаво зауважити запропонування різних пояснень цього речення «не з причини перелюбу», щоб підтримувати упевнені погляди в справі розлучення. Влада католицької церкви загально відкидає це речення, тому що в подібних доповідях Марка й Луки його немає. Проте, Енциклопедія Мак-Клінтока й Стронга (англ.) пояснює це так: «Явне погодження цих двох доповідей знаходиться в принципі, що виняток у повнішому документі мусить пояснювати коротший, якщо це не заперечує йому. Тому що всі [письменники] визнавали розлучення на цій підставі, то Марко й Лука могли вважати цей пункт доведеним і тому нічого не згадують про нього».
Дехто сперечається, що оскільки Ісус уживав слово «перелюб» (по-грецьки, пор·ніʹя) а не «порушення подружньої вірності» (по-грецьки, мой·хіʹя), то певно мав на думці якийсь непристойний акт перед шлюбом, який анулював би його. Це непотрібно обмежує значення цього слова. Різні авторитети визнають, що пор·ніʹя значить «нечистота, розпуста, проституція, перелюб», і що в Матвія 19:9 «те слово значить, або містить у собі, порушення подружньої вірності». Інші кажуть, що Ісус згадав перелюб тільки як один приклад між багатьма підставами на розлучення. Ясно, це упереджене пояснення.
З вищесказаного стає ясно, що Біблія не каже, що всі шлюби будуть назавжди незламні, і що розлучення є зовсім заборонене. З другого боку, в Біблії знаходимо тільки одну прийнятну причину на розлучення, а саме, «причина перелюбу».
«Нехай буде в усіх чесний шлюб»
Чи Біблія заохочує розлучення, тому що дозволяє його тільки на одній підставі? Чи цей дозвіл робить шлюб незначним або відбирає від нього гідність? Або, чи Біблія ставить надмірний тягар на тих, що одружуються, тому що дозволяє тільки одну підставу на розлучення?
Навпаки, Біблія каже, що шлюб є один з найближчих і найбільш інтимних зв’язків від якого двоє людей можуть зазнавати втіху. «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,— і стануть вони одним тілом»,— каже перша кн. Мойсеєва про перший шлюб (1 Мойсеєва 2:24). Дружини мають охороняти це споріднення «одного тіла» як щось дуже дорогоцінного. «Нехай буде в усіх чесний [шановний, НС] шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог» (Євреїв 13:4).
Часто кажуть, що основою тривалого й щасливого шлюбу не є романтична любов, але несамолюбна. Це є саме те, що Біблія виявляє, коли каже: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву [збір, НС]... А дружина нехай боїться [поважає, НС] свого чоловіка» (Ефесян 5:28-33). І відвертою мовою, Біблія радить: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов [належне, Переклад Хоменка]; так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік: так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не вхиляйтесь одне від одного» (1 Коринтян 7:3-5).
Коли чоловік і дружина охоче додержуються такої мудрої поради, то правдоподібно їхній шлюб не погіршиться так, щоб котресь з подружжів віддавалось позашлюбним інтригам, і таким чином порвало єдність «одного тіла». Навіть коли б одно з подружжів не додержувалось біблійних принципів, то віруюче подружжя може бути певне, що Божий спосіб є найкращий, і що таким чином можна розв’язати або уникнути багатьох проблем у шлюбі.
Замість радити розлучення як засіб, щоб ним закінчити нещасливий шлюб, то Біблія наполягає на християн завзято старатись зберегти шлюб, і щоб зробити його щасливим. «Радій через жінку твоїх юних літ»,— каже біблійна приповістка. «Впивайся ж назавжди коханням її» (Приповістей 5:18, 19).
Чи розлучення є розв’язання?
Що робити, коли одно з подружжів стає невірним? Звичайно, з шлюбної невірності виникає глибока криза. Перелюбне подружжя стягнуло біль і страждання на невинного, якому Біблія тепер дає право розлучуватися і знову одружуватися. Але, чи в такій ситуації таки треба розлучуватись? Чи іншого виходу вже немає?
Пам’ятайте ж, що хоч Бог Єгова постачив справедливу підставу на розлучення, то Біблія все ж таки каже, що він «ненавидить розвід» (Малахії 2:16). Замість робити передчасний висновок, що іншого виходу крім розлучення немає, то невинне подружжя може обміркувати можливість виявляти милосердя і простити. Чому?
Розлучення обов’язково не полегшує образу й гіркоту, тоді як милосердя й прощення можуть, а особливо, коли порушник справді розкаявся через його гріх. Така любов, виявлена в такий критичний час, справді може зміцнити шлюбні узи. Дивитись на справу з такої точки зору поможе невинному подружжю оцінювати, що це найкращий вибір, пам’ятаючи Ісусові слова: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть». (Матвія 5:7; порівняйте з кн. Осії 3:1-5).
Також необхідно звернути увагу на проблеми, які виникають, коли дітей мусить виховувати тільки один з батьків. Самітність розлученої особи також обов’язково треба брати до уваги. Для жінок, в більшості країн світу сьогодні проблеми можуть погіршитись, тому що їх використовують економічно. Якщо жінка вже багато літ господарювала, то їй буде трудно знову працювати в конкуруючому світі.
Декотрі жінки вірять, що коли ще є одружені, то повинні приготовлятись для можливості розлучення. Вони можуть вписуватись до спеціальних шкіл або підтримувати свої кар’єри для того, щоб не загубити своєї фінансової самостійності. Особа сама мусить рішити, чи вона піде таким шляхом чи ні. Проте, замість витрачати багато часу й енергії приготовлятись до такої можливості, то чи ж не було б краще уживати цей час й енергію будувати щасливий й тривалий шлюб? Якщо дружина старається розвивати плоди Божого духа і здоровий духовний світогляд, то правдоподібно чоловік буде любити й хвалити її за це. Вона також може покладатись на Божу обіцянку, що Він подбає про потреби тих, хто шукає найперше Царства (Матвія 6:33; Приповістей 31:28-30; Галатів 5:22, 23).
Остаточне розв’язання
Поки ми живемо під цією недосконалою системою, то реалістично можемо сподіватись шлюбних проблем. Однак, коли людина слухається біблійної поради, то применшить або ефективно упорається з проблемами. Крім того, чоловіки й жінки, які бажають додержуватись правил Єгови відносно шлюбу, як також у інших сферах життя, будуть благословенні надією жити під новою системою в якій «правда пробуває» (2 Петра 3:13).
У тій системі, людство не переживатиме сумних наслідків гріха й недосконалості. Доти поки шлюбний розпорядок буде продовжуватися тут на землі, то правилом буде те, що було «споконвіку». Справді, що Бог спарував, людина нехай не розлучує.
[Ілюстрація на сторінці 5]
Що Ісус сказав про розлучення?
[Ілюстрація на сторінці 7]
У новому світі, не буде шлюбних проблем, які доводять до розлучення.