Від [12] січня 1949 року діяльність Товариства «Вартова башта» у Бельгійському Конго заборонена, і поширення наклепницької інформації про Свідків створює їм чимало труднощів. Письмові протести до міністра колоній і численні докази того, що Свідки Єгови і Товариство «Вартова башта» не мають жодного зв’язку з підривним рухом Кітавала, залишились без відповіді.

Перекручення фактів, штрафи, знущання, переслідування, ув’язнення і депортації — усе це використовувалось для того, щоб повністю припинити ‘проповідування Слова’ у Бельгійському Конго.

1952 р. У Центральній Африці також існує «залізна завіса»! Для Свідків Єгови вона тягнеться вздовж кордонів Бельгійського Конго. Заборона проповідницької праці у цій римо-католицькій країні ні трохи не послаблюється.

У звітах, які час від часу приходять з країни, говориться про депортації, ув’язнення, знущання та нестатки, що їх зносять африканські вісники. У багатьох місцевостях вороже ставлення до Свідків посилюється. Місцевих жителів країни засилають у трудові табори за проповідування чи навіть за літературу Товариства. Якщо людина має Біблію, її відразу вважають Свідком Єгови.

Доми братів перебувають під постійним наглядом, і в них часто проводяться обшуки. Один брат у своєму звіті описав ситуацію так: «[Поліція Бельгійського Конго] через нас втратила сон. Вона нишпорить усюди з однією метою — знайти Свідків Єгови. Зараз наше становище дуже складне».

У серпні філіалу вдалося отримати звіт від 30 вісників. Він закінчувався словами з 1 Солунян 5:25: «Браття, моліться за нас!»

Як уже згадувалось, до Конго поїхали африканські Свідки з Північної Родезії. Коли цих Свідків затримували, то кидали до в’язниці, а потім депортували. Більшість з них відсиділи короткі терміни ув’язнення, але декотрі брати були вислані в трудові табори на кілька років. Один брат провів майже п’ять років у різних в’язницях Конго. Його часто били, а також казали, що він вийде на волю, тільки коли перестане свідчити.

Саме в 1952 році цей вірний брат сказав: «Ми наче зерна з мішка маїсу. Хоч би де нас по одному розсипа́ли, зрештою випадає дощ, і нас стає багато». Щодо цього філіал Свідків Єгови у Північній Родезії написав: «Мішок маїсу й справді мандрує по Конго, незважаючи на переслідування, а точніше завдяки переслідуванням. Якось філіал у Лусаці отримав повідомлення про кілька сотень осіб, котрі спілкувалися зі зборами Свідків у районі Колвезі. Однак тепер ми дізналися, що чимало з них були вислані в різні частини Конго». Таке розпорошення братів лише посприяло поширенню праці підготовки учнів.

1953 р. З отриманих звітів видно, що близько 250 братів і сестер беруть участь у проповідницькій праці в різних куточках країни, але насправді їх, мабуть, набагато більше. Праця свідчення зводиться до повторних відвідин і домашніх біблійних вивчень, при цьому брати мають дуже мало або взагалі не мають літератури, адже в будь-яку хвилину в їхніх домах можуть зробити обшук. Так званий друг одного Свідка доніс, що в того є дві брошурки, і брата засудили до двох місяців ув’язнення в центральній в’язниці Елізабетвіля.

1954 р. Повна заборона Товариства і діяльності Свідків Єгови у Бельгійському Конго й далі триває. (...) У в’язниці вірні Свідки продовжують проповідувати в’язням, а ті роблять записи недогризком олівця на старих клаптиках паперу, і потім, повернувшись до своїх камер, перечитують вірші в Біблії, наданій в’язницею. Без сумніву, саме через цю діяльність декотрих Свідків Єгови ізолюють від інших в’язнів.

Заборону було накладено на діяльність як Свідків Єгови, так і Кітавала. Органи влади перехоплювали біблійну літературу, яка надходила в країну. Коли ж публікації вдавалося переправити у Конго, вони іноді потрапляли до рук Кітавала, котрі використовували їх для поширення власних інтересів. І Свідки Єгови, і члени Кітавала зазнавали арештів, знущань і висилок у трудові табори. Однак, як сказав Ісус: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Матв. 7:16). Органи колоніальної влади дійсно стали помічати добру поведінку братів і різницю між Свідками Єгови і Кітавала.

1955 р. Праця у цій країні і далі під забороною, і майже нема надії на те, що в близькому майбутньому ситуація зміниться. Але ревність тих, хто любить Єгову, не згасає. Навіть після численних ув’язнень і депортацій впродовж минулого року брати не сповільнились у служінні.