СЛОВА дівчинки, подані праворуч, відкривають похмуру дійсність — по цілому світі дівчата і жінки протягом всього свого життя зазнають насилля і дискримінації. Розгляньмо факти.

• Дискримінація за статевою ознакою. В Азії більшість батьків хочуть мати хлопчиків, а не дівчаток. Згідно із звітом ООН за 2011 рік, у цій частині світу серед населення спостерігається нестача близько 134 мільйонів жінок внаслідок абортів, вбивств новонароджених і недогляду.

• Освіта. Жінки і дівчата складають дві третини всіх, хто має менше чотирьох років освіти.

• Сексуальне насилля. Понад 2,6 мільярда жінок живе у країнах, в яких зґвалтування у шлюбі досі не переслідується законом.

• Здоров’я. У країнах, що розвиваються, через погане медичне обслуговування приблизно кожні дві хвилини помирає одна жінка від ускладнень, пов’язаних з вагітністю або пологами.

• Майнові права. Хоча жінки вирощують понад половину всіх сільськогосподарських культур у світі, в багатьох країнах вони позбавлені законного права мати земельні ділянки у власності або отримувати їх у спадок.

Чому жінки не мають основоположних прав? У деяких культурах поширені релігійні вірування та звичаї, які заохочують або навіть виправдовують погане ставлення до жінок і насилля над ними. В одній французькій газеті наводились слова індійської юристки Чандри Рамі Чопри: «Всі релігійні закони мають щось спільне: вони підтримують дискримінацію жінок».

Чи ви теж такої думки? Чи ви вважаєте, що Біблія, як і чимало інших релігійних книг, принижує жінок? Декому здається, що такого висновку можна дійти на підставі певних біблійних віршів. Як же насправді Бог Біблії ставиться до жінок? Хоча це питання зачіпає почуття багатьох, однак на нього можна знайти відповідь, якщо ретельно і чесно проаналізувати те, що говориться в Біблії.

ЦІ СТАРОДАВНІ вислови не містяться в Біблії. Протягом багатьох століть вони використовувались для виправдання дискримінації жінок. Навіть сьогодні прихильники крайніх поглядів звинувачують жінок в усіх бідах людства і намагаються виправдати своє погане поводження з жінками, наводячи цитати з релігійних текстів. Чи дійсно Бог мав намір, щоб чоловіки зневажали жінок і знущалися над ними? Подивімось, що говорить про це Біблія.

Чи Бог прокляв жінок?

Ні. Бог прокляв «змія стародавнього, що називається Диявол» (Об’явлення 12:9; Буття 3:14). Коли Бог сказав Адаму, що той «буде панувати» над жінкою, це не означало, що Бог це схвалює (Буття 3:16). Він просто передбачив, які сумні наслідки буде мати гріх для першої пари.

Отже, наруга над жінками — це не Божа воля, а прямий наслідок гріховності людей. Біблія не підтримує думки, ніби жінка, спокутуючи первородний гріх, мусить підкорятися чоловіку (Римлян 5:12).

Чи Бог створив жінку нижчою за чоловіка?

Ні. У Буття 1:27 говориться: «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». Тож від самого початку люди — як чоловіки, так і жінки — мали здатність віддзеркалювати Божі риси. Хоча Адам і Єва відрізнялись одне від одного емоційно та фізично, вони отримали те саме завдання і мали однакові права перед своїм Творцем (Буття 1:28—31).

Перш ніж створити Єву, Бог сказав: «Створю йому [Адаму] помічницю, яка б його доповнювала» (Буття 2:18, НС). Чи слово «доповнювала» вказує на те, що жінка була нижчою за чоловіка? Ні, тому що це єврейське слово можна також перекласти як «бути рівноцінним» або «бути відповідною поміччю». Подумайте, як хірург і анестезіолог доповнюють один одного, співпрацюючи під час операції. Чи можуть вони обійтися один без одного? Навряд! Чи хірург більш важливий, тому що фактично всю операцію проводить він? Мабуть, ні. Подібно Бог створив чоловіка і жінку, щоб вони тісно співпрацювали, а не змагалися між собою (Буття 2:24).

З чого видно, що Бог турбується про жінок?

Передбачивши, як будуть поводитися грішні чоловіки, Бог віддавна виявив свій намір захищати жінок. Згадуючи Мойсеїв закон, встановлений у XVI столітті до н. е., письменниця Лаур Айнар у своїй книжці «Біблія в жіночому роді» («La Bible au féminin») написала: «Коли Закон-угода говорить про жінку, то переважно для того, щоб її захистити».

Наприклад, Закон наказував шанувати та поважати як батька, так і матір (Вихід 20:12; 21:15, 17). Також він вимагав належного ставлення до вагітних жінок (Вихід 21:22). Навіть сьогодні закони багатьох країн дають жінкам значно менше правового захисту, ніж давали ці Божі закони. Але не тільки з цього видно, що Бог турбується про жінок.

Закон, який відображає ставлення Бога до жінок

Закон, який Бог Єгова дав ізраїльському народу, приносив і чоловікам, і жінкам незчисленні фізичні, моральні та духовні блага. Доки народ слухався цього Закону і підкорявся йому, він був «найвищим над усі народи землі» (Повторення Закону 28:1, 2). Яке ж місце Закон відводив жінці? Подивімося.

1. Особиста свобода. На відміну від жінок багатьох стародавніх народів, ізраїльтянка була наділена чималою свободою. Хоча чоловік мав виконувати роль голови сім’ї, дружина користувалась його довірою — вона могла оглянути і купити поле та засадити виноградник. Якщо вона вміла прясти і ткати, то могла навіть займатись підприємницькою діяльністю (Приповістей 31:11, 16—19). В Мойсеєвому законі жінка — це особистість з власними правами, а не лише додаток до чоловіка.

У стародавньому Ізраїлі жінки могли мати особисті стосунки з Богом. Біблія розповідає про Анну, яка зверталася в молитві до Бога з особистим проханням і таємно дала обітницю (1 Самуїла 1:11, 24—28). Жінка з міста Шунем приходила по суботах радитися з пророком Єлисеєм (2 Царів 4:22—25). Бог призначав жінок, таких, як Девора і Хулда, своїми представницями. Цікаво, що до них охоче зверталися за порадою священики, а також чоловіки, які обіймали високе становище (Суддів 4:4—8; 2 Царів 22:14—16, 20).

2. Доступ до освіти. Оскільки жінки були учасницями Закон-угоди, вони слухали читання Закону, і це давало їм можливість вчитися (Повторення Закону 31:12; Неемії 8:2, 8). До того ж вони могли отримати навчання, щоб виконувати певні види служіння Богу. Приміром, деякі жінки, очевидно, виконували службу при скинії, а інші співали в хорі, який складався з чоловіків і жінок (Вихід 38:8; 1 Хронік 25:5, 6).

Чимало жінок мали знання і вміння, які дозволяли їм вести прибуткову справу (Приповістей 31:24). Згідно з тогочасними звичаями інших народів, хлопців мав навчати лише батько; на відміну від цього, в ізраїльських сім’ях матір брала участь в освіті своїх синів до їхнього повноліття (Приповістей 31:1). Жінки в стародавньому Ізраїлі, без сумніву, були освіченими.

3. Шана і повага. Одна з Десяти заповідей вимагала: «Шануй свого батька та матір свою» (Вихід 20:12). Прислів’я мудрого царя Соломона говорить: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:8).

У детальних правилах Закону, які регулювали стосунки між особами протилежної статі, відображалася повага до жінок (Левит 18:6, 9; Повторення Закону 22:25, 26). Хороший чоловік мав зважати на фізичні і фізіологічні обмеження своєї дружини (Левит 18:19).

4. Захист прав. У своєму Слові Єгова каже, що він «сиротам батько й вдовицям суддя». Іншими словами, він називає себе Захисником тих, хто позбавлений захисту батька або чоловіка (Псалом 68:6; Повторення Закону 10:17, 18). Одного разу, коли вдова пророка зазнала несправедливого ставлення з боку позичальника, Єгова втрутився і зробив чудо, завдяки якому вона змогла вижити і не втратити власної гідності (2 Царів 4:1—7).

Перед тим як ізраїльтяни ввійшли в Обіцяну землю, голова однієї родини, Целофхад, помер, не залишивши по собі сина. П’ятеро його дочок попросили Мойсея дати їм «володіння» в Обіцяній землі. Єгова подбав про те, щоб з цими жінками повелися справедливо. Він сказав Мойсею: «Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька». Відтоді жінки в Ізраїлі могли отримувати спадщину від свого батька і передавати її нащадкам (Числа 27:1—8).

Ставлення Бога до жінок зображено у фальшивому світлі

Під Мойсеєвим законом жінка займала в суспільстві почесне становище і до її прав ставилися з повагою. Однак з IV століття до н. е. на юдаїзм почала впливати грецька культура, в якій жінка розглядалась як нижча істота. (Дивіться інформацію в рамці «Дискримінація жінок у старожитніх писаннях»).

Наприклад, грецький поет Гесіод (VIII ст. до н. е.) звинувачував жінок в усіх бідах людства. У своєму творі «Теогонія» він писав: «Пагубна, склонна до зрад та порода і вдача жіноча, горе тяжке, що чіпляється мужа й жиє з ним довіку». На початку II століття до н. е. ця ідея стала популярною в юдаїзмі. Талмуд, який почав укладатись у II столітті н. е., застерігає чоловіків: «Не розмовляйте багато з жінками, бо це зрештою доведе вас до нечистоти».

Протягом віків таке ставлення великою мірою вплинуло на роль жінок в юдейському суспільстві. Вже за днів Ісуса вони, відвідуючи храм, могли заходити лише на Подвір’я жінок. Релігійну освіту мали право здобувати тільки чоловіки, а в синагогах жінки, очевидно, були відокремлені від чоловіків. У Талмуді наводяться слова одного рабина: «Хто навчає свою доньку Тори, той навчає її непристойності». Зображаючи ставлення Бога до жінок у фальшивому світлі, юдейські релігійні провідники прищепили багатьом чоловікам зневагу до жінок.

Коли Ісус був на землі, він помітив упередження до жінок, яке глибоко коренилося в традиціях (Матвія 15:6, 9; 26:7—11). Чи таке упередження вплинуло на те, як він поводився з жінками? Чого ми можемо навчитися з його поведінки і ставлення до жінок? Чи вчення правдивого християнства принесли жінкам полегшення? Наступна стаття дасть відповіді на ці запитання.

БУДУЧИ на землі, Ісус досконало віддзеркалював риси свого небесного Батька і наслідував його в усіх своїх вчинках. Ісус сказав: «Я нічого не роблю від себе, а говорю все так, як навчив мене Батько... Я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Івана 8:28, 29; Колосян 1:15). Тож, дослідивши, як Ісус спілкувався і поводився з жінками, ми можемо ліпше зрозуміти, як Бог ставиться до жінок і чого він очікує від них.

На підставі Євангелій чимало релігієзнавців дійшли висновку, що ставлення Ісуса до жінок було революційним для свого часу. Чому можна так сказати? І найважливіше: чи його вчення допомагають сучасним жінкам мати більше свободи?

Як Ісус ставився до жінок

Ісус не сприймав їх лише як сексуальний об’єкт. Деякі юдейські релігійні провідники дотримувались погляду, що спілкування з особою протилежної статі викликає тільки похіть. Оскільки жінок вважали джерелом спокуси, їм не дозволялося розмовляти з чоловіками в громадських місцях чи ходити, не закривши покривалом обличчя. Проте Ісус радив чоловікам контролювати свої плотські бажання і ставитись до жінок шанобливо, а не позбавляти їх соціального життя (Матвія 5:28).

Ісус також сказав: «Хто зі своєю дружиною розводиться й бере шлюб з іншою жінкою, той чинить перелюб щодо дружини» (Марка 10:11, 12, «Новий Заповіт сучасною мовою»). Цими словами він заперечив поширене рабинське вчення, за яким чоловіки могли розлучатися з дружинами «з будь-якої причини» (Матвія 19:3, 9). Для більшості юдеїв поняття перелюбу щодо дружини взагалі було незнайомим. Юдейські рабини навчали, що чоловік не може бути винним у перелюбі щодо дружини — в невірності може бути винною лише жінка! Як написано в одному коментарі до Біблії, «Ісус, поклавши на чоловіка такі ж моральні обов’язки, що й на дружину, підвищив становище жінок і виявив їм честь».

Як це вчення діє в наш час. На християнських зібраннях Свідків Єгови жінки вільно спілкуються з чоловіками. Однак жінки можуть бути впевнені, що не помітять на собі непристойних поглядів і не зіткнуться з неналежною фамільярністю, адже християнські чоловіки ставляться «до літніх жінок — як до матерів, до молодших — як до сестер, з усією чистотою» (1 Тимофія 5:2).

Ісус приділяв час навчанню жінок. Всупереч поширеному рабинському погляду, згідно з яким жінки мали залишатись неосвіченими, Ісус навчав жінок і заохочував їх вільно висловлюватися. Коли Ісус не погодився позбавити Марію радості від навчання, то показав, що місце жінки не лише на кухні (Луки 10:38—42). Маріїна сестра Марта також вчилася в Ісуса; це видно з того, як розумно вона відповідала Ісусу після смерті Лазаря (Івана 11:21—27).

Ісус цікавився мисленням жінок. У ті часи більшість юдейських жінок вважала: щастя полягає в тому, щоб мати високошанованого сина, бажано пророка. Коли одна жінка вигукнула: «Щаслива та, яка носила тебе в утробі!» — Ісус використав цю ситуацію, аби показати, що існує ліпша можливість бути щасливим (Луки 11:27, 28). Сказавши, що набагато важливіше бути духовною людиною, Ісус виявив, що жінка має відігравати не тільки ту роль, яку відводило їй тогочасне суспільство (Івана 8:32).

Як це вчення діє в наш час. Чоловіки, які навчають у християнському зборі, схвально ставляться до коментарів жінок на зібраннях. Вони поважають духовно зрілих християнок, тому що ті і на людях, і вдома «навчають добра» власним прикладом (Тита 2:3). Крім того, вони довіряють їм проголошення доброї новини про Боже Царство. (Псалом 68:12; дивіться також інформацію в рамці «Чи апостол Павло забороняв жінкам говорити?» на сторінці 9).

Ісус дбав про жінок. У біблійні часи доньки не цінувалися так, як сини. Ось якими словами цей погляд відображено в Талмуді: «Щасливий той, хто має синів, і горе тому, хто має дочок». Деякі батьки вважали дівчину більшим тягарем: їй треба знайти чоловіка, дати придане і до того ж вона не буде доглядати їх у старості.

Ісус виявив, що життя маленької дівчинки таке ж важливе, як життя хлопця: він воскресив і доньку Яіра, і сина вдови з Наїна (Марка 5:35, 41, 42; Луки 7:11—15). Коли Ісус зцілив жінку, яку «вісімнадцять років мучив дух немочі», то назвав її «Авраамовою дочкою», вживши вираз, що практично не використовувався в юдейських писаннях (Луки 13:10—16). Цим шанобливим і сердечним виразом Ісус не лише показав, що ця жінка — повноправний член суспільства, а й визнав її велику віру (Луки 19:9; Галатів 3:7).

Як це вчення діє в наш час. Одне азіатське прислів’я говорить: «Виховувати доньку — це все одно, що поливати садок сусіда». Християнські чоловіки не переймають такий спосіб мислення, натомість вони добре дбають про всіх своїх дітей: і синів, і дочок. Християни турбуються про те, щоб всі їхні діти отримали належну освіту і необхідне лікування.

Ісус довіряв жінкам. В юдейських судах свідчення жінки прирівнювалося до свідчення раба. Йосиф Флавій, історик першого століття, писав: «Свідчення жінок, з огляду на їхню легковажність і стать, не слід брати до уваги».

На відміну від цього Ісус доручив жінкам свідчити про його воскресіння (Матвія 28:1, 8—10). Хоча ті вірні жінки на власні очі бачили страту і поховання свого Господа, все ж апостолам було важко повірити їхнім словам (Матвія 27:55, 56, 61; Луки 24:10, 11). Однак, з’явившись у першу чергу жінкам, воскреслий Христос визнав, що вони так само гідні нести свідчення, як і решта його учнів (Дії 1:8, 14).

Як це вчення діє в наш час. У зборі Свідків Єгови чоловіки, які займають відповідальне становище, виявляють повагу жінкам, зважаючи на їхні зауваження. А християнські чоловіки «віддають... пошану» своїм дружинам, уважно їх вислуховуючи (1 Петра 3:7; Буття 21:12).

Біблійні принципи сприяють щастю жінок

Якщо чоловіки наслідують Христа, жінки отримують повагу та свободу, як і задумав Бог (Буття 1:27, 28). Замість того щоб виявляти чоловічий шовінізм, християнські чоловіки керуються біблійними принципами, а це сприяє щастю їхніх дружин (Ефесян 5:28, 29).

Коли Олена почала вивчати Біблію, вона мовчки зносила жорстоке ставлення свого чоловіка. Він виріс у суворому середовищі, в якому викрадення наречених і фізичне насилля були чимось звичайним. «Біблійні знання, які я отримала, додали мені сил,— розповідає Олена.— Я усвідомила, що існує Той, хто мене дуже любить і цінує, а також дбає про мене. Крім того, я зрозуміла: якби мій чоловік почав вивчати Біблію, то змінив би своє ставлення до мене». Мрія Олени справдилася, коли її чоловік погодився вивчати Біблію і зрештою охрестився, ставши Свідком Єгови. «Тепер він взірець самовладання і стриманості,— каже жінка.— Ми навчились швидко прощати одне одному». Якого висновку вона дійшла? «Біблійні принципи дійсно допомогли мені відчути себе в сім’ї потрібною і захищеною» (Колосян 3:13, 18, 19).

Те, що сталося з Оленою,— не поодинокий випадок. Мільйони християнок відчувають себе щасливими, тому що разом зі своїми чоловіками намагаються застосовувати біблійні принципи у сімейному житті. У товаристві християн вони отримують повагу, розраду і свободу (Івана 13:34, 35).

Усі християни, як чоловіки, так і жінки, усвідомлюють, що вони грішні й недосконалі, що вони Боже створіння, «підкорене марноті». Однак, наближаючись до Єгови, сповненого любові Бога і Батька, вони мають надію стати вільними «від неволі тління» та отримати «славну свободу дітей Божих». Яку ж чудову надію дає Бог і чоловікам, і жінкам! (Римлян 8:20, 21).