Філіал призначив чотирьох місцевих братів, які мали замінити місіонерів, що виконували обов’язки обласних наглядачів. Оскільки місіонери більше не могли проповідувати відкрито, їхнє життя нагадувало перебування під домашнім арештом.

Потім несподівано прийшов лист від начальника держбезпеки, датований 26 червня 1986 року, в якому говорилося, що всі місіонери мають покинути країну. Ця заборона цілковито відрізнялася від заборони у 1972 році, коли місіонери могли залишатися в Конго. Як же сумно було бачити відділ відправки, заповнений особистими речами місіонерів, які готувалися до від’їзду! Протягом липня двадцять три місіонери поїхали в інші країни. Ті, хто на час введення заборони був у відпустці, так і не повернулися в країну.

Невеликій групі досвідчених місіонерів вдалося залишитися в країні.