Пізніше, цього самого ранку, ми побачили іншу пару вінценосних журавлів. Вони вирішили кормитись на трав’янистій луці напроти нашого табору, що між озером та фіґовим лісом. Вінценосний журавель, один з найвищих птахів східної Африки, стоїть на мало не метрових, ходулеподібних чорних ногах. Його пір’я має чудові переходи білого, каштанового, чорного й сірого кольорів. Але чудові особливості можна побачити на вершечку його шиї. Оксамитово-чорне чоло має білі краї та яскраво-червону борідку — великі м’ясисті коралі. А вінець? Королівський чубок солом’яного кольору з наїженим пір’ям. Не дивно, що в сусідній Уганді його зробили національним птахом!

«Чи ви колись бачили, як танцює вінценосний журавель?» Пол на відстані покликав мене. Я відразу попрямував до нього. «Що ти думаєш про це?» — він шепоче до мене, коли ми наближаємось до них. Журавлі стоять один навпроти одного, їхні елегантні голови пригинаються й нахиляються, так наче б вони брали участь у якийсь ексцентричній королівський церемонії. З розкритими й піднесеними високо над спиною крилами, розмах яких більше метра, вони танцюють та урочисто роблять піруети протягом декількох хвилин.

— Це що — шлюбний танець? — шепочу я.

— Ні, вони так завжди роблять,— відповідає він.— У західній Кенії я бачив зграю із сотні або й більше танцюючих птахів.

Під час шлюбного сезону самці, дійсно, показують надзвичайне. (Чим він може вразити самицю, якщо він танцює кожен день?) Стоячи згорбившись та пригнувшись, розкривши тільки одне крило, він гордо відкидає свою голову назад, і піднявши свій дзьоб до неба, видає шлюбний клич у вигляді басистого гудіння. Вразливо однак!

Вінценосний журавель