Велична роль жінок серед Божих ранніх служителів

«Сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього [«доповнення», НС; прим.]» (БУТТЯ 2:18).

1. Як в одному біблійному словнику повідомляється про долю жінок у давнину?

«НІДЕ на території старожитнього Середземномор’я або Близького Сходу жінки не наділялися такою свободою, яку сьогодні мають жінки в західному суспільстві. Загалом жінки підпорядковувалися чоловікам, подібно як раби підпорядковувалися вільним, а молодь — старшим. (...) Хлопчиків шанували більше, ніж дівчаток, а дівчаток-немовлят часто полишали на неминучу загибель». Так повідомляється в одному біблійному словнику про долю жінок у давнину.

2, 3. а) Як один звіт змальовує становище жінок сьогодні? б) Які постають запитання?

² У багатьох частинах світу ситуація сьогодні нічим не ліпша. Щорічний звіт прав людини, виданий Державним департаментом США у 1994 році, вперше зосередив увагу на ставленні до жінок. «Повідомлення зі 193 країн виявляють реальність щоденної дискримінації»,— говорилося в заголовку газети «Нью-Йорк таймс» про цей звіт.

³ Оскільки багато жінок різного культурного походження належать до зборів народу Єгови по цілій землі, постають декотрі запитання: чи Бог хотів, щоб до жінок ставились так, як описано вище? Як ставились до жінок серед народу Єгови за біблійних часів? І як потрібно ставитись до жінок сьогодні?

«Поміч» і «доповнення»

4. Що зауважив Єгова після того, як перший чоловік пробув на самоті деякий час в Едемі, і що Бог тоді зробив?

⁴ Після того як Адам деякий час пробув на самоті в Едемі, Єгова зауважив: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього [«доповнення», НС; прим.]» (Буття 2:18). Хоча Адам був досконалою людиною, для здійснення наміру Творця вимагалося ще чогось. Аби задовольнити цю потребу, Єгова створив жінку і влаштував перший шлюб (Буття 2:21—24).

5. а) В якому значенні біблійні письменники часто вживали єврейський іменник, що перекладається словом «поміч»? б) На що вказує те, що Єгова говорив про першу жінку як про «доповнення»?

⁵ Чи слова «поміч» і «доповнення» вказують на те, що призначена Богом роль жінки є принизливою? Навпаки. Біблійні письменники часто застосовують до Бога єврейський іменник (ʽе́·зер), який перекладається словом «поміч». Приміром, Єгова — «наша поміч і щит наш» (Псалом 33:20; Вихід 18:4; Повторення Закону 33:7). В Осії 13:9 (Куліш) Єгова говорить про себе як про Ізраїлеву «опору». Один біблеїст, пояснюючи єврейське слово (не́·ґед), що перекладається як «доповнення», каже: «Ця поміч не стосується лише допомоги у виконанні його щоденної праці або продовження роду... але є призначена для обопільної підтримки завдяки такому союзу».

6. Що було сказано після створення жінки і чому?

⁶ У тому, що Єгова описує жінку як «поміч» і «доповнення», немає нічого принизливого. Жінка відрізнялася розумово, психічно і фізично. Вона була підхожою парою, відповідною партнеркою чоловікові. Вони були різними, але кожен з них був потрібний, щоб ‘наповнювати землю’ відповідно до наміру Творця. Очевидно, власне після створення як чоловіка, так і жінки «побачив Бог усе, що вчинив. І ото,— вельми добре воно» (Буття 1:28, 31).

7, 8. а) Як мала змінитись роль жінки з першим гріхом в Едемі? б) Які запитання виникають стосовно сповнення слів з Буття 3:16 серед поклонниць Єгови?

⁷ З першим гріхом у житті чоловіка і жінки відбулись великі зміни. Єгова виніс цим обом грішникам вирок. «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітності твоєї»,— сказав Єгова до Єви, говорячи про можливі наслідки, які він допустить, так, начебто саме він спричинив їх. Бог додав: «Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою» (Буття 3:16). Відтоді багато дружин відчувало на собі панування своїх чоловіків, причому дуже часто жорстоке. Замість вважати їх цінною поміччю і доповненням, з ними обходились швидше як з прислугами або рабинями.

⁸ Що ж, однак, означало сповнення Буття 3:16 для поклонниць Єгови? Чи їх відносили до розряду нікчемних або нижчих осіб? Далеко не так! Але що сказати про біблійні оповіді, в котрих змальовуються звичаї та ритуали, які впливали на жінок і які в певних сучасних суспільствах можуть здаватися неприйнятними?

Розуміння біблійних звичаїв

9. Розглядаючи звичаї, що торкалися жінок за біблійних часів, які три моменти нам потрібно пам’ятати?

⁹ За біблійних часів серед Божих слуг було добре ставлення до жінок. Звичайно, розглядаючи звичаї, які торкалися тогочасних жінок, варто пам’ятати декотрі моменти. По-перше, коли Біблія розповідає про неприємні ситуації, які виникали внаслідок егоїстичного панування злих чоловіків, це не означає, що Бог схвалював таке ставлення до жінок. По-друге, хоч Єгова і допускав тимчасове існування певних звичаїв серед своїх слуг, він пристосовував їх так, щоб захищати жінок. По-третє, не варто розглядати старожитні звичаї через призму сучасних норм. Декотрі звичаї, які можуть здаватися сьогодні людям неприємними, тодішні жінки могли й не вважати принизливими. Розгляньмо деякі приклади.

10. Як Єгова ставився до полігамії та на що вказує те, що він ніколи не відкинув своєї початкової норми — моногамії?

¹⁰ Полігаміяa. Згідно з початковим наміром Єгови, жінка не мала бути дружиною чоловіка, який мав також й іншу жінку. Бог створив для Адама лише одну дружину (Буття 2:21, 22). Після бунту в Едемі полігамія вперше з’явилася в Каїновому роді. Зрештою вона стала звичаєм, який засвоїли декотрі поклонники Єгови (Буття 4:19; 16:1—3; 29:21—28). Хоча Єгова дозволив існування полігамії, яка посприяла збільшенню населення Ізраїлю, він виявляв увагу до жінок, пристосовуючи це так, щоб дружини і їхні діти були в безпеці (Вихід 21:10, 11; Повторення Закону 21:15—17). Більш того, Єгова ніколи не відкидав своєї початкової норми — моногамії. Ной і всі його сини, яким було повторено наказ ‘плодитися та наповнювати землю’, були моногамними (Буття 7:7; 9:1; 2 Петра 2:5). Зображаючи свої стосунки з Ізраїлем, Бог символічно змалював себе як моногамного чоловіка (Ісаї 54:1, 5). Згодом Божу початкову норму моногамії відновив Ісус Христос, і члени раннього християнського збору притримувалися цієї форми шлюбу (Матвія 19:4—8; 1 Тимофія 3:2, 12).

11. Чому за біблійних часів давалося віно і чи це було принизливим для жінок?

¹¹ Віно. У книжці «Життя й установи в старожитньому Ізраїлі» (англ.) говориться: «Вимога заплатити сім’ї дівчини якусь суму грошей, або дати щось, рівноцінне такій сумі, очевидно, надає ізраїльському шлюбу вигляду купівлі. Але [віно], здається, є не стільки платою за жінку, скільки відшкодуванням для сім’ї» (курсив наш). Отже, віно служило відшкодуванням сім’ї жінки за те, що вона вже не буде допомогою, а також компенсацією за всі зусилля і витрати сім’ї, аби піклуватися нею. Отже, замість принижувати жінку, цим підтверджувалася її цінність для її сім’ї. (Буття 34:11, 12; Вихід 22:16; дивіться «Вартову башту» за 15 січня 1989 року, сторінки 21—24, англ.).

12. а) Як інколи Святе Письмо говорить про одружених чоловіків та заміжніх жінок і чи жінки вважали ці терміни образливими? б) Що є вартим уваги в термінах, які Єгова вживав в Едемі? (Дивіться примітку).

¹² Чоловіки як «власники». Один випадок з життя Авраама і Сарри, який трапився коло 1918 року до н. е., вказує на те, що до того часу, очевидно, уже стало звичаєм вважати одруженого чоловіка «власником» (єврейське ба́ʽ·ал), а одружену жінку «власністю» (єврейське беʽу·ла́г) (Буття 20:3, НС). Відтоді ці вислови інколи використовувалися у Святому Письмі, і там немає жодної вказівки на те, що дохристиянські жінки вважали їх образливимиb (Повторення Закону 22:22, НС). Проте до дружин не мали ставитись, як до майна. Майно або багатство можна було придбати, продати і навіть успадкувати, але не дружину. «Хата й маєток — спадщина батьків,— говориться в біблійній притчі,— а жінка розумна — від Господа» (Приповістей 19:14; Повторення Закону 21:14).

Велична роль

13. Як впливало на жінок те, що богобійні чоловіки наслідували приклад Єгови і слухались його Закону?

¹³ Якою ж тоді була роль жінок серед Божих слуг дохристиянських часів? За кого їх вважали і як до них ставились? Просто кажучи, коли богобійні чоловіки наслідували приклад самого Єгови і слухалися його Закону, жінки зберігали свою гідність і мали багато прав та привілеїв.

14, 15. Які існують докази того, що в Ізраїлі шанували жінок, і чому Єгова міг по праву сподіватися від своїх поклонників пошани до них?

¹⁴ Жінок потрібно було шанувати. У Божому Законі Ізраїлю наказувалося шанувати як батьків, так і матерів (Вихід 20:12; 21:15, 17). «Кожен буде боятися матері своєї та батька свого»,— говориться в Левит 19:3. Коли одного разу Вірсавія підійшла до свого сина Соломона, «цар устав назустріч їй, і вклонився їй», виявляючи цим пошану (1 Царів 2:19). «Юдейська енциклопедія» (англ.) коментує: «Пророчі порівняння Божої любові до Ізраїлю з любов’ю чоловіка до своєї дружини можна було робити лише в тому суспільстві, де шанували жінок».

¹⁵ Єгова сподівається від своїх поклонників, що вони шануватимуть жінок, бо він сам шанує їх. Докази цього ми знаходимо у віршах, де Єгова ілюстративно використовує окремі моменти з життя жінок і прирівнює свої почуття до їхніх почуттів (Ісаї 42:14; 49:15; 66:13). Це допомагає читачам зрозуміти почуття Єгови. Цікаво зазначити, що єврейський відповідник слова «милосердя», або «жаль», котрий Єгова застосовує до себе, тісно пов’язаний зі словом «утроба», який можна поєднати з «материнськими почуттями» (Вихід 33:19; Ісаї 54:7).

16. Які приклади показують, що поради побожних жінок цінувалися?

¹⁶ Поради побожних жінок цінувалися. Коли одного разу богобійний Авраам не хотів звертати увагу на пораду своєї побожної дружини Сарри, Єгова сказав йому: «Послухай голосу її» (Буття 21:10—12). Хіттеянські дружини Ісава «стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки». Зрештою Ревека сказала, як боляче було б їй, коли б їхній син Яків одружився з хіттеянкою. Як відреагував Ісак? «Покликав Ісак Якова,— розповідається далі,— і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: «Не бери жінки з дочок ханаанських». Так, хоча Ревека не сказала прямо про це, її чоловік вирішив взяти до уваги її почуття (Буття 26:34, 35; 27:46; 28:1). Пізніше цар Давид уникнув провини за кровопролиття, бо послухався благання Авіґаїл (1 Самуїла 25:32—35).

17. З чого видно, що жінки мали певну міру влади в сім’ї?

¹⁷ Жінки мали певну міру влади в сім’ї. Дітей заохочувалося: «Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:8). Опис ‘чеснотної жінки’ у 31-му розділі Приповістей виявляє те, що працьовита заміжня жінка не тільки вела домашнє господарство, але й могла займатися питаннями щодо нерухомого майна, обробляти поле, виконувати додаткову роботу; також вона могла допомагати своїми мудрими порадами. Найважливішим за все був гідний похвали благоговійний страх жінки перед Єговою. Не дивно, що цінність такої дружини була «більша від перел [«коралів», НС]»! Ювелірні вироби і декор з червоних коралів вважалися дуже дорогоцінними (Приповістей 31:10—31).

Жінки, до яких Бог виявляв особливу прихильність

18. Як було обдаровано особливою прихильністю декотрих жінок у біблійні часи?

¹⁸ Ставлення Єгови до жінок відображалося в особливій прихильності, якою він у біблійні часи обдаровував декотрих з них. Аґару, Сарру і дружину Маноаха відвідували ангели, які передавали їм божественні вказівки (Буття 16:7—12; 18:9—15; Суддів 13:2—5). Також деякі ‘жінки сповняли службу’ біля скинії й були співачками при дворі Соломона (Вихід 38:8; 1 Самуїла 2:22; Екклезіяста 2:8).

19. Яким чином Єгова інколи послуговувався жінками, щоб представляти себе?

¹⁹ Декілька разів за цілої історії Ізраїлю Єгова користувався жінкою як своїм представником або промовцем. Про пророчицю Девору ми читаємо: «Ізраїлеві сини приходили до неї на суд» (Суддів 4:5). Після того як ізраїльтяни завдали поразки ханаанському царю Явіну, Девора отримала неабиякий привілей. Вона, очевидно, склала, принаймні частково, тріумфальну пісню, що зрештою стала частиною натхненого запису Єговиc (Суддів, розділ 5). Декілька сторіч пізніше цар Йосія вислав делегацію, у склад якої входив первосвященик, до пророчиці Хулди, щоб отримати інформацію від Єгови. Хулда могла авторитетно відповісти: «Так говорить Господь [«Єгова», НС], Бог Ізраїлів» (2 Царів 22:11—15). Цар звелів делегації йти до пророчиці, щоб дістати вказівки від Єгови. (Порівняйте Малахії 2:7).

20. Які приклади вказують на те, що Єгова турбується почуттями і благополуччям жінок?

²⁰ Турботу Єгови про благополуччя жінок можна побачити з того, як він діяв заради декотрих своїх поклонниць. Двічі він втручався, щоб захистити від збезчещення Авраамову вродливу дружину Сарру (Буття 12:14—20; 20:1—7). Бог виявив прихильність до менш любимої дружини Якова Лії, ‘відкривши її утробу’, завдяки чому вона могла народити сина (Буття 29:31, 32). Коли дві богобійні ізраїльські повитухи наражали на небезпеку своє життя, не вбиваючи єврейських хлопчиків в Єгипті, Єгова із вдячністю «погоджував їм... у домівках» (Вихід 1:17, 20, 21, Кул.). Він також відповів на палку молитву Анни (1 Самуїла 1:10, 20). І коли вдова пророка зустрілась із позичальником, який хотів одібрати в неї дітей за її борг, Єгова не покинув її. Бог з любов’ю дав змогу пророку Єлисею збільшити настільки її запас оливи, що вона могла сплатити цей борг. Таким чином вона зберегла свою сім’ю і гідність (Вихід 22:22, 23; 2 Царів 4:1—7).

21. Який урівноважений погляд подає Святе єврейське Письмо на долю жінок?

²¹ Отже, не даючи жодного приводу для принизливого ставлення до жінок, Святе єврейське Письмо подає урівноважений погляд на їхню частку серед Божих слуг. Хоча Єгова не запобігав тому, щоб на його поклонницях сповнялися слова пророцтва Буття 3:16, до жінок ставилися з повагою і пошаною побожні чоловіки, які наслідували приклад Єгови і дотримувалися його Закону.

22. Наскільки зміненою була роль жінок тоді, коли Ісус прийшов на землю, і які ставляться запитання?

²² Пройшли сторіччя після написання Святого єврейського Письма, і роль жінок серед євреїв докорінно змінилася. Коли Ісус з’явився на землі, рабинські традиції надзвичайно обмежували жінок щодо їхніх релігійних привілеїв і суспільного життя. Чи такі традиції вплинули на Ісусове ставлення до жінок? Як потрібно ставитись до жінок сьогодні? Ці запитання обговорюватимуться в наступній статті.

[Примітки]

Християнські жінки гідні честі та пошани

«Чоловіки... живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь» (1 ПЕТРА 3:7).

1, 2. а) Яке здивування викликала Ісусова розмова із самарянкою біля колодязя і чому? (Також дивіться примітку). б) Що Ісус показав, проповідуючи самарянці?

ОДНОГО пополудня під кінець 30 року н. е. біля старого колодязя поблизу міста Сіхар Ісус виявив, як потрібно ставитись до жінок. Цілий ранок він мандрував пагористою місцевістю Самарії й зморений, голодний і спраглий прийшов до колодязя. Коли він сидів біля цього колодязя, надійшла по воду самарянка. «Дай напитись Мені»,— сказав їй Ісус. Жінка, напевно від здивування, широко відкрила очі. Вона запитала: «Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?» Пізніше, коли Ісусові учні повернулися з їжею, їх теж дуже здивувало те, чому «з жінкою Він розмовляв» (Івана 4:4—9, 27).

² Що викликало запитання цієї жінки і так здивувало учнів? Вона була самарянкою, а євреї не хотіли мати нічого спільного із самарянами (Івана 8:48). Але, очевидно, була ще інша причина їхнього здивування. Тогочасна рабинська традиція забороняла чоловікам розмовляти з жінками прилюдноa. Попри це, Ісус відкрито проповідував цій щирій жінці, а навіть виявив їй, що він був Месією (Івана 4:25, 26). За допомогою цього Ісус показав, що його не зв’язували небіблійні традиції, в тому числі й ті, які принижували жінок (Марка 7:9—13). Навпаки, своїми вчинками і вченням Ісус показував, що до жінок слід ставитися з честю і пошаною.

Як Ісус ставився до жінок

3, 4. а) Як Ісус відповів жінці, що доторкнулася його одежі? б) Який гарний приклад Ісус дав християнським чоловікам, зокрема наглядачам?

³ Ісусове ніжне співчуття до людей відображалося в тому, як він обходився з жінками. Якось одна жінка, котра 12 років страждала від кровотечі, пробилася до Ісуса крізь натовп. Через свій стан вона була церемонійно нечиста і тому не мала права там перебувати (Левит 15:25—27). Але вона була в такому розпачі, що нишком приступила ззаду до Ісуса. Доторкнувшись до його одежі, вона відразу зцілилася! Хоча Ісус вже йшов до дому Яіра, дочка якого була смертельно хвора, він зупинився. Відчувши, що сила вийшла з нього, Ісус оглянувся навколо, аби побачити того, хто доторкнувся до нього. Зрештою жінка підійшла і тремтячи впала перед ним. Чи Ісус насварив на неї за те, що вона насмілилася зайти в натовп або за те, що без дозволу доторкнулася його одежі? Навпаки, він виявив до неї велику сердечність і доброту. «Дочко,— сказав він,— твоя віра спасла тебе». Це був єдиний раз, коли Ісус прямо назвав жінку «дочкою». Як же це напевно втішило її серце! (Матвія 9:18—22; Марка 5:21—34).

⁴ Ісус бачив значно глибше, ніж тільки букву Закону. Він розумів справжнє значення Закону і потребу в милосерді та співчутті. (Порівняйте Матвія 23:23). Ісус взяв до уваги розпачливий стан хворої жінки і те, що до цього кроку її спонукала віра. Цим він дав гарний приклад християнам, зокрема наглядачам. Якщо християнська сестра має особисті проблеми або перебуває в надзвичайно важкому чи скрутному становищі, старійшинам потрібно старатися бачити, що стоїть за її спішними словами або діями, а також враховувати обставини та мотиви. Така проникливість може вказувати на те, що замість поради і виправлення потрібно терпіння, чуйності та співчуття (Приповістей 10:19; 16:23; 19:11).

5. а) Яким чином рабинські традиції обмежували жінок? (Дивіться примітку). б) Хто перший побачив воскреслого Ісуса і повідомив про це?

⁵ Обмежені рабинськими традиціями, жінки за часу Ісусового перебування на землі не могли бути законними свідкамиb. Подумайте про те, що сталося незабаром після Ісусового воскресіння вранці 16 нісана 33 року н. е. Хто перший побачив воскреслого Ісуса і повідомив іншим учням про те, що їхній Господь піднявся з мертвих? Це були жінки, які перебували неподалік від місця, де Ісус висів на стовпі, аж до самої його смерті (Матвія 27:55, 56, 61).

6, 7. а) Що Ісус сказав жінкам, які прийшли до могили? б) Як Ісусові учні спочатку відреагували на показання жінок і чого можна з цього навчитися?

⁶ На світанку першого дня тижня Марія Магдалина та інші жінки, взявши пахощі, пішли до могили, щоб намастити Ісусове тіло. Побачивши, що могила порожня, Марія побігла розповісти про це Петру та Івану. Інші жінки залишилися. Незабаром перед ними з’явився ангел і сказав їм, що Ісус воскрес. «Ідіть же хутко, і скажіть Його учням»,— наказав ангел. Тимчасом як ці жінки квапилися розповісти про цю новину, їм з’явився сам Ісус. «Ідіть, повідомте братів Моїх»,— сказав він їм (Матвія 28:1—10; Марка 16:1, 2; Івана 20:1, 2). Не знаючи про зустріч з ангелом та охоплена сумом, Марія Магдалина повернулася до порожньої могили. Тут їй з’явився Ісус і після того, як вона зрештою впізнала його, він сказав: «Йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого». (Івана 20:11—18; порівняйте Матвія 28:9, 10).

⁷ Ісус міг з’явитися спочатку Петрові, Іванові або комусь з інших учнів. Він же вирішив виявити прихильність до цих жінок, зробивши їх першими наочними свідками свого воскресіння і доручивши їм засвідчити про це його учням. Як спочатку зреагували чоловіки? У цій оповіді говориться: «Слова їхні здалися їм вигадкою,— і не повірено їм» (Луки 24:11). Чи могло статися таке, що чоловікам було важко повірити в показання, оскільки воно походило від жінок? Якщо це було так, то з часом вони отримали багато інших доказів того, що Ісус піднявся з мертвих (Луки 24:13—46; 1 Коринтян 15:3—8). Сьогодні християнські чоловіки виявляють мудрість, беручи до уваги спостереження своїх духовних сестер. (Порівняйте Буття 21:12).

8. Що Ісус показав тим, як він обходився з жінками?

⁸ Спосіб, в який Ісус обходився з жінками, глибоко зворушує. Завжди співчутливий і врівноважений з ними, він ні не прославляв, ні не принижував їх (Івана 2:3—5). Він відкидав рабинські традиції, які позбавляли гідності жінок та чинності Боже Слово. (Порівняйте Матвія 15:3—9). Ставлячись до жінок з честю та пошаною, Ісус особисто показав, якого ставлення до них сподівається Бог Єгова (Івана 5:19). Ісус також дав яскравий приклад християнським чоловікам (1 Петра 2:21).

Ісусові вчення стосовно жінок

9, 10. Як Ісус спростовував рабинські традиції стосовно жінок і що він сказав у відповідь на запитання фарисеїв про розлучення?

⁹ Ісус спростовував рабинські традиції та наділяв жінок гідністю не тільки своїми діями, але й своїми вченнями. Розгляньте, наприклад, що він навчав про розлучення і перелюб.

¹⁰ Стосовно розлучення Ісусові було поставлено таке запитання: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» За повідомленням Марка, Ісус сказав: «Хто розведеться з дружиною своєю [не з причини перелюбу] і одружиться з іншою, той чинить перелюб проти неї. І коли дружина розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, вона чинить перелюб» (Марка 10:10—12, Деркач; Матвія 19:3, 9). Цими простими словами виявляється пошана до жінок. Яким чином?

11. Що виявляють про подружні узи Ісусові слова «не з причини перелюбу»?

¹¹ По-перше, словами «не з причини перелюбу» (як записано в Євангелії від Матвія) Ісус вказав на те, що до подружніх уз не можна ставитись легковажно або розривати їх за першим же бажанням. Загальноприйняте рабинське вчення дозволяло розлучатися з дружиною на підставі таких дрібниць, як зіпсута страва або розмова з незнайомцем. Розлучення допускалось навіть тоді, коли чоловік знаходив собі жінку, яку він вважав привабливішою! Один біблеїст зазначає: «Своїми словами Ісус... ставав на захист жінок, намагаючись повернути подружжю його початкову форму». Безперечно, подружжя має бути непорушним союзом, в якому жінка може почувати себе безпечно (Марка 10:6—9).

12. Яку ідею впровадив Ісус словами «чинить перелюб проти неї»?

¹² По-друге, висловом «чинить перелюб проти неї» Ісус впровадив погляд, якого не визнавав рабинський суд,— ідею про те, що чоловік чинить перелюб проти своєї дружини. У «Тлумачному коментарі до Біблії» (англ.) пояснюється: «У рабинському юдаїзмі жінка своєю подружньою невірністю могла вчинити перелюб проти свого чоловіка, а чоловік статевими зносинами з дружиною іншого чоловіка міг вчинити перелюб проти нього. Але чоловік ніколи не міг вчинити перелюбу проти своєї дружини, хоч би що він робив. Наклавши на чоловіка той самий моральний обов’язок, що й на дружину, Ісус підвищив суспільну позицію і гідність жінок».

13. Як Ісус показав, що стосовно розлучення у християнській системі має бути єдина норма як для чоловіків, так і для жінок?

¹³ По-третє, виразом «розведеться з чоловіком своїм» Ісус визнав право жінки розлучитися з невірним чоловіком, що було відомим, але не поширеним звичаєм під тогочасним єврейським закономc. Говорилося, що «з жінкою можна розійтися за її згодою або без такої згоди, але з чоловіком тільки за його згодою». Проте, згідно з Ісусовими словами, у християнській системі чоловіків і жінок повинні стосуватися ті самі норми.

14. Що Ісус відображав своїми вченнями?

¹⁴ В Ісусових вченнях можна чітко побачити глибоку турботу про благополуччя жінок. Тому не важко зрозуміти, чому декотрі жінки так сильно любили Ісуса, що, дбаючи про його потреби, використовували навіть своє майно (Луки 8:1—3). «Наука Моя — не Моя,— сказав Ісус,— а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Своїми вченнями Ісус відображав ніжну увагу самого Єгови до жінок.

«Виявляйте їм честь»

15. Що апостол Петро написав про ставлення, яке чоловіки повинні мати до своїх дружин?

¹⁵ Апостол Петро міг сам бачити, як Ісус обходився з жінками. Приблизно 30 років пізніше Петро дав дружинам сердечну пораду, а потім написав: «Чоловіки,— так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1 Петра 3:7). Що мав на увазі Петро, сказавши: «Виявляйте їм честь»?

16. а) Що означає грецький іменник, який перекладається словом «честь»? б) Як Єгова виявив честь Ісусові під час преображення і чого ми можемо навчитися з цього?

¹⁶ За одним лексикографом, грецький іменник, перекладений словом «честь» (ті·ме́), означає «ціна, вартість, добре ім’я, пошана». Декотрі форми цього грецького слова перекладаються як «почесті» і «коштовність» (Дії 28:10; 1 Петра 2:7). Ми починаємо розуміти, що означає шанувати когось, коли досліджуємо вживания цього слова Петром в 2 Петра 1:17. Там він сказав відносно Ісусового преображення: «Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» Під час Ісусового преображення Єгова виявив честь своєму Синові, висловлюючи своє схвалення, і зробив Бог це так, що чули інші (Матвія 17:1—5). Отже, чоловік, який виявляє честь своїй дружині, не принижує її і не применшує її ролі. Радше він доводить своїми словами і вчинками на самоті з нею і прилюдно, що виявляє їй пошану (Приповістей 31:28—30).

17. а) Чому християнській дружині належиться честь? б) Чому чоловік не повинен вважати, що він цінніший у Божих очах, ніж жінка?

¹⁷ Петро говорить, що християнські чоловіки повинні ‘виявляти’ цю честь своїм дружинам. Її потрібно віддавати дружинам не як милість, але як те, що належить їм по праву. Чому дружинам належить по праву така честь? Тому що «вони є співспадкоємиці благодаті життя»,— пояснює Петро. У першому сторіччі н. е. всі чоловіки і жінки, які отримували Петрові послання, були покликані стати співспадкоємцями з Христом (Римлян 8:16, 17; Галатів 3:28). Вони не мали однакових обов’язків у зборі, але зрештою мали правити в небі разом з Христом (Об’явлення 20:6). Також і сьогодні, коли більшість Божих людей мають земну надію, було б серйозною помилкою, якби хтось із християнських чоловіків вважав, що завдяки своїм привілеям у зборі він є ціннішим у Божих очах, ніж жінки. (Порівняйте Луки 17:10). Чоловіки і жінки мають однакове духовне становище перед Богом, бо Ісусова жертовна смерть відкрила чоловікам і жінкам однакову можливість — звільнитися від засудження гріха і смерті та мати надію жити вічно (Римлян 6:23).

18. Яку вагому причину Петро подає чоловікові, щоб виявляти честь своїй дружині?

¹⁸ Петро подає іншу вагому причину, чому чоловік повинен виявляти честь своїй дружині,— ‘щоб не спинялися його молитви’. Слово «спинятися» походить від грецького дієслова (ен·ко́·пто), що буквально означає «врізатися». За «Тлумачним словником слів Нового Завіту» Вайна (англ.), воно «вживалося, коли люди спотикалися на розбитій дорозі або коли на шляху несподівано поставала перешкода». Отже, чоловік, який не виявляє своїй дружині честі, може раптом зрозуміти, що на шляху його молитов до Бога стоїть перепона. Чоловік може почувати себе негідним приступати до Бога, або Єгова може бути несхильним вислуховувати його. Зрозуміло, Єгову надзвичайно турбує те, як чоловіки ставляться до жінок. (Порівняйте Плач Єремії 3:44).

19. Як чоловіки і жінки збору служать разом у дусі взаємоповаги?

¹⁹ Обов’язок виявляти честь не стосується лише чоловіка. Тимчасом як чоловік повинен виявляти честь своїй дружині, ставлячись до неї з любов’ю і гідністю, дружина повинна виявляти честь чоловікові своєю покірністю і глибокою повагою (1 Петра 3:1—6). Крім того, Павло умовляв християн ‘випереджати один одного пошаною’ (Римлян 12:10). Цим закликається чоловіків і жінок збору служити разом у дусі взаємоповаги. Коли такий дух переважає, християнки не висловлюватимуться в такий спосіб, що підриває авторитет тих, хто бере провід у зборі. Натомість вони будуть підтримувати старійшин і співпрацювати з ними (1 Коринтян 14:34, 35; Євреїв 13:17). Зі свого боку, християнські наглядачі ставитимуться до «старших жінок — як матерів; молодших — як сестер, з повною чистотою» (1 Тимофія 5:1, 2, Дерк.). Керуючись мудрістю, старійшини будуть прислухатися до голосу своїх християнських сестер. Таким чином, коли якась сестра ставиться з повагою до теократичного головування і шанобливо запитує або навіть вказує на те, що потрібно взяти до уваги, старійшини охоче розглянуть її запитання чи проблему.

20. Згідно із записом у Святому Письмі, яким повинно бути ставлення до жінок?

²⁰ Відтоді як почався гріх в Едемі, жінок у багатьох суспільствах відносять до розряду нижчих. Але таке ставлення до них не було початковим наміром Єгови. Без різниці, як дивляться на жінок у певній культурі, запис у Святому єврейському Письмі і Християнському грецькому Святому Письмі ясно показує, що до побожних жінок потрібно ставитися з честю та пошаною. Це належиться їм, бо так хоче Бог.

[Примітки]