1945—1995. 50 років прогресу?

ЧИ ВИ помітили підвищення свого життєвого рівня за останніх 50 років?a Візьмімо для прикладу медицину. У деяких країнах, скажімо в Британії, Канаді, Кубі та Швеції, впровадження системи соціального забезпечення разом із соціально-економічною системою охорони здоров’я гарантувало медичне обслуговування всім пацієнтам, незважаючи на їхнє економічне становище.

Навіть декотрі країни, що розвиваються, змогли поліпшити систему охорони здоров’я своїх громадян. «ДжАМА» («Журнал Американської медичної асоціації», англ.) визнає, що в декотрих країнах «третього світу» міністерствам охорони здоров’я вдалось забезпечити надання елементарної медичної допомоги на фінанси, які є в розпорядженні цих країн... Гідні похвали поступи у зниженні дитячої смертності в Китаї, Коста-Риці, Шрі-Ланці та в індійському штаті Керала».

Колосальне удосконалення матеріальних благ

Беручи до уваги економічну ситуацію 1945 року, немало людей 1995 року мають набагато ліпші матеріальні умови. Багато з тих, хто 50 літ тому не був у стані дозволити собі предмети розкошів, нині має автомобіль, телевізор, відеомагнітофон, КД плеєр, холодильник, радіотелефон та інші атрибути сучасного життя. Можливо, до їхнього числа належите й ви.

Автор книжкової серії «Історія приватного життя» (англ.) пояснює, що «тридцять років після другої світової війни Франція [разом з іншими західноєвропейськими країнами] переживала неухильний економічний зріст; хоч цей зріст не усунув класових відмінностей, він забезпечив нове процвітання усім класам суспільства. Із «пристойним» будинком, «скромним» автомобілем і телевізором, вкупі з додатковими благами соціального забезпечення та сучасної медицини, всі можуть мати якщо не рай, то принаймні терпиме існування».

А втім, запитання стоїть так: чи більша кількість матеріальних речей означає, що люди у ліпшому становищі зі всіх поглядів? Чи нагромаджування матеріальних речей автоматично означає ліпше й безпечніше життя? Накопичення майна деякими не означає, що не існує бідних. А від цього зростає спокуса вдаватися до крадіжок, пограбувань на вулиці, шахрайства та інших злочинів із застосуванням насилля. Декотрі злидарі вирішують стати заможними всіма правдами й неправдами. Наприклад, у Нью-Йорку щорічно стається понад 100 000 крадіжок автомобілів. Матеріальні вигоди не гарантують безпечнішого життя.

Також слід згадати, що поліпшення відбулося й в інших сферах людської діяльності, хоча й не таке відчутне, як дехто хотів би.

Жінки колись і сьогодні

Друга світова війна стала для деяких жінок поштовхом до того, аби взяти на себе нову роль. Багато жінок колись було матерями й домогосподарками, тимчасом як чоловіків — годувальниками родини. Друга світова війна все це змінила. Чоловіки пішли на війну, а їхні дружини знагла зайняли місце на воєнних заводах чи інших роботах, аби замінити чоловіків. Не так давно в наші часи дехто з них пішов в армію навчатися воєнної справи. Мільйони жінок почали заробляти гроші й на деякий час відчули інший спосіб життя — фінансову незалежність. Це було гострим кінцем клина, що поступово відчинив двері нинішній «вільній жінці». У своїй боротьбі за рівноправність деякі жінки в багатьох країнах ще мусять пройти довгий шлях до цього. Вони кажуть, що «скляна стеля» перешкоджає їм просуватися догори на своїх посадах.

Масові переселення створюють проблеми

Ще інша велетенська зміна за минулі 50 років — залишення села та рільництва у спробах знайти ліпше життя в місті. Для декого така мрія стала реальністю. Проте який був результат для багатьох інших людей?

Щороку мільйони переїжджають до уже перенаселених міст, де не вистачає помешкань і вони є дорогими. З яким наслідком? З’явилися нетрі, що стали «нерестилищем» хвороб, злочинів та політичної нестабільності. Ці саморобні домівки, зібрані із шматків викиненого картону, дерева чи рифленого заліза, являють собою курені, барраки чи чаболи іспанською мовою, в котрих живуть, борячись за існування, люди зубожілого нижчого класу суспільства. Ці нетрі, фавели португальською мовою, ґеджеконду турецькою мовою («збудовані вночі»), є реальністю життя, котру неможливо ігнорувати ані в Африці, Індії, Південній Америці, ані деінде.

Теперішнє й майбутнє деяких африканських країн

А як же стоять справи з Африкою? Два лікарі так назвали свою статтю у журналі «ДжАМА»: «Африка на краю провалля: лиховісне, зате поки що не безнадійне майбутнє». Вони визнали, що політичні й соціальні умови у більшості країн Африки — це мінне поле проблем. Вони написали: «У субсахарній Африці [територія, що охоплює 45 країн] минулі 20 років були катастрофічними. Цей регіон потерпав від голоду, посухи, громадянської війни, політичної корупції, СНІДу й швидкого зросту населення, скорочення виробництва харчових продуктів, занечищення довкілля... Експерти одностайно прогнозують неминучий подальший економічний занепад, посилення зубожіння та страждання принаймні на найближче майбутнє». У цій статті повідомлялось, що 32 найбідніші країни світу із 40 — в субсахарній Африці.

А що сказати про нинішню моральну атмосферу світу? Наступна стаття коротко обговорюватиме світовий «поступ» у цьому плані.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 6]

USAF photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 7]

NASA photo