З якою ж радістю брати організовували районні конгреси, усвідомлюючи, що мають юридичний захист! На перших 11 конгресах було 11 214 присутніх і 465 осіб охрестилося.

Конгреси ви́кликали сильну протидію з боку місцевих церков. Духівництво добивалося того, щоб Свідки Єгови не отримали офіційного визнання в цій плідній території, яку воно вважало своєю власністю. У Гандаїці (провінція Касаї) релігійні провідники звернулися з протестом до мера. Коли мер не піддався їхнім погрозам, вони зібрали групу молоді і дали їй завдання зірвати конгрес. Але задум не вдався: на конгресі показували біблійний фільм, і великий натовп людей прийшов його подивитись, тому невдовзі порушники порядку затихли і також почали переглядати фільм. Побачене справило на них сильне враження. В кінці кожної частини фільму кількатисячний натовп вигукував: «Хай живуть Свідки Єгови!»

Подорожі до місця проведення районних конгресів

У 1964 році в Конго було достатньо районів, аби утворити дві області. У 1969-му з’явилася третя область, в Касаї, а в 1970-му — четверта. Через погані дороги обласним наглядачам та іншим братам часто було важко добратися до місць проведення конгресів. Щоб ліпше це собі уявити, можемо вирушити в подорож разом з обласним наглядачем Вільямом Смітом.

«Після зливи чимало місцевостей було затоплено, і річки вийшли з берегів. Ми їхали до Каміни, де планувалося проведення районного конгресу. Аби туди дістатись, треба було подолати понад 320 кілометрів. Сильні дощі перетворили декотрі дороги на суцільне болото, а в інших місцях дорога взагалі зникла. Одна долина стала озером. У різних місцях були запарковані автомобілі, вантажівки і транспорт службовців — усі вони чекали, доки спаде вода. Багато хто припускав, що доведеться простояти два тижні.

Я знав, що брати з нетерпінням чекали конгресу. Щоб відвідати його, декотрим з них довелося багато днів іти пішки. Я запитав, чи можна якось об’їхати долину. На моє здивування, люди сказали, що Свідки Єгови побудували невелику об’їзну дорогу, але, оскільки ґрунт був дуже м’який, вони не дозволяли нікому її використовувати, поки обласний наглядач не проїде нею до Каміни.

Брати з двох сіл працювали увесь день і ніч та частину наступного дня, щоб прокласти об’їзну дорогу на цій непрохідній частині шляху. Я знайшов братів і підготувався виїхати джипом на нову дорогу. Зібрався цілий натовп людей, які хотіли побачити, чи джип зможе пройти. Як же ми засмутились, коли всього через кілька метрів машина застрягла в м’якому ґрунті!

Брати почали штовхати джип, але це не дало жодних результатів. На їхніх обличчях можна було помітити розчарування, адже вони так важко трудилися над спорудженням дороги. Однак ці Свідки не відступили від свого рішення доставити обласного наглядача на конгрес. Тим часом спостерігачі, вважаючи, що дорога більше зашкодила, ніж допомогла, розійшлися по своїх автомобілях. Брати вирішили зробити ще одну спробу. Цього разу джип розвантажили, виклавши літературу, звукове обладнання, генератор та інші речі. Відгортаючи болото з-під коліс, вони штовхали машину, яка поволі почала просуватися вперед.

Через годину вже лунали радісні вигуки і спів пісень Царства з приводу нашого успішного проїзду. Свідкам Єгови вдалося здійснити те, що водії інших машин вважали неможливим. Завдяки важкій праці братів конгрес пройшов успішно. Єгова підтримав свій народ і допоміг виконати його волю».

[Ілюстрація на сторінці 208]

Конгрес в Колвезі, 1967 рік.