a У «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» (англ.) пояснюється: «Жінки не їли разом із запрошеними в гості чоловіками, а чоловіків відраджувалося розмовляти з жінками... Розмова з жінкою в громадському місці була особливо скандальним явищем». В єврейській Мішні, що є збіркою рабинських вчень, дається порада: «Довго з жіноцтвом не розмовляй... Той, хто довго розмовляє з жіноцтвом, на себе скликає біду, нехтує вивченням Закону, і спадком того стане Геєнна» (Авот 1:5).

b У книжці «Палестина за часу Христа» (англ.) говориться: «У певних випадках жінку ставили на один щабель із рабинею. Приміром, вона не могла давати показань у суді, окрім показань про смерть свого чоловіка». Стосовно Левит 5:1 в Мішні пояснюється: «[Закон про] ‘клятву перед показанням’ стосується чоловіків, а не жінок» (Шебуот 4:1).

c Єврейський історик першого сторіччя Йосиф Флавій повідомляє, що сестра царя Ірода, Саломія, послала своєму чоловікові «документ про розрив їхнього шлюбного зв’язку, що суперечило єврейському закону. Бо ми дозволяємо це робити (тільки) чоловікові». («Іудейські старожитності», XV, стор. 259 [VII, 10]).