«Може, цього разу він зміниться»

РОКСАНАa — життєрадісна, приваблива жінка. Вона має чотирьох дітей, одружена з шанованим у Південній Америці хірургом. «Мій чоловік люб’язний до жінок і користується повагою серед чоловіків»,— каже вона. Але вдома чоловік Роксани — зовсім інша людина, з якою не знайомі навіть його близькі друзі. «Він — просто страховисько і надзвичайно ревнивий».

З тривогою на обличчі Роксана продовжує: «Ця проблема почалася вже через декілька тижнів після нашого одруження. Мої брати і мама прийшли до нас у гості. Було так приємно спілкуватися й веселитися з ними. Але коли вони пішли, чоловік оскаженів, брутально кинув мене на диван. Я не могла повірити в те, що трапилося».

На жаль, це був лише початок страхіть Роксани, адже впродовж років чоловік неодноразово знущався над нею. Здавалось, його поведінку можна було передбачити. Чоловік спочатку бив її, тоді без кінця вибачався та обіцяв, що це більше ніколи не повториться. Він виправлявся, принаймні на певний час. Потім цей жах починався знову. «Я завжди сподівалась, що, можливо, цього разу він зміниться,— каже Роксана.— Навіть коли втікала, то знову поверталася до нього».

Роксана побоюється, що колись чоловік у своїй жорстокості зайде задалеко. «Він погрожував убити мене, дітей та себе,— говорить вона.— Якось він приставив ножиці до мого горла. Іншого разу погрожував пістолетом: приклав його мені до вуха і спустив курок! На щастя, пістолет був незаряджений, але я мало не вмерла від страху».

Спадщина мовчання

Подібно до Роксани, мільйони жінок по цілому світі зазнають знущань від своїх брутальних чоловіківb. Багато з них не розповідають про те, що́ їм довелося пережити. Вони думають: якщо комусь розказати, це і так нічого не змінить. Врешті-решт, чимало чоловіків, які жорстоко ставляться до своїх дружин, просто заперечують усе, говорячи: «Моя дружина дуже запальна» або «Вона схильна перебільшувати».

Як же шкода, що багато жінок живе з постійним почуттям страху перед нападом там, де вони мали б почуватися найбезпечніше,— у власному домі. Крім того, часто співчувають зловмиснику, а не жертві. Декому важко повірити, що чоловік, який, здається, є доброчесним громадянином, може бити свою дружину. Ось що трапилось з жінкою, на ім’я Аніта, коли вона розповіла, що її чоловік, який користується загальною повагою, жорстоко поводиться з нею. «Один наш знайомий сказав мені: «Як ти можеш звинувачувати таку шляхетну людину?» Інший стверджував, що, мабуть, я якимось чином провокую свого чоловіка! Навіть після того як все випливло на поверхню, декотрі друзі почали мене уникати. Вони вважали, що мені слід було миритися з цим, бо «такі вже чоловіки».

Як видно з випадку Аніти, багатьом важко збагнути похмуру реальність наруги над подружнім партнером. Що спонукує чоловіка так жорстоко поводитися з жінкою, яку, за його словами, він любить? Як можна допомогти жертвам насильства?

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

Небувалий масштаб насилля у сім’ї

Згідно з Декларацією ООН про усунення насилля над жінками, вислів «насилля над жінками» може стосуватися «будь-якого акту насилля за статевою ознакою, яке завдає або, ймовірно, завдасть фізичної, сексуальної чи психічної шкоди жінкам або призведе до їхнього страждання. Сюди входять погрози, застосування сили або деспотичне позбавлення свободи: чи то прилюдно, чи в приватному житті». Серед усього іншого таке знущання включає «фізичне, сексуальне та психологічне насилля в сім’ях та в суспільстві загалом, у тому числі побої, сексуальне зловживання дітьми жіночої статі, вбивство через посаг, зґвалтування подружнім партнером, ушкодження жіночих статевих органів та інші традиційні звичаї, які завдають шкоди жінкам».

Чому чоловіки б’ють жінок?

НА ДУМКУ декотрих фахівців, жінка швидше загине від рук свого партнера, ніж від усіх злочинців разом узятих. З метою протидії насиллю над подружнім партнером проводяться численні дослідження. До якої категорії людей належить чоловік, який знущається над своєю дружиною? Яке у нього було дитинство? Чи перед одруженням він поводився брутально? Як насильник реагує на лікування?

Фахівці зрозуміли, що не всі насильники однакові. Бувають чоловіки, котрі застосовують свою силу випадково. Вони не погрожують зброєю і в минулому не дозволяли собі жорстоко поводитися зі своїм подружнім партнером. У їхньому випадку приступ шаленості — це щось на них не схоже і, здається, спричинене зовнішніми факторами. Інші чоловіки розвинули постійну звичку сильно бити дружину. Їхня жорстокість дедалі зростає, вони майже ніколи не розкаюються.

Проте той факт, що існують різні типи насильників, зовсім не означає, що певні форми насилля є менш небезпечні, ніж інші. Будь-який вид фізичної наруги може призвести до тілесних ушкоджень, а навіть смерті. Отже, якщо якийсь чоловік вдається до насилля рідше або не так брутально, як інший,— це не виправдання. Просто не існує такого поняття, як «прийнятне» биття. А втім, що спонукує чоловіка піднімати руку на жінку, яку він присягав «ніжно любити до кінця життя»?

Родинні зв’язки

Не дивно, що чимало чоловіків, які б’ють своїх дружин, виростали у сім’ях, де зчинялися бійки. «Більшість з них виховувалась у так званих родинних «зонах бойових дій»,— пише Майкл Греч, котрий понад двадцять років вивчав проблему насилля над подружнім партнером.— Ще немовлятами та малими дітьми вони опинились у непривітному оточенні, де емоційне та фізичне насилля вважалося «нормою». За словами однієї дослідниці, чоловік, який виростає у такому оточенні, «ще в ранньому дитинстві може перейняти батькову зневагу до жінок. Хлопець бачить, що чоловік завжди повинен мати владу над жінками і, аби здобути цю владу, необхідно залякувати, принижувати та завдавати болю. Водночас він розуміє, що єдиний надійний спосіб отримати схвалення батька — поводитись так, як він».

Біблія чітко показує, що поведінка когось із батьків може сильно позначитися на дітях — чи позитивно, чи негативно (Приповістей 22:6; Колосян 3:21). Звісно, атмосфера у сім’ї не служить виправданням насиллю, але може допомогти зрозуміти, де було посіяно зерна насильницького темпераменту.

Вплив культури

У декотрих країнах бити жінку вважається прийнятним, навіть нормальним. «У багатьох суспільствах поширений погляд, що чоловік має право бити свою дружину або ж залякувати її фізичною розправою»,— зазначається у звіті ООН.

Навіть у державах, де таке знущання не вважається прийнятним, багато людей переймають насильницький характер поведінки. Безглузде мислення декотрих чоловіків щодо цього просто шокує. Згідно з південноафриканською газетою «Віклі мейл енд ґардіан», вивчення, яке проводилось у Південній Африці, виявило: більшість чоловіків, котрі заявляють, що не знущаються над своїми дружинами, допускають, що жінку можна вдарити і це не буде насиллям.

Зрозуміло, такий спотворений погляд часто формується ще у дитинстві. Приміром, у Великобританії одне вивчення показало, що 75 відсотків хлопців віком 11—12 років вважають, що чоловік може вдарити жінку, якщо вона його провокує.

Жодного виправдання насиллю

Вищезгадані фактори можуть допомогти зрозуміти причину насилля у сім’ї, але вони не служать виправданням такої поведінки. Власне кажучи, бити свого подружнього партнера — великий гріх в очах Бога. У його Слові, Біблії, ми читаємо: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву» (Ефесян 5:28, 29).

Багато років тому Біблія передрекла, що «останніми днями» цієї системи речей люди будуть «зухвалими» (СМ), «без природної любові» (Бачинський) і «жорстокі» (2 Тимофія 3:1—3). Те, що насилля в сім’ї стало таким поширеним, ще раз підтверджує: ми живемо саме у той період, який описує це пророцтво. Але як можна допомогти жертвам фізичної наруги? Чи існує хоч якась надія, що насильник зміниться?

[Вставка на сторінці 5]

«Чоловік, який знущається над своєю дружиною, не менший злочинець, ніж людина, що побила незнайомця». («Коли чоловіки б’ють жінок», англ.)

[Рамка на сторінці 6]

Насилля в сім’ї Всесвітня проблема

Нижчеподані звіти свідчать, що горді чоловіки, які ганебно ставляться до жінок,— це всесвітня проблема.

Єгипет. Тримісячне дослідження в Александрії виявило, що насилля у сім’ї — головна причина тілесних пошкоджень у жінок. З усіх жінок, що приходять до травмпунктів, 27,9 відсотка звертається саме з цієї причини («П’яте резюме четвертої Міжнародної жіночої конференції»).

Таїланд. У найбільшому передмісті Бангкока 50 відсотків одружених жінок регулярно зазнають побоїв («Тихоокеанський інститут здоров’я жінки»).

Гонконг. «Кількість жінок, які твердять, що їх побили подружні партнери, за минулий рік зросла на понад 40 відсотків» («Саут чайна морнінґ пост» за 21 липня 2000 року).

Японія. За період 1995—1998 років кількість жінок, що шукають притулку, збільшилась від 4843 до 6340. «Майже одна третя з них сказали, що шукали притулок через жорстоку поведінку своїх чоловіків» («Джапан таймс», 10 вересня 2000 року).

Великобританія. «По цілій країні кожних шість секунд у якійсь родині відбуваються зґвалтування, хтось отримує тілесні ушкодження чи удари холодною зброєю». Згідно зі звітом Скотленд-Ярда, «щоденно поліція отримує 1300 телефонних дзвінків від жертв насилля у сім’ї, а це понад 570 000 дзвінків на рік. У 81 випадку зі ста жертвами є жінки, що потерпають від своїх чоловіків» («Таймс», 25 жовтня 2000 року).

Перу. Сімдесят відсотків усіх злочинів, про які було повідомлено поліцію,— це насилля над жінками у подружжі («Тихоокеанський інститут здоров’я жінки»).

Росія. «Лише за один рік у цій країні 14 500 жінок було вбито їхніми подружніми партнерами, ще 56 400 стали каліками або ж отримали серйозні травми в результаті насилля у сім’ї» («Ґардіан»).

Китай. «Це нова проблема. Вона зростає неймовірно швидко, причому особливо в містах,— каже професор Чен Їюн, керівник Цзінлунського центру сім’ї.— Насильники вже не соромляться сусідів» («Ґардіан»).

Нікарагуа. «Насилля над жінками в Нікарагуа постійно збільшується. Згідно з даними одного опитування, лише за минулий рік 52 відсотки нікарагуанських жінок потерпали від певного виду насилля у сім’ї з боку своїх чоловіків» («Бі-Бі-Сі ньюс»).

[Рамка на сторінці 7]

Фактори ризику

Згідно з вивченням, яке проводив Річард Дж. Джелс з Род-Айлендського університету (США), про можливість фізичної та емоційної наруги у сім’ї можуть свідчити такі фактори.

1. Чоловік якимось чином уже був причетний до насилля у сім’ї.

2. Він безробітний.

3. Він принаймні раз на рік вживає наркотики.

4. Коли він жив з батьками, то бачив, як батько бив матір.

5. Пара не одружена; партнери живуть разом.

6. Якщо він і має роботу, то мало заробляє.

7. Він не закінчив середньої школи.

8. Йому від 18 до 30 років.

9. Один або обидвоє б’ють дітей.

10. Дохід менший прожиткового мінімуму.

11. Чоловік і жінка мають різне суспільне походження та освіту.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Насилля у сім’ї може сильно позначитися на дітях.

Насилля над жінками. Як допомогти?

ЯК ДОПОМОГТИ жінкам, котрі стали жертвами насилля? Спершу потрібно збагнути, що́ їм довелося пережити. Часто насильник завдає не лише фізичної шкоди. Зазвичай він вдається до погроз і залякувань, тому жертва почувається нікчемною й безпорадною.

Згадайте Роксану, про яку йшла мова у вступній статті. Її чоловік за зброю використовує слова. «Він обзиває і принижує мене як йому заманеться,— розповідає Роксана.— Він каже: «Ти навіть не закінчила школи. Як ти без мене даси раду з дітьми? Ти ледача і безпорадна мати. Невже ти думаєш, що влада дозволить тобі забрати дітей, якщо підеш від мене?»

Чоловік Роксани, розпоряджаючись бюджетом сім’ї, керує всіма справами. Він не дозволяє їй користуватись автомобілем і впродовж дня телефонує, аби перевірити, чим вона займається. Якщо Роксана намагається висловити якусь свою думку, він одразу спалахує гнівом. У результаті вона ніколи не говорить, про що думає.

Отож, наруга над подружнім партнером — складна проблема. Аби допомогти, слухайте зі співчуттям. Пам’ятайте: зазвичай жертві нелегко розповідати про те, що вона переживає. Ваша мета — підтримати її в той час, як вона помалу дає собі раду.

Можливо, жінкам, що потерпають від побоїв, необхідно звернутись за допомогою до органів влади. Часом, коли настає критичний момент, наприклад втручання поліції, це може змусити жорстокого чоловіка зрозуміти серйозність своїх учинків. Проте слід визнати, що будь-яка спонука змінитися нерідко зникає, як тільки минає криза.

Чи повинна жінка, яку б’ють, полишити свого чоловіка? Біблія не ставиться до окремого проживання легковажно. Водночас вона не зобов’язує жінку залишатися з чоловіком, який наражає на небезпеку її здоров’я та, ймовірно, і саме життя. Християнський апостол Павло написав: «Коли ж і розлучиться [«відійде», НС], хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться» (1 Коринтян 7:10—16). Оскільки Біблія не забороняє нарізне проживання, коли складаються виняткові обставини, тому те, як учинить жінка,— її особисте рішення (Галатів 6:5). Ніхто не повинен переконувати жінку піти від свого жорстокого чоловіка, але нікому не варто також змушувати її залишатися з ним, якщо це загрожує її здоров’ю, життю та духовності.

Чи існує надія для насильника?

Наруга над подружнім партнером — це жахливе порушення біблійних принципів. В Ефесян 4:29, 31 читаємо: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших... Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка [«зневага», Турконяк] нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».

Жоден чоловік, який вважає себе послідовником Христа, не може казати, що любить свою дружину, і водночас зневажати її. Якщо він погано поводиться зі своєю дружиною, то яку цінність мають усі інші його добрі діла? «Заводіяка» не відповідає вимогам для особливих привілеїв у християнському зборі (1 Тимофія 3:3; 1 Коринтян 13:1—3). Безперечно, кожен, хто вважає себе християнином, але неодноразово піддається приступам гніву та не кається, може бути позбавлений спілкування з християнським збором (Галатів 5:19—21; 2 Івана 9, 10).

Чи можуть жорстокі чоловіки змінитися? Декому це вдалося. Проте насильник не зміниться, поки 1) не ви́знає, що його поведінка — неправильна, 2) не захоче виправитися та 3) не шукатиме допомоги. Свідки Єгови переконалися, що Боже Слово має силу змінити людину. Багато зацікавлених осіб, з якими вони вивчають Біблію, розвинули сильне бажання догоджати Богові. Ці нові дослідники Біблії довідалися, що́ Бог Єгова думає про насильників: «Хто любить насилля,— ненавидить душа Його» (Псалом 11:5). Звичайно, аби насильник змінився, потрібно більше, ніж просто припинити завдавати удари. Він також повинен навчитись по-іншому ставитись до своєї дружини.

Здобуваючи знання про Бога, чоловік вчиться сприймати свою дружину не як служницю, а як «помічника», не як нижчу особу, а як ту, котрій слід ‘виявляти честь’ (Буття 2:18, Дулуман; 1 Петра 3:7). Він теж вчиться співчувати та починає розуміти потребу прислухатися до думки своєї дружини (Буття 21:12; Екклезіяста 4:1). Програма біблійного вивчення, котру пропонують Свідки Єгови, вже допомогла багатьом парам. У християнській сім’ї не може бути й мови про тиранію, деспотизм та залякування (Ефесян 5:25, 28, 29).

«Боже Слово живе та діяльне [«потужне», СМ]» (Євреїв 4:12). Отож, мудрість, яка міститься у Біблії, допомагає подружнім парам проаналізувати проблеми, з котрими вони стикаються, і додає відваги у їх подоланні. Більше того, у Біблії знаходимо тверду надію, яка справді потішає: світ без насильства, коли призначений Єговою небесний Цар правитиме над слухняним людством. Біблія каже: «Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги... від кривди й насилля врятує їхню душу» (Псалом 72:12, 14).

[Вставка на сторінці 12]

У християнській сім’ї не може бути й мови про тиранію, деспотизм та залякування.

[Рамка на сторінці 8]

Спростування неправильних уявлень

• Жінки, які потерпають від насилля, самі винні у цьому.

Багато чоловіків, які б’ють своїх дружин, уникають відповідальності, кажучи, що ті самі їх провокують. Навіть декотрі друзі сім’ї погоджуються, що з такою дружиною дуже важко ладити, і тому не дивно, що чоловік час від часу втрачає над собою контроль. Але це те саме, що звинувачувати жертву і виправдовувати нападника. Насправді жінки, які страждають від насильства, часто докладають неабияких зусиль, щоб заспокоїти своїх чоловіків. Крім того, биття свого партнера не можна оправдати за жодних обставин. У книжці «Насильник у сім’ї. Психологічний портрет» (англ.) зазначається: «Чоловіки, яких суд скеровує лікуватися за напади на дружину,— залежні від насилля. Вони застосовують силу, аби позбутися гніву та депресії, опанувати ситуацію, вирішити конфлікти чи послабити напруження... Часто вони навіть не визнають, що мають таку проблему, або ж не сприймають її серйозно».

• Алкоголь є причиною того, що чоловік б’є дружину.

Безумовно, декотрі чоловіки стають брутальнішими під впливом алкоголю. Але хіба розсудливо складати всю вину на алкоголь? «Якщо насильник напідпитку, то вважає, що за його поведінку слід звинувачувати не себе, а щось інше»,— пише К. Дж. Вільсон у книжці «Коли насилля починається удома» (англ.). Далі там говориться: «Скидається на те, що в нашому суспільстві насилля у сім’ї сприймають легше, коли його завдає особа, котра перебуває у стані сп’яніння. Жінка, яка терпить погане поводження, переконує себе, що її партнер не є насильником, а лише гірким п’яницею, або алкоголіком». Вільсон зазначає, що таке міркування може дати жінці ілюзорну надію: «якби її чоловік перестав пиячити, припинилося б і насильство».

Нині багато дослідників вважають, що пияцтво і насилля у сім’ї — це дві різні проблеми. Зрештою, більшість чоловіків, які зловживають наркотичними речовинами, не б’ють своїх подружніх партнерів. Автори книги «Коли чоловіки б’ють жінок» (англ.) зауважують: «В основному побої не припиняються, оскільки чоловік використовує їх як засіб контролю, залякування та поневолення жінки... Зловживання алкоголем і наркотиками — це лише частина способу життя насильника. Проте було б помилкою припускати, що причиною насилля є вживання алкоголю чи наркотичних речовин».

• Насильники поводяться жорстоко зі всіма.

Нерідко особа, котра застосовує силу, може бути чудовим другом для інших. Вона, так би мовити, натягує на себе дволику маску. Саме тому друзям сім’ї важко повірити в історії про насильство. Однак насправді чоловік, який б’є дружину, прагне домінувати над нею і домагається цього шляхом насилля.

• Жінки не мають нічого проти такого ставлення.

Таке уявлення, ймовірно, складається тому, що не всі розуміють безнадійну ситуацію жінки, котрій немає куди податися. Жінка, яка терпить знущання, мабуть, має друзів, які приймуть її на тиждень чи два, але що робити потім? Можливо, їй важко уявити, як самій справлятися зі стількома обов’язками нараз: шукати роботу, платити за квартиру і піклуватися про дітей. Крім того, закон може забороняти втечу з дітьми. Декотрі жінки наважились піти з дому, але їх знайшли й привели назад силою чи гарними обіцянками. Друзі, які цього не розуміють, можуть помилково думати, що жінки не мають нічого проти такого ставлення.

«Іноді мені здається, що це сон!»

Лурдес пильно вдивляється у місто через вікно своєї квартири, прикривши уста тремтячою рукою. Ця латиноамериканка 20 років страждала від свого жорстокого чоловіка Альфредо. Він змінився. Проте Лурдес і досі неприємно згадувати про той фізичний та емоційний біль, який їй довелося пережити.

«Все почалося якихось два тижні після нашого весілля,— каже Лурдес тихим голосом.— Якось він вибив мені два зуби. Іншого разу я відхилилась і його кулак врізався у шафу. Але найбільшого болю завдавали слова. Він прозивав мене «непотребом» і поводився зі мною так, ніби мені бракувало розуму. Я хотіла піти від нього, але як зробити це з трьома дітьми на руках?»

Альфредо ніжно торкнувся плеча Лурдес і сказав: «Я, старший спеціаліст, почувався приниженим, коли мене викликали в суд, а потім був виданий наказ про захист позивача. Я намагався змінитися, але невдовзі повернувся до старого».

Що було далі? «У крамничці на розі працює одна жінка, вона є Свідком Єгови,— каже Лурдес, трохи заспокоївшись.— Вона запропонувала мені допомогти зрозуміти Біблію. Я довідалась, що Бог Єгова цінує жінок. Невдовзі почала відвідувати зібрання Свідків Єгови і спочатку тим доводила Альфредо до нестями. Для мене це було зовсім нове: проводити час з друзями у Залі Царства. Мені навіть не вірилося, що можу мати власні погляди, вільно їх висловлювати, до того ж навчати їх інших. Я зрозуміла, що Бог мене цінує. Це додало мені сміливості.

Ніколи не забуду моменту, який цілком змінив моє життя. Альфредо, як і раніше, щонеділі відвідував католицьку месу і був проти мого спілкування зі Свідками Єгови. Я подивилася йому прямо у вічі та спокійно, але впевнено сказала: «Альфредо, я маю свою думку». І він мене не вдарив! Незабаром я охрестилась, і з того часу за п’ять років він мене жодного разу не вдарив».

Але більші зміни були ще попереду. Альфредо каже: «Приблизно через три роки після хрещення Лурдес мій колега по роботі, який є Свідком Єгови, запросив мене до себе та поділився зі мною цікавими думками з Біблії. Я погодився вивчати Біблію, хоча дружині нічого не сказав. Невдовзі вже ходив з нею на зібрання. Багато промов, котрі я там почув, стосувалися сімейного життя, і мені нерідко доводилось червоніти».

Альфредо був вражений, коли побачив, що члени збору, у тому числі чоловіки, підмітали підлогу після зібрань. Коли він заходив до них додому, то бачив, як вони допомагають своїм жінкам мити посуд. Ці незначні деталі показали Альфредо, як справжня любов виявляється на ділі.

Невдовзі Альфредо охрестився, і тепер разом з дружиною вони служать повночасно. «Часто він допомагає мені прибирати зі столу і застеляти ліжка,— говорить Лурдес.— Він хвалить мене за те, як я готую, і прислухається до моїх порад, наприклад щодо вибору музики чи роблення покупок. Раніше я не могла про це й мріяти! А недавно він уперше подарував мені букет квітів. Іноді мені здається, що це сон!»

[Ілюстрація на сторінці 10]

«Я зрозуміла, що Бог мене цінує. Це додало мені сміливості».

[Ілюстрація на сторінці 10]

Альфредо був вражений, коли побачив, що члени збору, у тому числі чоловіки, підмітали підлогу після зібрань.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Він бачив, як інші чоловіки допомагають своїм жінкам мити посуд.

[Ілюстрація на сторінці 10]

«Недавно він уперше подарував мені букет квітів».