Що таке інтуїція?

ОДНОГО вечора 1893 року службовець вугільної компанії в Детройті, штат Мічіган (США), побачив хитру штуку, зроблену із запасних частин і коліс велосипеда. Вона з гуркотом неслася вниз по вулиці. Раптом у нього з’явилось інтуїтивне передчуття — його осінило. Якимось чином він просто знав, що це мало зв’язок з його майбутнім. Він негайно зняв свої заощадження — одну тисячу доларів — і вклав їх у компанію винахідників, ігноруючи глузуваннями експертів, які твердили, що цей дивовижний сервіс ніколи не буде популярним. Десь через тридцять років він продав свої акції автомобільній компанії «Генрі Форд» за 35 мільйонів американських доларів. Можна сказати без перебільшення: його інтуїція оплатилась!

Відомий вчений Альберт Ейнштейн теж працював за інтуїцією. У нього була ідея, яку він пізніше назвав найщасливішою думкою свого життя, ідея, яка довела до народження знаменитої загальної теорії відносності. Ейнштейн зробив висновок, що інтуїція була вирішальним фактором для відкриття законів природи. Однак не всі передчуття Ейнштейна виявились такими успішними. Вчений признався, що одного разу він затратив два роки важкої праці, керуючись інтуїтивним передчуттям, але так і не досягнув бажаних результатів.

Звичайно, інтуїція не завжди веде до слави та успіху, вона теж не є справою суто геніїв і мультимільйонерів. Для більшості з нас інтуїція — це тільки звичайна частина повсякденного життя. Вона може відігравати свою роль у багатьох рішеннях, які ми приймаємо: не довіряти якомусь незнайомцеві, укласти ділову угоду, відчуття, що щось не так з другом, голос якого якось дивно звучав по телефону.

Але багато людей покладаються на свою інтуїцію також у випадках, коли приймають набагато важливіші рішення: яку кар’єру робити, де жити, з ким одружитись або навіть, яку релігію вибрати. Якщо в цих справах інтуїція не буде успішною, втрати можуть бути набагато більшими, ніж два роки даремної роботи, як було у випадку з Ейнштейном. Що ж таке «інтуїція»? Як вона діє? Наскільки надійною вона може бути?

У книжці «Перевага інтуїції» автор Філіп Ґолдберґ цитує слова однієї неповнолітньої дівчинки, яка відповіла на це питання так: «Інтуїція — це коли ти знаєш щось, як наприклад, звідки те чи інше взялось?» Більш формально інтуїція була визначена, як «знання, яке людина отримує без будь-якого свідомого запам’ятовування чи переконання». Інтуїція подібна на скачок від усвідомлення проблеми до знайдення її вирішення. Раптово ми просто знаємо відповідь або усвідомлюємо ситуацію. Але це не означає, що інтуїція — це те ж саме, що порив або бажання.

Наприклад, якщо хтось говорить: «Як тільки я побачив це, точно знав, що я повинен мати цю річ», то це виражає більше бажання, ніж інтуїцію. Інтуїція може здаватись подібною до бажання, якщо здається, що воно приходить без методичного роздумування крок за кроком. Але її джерело, справді, набагато менш емоційне і таємниче, ніж бажання, джерелом якого є часто «лукаве» серце (Єремії 17:9).

Інтуїція, звичайно, не є також якимось таємничим шостим чуттям. У «Всесвітній енциклопедії» говориться: «Деякі люди неправильно називають інтуїцію «шостим чуттям». Але дослідження показують, що інтуїція базується на досвідах, особливо досвіду в дуже чутливих людей». Людина будує «склад спогадів і вражень», доводить енциклопедія, з якого розум може витягати «раптове враження, яке називають інтуїцією, або «передчуттям».

Отже, інтуїція — це не є якась таємнича або магічна риса, вона природньо приходить, коли людина набуває знань. Недавно в журналі «Психологія сьогодні» була така замітка: «Дослідники виявили, що люди, які володіють інтуїцією, мають одну істотну рису: вони є фахівцями в декількох... областях знань. Вони легко застосовують свою ерудицію для розв’язання проблем у своїх певних сферах. У дійсності, у більшості випадків, люди володіють інтуїцією до такої міри, до якої сягають їх знання». Але чому знання породжують інтуїцію?

Майкл Притула, асистент професора індустріальної адміністрації, теоретизує, що коли людина набуває більше знань про справу, то «поступово спосіб мислення та обгрунтовування змінюється». Розум організовує інформацію в блоки. Цей набір інформації часом дозволяє йому минути повільніший, неквапливий аналітичний шлях і перескочити відразу до інтуїтивного висновку, або передчуття. На думку Притули, передчуття вдосконалюється по мірі збільшення кількості зв’язків між різними блоками.

Обдумайте приклад із щоденного життя, описаний у книжці «Функція мозку»: «Поспостерігайте за роботою слюсаря — як він, за допомогою простого зігнутого куска дроту, відмикає складний замок, немов би керуючись якоюсь таємничою інтуїцією». Для спостерігача інтуїція слюсаря здається справді якимось чудом, але, насправді, це стає можливим завдяки багаторічному досвідові. Всі ми користуємося цим видом інтуїції. Наприклад, коли ви їдете велосипедом, ви не говорите собі свідомо: «Здається, мені краще повернути переднє колесо трохи вправо, бо інакше я можу загубити рівновагу». Ні, мозок інтуїтивно приймає такі рішення на основі набутого досвіду.

Так само інтуїтивні рішення Ейнштейна не приходили нізвідки. Він мав великий запас знань. Але знання, які людина має в одній області науки, можуть бути безсилими як джерело інтуїції в іншій. Інтуїція Ейнштейна не допомогла б йому у вирішенні проблем у водопровідній системі.

У розумах багатьох людей слова «жінка» та «інтуїція» ідуть у парі. Чи справді жінки володіють інтуїцією в більшій мірі? І, якщо так, то як пояснити цей феномен, беручи до уваги рівень ерудиції.

Розгляньте простий приклад. Плаче дитина. Досвідчена мати, зайнята справами в іншій кімнаті, шукає пелюшки, замість того щоб приготувати їжу для дитини. Чому? У неї розвинулось інтуїтивне чуття до плачу своєї дитини. Вона знає, який плач виражає ту чи іншу потребу і яка з них могла виникнути в цей час. За долю секунди, без жодних свідомих роздумувань, вона здатна розпізнати потребу та відповідно до цього відреагувати. Чи це є прояв якогось таємничого шостого чуття? Ні, її інтуїція базується на основі материнських знань, досвіду, накопиченого нелегкою працею. Молода мати або сестра дитини могла б розгубитися в такій самій ситуації.

Проте уявлення про жіночому інтуїцію не обмежується тільки материнством. Багато людей помічали, що жінки, здавалося, спроможні відчувати відтінок ситуації набагато скоріше від чоловіків. Вчені не знають точно, чому в цьому відношенні стать, здається, робить різницю.

На основі своїх досліджень Вестон Аґор, психолог Техаського університету Ел Пасо, зробив висновок, що хоча в середньому жінки володіють вищим рівнем інтуїтивності, то ця різниця базується більше на культурі, ніж на фізіології. Інші експерти також зробили висновок, що традиційна роль жінок допомагає їм краще розбиратися в характерах. Антрополог Марґарита Мід сказала: «Через своє довголітнє тренування в справі людських взаємовідносин — а це власне є те, що називають жіночою інтуїцією — жінки можуть внести вклад у будь-який рід діяльності».

Тоді як тему жіночої інтуїції визнають, як спекулятивну, експерти погоджуються в тому, що інтуїція надзвичайно корисна річ і для чоловіків, і для жінок. У своїй книжці «Процес навчання» психолог Джером Брунер говорить: «Щирі похвали, на які вчені не скупляться для тих своїх колег, які заслужили назву «володіючий інтуїцією», є головним доказом того, що інтуїція є цінною справою в науці, і що ми повинні старатись плекати її в наших студентах».

Проте не тільки студенти науки цінують дар інтуїції і бажають розвивати його. Але чи його можна розвинути? Припускали, що деякі люди обдаровані інтуїцією більше ніж інші. Але оскільки інтуїція, здається, так тісно пов’язана з набуванням досвіду, деякі фахівці вважають, що дар вродженої інтуїції можна розвинути, якщо приділяти більше уваги способові, яким ми навчаємося.

Наприклад, під час читання, не старайтеся тільки сприйняти якомога більше фактів. Ставте питання. Вияснюйте все, що вам незрозуміло. Пробуйте підсумовувати головні пункти і робити висновки. Замість того, щоб старатися охопити якомога більше деталей, слідкуйте за головними категоріями і структурами, основними принципами. Професор психології Роберт Ґласер вважає, що «здатність охопити основні найзначніші схеми» лежить у самій основі інтуїції.

Звичайно, не кожне інтуїтивне відчуття обгрунтоване. Що, наприклад, якщо знання, на якому базується інтуїція, неправильне? Така твереза думка може спонукати нас переглянути точність нашого знання. Власне про це Біблія мудро говорила ще 2000 років тому у Филип’ян 1:10: «...щоб ви досліджували те, що краще [більш важливіше, НС]». (Дивіться також Дії 17:11).

Ще одна вада інтуїції полягає в тому, що на неї можуть впливати емоції. Тому покладатися тільки на інтуїцію тоді, коли приймаємо серйозні рішення або коли оцінюємо людей, може бути небезпечно. «Якщо в деякій справі замішані емоції, інтуїція може бути менш надійною, якщо ви не можете відкласти свої почуття»,— попереджує психолог Евелін Вейґхен. Такі сильні почуття, як злість, страх, заздрість і ненависть, хоча вони не є інтуїцією самі по собі, можуть впливати на інтуїцію і навіть спотворювати її. Візьмемо, наприклад, двох людей, які вже довго відчувають сильну антипатію один до одного. Коли виникає якесь нове непорозуміння, кожен із них просто знає, що інший має погані мотиви. Проте Біблія мудро застерігає не судити, «дивлячись на обличчя» (2 Коринтян 10:7).

Інша емоція — гордість — може спонукувати нас приділяти занадто багато уваги своїй інтуїції, ніби вона має якусь особливу цінність у порівнянні з поглядами чи думкою інших. Ми можемо прийняти швидке рішення, не порадившись із тими, на кого воно буде впливати. Гордість теж може спонукати нас вперто притримуватися свого власного інтуїтивного рішення, навіть якщо інші мають добре обдуману пораду або почувають себе ображеними через наше рішення. І знову Біблія дає нам хорошу пораду: «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює» (Галатів 6:3).

У кінці кінців, надмірна довіра до інтуїції може породити розумову лінь. Немає іншого шляху набути знання, розуміння і мудрість, ніж організоване вивчення. Отже, замість того, щоб хапатись за першу ліпшу інтуїтивну ідею, розумна особа буде створювати запас знань, який стане джерелом розуміння, проникливості, ну і, звичайно, часто інтуїції.

Зрештою, інтуїція буде справді цінною, якщо вона буде в гармонії з найбільшим розумом у вселенній — розумом Творця. Він є джерелом точного знання і справжньої мудрості. Він також бажає, щоб ми отримували це життєво необхідне знання. Через Біблію Він ласкаво дозволив нам приступати до Його думок, почуттів і дій. Якщо ми впроваджуємо такі знання в життя, то наші «чуття», включаючи й інтуїцію, стають «привченими» (Євреїв 5:14).

Отже, набувайте знання про Творця і про Його Сина (Івана 17:3). Ви ніколи не знайдете нічого більш вартого ваших зусиль. Немає кращого джерела для набуття інтуїції.

[Вставка на сторінці 16]

Ейнштейн вважав інтуїцію дуже важливою.

[Вставка на сторінці 17]

Інтуїція не є якимсь таємничим шостим чуттям.

[Вставка на сторінці 17]

Чи справді жінки володіють інтуїцією в більшому масштабі ніж чоловіки?

[Вставка на сторінці 19]

Інтуїція не є надійною, якщо вона базується на помилкових знаннях.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Завдяки інтуїції мати розпізнає потреби своєї дитини, коли та плаче.