«Дерева у тих Індіях неможливо описати через їхню численність»,— вигукнув у 1526 році іспанський літописець Гонсало Фернандес де Ов’єдо. Пройшло п’ять століть, а його оцінка все ще досить добре відповідає дійсності. «Вологий екваторіальний ліс,— пише Сінтія Рес Рамзай,— це сповнена найбільшого різноманіття, найскладніша та найменш зрозуміла екосистема Землі».

Тропічний біолог Сеймур Сомер говорить: «Не слід забувати, що ми майже нічого не знаємо про структуру та функціонування більшості вологих тропічних лісів, не говорячи вже про їхній видовий склад». Дуже велика кількість видів та заплутаність міжвидових зв’язків страхітливо ускладнюють працю дослідника.

У лісах помірного клімату на гектар може припадати лише жменька видів дерев. А половина гектара вологого лісу може давати притулок понад 80 різним видам, хоча на ній росте загалом тільки біля 300 дерев. Класифікація такого різноманіття видів вимагає виснажливої та кропіткої роботи, тому до сьогодні досліджено небагато ділянок вологого тропічного лісу більших за гектар. Проте результати проведених досліджень вражають.

Така різноманітність дерев забезпечує мешканцям лісу безліч екологічних ніш — набагато більше, ніж ми досі уявляли. За даними Національної академії наук США, на типовій ділянці первісного тропічного лісу завбільшки в 10 квадратних кілометрів можуть співіснувати аж 125 видів ссавців, 100 видів плазунів, 400 — птахів та 150 — метеликів. Для порівняння згадаємо, що у цілій Північній Америці нараховується не більше 1000 видів птахів, які живуть там завжди або прилітають на певний час.

Декотрі з численних видів рослин і тварин можна побачити на великих ділянках тропічного лісу, але є й такі, що зустрічаються лише на єдиному гірському пасмі. Це робить їх дуже вразливими. Кілька років тому в Еквадорі розчищали від лісу один гірський кряж, то поки лісоруби закінчили свою роботу, зникло 90 ендемічних рослин.

Зважаючи на такі трагедії, Спеціальна посередницька комісія Сполучених Штатів Америки у справах тропічних лісів попереджає: «Щоб захистити ці дуже недооцінювані та, очевидно, незамінні ресурси від фактичного знищення, яке може спіткати їх до початку наступного століття, співдружність націй має швидко зосередити сили у прискореному та скоординованому наступі на проблему».

Людина не може дозволити собі просто забути про походження своїх харчових запасів. Як сільськогосподарські культури, так і худоба — все слабшає від надмірного інбридингу. Величезне зібрання видів у вологому тропічному лісі містить генетичну розмаїтість, потрібну для зміцнення свійських тварин чи рослин. Наприклад, мексиканський ботанік Рафаел Ґусман відкрив нові види злаків, споріднені із сучасною кукурудзою. Його знахідці надзвичайно зраділи фермери, бо ця рослина (Zea diploperennis) виявилася стійкою проти п’яти із семи найсерйозніших хвороб, які нищать урожай кукурудзи. Вчені сподіваються за допомогою цих нових видів вивести стійкий проти захворювань сорт кукурудзи.

У 1987 році мексиканський уряд став на захист гірського пасма, де росте ця дика кукурудза. Проте коли нищиться так багато лісу, безсумнівно, гинуть інші — такі ж безцінні — види, і гинуть ще до того, як їх відкриють. У лісах Південно-Східної Азії живе декілька видів дикої худоби, які могли б зміцнити породи свійських тварин. Але всі ці види опинилися на грані зникнення, через те що нищиться їхнє природне середовище.