1, 2. Який намір мав Єгова стосовно сьомого дня і як на початку цього дня Божа мудрість була випробувана?

ПОГУБЛЕНЕ! Людство — вінець слави шостого дня творення — з вершин досконалості раптом упало дуже низько, на саме дно. Єгова назвав «усе, що вчинив» «вельми добрим», у тому числі й людей (Буття 1:31). Але на початку сьомого дня Адам і Єва вирішили послухатися Сатану і приєднались до бунту. Вони відразу ж потрапили у трясовину гріха, недосконалості та смерті.

² Могло видаватися, що намір Єгови стосовно сьомого дня цілком розладнано. Цей день, як і шість попередніх, мав тривати тисячі років. Єгова назвав його святим. У кінці того дня ціла земля повинна була стати раєм, домівкою досконалих людей (Буття 1:28; 2:3). Але як це могло сповнитися після згубного бунту першої пари? Що зробить Бог? Ця ситуація стала надзвичайним — і чи не найбільшим — випробуванням мудрості Єгови.

3, 4. а) Чому відповідь Єгови на бунт в Едемі є величним прикладом Божої мудрості? б) Яку істину має спонукувати нас пам’ятати така риса, як смирення, коли вивчатимемо про мудрість Єгови?

³ Єгова відповів негайно. Він виніс вирок бунтарям в Едемі і водночас пролив світло на щось дивовижне — на свій намір усунути всі ті біди, які саме почалися (Буття 3:15). Далекоглядний намір Єгови бере початок ще в Едемі, охоплює тисячі років людської історії і сягає в далеке майбутнє. Цей намір неймовірно простий, але має настільки глибокий зміст, що читач Біблії міг би все життя досліджувати його й розмірковувати над ним, здобуваючи для себе пожиток. Крім того, Божий намір обов’язково увінчається цілковитим успіхом. Його сповнення покладе край усьому злу, гріху і смерті та приведе вірних людей до досконалості. Це відбудеться перед закінченням сьомого дня, щоб, попри все, Єгова виконав свій намір стосовно землі й людства, ні на йоту не відхиляючись від свого розкладу!

⁴ Хіба ж ця мудрість не вселяє благоговіння? Вона справила на апостола Павла таке враження, що він написав: ‘О глибино премудрости Божої!’ (Римлян 11:33). Коли ми вивчатимемо різні грані цієї Божої риси, то смирення має спонукувати нас пам’ятати одну важливу істину: у ліпшому випадку вдасться побачити лише тьмяний відблиск безмежної мудрості Єгови (Йова 26:14). Спершу довідаймось, що являє собою та надзвичайна риса.

Що таке Божа мудрість?

5, 6. Який існує зв’язок між знанням та мудрістю і наскільки велике знання Єгови?

⁵ Мудрість — це не те саме, що знання. Комп’ютер може зберігати величезний обсяг інформації, але навряд чи хтось назве цю машину мудрою. Усе ж мудрість і знання пов’язані між собою (Приповістей 10:14). Скажімо, коли ви потребуєте мудрої поради щодо того, як лікувати серйозне захворювання, то чи звернетесь до людини, котра знає мало або взагалі нічого не знає про медицину? Навряд! Отже, точне знання — необхідна передумова справжньої мудрості.

⁶ Єгова має безмежне знання. Будучи «Царем вічності», лише він жив завжди (Об’явлення 15:3, НС). І протягом усіх тих незліченних віків Бог знав про все. Біблія говорить: «Немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт» (Євреїв 4:13; Приповістей 15:3). Як Творець, Єгова до кінця розуміє все, що зробив. Також він спостерігав за діяльністю людей від моменту їхнього створення. Бог досліджує серце кожної людини, і від нього ніщо не сховається (1 Хронік 28:9). Наділивши нас свободою волі, він радіє, коли бачить, що ми робимо мудрі рішення в житті. Єгова ‘молитви вислухує’, чує безліч звертань водночас! (Псалом 65:3). І звичайно, у нього досконала пам’ять.

7, 8. Як Єгова виявляє розуміння, проникливість і мудрість?

⁷ Єгова володіє не лише знанням. У тій чи іншій ситуації він також бачить, як факти пов’язані між собою і як у цілому виглядає її картина, складена з безлічі деталей. Він оцінює та судить, розрізняючи добре і погане, важливе і незначне. Більш того, Бог не дивиться поверхово — він вдивляється у саме серце (1 Самуїла 16:7). Як видно, Єгова має розуміння та проникливість — риси, що перевершують знання. Але мудрість стоїть ще вище.

⁸ Мудрість — це здатність ефективно застосовувати знання, проникливість і розуміння. В оригінальному тексті Біблії декотрі слова, перекладені як «мудрість», дослівно означають «плідна праця» чи «практична мудрість». Отже, мудрість Єгови — це не просто теорія. Вона практична й приносить добрі результати. Використовуючи свої необмежені знання та глибоке розуміння, Єгова завжди робить найліпші рішення і втілює їх у життя найліпшим способом. Це справжня мудрість! Бог доводить істинність Ісусового твердження: ‘Виправдовується мудрість своїми ділами’ (Матвія 11:19). У цілому Всесвіті діла Єгови яскраво свідчать про його мудрість.

Докази Божої мудрості

9, 10. а) Яку мудрість виявляє Єгова і як він це робить? б) Як клітина свідчить про мудрість Єгови?

⁹ Чи ви коли-небудь захоплювалися майстерністю ремісника, котрий виготовляє дуже гарні й добротні речі? Такого роду мудрість справляє глибоке враження (Вихід 31:1—3). Її джерелом і найвеличнішим володарем є сам Єгова. Цар Давид сказав про нього: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це» (Псалом 139:14). Дійсно, чим більше ми дізнаємося про людське тіло, тим глибше стає наше благоговіння перед Єговою.

¹⁰ Наприклад, ви почали жити, будучи однією клітиною — яйцеклітиною вашої матері, заплідненою сперматозоїдом батька. Невдовзі ця клітина почала ділитися. А ви — «кінцевий продукт» — складаєтеся з приблизно 100 трильйонів клітин. Вони настільки крихітні, що на головці шпильки може поміститися близько 10 000 клітин середнього розміру. І кожна з них є надзвичайно складним творінням — набагато складнішим, ніж будь-яка створена людиною машина чи завод. За словами вчених, клітина нагадує обнесене муром місто, в якому здійснюється нагляд за всіма входами і виходами, воно має транспортну систему, мережу зв’язку, електростанцію, підприємства, споруди для переробки та знищення відходів, систему захисту і навіть свого роду централізований уряд, що «засідає» в ядрі. Більш того, клітина здатна всього лиш за кілька годин зробити точну копію самої себе!

11, 12. а) Що спричиняє диференціацію клітин під час розвитку зародка і як це узгоджується з Псалмом 139:16? б) Як людський мозок показує, що ми ‘дивно утворені’?

¹¹ Безумовно, не всі клітини однакові. Коли клітини зародка діляться, вони починають виконувати різноманітні функції. Декотрі стануть нейронами, з інших сформуються кістки, м’язи, кров, очі. Програма такої диференціації міститься в «бібліотеці» клітини, де зберігаються генетичні плани,— у ДНК. Цікаво, що Давид під натхненням сказав Єгові: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени» (Псалом 139:16).

¹² Декотрі органи тіла надзвичайно складні. Візьмімо для прикладу людський мозок. Дехто називає його найскладнішим з усіх знаних об’єктів у Всесвіті. Він складається з близько 100 мільярдів нервових клітин — приблизно стільки ж зірок налічується в нашій Галактиці. Кожна клітина має тисячі з’єднань з іншими клітинами. Науковці зазначають, що людський мозок міг би помістити в собі інформацію з усіх бібліотек світу, а кількість матеріалу, яку він може запам’ятати, по суті, необмежена. Учені, які вже десятиліттями вивчають цей «дивно утворений» орган, визнають, що, можливо, ніколи так і не зрозуміють до кінця, як він працює.

13, 14. а) Як мурашки та інші створіння показують, що вони «інстинктивно мудрі», і що це нам говорить про їхнього Творця? б) Чому можна сказати, що павутина зроблена «мудро»?

¹³ А втім, людина — це лише один з прикладів мудрості Єгови, виявленої в творіннях. У Псалмі 104:24 говориться: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля». Про мудрість Єгови свідчать усі створіння довкола нас. Скажімо, мурашки «інстинктивно мудрі» (Приповістей 30:24, НС). Їхні колонії справді чудово організовані. У декотрих із них доглядають попелиць, охороняють їх, а також беруть від них поживу, що дуже нагадує утримання худоби. Інші мурашки займаються землеробством — вирощують і обробляють «посіви» грибів. Існує багато інших створінь, які інстинктивно виконують дивовижні речі. Кімнатна муха виконує такі фігури вищого пілотажу, які не повторить навіть найсучасніший, зроблений людиною літальний апарат. Птахи під час перельотів орієнтуються по зоряному небу, магнітному полю Землі чи якійсь закладеній у них карті. Біологи вже роками досліджують складні повадки, «запрограмовані» в цих істотах. То яким же мудрим мусить бути Укладач таких «програм»!

¹⁴ Учені багато чого почерпнули з творчої мудрості Єгови. Навіть існує галузь інженерії — біоміметика, перед якою стоїть завдання створювати такі ж конструкції, як у природі. Ось, наприклад, павутина. Можливо, не раз вона дивувала вас своєю вишуканістю. А інженера вражає дивовижність її будови. Декотрі дуже слабенькі на перший погляд ниточки — коли їх взяти у відповідних пропорціях — міцніші, ніж сталь, і цупкіші, ніж волокнини куленепробивного жилета. А наскільки міцна павутина? Уявімо, що її збільшили до розмірів риболовної сіті. Тоді цим мереживом можна було б зловити пасажирський літак на льоту! Єгова справді зробив усе це «мудро».

Про мудрість свідчить не лише Земля

15, 16. а) Як зорі свідчать про мудрість Єгови? б) Яким чином становище Єгови як Верховного Командувача величезної армії ангелів виявляє мудрість цього Управителя?

¹⁵ Про мудрість Єгови свідчать його творива у цілому Всесвіті. Зорі, про які детально говорилось у 5-му розділі, не розкидані абияк у космічному просторі. Завдяки тому що Єгова встановив надзвичайно мудрі ‘закони небес’, небо чудово організоване в структурні галактики, які своєю чергою групуються у скупчення, а ті — у надскупчення (Йова 38:33, Хом.). Тож не дивно, що Єгова називає небесні тіла «військом»! (Ісаї 40:26, Хом.). Однак існує ще одне військо, яке навіть яскравіше виявляє мудрість Єгови.

¹⁶ Як зазначалось у 4-му розділі, Бог носить титул «Єгова військ», оскільки займає становище Верховного Командувача величезної армії, що складається з міріад духовних створінь. Це є доказом сили Єгови. Але як з цим пов’язана його мудрість? Поміркуймо ось над чим: Єгова та Ісус ніколи не перестають працювати (Івана 5:17). Тому логічно припустити, що ангельські служителі Всевишнього також постійно працюють. Пам’ятаймо, ангели вищі від людей, надзвичайно розумні і неймовірно сильні (Євреїв 1:7, НС; 2:7). І Єгова мільярди років керує цими духовними створіннями так, що вони завжди зайняті радісною працею — ‘виконують Його слово’ і ‘чинять волю Його’ (Псалом 103:20, 21). Яку ж дивовижну мудрість повинен мати цей Управитель!

Єгова — «єдиний мудрий»

17, 18. Чому в Біблії говориться, що Єгова — «єдиний мудрий», і чому, розмірковуючи про його мудрість, ми повинні пройматися благоговінням?

¹⁷ З огляду на ці докази, чи потрібно дивуватися, що Біблія так звеличує Божу мудрість? Наприклад, у ній говориться, що Єгова — «єдиний мудрий» (Римлян 16:27). Лише він володіє абсолютною мудрістю. Єгова — джерело усієї справжньої мудрості (Приповістей 2:6). Тому Ісус, хоча й був наймудрішим з усіх Божих створінь, не покладався на власну мудрість, а промовляв, дотримуючись вказівок свого Батька (Івана 12:48—50).

¹⁸ Зверніть увагу, як апостол Павло описав, наскільки неповторна мудрість Єгови: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» (Римлян 11:33). Починаючи цей вірш з вигуку «О», Павло показує, що його охопило сильне почуття — щирий благоговійний страх. Ужите Павлом грецьке слово, перекладене як «глибина», близькоспоріднене зі словом «безодня». Отже, сказане апостолом малює в уяві яскраву картину. Коли розмірковуємо над мудрістю Єгови, то немовби заглядаємо в безкрає, бездонне провалля — таке глибоке й широке, що ми ніколи навіть не збагнемо його розмірів і, звичайно ж, не зможемо докладно описати його чи скласти детальну карту (Псалом 92:6, Ог., 1988). Хіба ж це не спонукує нас виявляти смирення?

19, 20. а) Чому орел — відповідний символ Божої мудрості? б) Як Єгова показав, що може передрікати майбутнє?

¹⁹ Єгова «єдиний мудрий» ще в іншому розумінні: лише він може передректи майбутнє. Пригадуєте, Бог узяв за символ своєї мудрості далекозорого орла. Вага беркута, птаха з роду орлів, не перевищує 5 кілограмів, але його очі більші від очей дорослої людини. Орел має неймовірно гострий зір, завдяки чому, ширяючи на висоті сотень метрів, може бачити маленьку здобич більше ніж за кілометр від себе! Сам Єгова якось сказав про орла: «Далеко вдивляються очі його» (Йова 39:29). Подібно і Бог може дивитися «далеко» в майбутнє!

²⁰ Біблія підтверджує це багатьма доказами. У ній міститься величезна кількість пророцтв, які, по суті, є історією, записаною наперед. Розв’язки воєн, розквіт і занепад світових держав, а навіть деякі особливості стратегічних планів полководців — усе це було передречено в Біблії, причому в декотрих випадках за сотні років заздалегідь (Ісаї 44:25—45:4; Даниїла 8:2—8, 20—22).

21, 22. а) Чому немає підстав твердити, що Єгова вже передбачив усі рішення, які ви робитимете у своєму житті? Проілюструйте. б) Звідки відомо, що мудрість Єгови не є холодною або нечутливою?

²¹ Чи це означає, що Єгова вже передбачив, які рішення ви робитимете у своєму житті? Прихильники доктрини про долю кажуть, що так. Але такий погляд насправді применшує Божу мудрість, адже тоді виходить, що Єгова не в стані контролювати свою здатність бачити майбутнє. Для прикладу уявіть, що ви дуже гарно співаєте. То що ж вам не залишається нічого іншого, як тільки безперестанку співати? «Абсурд!» — скажете ви. Подібно і Єгова, хоч може знати майбутнє наперед, не завжди послуговується цією здатністю. Інакше це порушувало б наше право на свободу волі — цінний дар, якого Єгова ніколи не забере (Повторення Закону 30:19, 20).

²² І що гірше, сама ідея про приречення натякає, наче мудрість Єгови — холодна, безсердечна, нечутлива й безжалісна. Але наскільки така думка далека від правди! Біблія вчить, що Єгова «мудрий серцем» (Йова 9:4, Хом.). Бог не має буквального серця, але в Біблії цей термін часто вживається, коли мова йде про внутрішню суть особи, у тому числі про її спонуки й почуття, скажімо, любов. Отже, виявляючи мудрість, як і всі інші риси, Єгова керується любов’ю (1 Івана 4:8).

23. До чого нас має спонукувати усвідомлення того, наскільки вищою є мудрість Єгови?

²³ Звичайно, мудрість Єгови заслуговує цілковитого довір’я. Вона настільки вища від нашої мудрості, що Боже Слово дає нам сповнену любові пораду: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповістей 3:5, 6). Тож детальніше розгляньмо інформацію про мудрість Єгови, аби ще більше наблизитися до нашого всезнаючого Бога.

1, 2. Який «лист» написав нам Єгова і чому?

ЧИ ПРИГАДУЄТЕ, коли востаннє отримували листа від дорогої людини, яка живе далеко від вас? Небагато речей приносить стільки радості, як щира вісточка від милого друга. Ми із задоволенням читаємо про те, як йому ведеться, що трапилося в його житті і що він планує робити далі. Таке спілкування зближує осіб, які люблять одне одного, навіть коли між ними пролягли сотні кілометрів.

² Тож що може потішити нас більше, ніж писана звістка від Бога, якого любимо? У певному розумінні Єгова написав нам «листа» — своє Слово, Біблію. У ній Бог розповідає, ким він є, що вже зробив, що має намір зробити та багато чого іншого. Єгова дав нам своє Слово, бо хоче, щоб ми мали з ним тісні стосунки. Наш усезнаючий Бог вибрав для спілкування з нами найліпший шлях. Спосіб, яким написана Біблія, та інформація, що міститься в ній, свідчать про незрівнянну мудрість.

Чому писане Слово?

3. Як Єгова передав Мойсею Закон?

³ Декого, можливо, цікавить: «Чому Єгова не спілкувався з людьми так, аби це справило на них сильніше враження, скажімо, чому він не посилав голосу з неба?» Єгова дійсно інколи промовляв з небес, послуговуючись ангелами. Приміром, він зробив це, коли давав Ізраїлю Закон (Галатів 3:19). Голос із неба викликав у ізраїльтян такий сильний благоговійний страх, що вони попросили, аби Єгова розмовляв з ними не безпосередньо, а через Мойсея (Вихід 20:18—20). Отже, Закон, в якому містилось приблизно 600 постанов, був переданий Мойсею усно і слово в слово.

4. Поясніть, чому усна передача не була б надійним методом донесення Божих законів.

⁴ А що, якби той Закон ніколи не було записано? Чи Мойсей зміг би дослівно запам’ятати цей детальний звід законів і без жодної помилки донести його до народу? А як щодо майбутніх поколінь? Чи вони мали покладатися лише на усні перекази? Навряд чи такий метод донесення Божих законів був би надійним. Уявіть, що трапилося б, якби вам необхідно було ознайомити з певною історією довгий ряд людей. Ви розповідаєте її першій особі в ряду, вона передає наступній, і так ваша розповідь переходить з уст в уста аж до того, хто замикає ряд. Почуте людиною в кінці ряду значно відрізнялось би від того, що сказали ви. Та словам Божого Закону таке не загрожувало.

5, 6. Який наказ щодо своїх слів Єгова дав Мойсеєві і чому писане Слово Єгови є для нас благословенням?

⁵ Єгова зробив мудре рішення: подбав, щоб його слова були записані. Він наказав Мойсею: «Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем» (Вихід 34:27). Отже, у 1513 році до н. е. почалася доба написання Біблії. Упродовж подальших 1610 років Єгова «багато разів і багатьма способами» промовляв до приблизно 40 людей, котрі й написали Біблію (Євреїв 1:1). Тимчасом віддані переписувачі докладали всіх зусиль, щоб зробити точні копії Писання і зберегти його (Ездри 7:6, НС; Псалом 45:2, Кул.).

⁶ Те, що Єгова спілкується з нами на письмі, є для нас справжнім благословенням. Чи ви отримували коли-небудь листа, яким настільки дорожили (можливо, він був для вас джерелом потіхи), що берегли його і перечитували знову й знову? Те саме стосується і «листа» Єгови до нас. Оскільки Бог виклав свої слова на письмі, у нас є можливість регулярно їх читати і роздумувати над їхнім значенням (Псалом 1:2). Ми можемо черпати «потіху з Писання», коли тільки потребуємо (Римлян 15:4).

Чому писали люди?

7. Як мудрість Єгови проявилася в тому, що він використав людей для написання свого Слова?

⁷ Єгова виявив мудрість, використавши для написання свого Слова людей. Поміркуймо над таким: якби Бог доручив цю справу ангелам, чи Біблія була б настільки привабливою? Безумовно, ангели могли б описати Єгову з погляду свого піднесеного становища, виразити свою відданість йому і розповісти про його вірних людських служителів. Але чи зуміли б ми по-справжньому зрозуміти погляди цих досконалих духовних створінь, які значно перевищують нас знанням, досвідом і силою? (Євреїв 2:6, 7).

8. Як письменникам Біблії було дозволено застосовувати власні розумові здібності? (Дивіться також примітку).

⁸ Єгова, послуговуючись людьми як письменниками, дав нам саме те, що потрібно,— оповідь, яка ‘Богом натхнена’, але містить у собі особливості, притаманні для творів, які пишуть люди (2 Тимофія 3:16). Як він цього досяг? У багатьох випадках Бог, очевидно, дозволяв письменникам застосовувати власні розумові здібності, щоб добирати ‘вирази гарні й вірно писати правдиві слова’ (Екклезіяста 12:10, 11, Хом.). Це дає відповідь на запитання, чому біблійні книги написані в різних стилях. З писань можна побачити походження і характер кожного письменника зокремаa. А втім, ці чоловіки, «ведені Святим Духом, промовляли... від Бога» (2 Петра 1:21, Хом.). Отже, в кінцевому результаті людство отримало те, що дійсно є «Словом Божим» (1 Солунян 2:13).

9, 10. Чому Біблія завдяки тому, що написана людьми, ще більш приваблива і сповнена сердечної теплоти?

⁹ Біблія завдяки тому, що писалась людьми, надзвичайно приваблива і сповнена сердечної теплоти. Її письменники переживали такі ж почуття, як ми. Оскільки вони теж були недосконалі, то зносили скруту і випробування, подібні до наших. У деяких випадках дух Єгови надихав цих письменників описати свої почуття та боротьбу з труднощами (2 Коринтян 12:7—10). Отже, ті люди писали від першої особи, і так написати не зміг би жоден ангел.

¹⁰ Візьмімо для прикладу ізраїльського царя Давида. Вчинивши декілька серйозних гріхів, він склав псалом, у якому вилив своє серце, благаючи в Бога прощення. Давид написав: «Очисти мене від мого гріха. Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Псалом 51:4, 5, 7, 13, 19). Чи відчуваєте, які му́ки терпить псалмоспівець? Хто, крім недосконалої людини, міг би виразити такі щирі почуття?

Чому ця книга про людей?

11. Які правдиві розповіді, написані «нам на науку», містить Біблія?

¹¹ Дуже привабливою Біблію робить ще один чинник. У цій книзі здебільшого розповідається про реальних людей — тих, які служили Богові, і тих, що йому не служили. Ми довідуємося про те, що́ переживали ці персонажі, про їхні труднощі та радощі. Бачимо, які наслідки приносили їхні рішення. Ці оповіді поміщено в Біблії «нам на науку» (Римлян 15:4). Через такі правдиві розповіді Єгова навчає нас так, що це торкається наших сердець. Розгляньмо кілька прикладів.

12. Як нам допомагають біблійні розповіді про невірних людей?

¹² Біблія розповідає про невірних людей, навіть злих, і про те, що́ їх спіткало. У таких оповідях показано діла, які виявляли недобрі риси цих людей, і тому нам легше сприймати прочитане. Скажімо, яка заборона невірності могла б вплинути на нас сильніше, ніж наочний приклад Юди. Цей чоловік учинив віроломство, коли вступив у змову проти Ісуса і зрадив його (Матвія 26:14—16, 46—50; 27:3—10). Такі розповіді ще більше зворушують наше серце і допомагають розпізнавати й відкидати огидні риси.

13. Як Біблія допомагає нам зрозуміти, якими саме є позитивні риси?

¹³ З Біблії також довідуємось про багатьох вірних слуг Бога. Вона розповідає про їхню побожність і відданість. Біблія подає живі приклади тих рис, які потрібно розвивати, аби наближатися до Бога. От, звернімо увагу на віру. Боже Слово пояснює, що таке віра, і показує, наскільки вона необхідна, якщо хочемо догоджати Богові (Євреїв 11:1, 6). Але Біблія також містить яскраві приклади віри, виявленої на ділі. Поміркуймо, яку віру показав Авраам, коли був готовий принести Ісака в жертву (Буття, розділ 22; Євреїв 11:17—19). Завдяки таким оповідям слово «віра» набуває повнішого значення і стає зрозумілішим. Як же мудро діє Єгова, що не лише заохочує нас розвивати хороші риси, але й дає приклади того, як їх виявляти!

14, 15. Що Біблія розповідає нам про певну жінку, яка прийшла у храм, і чого ми навчаємося про Єгову з цієї оповіді?

¹⁴ Описані в Біблії випадки з життя часто вчать нас про те, якою особою є сам Єгова. Поміркуймо над біблійною оповіддю про жінку, яку Ісус побачив у храмі. Божий Син сидів біля скарбниць і спостерігав за людьми, які кидали пожертви. Підходило чимало заможних і давало «від лишка свого». Але Ісусів погляд зупинився на вдові, простій жінці. Вона пожертвувала «дві лепті, цебто гріш»b. То були її останні гроші. Ісус, який досконало віддзеркалював погляд Єгови на всі справи, сказав: «Ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю». З тих слів видно, що її пожертва була більшою від усіх інших пожертв разом узятих (Марка 12:41—44; Луки 21:1—4; Івана 8:28).

¹⁵ Хіба ж не вражає те, що з усіх людей, котрі в той день прийшли до храму, було помічено саме цю вдову і згадано про неї в Біблії? Цим прикладом Єгова вчить нас, що він — вдячний Бог. Він з радістю приймає наші щиросерді дари, хоч би якими вони були у порівнянні з тими, що дають інші. Єгова, безумовно, навчив нас цієї зворушливої правди в найліпший спосіб!

Чого Біблія не містить

16, 17. Як мудрість Єгови виявляється навіть у тому, про що він вирішив не згадувати у своєму Слові?

¹⁶ Коли ви пишете листа дорогій вам людині, то не можете викласти на папері всього. Отже, доводиться добре подумати, про що саме розповісти. Подібно Єгова вирішив згадати у своєму Слові лише про певних осіб і певні події. Але в таких біблійних оповідях не завжди висвітлюється кожна подробиця (Івана 21:25). Наприклад, читаючи в Біблії про виконання Божого вироку, ми, можливо, не знайдемо відповідей на всі свої запитання. Мудрість Єгови виявляється навіть у тому, про що він вирішив не згадувати у своєму Слові. Чому так можна сказати?

¹⁷ Те, як написана Біблія, допомагає перевірити, що є в нашому серці. У Євреїв 4:12 говориться: «Боже Слово [тобто звістка] живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа... і спосібне судити думки та наміри серця». Біблійна звістка входить глибоко в душу, виявляючи наше справжнє мислення і спонуки. Люди, що критично ставляться до Біблії, часто спотикаються, читаючи в ній розповіді, які не містять докладної інформації, а отже, й не задовольняють їх. Такі люди можуть навіть сумніватися в тому, що Єгова справді є велелюбним, мудрим і справедливим.

18, 19. а) Чому не слід бентежитися, якщо стосовно певної біблійної оповіді виникають запитання, на котрі не відразу знаходимо відповіді? б) Що потрібно робити, аби розуміти Боже Слово, і як це свідчить про велику мудрість Єгови?

¹⁸ Коли ж ми ретельно й щиросердо вивчаємо Біблію, то бачимо Єгову в тому світлі, в якому його представляє ціла ця книга. Тому нас не бентежить те, що стосовно певної оповіді виникають запитання, на котрі не відразу знаходимо відповіді. Це можна прирівняти до складання великого малюнка-мозаїки. Мабуть, не відразу вдається знайти певний фрагментик або зорієнтуватися, куди помістити якусь частинку. Однак, ймовірно, ми вже склали докупи достатньо фрагментів, щоб зрозуміти, як має виглядати цілий малюнок. Так само, вивчаючи Біблію, ми крок за кроком пізнаємо, яким Богом є Єгова, і перед нами постає чітка картина. Навіть коли попервах важко зрозуміти якийсь уривок або те, що спільного він має з рисами Єгови, то завдяки вивченню Біблії, ми вже знайшли цілком достатньо доказів, аби побачити, що Бог незмінно виявляє любов і справедливість.

¹⁹ Тож, аби зрозуміти Боже Слово, його слід читати й вивчати щиросердо і неупереджено. Хіба ж це не свідчить про велику мудрість Єгови? Талановиті люди пишуть книжки, які можуть зрозуміти лише «премудрі і розумні». Але щоб написати книгу, доступну лише тим, хто має правильні спонуки в серці, потрібно Божої мудрості! (Матвія 11:25).

Книга «практичної мудрості»

20. Чому лише Єгова може вказати, який спосіб життя найліпший, і що корисного для нас містить Біблія?

²⁰ Єгова розповідає у своєму Слові про те, який спосіб життя найліпший. Будучи Творцем, він знає наші потреби краще, ніж ми самі. А основні потреби людини, у тому числі бажання знайти любов, бути щасливим і мати добрі взаємини з іншими, залишаються незмінними. Біблія — це скарбниця «практичної мудрості», яка допоможе нам вести змістовне життя (Приповістей 2:7, НС). Хоча в кожній частині цього підручника є розділ, котрий пояснює, як нам застосовувати мудрі біблійні поради, все ж розгляньмо один приклад.

21—23. Яка мудра порада може допомогти нам не затаювати гніву та образи?

²¹ Чи ви помічали коли-небудь, що люди, які затаюють злобу та образу, часто в кінцевому результаті шкодять самі собі? Образа — важкий тягар. Якщо живити її, вона поглинає думки, краде мир і забирає радість. За даними наукових досліджень, затаювання гніву підвищує ризик серцевих захворювань та багатьох інших хронічних недуг. Ще задовго до проведення таких досліджень Біблія дала мудру пораду: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя» (Псалом 37:8). Але як це зробити?

²² Боже Слово мудро радить: «Розум [«проникливість», НС] людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною» (Приповістей 19:11). Проникливість — це здатність бачити, що є всередині, а не лише зовнішній бік справи, дивитися не тільки на те, що помітне. Завдяки проникливості розвивається розуміння, адже воно допомагає нам розпізнавати, чому людина повелася чи сказала так, а не інакше. Докладаючи зусиль, аби зрозуміти її справжні спонуки, почуття і обставини, ми зможемо позбутися негативних думок та почуттів щодо неї.

²³ Біблія дає ще одну пораду: «Терпіть один одного, і прощайте собі» (Колосян 3:13). Вираз «терпіть один одного» показує, що потрібно бути терпеливими до людей, миритися з тими рисами, які, можливо, нас дратують. Таке довготерпіння допоможе не таїти дрібних образ. Слово «прощайте» передає думку про те, що слід полишити образу. Наш мудрий Бог знає: коли маємо вагомі підстави, нам потрібно прощати інших. І це йде на добро не лише їм, а й допомагає нам зберегти мир у розумі й серці (Луки 17:3, 4). Яку ж глибоку мудрість знаходимо в Божому Слові!

24. Що відбуватиметься, коли ми будемо узгоджувати своє життя з Божою мудрістю?

²⁴ Єгова, будучи спонуканий своєю безмежною любов’ю, хотів спілкуватися з нами. Він вибрав для цього найліпший спосіб — «лист», написаний людьми, якими керував святий дух. Як наслідок, на сторінках того «листа» можна знайти мудрість самого Єгови. Вона — ‘дуже певна’ (Псалом 93:5). Узгоджуючи своє життя з тією мудрістю і ділячись нею з іншими, ми, безумовно, наближаємося до нашого всезнаючого Бога. У наступному розділі ми розглянемо ще один важливий приклад далекоглядної мудрості Єгови — його здатність передрікати майбутнє і сповняти свій намір.

1, 2. Якою «священною таємницею» ми повинні цікавитись і чому?

ТАЄМНИЦІ! Вони інтригують, полонять увагу і створюють атмосферу загадковості, тому часто людям не вдається заховати їх при собі. Однак Біблія говорить: «Господня слава в тому, щоб справи в тайні скривати» (Приповістей 25:2, Кул.). Як Суверенний Правитель і Творець, Єгова по праву тримає деякі речі в секреті від людей, аж поки не настане призначений ним час відкрити цей секрет.

² Проте існує дивовижна й захоплива таємниця, яку Бог вже відкрив у своєму Слові. Це — «священна таємниця [Божої] волі» (Ефесян 1:9, НС). Довідавшись про неї, ви не лише задовольните свою цікавість. Знання про цю таємницю може привести до спасіння і дати певне уявлення про безмежну мудрість Єгови.

Таємниця відкривається поступово

3, 4. Як пророцтво, записане в Буття 3:15, дало надію і яка «священна таємниця» містилася в ньому?

³ Коли Адам і Єва згрішили, могло видаватися, що намір Єгови створити на землі рай, заселений досконалими людьми, провалився. Але Бог негайно взявся за розв’язання проблеми. Він сказав: «Я покладу ворожнечу між тобою [змієм] й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15).

⁴ Це були незрозумілі, загадкові слова. Про яку жінку йшлося? Хто був змій? Хто — «насіння», котре зітре змієві голову? Адам і Єва могли тільки догадуватися. Втім, Божі слова дали надію для кожного вірного нащадка тієї невірної пари. Праведність переможе. Намір Єгови здійсниться. Але як? Це залишалось таємницею! Біблія називає її «Божою мудрістю у [«священній», НС] таємниці», мудрістю «прихованою» (1 Коринтян 2:7).

5. Поясніть на прикладі, чому Єгова відкривав свою таємницю крок за кроком.

⁵ Єгова — Бог, «що відкриває таємниці». Отже, він мав зрештою виявити відповідні подробиці того, як виконається проречене в тій таємниці (Даниїла 2:28). Але він робитиме це поступово, крок за кроком. Для прикладу поміркуймо над таким: батько дуже любить свого маленького сина. Що він відповість, коли той запитає: «Тату, звідки я взявся?» Мудрий батько скаже тільки те, що хлоп’я зможе зрозуміти. В міру того, як син підростатиме, тато буде розповідати більше. Подібно Єгова вирішує, коли його люди готові до відкриття його волі та наміру (Приповістей 4:18; Даниїла 12:4).

6. а) Якій меті служить угода? б) Чому варте уваги те, що Єгова укладає з людьми угоди?

⁶ Яким чином Єгова детальніше відкривав свою волю і намір? Для цього він використав ряд угод. Імовірно, вам вже доводилося підписувати угоди: можливо, коли купували дім чи брали або давали позику. Такий документ дає правову гарантію того, що умови, на які погодилися сторони, будуть дотримані. Але чому Єгова мусив укладати офіційні угоди з людьми? Адже слово Бога — достатня гарантія сповнення його обіцянок. Це дійсно так, і все ж у багатьох випадках Бог доброзичливо підтверджував своє слово законними угодами. Такі непорушні угоди дають нам, недосконалим людям, ще вагоміші підстави вірити обітницям Єгови (Євреїв 6:16—18).

Угода з Авраамом

7, 8. а) Яку угоду Єгова уклав з Авраамом і яке світло вона пролила на священну таємницю? б) Як Єгова поступово звужував родовідну лінію обіцяного Насіння?

⁷ Коли минуло понад дві тисячі років після вигнання людини з Раю, Єгова сказав своєму вірному слузі Аврааму: «Розмножу потомство твоє, немов зорі на небі... І всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:17, 18). Це було щось більше, ніж просто обіцянка. Єгова виклав її у формі законної угоди і підкріпив своєю незламною клятвою (Буття 17:1, 2; Євреїв 6:13—15). Як чудово, що Всевладний Господь, по суті, зобов’язався поблагословити людство!

⁸ Угода з Авраамом показала, що обіцяне Насіння прийде як людина, оскільки буде Авраамовим нащадком. Але хто саме буде цим нащадком? З бігом часу Єгова оповістив: з-поміж Авраамових синів предком Насіння стане Ісак. З двох синів Ісака Бог вибрав Якова (Буття 21:12; 28:13, 14). Потім Яків сказав до одного зі своїх 12 синів такі пророчі слова: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель [дослівний переклад з мови оригіналу — «Той, кому воно належить»], що Йому буде послух народів» (Буття 49:10). Це показало, що Насіння буде царем, нащадком Юди!

Угода з Ізраїлем

9, 10. а) Яку угоду Єгова уклав з ізраїльським народом і яку охорону вона забезпечувала? б) Як Закон показав, що людство потребує викупу?

⁹ У 1513 році до н. е. Єгова подбав про певний захід, який допоміг у подальшому відкритті священної таємниці. Бог уклав угоду з Авраамовими нащадками — ізраїльським народом. Хоча Мойсеєва Закон-угода тепер не чинна, вона становила важливу частину наміру Єгови постачити обіцяне Насіння. Чому? Розгляньмо три сторони цього питання. По-перше, Закон служив, так би мовити, захисною стіною (Ефесян 2:14, Хом.). Його праведні постанови були немовби бар’єром між євреями і поганами. Отже, Закон допоміг зберегти рід, з якого походило обіцяне Насіння. Така охорона значною мірою посприяла тому, що ізраїльський народ все ще існував, коли настав визначений Богом час народитися Месії в племені Юди.

¹⁰ По-друге, Закон чітко показав, що людство потребує викупу. Закон був досконалим і виявляв неспроможність грішних людей залишатися цілковито вірними йому. Таким чином він служив «для виявлення переступів... аж поки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця» (Галатів 3:19, Турконяк). Закон передбачав жертвоприношення тварин, і це давало тимчасове окуплення гріхів. Але, згідно зі словами Павла, «неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи», і тому ці жертви були тільки прообразом Христової викупної жертви (Євреїв 10:1—4). Отже, для вірних євреїв та угода стала ‘вихователем, який вів до Христа’ (Галатів 3:24, Дерк.).

11. Яку чудову перспективу відкривала перед ізраїльтянами Закон-угода, але чому той народ у цілому втратив цю перспективу?

¹¹ По-третє, ця угода відкривала перед ізраїльтянами чудову перспективу. Єгова сказав, що коли вони вірно дотримуватимуться угоди, то стануть «царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). З тілесного Ізраїля таки було вибрано перших членів небесного царства священиків. Однак у цілому ізраїльський народ збунтувався проти Закон-угоди, відкинув Месіанське Насіння і втратив свою чудову перспективу. Але хто ж тоді мав доповнити число членів царства священиків? Як той благословенний народ мав бути пов’язаний з обіцяним Насінням? Ці грані священної таємниці повинні були виявитись у призначений Богом час.

Угода про Царство, складена з Давидом

12. Яку угоду Єгова склав з Давидом і яке світло вона пролила на Божу священну таємницю?

¹² В XI сторіччі до н. е. Єгова пролив більше світла на священну таємницю, уклавши ще одну угоду. Він пообіцяв вірному царю Давиду: «Я поставлю по тобі насіння твоє... і зміцню його царство... Я зміцню престола його царства навіки» (2 Самуїла 7:12, 13; Псалом 89:4). Тепер родовідну лінію обіцяного Насіння було звужено до Давидового дому. Але чи могла б звичайна людина правити «повік»? (Псалом 89:21, 30, 35—37). І чи вдалося б їй урятувати людство від гріха і смерті?

13, 14. а) Що, згідно зі 110-м Псалмом, Єгова пообіцяв своєму помазаному Цареві? б) Які подробиці стосовно майбутнього Насіння виявив Єгова через своїх пророків?

¹³ Давид написав під натхненням: «Промовив Господь [«Єгова», НС] Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» Поклявся Господь [«Єгова», НС],— і не буде жаліти: «Ти священик навіки за чином Мелхиседековим» (Псалом 110:1, 4). Давидові слова стосувалися безпосередньо обіцяного Насіння, тобто Месії (Дії 2:35, 36). Той Цар правитиме не з Єрусалима, а з неба, сидячи «праворуч» Єгови. Тому він матиме владу не лише над ізраїльським краєм, а й над цілою землею (Псалом 2:6—8). Цими словами було виявлено ще більше. Зверніть увагу: Єгова урочисто присягнув, що Месія стане «священиком... за чином Мелхиседековим». Подібно до Мелхиседека, який служив царем-священиком за днів Авраама, майбутнє Насіння мало отримати пряме призначення від Бога, щоб служити Царем та Священиком! (Буття 14:17—20).

¹⁴ Упродовж років Єгова послуговувався своїми пророками, аби далі відкривати священну таємницю. Наприклад, Ісая написав, що Насіння помре жертовною смертю (Ісаї 53:3—12). Михей передрік, де саме народиться Месія (Михея 5:1). Даниїл у своєму пророцтві навіть оповістив точний час появи і смерті Насіння (Даниїла 9:24—27).

Священну таємницю відкрито!

15, 16. а) Яким чином Син Єгови народився «від жони»? б) Що Ісус успадкував від своїх людських батьків і коли він прийшов як обіцяне Насіння?

¹⁵ Те, як сповняться ці пророцтва, залишалося таємницею, аж поки врешті не з’явилося саме Насіння. У Галатів 4:4 говориться: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони» (Галатів 4:4). У 2 році до н. е. ангел сказав єврейській дівчині, на ім’я Марія: «Ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида... Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Луки 1:31, 32, 35).

¹⁶ Згодом Єгова переніс життя свого Сина з небес в утробу Марії, так що той родився від жони. Марія була недосконалою жінкою. Але Ісус не успадкував від неї недосконалості, оскільки був «Сином Божим». Водночас завдяки тому, що людські батьки Ісуса були нащадками Давида, вони передали йому природні й законні права Давидового спадкоємця (Дії 13:22, 23). Коли у 29 році н. е. він охрестився, Єгова помазав його святим духом і сказав: «Це Син Мій Улюблений» (Матвія 3:16, 17). Нарешті Насіння прийшло! (Галатів 3:16). Настав час відкрити більше інформації про святу таємницю (2 Тимофія 1:10).

17. Як було пролито світло на значення Буття 3:15?

¹⁷ Ісус протягом свого служіння виявив, що змій, про якого говориться в Буття 3:15,— це Сатана, а насіння змія — послідовники Сатани (Матвія 23:33; Івана 8:44). Пізніше стало відомо, яким чином усіх їх буде навіки знищено (Об’явлення 20:1—3, 10, 15). Також було вказано, що жінка — це «вишній Єрусалим», або подібна до дружини небесна організація Єгови, яка складається з духовних створіньa (Галатів 4:26; Об’явлення 12:1—6).

Нова угода

18. Яка мета «нової угоди»?

¹⁸ Можливо, найдивовижніше відкриття відбулося в ніч перед смертю Ісуса, коли він розповів своїм вірним учням про «нову угоду» (Луки 22:20, НС). Завдяки цій новій угоді (як і у випадку з її попередницею — Мойсеєвою Закон-угодою) мало з’явитися «царство священиків» (Вихід 19:6; 1 Петра 2:9). Однак внаслідок укладення тієї угоди повинен був сформуватися не буквальний, а духовний народ, «Ізраїль Божий», до якого ввійшли б лише вірні помазані послідовники Христа (Галатів 6:16). Ці учасники нової угоди разом з Ісусом мали зливати на людство благословення!

19. а) Чому нова угода таки змогла створити «царство священиків»? б) Чому помазані християни названі «створінням новим» і скільки осіб служитиме на небі разом з Христом?

¹⁹ Але чому нова угода таки спроможна створити «царство священиків», завдяки якому людство зможе насолоджуватися благословеннями? Тому що вона несе зі собою не засудження учнів Христа як грішників, а прощення їхніх гріхів через Христову жертву (Єремії 31:31—34). Коли вони отримують чисте становище перед Єговою, він приймає їх у свою небесну родину і намащує святим духом (Римлян 8:15—17; 2 Коринтян 1:21). Отже, вони зазнають ‘відродження до живої надії, захованої в небі’ (1 Петра 1:3, 4). Таке високе становище є чимось абсолютно новим для людей, тому зачатих духом помазаних християн названо «створінням новим» (2 Коринтян 5:17). Біблія показує, що 144 000 зрештою почнуть правити з неба над викупленим людством (Об’явлення 5:9; 5:10, НС; 14:1—4).

20. а) Що було виявлено в 36 році н. е. стосовно священної таємниці? б) Хто втішатиметься благословеннями, обіцяними Авраамові?

²⁰ Разом з Ісусом ці помазанці стають «Авраамовим насінням»b (Галатів 3:29). До перших вибранців належали євреї з походження. Але в 36 році н. е. було виявлено ще одну грань священної таємниці: погани, тобто неєвреї, також мали отримати небесну надію (Римлян 9:6—8; 11:25, НС; 11:26; Ефесян 3:5, 6). Чи тільки помазані християни можуть утішатися благословеннями, обіцяними Авраамові? Не тільки, бо Ісусова жертва була принесена заради цілого світу (1 Івана 2:2). З часом Єгова відкрив, що незліченний «великий натовп» переживе кінець сатанинської системи речей (Об’явлення 7:9, 14). Також величезна кількість людей воскресне з перспективою жити вічно в Раю! (Луки 23:43, НС; Івана 5:28, 29; Об’явлення 20:11—15; 21:3, 4).

Божа мудрість і священна таємниця

21, 22. Як священна таємниця Єгови виявляє його мудрість?

²¹ Священна таємниця — це надзвичайний вияв «найрізнішої [«багатогранної», СМ] мудрості Божої» (Ефесян 3:8—10). Яку ж величезну мудрість показав Єгова, сформулювавши цю таємницю і відкриваючи її поступово! Він з мудрістю взяв до уваги обмеження людей, дозволяючи їм виявляти справжній стан свого серця (Псалом 103:14).

²² Єгова також показав безмежну мудрість, вибравши Царем Ісуса. Синові Єгови можна довіряти більше, ніж будь-якому іншому створінню у всесвіті. Живучи як людина з плоті й крові, Ісус зазнав чимало труднощів. Він повністю розуміє людські проблеми (Євреїв 5:7—9). А як щодо Ісусових співправителів? Упродовж століть було помазано як чоловіків, так і жінок, що належали до різних рас, мовних груп та мали неоднакове походження. Просто не існує такого випробування, яке не траплялося б на їхньому шляху і якого б вони не витримали (Ефесян 4:22—24). Життя під правлінням таких милосердних царів-священиків буде надзвичайно приємним!

23. Який привілей, пов’язаний зі священною таємницею Єгови, мають християни?

²³ Апостол Павло написав: «Таємниця [«священна таємниця», НС], захована від віків і поколінь... виявлена Його святим» (Колосян 1:26). Помазані Єговою святі справді дуже багато зрозуміли про священну таємницю і діляться цим знанням з мільйонами людей. Який же усі ми маємо привілей! Єгова ‘об’явив нам священну таємницю волі Своєї’ (Ефесян 1:9, НС). Тож розповідаймо про цю дивовижну таємницю іншим, допомагаючи їм також заглиблюватися в безмежну мудрість Бога Єгови!

1—3. Чому можна бути впевненими, що Єгова смиренний?

БАТЬКО хоче навчити свого малюка чогось важливого. Він прагне досягти серця дитини. Як йому це зробити? Чи стати грізно над малям і різко говорити до нього? Чи, може, опуститися навколішки, щоб бути на рівні зросту дитини, і промовляти ласкавим, приємним голосом? Безперечно, мудрий, смиренний батько вибере лагідність.

² Яким Батьком є Єгова — гордовитим чи смиренним, суворим чи лагідним? Єгова — всезнаючий і наймудріший. Але чи ви помічали, що знання та високий рівень інтелекту не завжди роблять людей смиренними? Як говорить Біблія, ‘знання надимає’ (1 Коринтян 3:19; 8:1). Проте Єгова, хоч і «мудрий серцем», також є смиренним (Йова 9:4, Хом.). Це не означає, що Бог займає низьке становище або що йому бракує величі, просто він не має нічого спільного з пихою. Чому так можна сказати?

³ Єгова — святий. Отже, йому не властива пихатість, риса, яка опоганює (Марка 7:20—22). Завважте, якими словами пророк Єремія звертається до Єгови: «Душа твоя [самого Єгови] неодмінно згадає і низько схилиться наді мною»a (Плач Єремії 3:20, НС). Тільки подумайте! Єгова, Всевладний Господь Усесвіту, був готовий ‘низько схилитися’, тобто знизитися до рівня Єремії, щоб доброзичливо приділити увагу цьому недосконалому чоловікові (Псалом 113:7). Єгова справді смиренний. Але що таке Боже смирення? Як воно пов’язане з мудрістю? І чому воно важливе для нас?

Як Єгова доводить, що є смиренним

4, 5. а) Що таке смирення, як воно проявляється і чому його ні в якому разі не слід плутати зі слабкістю або нерішучістю? б) Як Єгова виявив смирення у стосунках з Давидом і наскільки важливою для нас є ця риса Єгови?

⁴ Смирення — це відсутність зарозумілості та гордості; це стан серця. Смирення проявляється в таких рисах, як лагідність, терпеливість і поміркованість (Галатів 5:22, 23). Однак ці побожні риси ні в якому разі не можна плутати зі слабкістю чи нерішучістю. Також смирення і лагідність Бога зовсім не суперечать виявам його праведного гніву чи руйнівної сили. Навпаки, ці риси свідчать про його величезну силу, спроможність досконало володіти собою (Ісаї 42:14). А як смирення пов’язане з мудрістю? У певному біблійному довіднику говориться: «Справжня суть смирення полягає... у самовідданості, також воно є важливою передумовою всієї мудрості». Отже, правдива мудрість немислима без смирення. Які блага ми отримуємо завдяки смиренності Єгови?

⁵ Цар Давид, співаючи, звертався до Єгови: «Дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч [«смиренність», НС]» (Псалом 18:36). По суті, Єгова понизився, щоб діяти на благо цього недосконалого чоловіка, охороняючи й підтримуючи його день у день. Давид розумів: він міг отримати спасіння і навіть досягти певної величі на царському престолі лише тому, що Єгова був охочий упокорити Себе. Справді, хто з нас мав би хоч якусь надію на спасіння, якби Єгова не був смиренним, готовим понизитись, щоб поводитися з нами як лагідний і ніжний Батько?

6, 7. а) Чому в Біблії ніде не говориться, що Єгова скромний? б) Який існує зв’язок між лагідністю та мудрістю і хто подає найліпший взірець у цьому?

⁶ Варто зазначити, що смирення і скромність — це не одне й те саме. Скромність є чудовою рисою, яку потрібно розвивати вірним людям. Подібно до смирення, вона пов’язана з мудрістю. Скажімо, у Приповістей 11:2 говориться: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість». Однак у Біблії ніде не сказано, що Бог скромний. Чому? У біблійному контексті слово «скромність» передає думку про належне усвідомлення кимось власних обмежень. У Всемогутнього немає жодних обмежень, крім тих, які він сам накладає на себе з огляду на свої праведні норми (Марка 10:27; Тита 1:2). До того ж, будучи Всевишнім, він нікому не підвладний. Отже, скромність просто не може стосуватися Єгови.

⁷ Проте Єгова смиренний і лагідний. Він навчає своїх слуг, що лагідність — це запорука правдивої мудрості. Боже Слово говорить про «лагідність, яка властива мудрості»b (Якова 3:13, НС). Розгляньмо, який взірець у цьому подає Єгова.

Єгова смиренно доручає обов’язки і вислуховує

8—10. а) Чому варте уваги те, що Єгова готовий вислуховувати та доручати іншим обов’язки? б) Як Всемогутній виявляє смирення у ставленні до ангелів?

⁸ Зворушливим доказом смирення Єгови є його готовність доручати іншим певні обов’язки і вислуховувати. Вже те, що він слухає, є чимось дивовижним. Єгова не потребує допомоги чи порад (Ісаї 40:13, 14; Римлян 11:34, 35). Втім, Біблія неодноразово розповідає, що Єгова удостоює увагою свої створіння, доручаючи їм обов’язки і вислуховуючи їх.

⁹ Наприклад, розгляньмо визначну подію, що трапилася в житті Авраама. До цього чоловіка завітало троє гостей, одного з яких він назвав «Єгова». Насправді гостями були ангели, але один із них прийшов і діяв від імені Єгови. Коли той ангел говорив або робив щось, то фактично промовляв і діяв Бог. Послуговуючись цим ангелом, Єгова сказав Авраамові, що почув «скарги, що здіймаються з Содому й Гомори [«про Содом та Гоморру», Кул.]». Бог заявив: «Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати» (Буття 18:3, НС; 18:20, 21, Хом.). Слова Єгови не означали, що Всемогутній ‘зійде’ особисто. Натомість він знову послав ангелів, як своїх представників (Буття 19:1). Чому? Хіба всевидющий Єгова не міг без сторонньої допомоги дізнатися про умови, які насправді панували в тій місцевості? Звичайно, що міг. Але Бог смиренно доручив цим ангелам дослідити ситуацію та навідати в Содомі Лота і його сім’ю.

¹⁰ Крім того, Єгова вислуховує інших. Якось він поцікавився думкою своїх ангелів щодо того, як скинути з трону злого царя Ахава. Єгова не потребував такої допомоги. Проте він погодився з пропозицією одного ангела і доручив йому втілити її в життя (1 Царів 22:19—22). Хіба ж це не свідчить про смирення?

11, 12. Як Авраам спізнав на собі смирення Єгови?

¹¹ Єгова навіть готовий слухати недосконалих людей, котрі хочуть поділитися тим, що їх хвилює. Наприклад, коли Бог сказав Аврааму про свій намір знищити Содом і Гоморру, цей вірний чоловік збентежився. «Не можна Тобі чинити так [«хіба ж можеш таке вчинити», Хом.],— сказав Авраам, додавши: — Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» Він запитав, чи Єгова збереже ці міста, якщо в них буде 50 праведників. Бог запевнив його, що збереже. Але Авраам запитував знову, зменшуючи кількість до 45, 40 і далі. Попри запевнення Єгови, він продовжував допитуватися, аж поки не дійшло до десяти чоловік. Можливо, Авраам ще не до кінця усвідомлював, наскільки милосердний Єгова. Та, у всякому разі, Бог терпеливо і смиренно дозволив Аврааму, своєму другові й слузі, ділитися переживаннями стосовно цієї справи (Буття 18:23—33).

¹² Скільки видатних, високоосвічених людей так терпеливо слухало б когось з набагато нижчим інтелектуальним рівнем?c І саме таке смирення виявляє наш Бог. Під час цієї розмови Авраам також побачив: Єгова «нескорий на гнів» (Вихід 34:6, Хом.). Авраам, можливо усвідомлюючи, що не має права ставити під сумнів учинки Всевишнього, двічі попросив: «Хай не гніває це мого Господа» (Буття 18:30, 32). Звичайно, Єгова не розгнівався. Він дійсно виявляє «лагідність, яка властива мудрості».

Єгова — поміркований

13. Яке значення має слово «поміркований» у біблійному контексті і чому це слово добре підходить для опису особистості Єгови?

¹³ Смирення Єгови виявляється у ще одній чудовій рисі — у поміркованості. На жаль, недосконалим людям її так бракує. Бог не лише охоче слухає своїх розумних створінь, але й готовий поступитися, якщо це не суперечитиме його праведним нормам. У біблійному контексті слово «поміркований» буквально означає «поступливий». Ця риса також є розпізнавальним знаком Божої мудрості. В Якова 3:17 говориться: «Мудрість, що зверху... лагідна [«поміркована», НС]». В якому розумінні всезнаючий Єгова поміркований? Насамперед він легко пристосовується. Пригадуєте, вже саме значення імені Єгови вчить нас, що він спричиняє себе ставати тим, ким потрібно, аби сповнити свої наміри (Вихід 3:14, НС). Хіба ж це не свідчить про готовність пристосовуватися і виявляти поміркованість?

14, 15. Чого вчить нас про небесну організацію Єзекіїлеве видіння вогняної колісниці Єгови і чим ця організація відрізняється від світських установ?

¹⁴ У Біблії міститься чудовий уривок, який допоможе нам здобути певне уявлення про Божу здатність пристосовуватися. Пророк Єзекіїль отримав видіння небесної організації Єгови, до складу якої входять духовні створіння. Він бачив колісницю грандіозних розмірів — власний «засіб пересування» Єгови. Цей «засіб пересування» постійно перебуває під його контролем. Найцікавішим було те, як ця колісниця переміщалась. Величезні колеса могли обертатися на чотири боки і були повні очей, так що могли все бачити та миттєво змінювати напрям, і при цьому їм не потрібно було зупинятися чи розвертатися. Гігантська колісниця дуже відрізнялася від незграбних, зроблених людиною транспортних засобів. Вона могла рухатися зі швидкістю блискавки і при цьому навіть робити повороти на 90 градусів! (Єзекіїля 1:1, 14—28). Отже, організація Єгови, як і всемогутній Владика, що керує нею, володіє надзвичайною спроможністю пристосовуватися та реагувати на безупинні зміни обставин і потреб, з якими їй доводиться мати справу.

¹⁵ Людина може лише намагатися наслідувати цю досконалу властивість. Однак дуже часто люди та їхні організації є радше негнучкими, ніж готовими пристосовуватись, швидше впертими, ніж поступливими. Розгляньмо такий приклад: супертанкер чи товарний поїзд може вражати величезними розмірами і потужністю. Але чи котрась з цих машин здатна реагувати на раптову зміну обставин? Якщо товарний поїзд мчить колією і несподівано перед ним з’являється перешкода, яка перегороджує шлях, то про те, що він зверне, не може бути й мови. Раптово зупинитися теж нелегко. До зупинки важкий товарняк може проїхати майже 2 кілометри, після того як машиніст почав гальмувати! Подібно супертанкер часом пропливає до 8 кілометрів, коли вже було вимкнено двигуни. Навіть якщо дати задній хід, існує ймовірність, що танкер плистиме ще 3 кілометри! Щось подібне можна сказати і про людські організації, для котрих характерна негнучкість та впертість. Через гордість люди часто не бажають пристосовуватися до нових потреб та обставин. Унаслідок такої поведінки банкрутували корпорації і навіть зазнавали кризи уряди (Приповістей 16:18). Як же можемо радіти, що Єгова та його організація зовсім не подібні до людських установ!

Як Єгова виявляє поміркованість

16. Як Єгова виявив поміркованість у стосунках з Лотом перед знищенням Содома і Гоморри?

¹⁶ Поміркуймо знову про знищення Содома й Гоморри. Ангел Єгови чітко сказав Лотові та його сім’ї: «Тікай у гори». Однак Лоту це не сподобалось. «Ні ж бо, Господи!» — благав він. Лот був упевнений, що в горах помре, і просив, щоб Бог дозволив йому та його родині втекти в поблизьке місто Цоар. Не забувайте: Єгова хотів знищити це місто. Крім того, Лот не мав причин страхатися. Єгова, безперечно, міг зберегти йому життя в горах! Але Бог поступився, прислухавшись до Лотових благань, і зберіг Цоар. «Ось Я прихиливсь до твого прохання»,— сказав ангел Лотові (Буття 19:17, Хом.; 19:18—22). Хіба ж Єгова не виявив поміркованості в цьому випадку?

17, 18. Як у стосунках з ніневітянами Єгова показав, що він поміркований?

¹⁷ Єгова також відгукується на щире каяття і при цьому завжди поводиться милосердно і правильно. Розгляньмо, що трапилось, коли Бог послав пророка Йону в Ніневію — місто, повне зла й насилля. Пророк ходив його вулицями і проголошував дуже просту натхнену звістку: через 40 днів могутня Ніневія буде знищена. Однак обставини різко змінилися — ніневітяни розкаялись! (Йони, 3-й розділ).

¹⁸ Нам було б корисно порівняти реакцію Єгови та Йони на таку зміну обставин. У цьому випадку Бог проявив гнучкість, ставши Тим, хто прощає гріхи, а не «Мужем війни»d (Вихід 15:3). А Йона залишався невблаганним, і йому явно бракувало милосердя. Замість того щоб наслідувати приклад Єгови і виявити поміркованість, він зреагував майже як товарний поїзд чи супертанкер, про які згадувалось раніше. Він проголосив про загибель — значить це мусить статись! Однак Єгова, виявляючи терпеливість, дав цьому нетерплячому пророкові незабутній урок поміркованості та милосердя (Йони, 4-й розділ).

19. а) Чому можна бути впевненими, що Єгова виявляє поміркованість у тому, чого очікує від нас? б) Як слова з Приповістей 19:17 показують, що Єгова ‘добрий і поміркований’, а також надзвичайно смиренний Пан?

¹⁹ Зрештою, Єгова виявляє поміркованість у тому, чого очікує від нас. Цар Давид сказав: «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14). Єгова розуміє наші обмеження і недосконалості ліпше, ніж ми самі. Він ніколи не очікує від нас того, що нам не під силу. Біблія протиставляє «добрих та тихих [«поміркованих», НС]» людських панів «прикрим [«тим, яким важко догодити», НС]» (1 Петра 2:18). Яким Паном є Єгова? Задумайтесь над словами з Приповістей 19:17: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа». Зрозуміло, що лише добрий і поміркований пан звертатиме увагу на кожен вияв доброти стосовно тих, хто займає низьке становище. Більш того, цей вірш підказує, що Творець Усесвіту фактично вважає себе боржником звичайних людей, котрі чинять таке милосердя! Його смирення є чимось надзвичайним.

20. Яке ми маємо запевнення в тому, що Єгова чує наші молитви і відповідає на них?

²⁰ Таку ж лагідність і поміркованість Єгова виявляє у стосунках зі своїми сучасними слугами. Коли ми з вірою молимося, він вислуховує. І хоча Бог не промовляє до нас через ангельських посланців, це не значить, що він не відповідає на наші молитви. Пригадайте, апостол Павло, попросивши співвіруючих ‘молитися’ за його звільнення з в’язниці, додав: «Щоб швидше до вас мене вернено» (Євреїв 13:18, 19). Отже, наші молитви можуть, по суті, спонукати Єгову зробити те, що він інакше міг би й не зробити! (Якова 5:16).

21. Чого ми ніколи не повинні думати про смирення Єгови і що нам варто усвідомлювати про Бога?

²¹ Звичайно, жоден з цих виявів смирення Єгови — його лагідність, готовність слухати, терпеливість і поміркованість — не означає, що він поступається своїми праведними принципами. Представники духівництва загальновизнаного християнства, можливо, вважають, начебто виявляють поміркованість, коли влещують вуха своєї пастви, занижуючи норми моралі, встановлені Єговою (2 Тимофія 4:3). Але людська схильність іти на компроміс задля вигоди не має нічого спільного з Божою поміркованістю. Єгова — святий. Він ніколи не осквернить своїх праведних норм (Левит 11:44). Тож виявляймо любов до поміркованості Єгови — риси, яка свідчить про його смирення. Хіба ж ви не радієте тим, що Бог Єгова, наймудріша Особа у Всесвіті, є надзвичайно смиренний? Як же приємно наближатися до цього величного, однак лагідного, терпеливого і поміркованого Бога!

1—3. Як Ісусові колишні сусіди реагували на його навчання і чого вони не визнавали стосовно цієї людини?

СЛУХАЧІ були приголомшені. У синагозі перед ними стояв молодий чоловік, на ім’я Ісус, і навчав. Це не був якийсь незнайомець: він виріс у їхньому місті й роками працював там теслею. Можливо, дехто з присутніх жив у домі, який допоміг збудувати Ісус, або ж обробляв землю плугом чи користувався ярмом, зробленим його рукамиa. Але як ці люди реагуватимуть на навчання колишнього теслі?

² Більшість слухачів здивовано запитували: «Звідки в Нього ця мудрість?» І також говорили: «Хіба ж Він не тесля, син Маріїн?» (Матвія 13:54—58; Марка 6:1—3). На жаль, Ісусові колишні сусіди міркували: «Цей тесля такий, як і ми,— звичайний тутешній чоловік». Хоча слова Ісуса містили мудрість, ці люди відкинули його. Вони навіть не здогадувались: мудрість, якою він ділився з ними, була не його власною.

³ Але справді, звідки в Ісуса була така мудрість? «Наука Моя — не Моя,— пояснив він,— а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Апостол Павло зазначив, що Ісус «став нам мудрістю від Бога» (1 Коринтян 1:30). Отже, через Ісуса, Божого Сина, виявляється мудрість самого Отця, Єгови. Це настільки відповідало дійсності, що Божий Син міг сказати: «Я й Отець — Ми одне» (Івана 10:30). Розгляньмо три способи, за допомогою яких Ісус показав «мудрість від Бога».

Про що він навчав

4. а) Що стало темою Ісусової звістки і чому це було надзвичайно важливо? б) Чому поради Ісуса завжди були практичними і приносили якнайбільше користі слухачам?

⁴ По-перше, розгляньмо, про що Ісус навчав. Тема його звістки — «Добра Новина про Боже Царство» (Луки 4:43). Це було надзвичайно важливо з огляду на ту роль, яку Царство мало відіграти, щоб довести правомірність суверенітету Єгови та уможливити довічні благословення людству. Навчаючи, Ісус також давав мудрі поради стосовно щоденного життя. Він дійсно показав, що є передреченим «Чудесним порадником» (Ісаї 9:5, Хом.). Та й хіба ж його поради могли бути не чудесними? Він досконало знав Слово і волю Бога, дуже добре розумів людську природу і щиро любив людей. Тому його поради завжди були практичними і приносили якнайбільше користі слухачам. Ісус промовляв «слова життя вічного». Отже, дотримання його порад веде до спасіння (Івана 6:68).

5. Яких питань торкнувся Ісус у Нагірній проповіді?

⁵ Нагірна проповідь — це яскравий приклад незрівнянної мудрості, яка віддзеркалюється у вченні Ісуса. Щоб виголосити цю проповідь в такому обсязі, як її подано в Матвія 5:3—7:27, імовірно, знадобилося б лише 20 хвилин. Однак поради в ній не старіють з часом: нині вони такі ж актуальні, як і тоді, коли Ісус дав їх. Він торкнувся багатьох питань, зокрема того, як поліпшувати стосунки з людьми (5:23—26, 38—42; 7:1—5, 12), залишатися морально чистим (5:27—32) і вести змістовне життя (6:19—24; 7:24—27). Але Ісус не лише розповідав своїм слухачам, яка поведінка є мудрою, він переконував їх у цьому, пояснюючи, обґрунтовуючи та наводячи докази.

6—8. а) За допомогою яких переконливих доказів Ісус заохочує нас уникати тривоги? б) З чого видно, що Ісусові поради віддзеркалюють мудрість, що зверху?

⁶ Візьмімо для прикладу Ісусову мудру пораду стосовно того, як поборювати тривогу, викликану клопотами про матеріальні речі (це обговорюється в 6-му розділі Матвія). Ісус радить: «Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся» (вірш 25). Харчі та одяг є основними потребами людини, і турбуватися про них — цілком природно. Але Ісус каже нам ‘не журитися’, тобто перестати тривожитися про такі речіb. Чому?

⁷ Послухайте, які переконливі аргументи наводить Ісус. Оскільки Єгова дав нам життя і тіло, хіба ж він не зможе забезпечити нас їжею, щоб ми жили, і вбранням, щоб були одягнутими? (Вірш 25). Якщо Бог годує птахів і дарує прекрасні шати квітам, наскільки ж більше він подбає про людей, які йому поклоняються! (Вірші 26, 28—30). Дійсно, надмірна тривога все одно нічого не змінить. Вона не продовжить нам життя навіть на митьc (вірш 27). Як її уникати? Ісус радить повсякчас ставити поклоніння Богові на перше місце в житті. Ті, хто чинить так, можуть не сумніватися, що небесний Отець ‘додасть’ їм усього, чого вони потребують щодня (вірш 33). Зрештою Ісус висловлює надзвичайно практичну думку: зосереджуйте увагу на одному дні. Навіщо долучати турботи завтрашнього дня до тривог нинішнього? (Вірш 34). Також для чого надмірно хвилюватися за те, що, можливо, ніколи не трапиться? Застосовуючи такі мудрі поради, ми можемо вберегтися від багатьох душевних переживань у цьому неспокійному світі.

⁸ Безсумнівно, Ісусові поради такі ж практичні у наш час, як і були тоді, коли він їх дав,— майже 2000 років тому. Хіба ж це не свідчить про мудрість, що зверху? Навіть найліпша порада людини, як правило, з плином часу стає неактуальною, і згодом її виправляють чи замінюють іншою. Проте вчення Божого Сина витримало випробування часом. Але в тому немає нічого дивного, адже Чудесний порадник промовляв «Божі слова» (Івана 3:34).

Методи його навчання

9. Що вояки сказали про Ісусове навчання і чому вони не перебільшували?

⁹ Другий спосіб, за допомогою якого Ісус відображав Божу мудрість,— це його методи навчання. Одного разу кількох вояків послали, щоб заарештувати Ісуса. Ті повернулися ні з чим, кажучи: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:45, 46). Вони не перебільшували. З усіх людей, що будь-коли жили, Ісус, прийшовши «звисока», мав найбільше знань і досвіду (Івана 8:23). Він справді навчав так, як не могла навчати жодна інша людина. Розгляньмо тільки два методи, які використовував цей мудрий Учитель.

10, 11. а) Чому неможливо не захоплюватися тим, як Ісус застосовував ілюстрації? б) Що таке притчі і з якого прикладу стає зрозуміло, чому Ісусові притчі надзвичайно ефективні в навчанні?

¹⁰ Ефективне застосування ілюстрацій. «В притчах Ісус говорив до людей,— читаємо ми,— і без притчі нічого Він їм не казав» (Матвія 13:34). Хіба можна не захоплюватися його неперевершеною здатністю навчати глибоких істин на прикладі буденних речей? Землероби сіють зерно, жінки готують розчину на хліб, діти грають на ринку, рибалки витягують невода, пастухи шукають загублену овечку — такі сцени Ісусові слухачі бачили не раз. Коли важливі істини пов’язані з чимось знайомим, вони швидко й глибоко закарбовуються в розумі та серці (Матвія 11:16—19; 13:3—8, 33, 47—50; 18:12—14).

¹¹ Ісус часто використовував притчі — короткі розповіді, які містили в собі мораль і вчили духовних істин. Легше було зрозуміти і запам’ятати такі розповіді, ніж абстрактні ідеї, тому притчі допомогли зберегти Ісусове вчення. У багатьох притчах Ісус описав свого Батька, використовуючи яскраві незабутні ілюстрації. Скажімо, хто не зрозуміє суті притчі про блудного сина: коли людина, яка збочила з правильної дороги, щиро кається, Єгова пожаліє її і, як ніжний батько, прийме назад (Луки 15:11—32).

12. а) З якою метою Ісус використовував запитання, коли навчав людей? б) Як Ісус змусив замовкнути тих, хто поставив під сумнів його владу?

¹² Уміле використання запитань. Ісус використовував запитання, щоб його слухачі самі робили висновки, перевіряли свої спонуки чи приймали рішення (Матвія 12:24—30; 17:24—27; 22:41—46). Коли релігійні провідники піддали сумніву те, що Ісус має Богом дану владу, він запитав: «Іванове хрищення з неба було, чи від людей?» Спантеличені таким запитанням, вони почали міркувати: «Коли скажемо: «Із неба», відкаже Він нам: «Чого ж ви йому не повірили?» А як скажемо: «Від людей»,— боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка». Зрештою ті провідники відповіли: «Ми не знаємо» (Марка 11:27—33; Матвія 21:23—27). Поставивши просте запитання, Ісус змусив їх замовкнути і виявив, що їхні серця були віроломними.

13—15. Як притча про милосердного самарянина віддзеркалює Ісусову мудрість?

¹³ Іноді Ісус поєднував ці два методи, вставляючи в ілюстрації запитання, які спонукували до роздумів. Якось єврейський правник запитав Ісуса, що необхідно робити, аби здобути вічне життя. Божий Син звернув його увагу на Мойсеїв Закон, який наказував любити Бога і ближнього. Бажаючи виправдати себе, чоловік вів далі: «А хто то мій ближній?» Ісус дав відповідь, розповівши історію. Один єврей самотньо подорожував, коли на нього напали розбійники і, побивши, кинули ледве живого. Повз цього чоловіка пройшло два євреї — священик, а згодом левит, і жоден із них не допоміг йому. Аж тут над’їхав самарянин. Змилосердившись, він обережно обробив та перев’язав побитому рани і дбайливо довіз його до безпечного заїжджого двору, де той зміг би одужати. Завершуючи розповідь, Ісус запитав правника: «Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?» Чоловікові не залишалось нічого, як відповісти: «Той, хто вчинив йому милість» (Луки 10:25—37).

¹⁴ Як ця притча показує Ісусову мудрість? За його днів євреї вважали, що «ближнім» є лише той, хто дотримується їхніх традицій; безумовно, про самарян вони так не думали (Івана 4:9). Якби Ісус розповів історію, в якій жертвою був самарянин, а благодійником — єврей, чи це усунуло б упередження? Божий Син мудро побудував розповідь так, що власне самарянин сердечно потурбувався про єврея. Також зверніть увагу на Ісусове запитання в кінці оповіді. Він підкреслив слово «ближній». Правник, по суті, запитав: «Кого я повинен вважати своїм ближнім і виявляти до нього любов?» А Ісус відказав: «Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній?» Ісус зосередив увагу не на тому, хто спізнав доброзичливості, тобто не на потерпілому, а на тому, хто її виявив,— на самарянині. Правдивий ближній бере на себе ініціативу, проявляючи любов до людей, хоч би яким було їхнє етнічне походження. Навряд чи можна було це пояснити ще ліпше.

¹⁵ Тож хіба є щось надзвичайне в тому, що люди дивувалися з Ісусової «науки» і тягнулись до нього? (Матвія 7:28, 29). Одного разу «багато народу» провело з ним аж три дні, навіть не маючи при собі їжі! (Марка 8:1, 2).

Спосіб його життя

16. Як Ісус довів «на ділі», що керувався Божою мудрістю?

¹⁶ Ісус відображав мудрість Єгови ще в третій спосіб — своїм життям. Мудрість — практична і приносить добрі результати. «Хто мудрий поміж вами?» — запитав учень Яків. А тоді відповів на своє запитання: «Нехай доведе це на ділі своєю правильною поведінкою» (Якова 3:13, «Нова англійська Біблія»). Своєю поведінкою Ісус довів «на ділі», що керувався Божою мудрістю. Розгляньмо, як спосіб життя Ісуса, а також його ставлення до людей виявляли тверезу розсудливість.

17. Які існують докази того, що Ісус виявляв бездоганну врівноваженість у житті?

¹⁷ Чи помічали ви, що люди, котрим бракує розсудливості, часто вдаються до крайнощів? Дійсно, щоб бути врівноваженим, необхідно мати мудрість. Віддзеркалюючи Божу мудрість, Ісус виявляв бездоганну врівноваженість. Але найголовніше — він ставив духовні справи на перше місце у своєму житті. Він запопадливо звіщав добру новину. «На те Я прийшов»,— сказав Ісус (Марка 1:38). Звичайно, матеріальні речі не були для нього чимось найважливішим, і здається, що Божий Син мав їх дуже мало (Матвія 8:20). Але він не вів аскетичного способу життя. Ісус, подібно до свого Батька — «щасливого Бога», був радісною людиною і дарував радість іншим (1 Тимофія 1:11, НС; 6:15). Будучи одного разу на весіллі,— а така подія не обходилася без музики, співів та веселощів,— він не намагався зіпсувати святкову атмосферу. Коли забракло вина, Ісус перетворив воду на добре вино, яке ‘серце людині звеселяє’ (Псалом 104:15; Івана 2:1—11). Він часто приймав запрошення на гостини і не раз використовував ці оказії, щоб навчати (Луки 10:38—42; 14:1—6).

18. У чому виявилось те, що Ісус непомильно оцінював своїх учнів?

¹⁸ Ісус непомильно оцінював людей. Знаючи людську природу, він добре бачив, якими були його учні. Ісус розумів, що вони недосконалі. Проте він помічав у них і позитивні риси, а також усвідомлював, які можливості мають ці люди — люди, котрих притягнув Єгова (Івана 6:44). Попри їхні недоліки, Ісус охоче довіряв їм. Така довіра виявилася в тому, що він поклав на своїх учнів велику відповідальність. Божий Син доручив їм проповідувати добру новину і був упевнений в їхній спроможності виконати це завдання (Матвія 28:19, 20). Книга Дії свідчить: учні вірно виконували те, що він наказав (Дії 2:41, 42; 4:33; 5:27—32). Тож, безсумнівно, Ісус вчинив мудро, виявивши до них довіру.

19. Як Ісус показав, що він «лагідний і сумирний серцем»?

¹⁹ Як уже говорилося в 20-му розділі, Біблія пов’язує смирення і лагідність з мудрістю. Звичайно, найліпший приклад у цьому дає Єгова. А Ісус? Його смиренне поводження з учнями теж дуже зворушує. Як досконалий чоловік, він був вищий від учнів, але не дивися на них з погордою. Ісус ніколи не змушував їх почуватися нижчими чи невмілими. Навпаки, він зважав на їхні обмеження і терпеливо зносив їхні недоліки (Марка 14:34—38; Івана 16:12). Хіба ж не варте уваги те, що навіть діти почувалися вільно поряд з ним? Безсумнівно, вони тяглися до Ісуса, оскільки відчували, що він «лагідний і сумирний серцем» (Матвія 11:29, Хом.; Марка 10:13—16).

20. Як Ісус виявив поміркованість у ставленні до жінки-язичниці, доньку якої мучив демон?

²⁰ Ісус віддзеркалював Боже смирення ще одним важливим способом. Він був поміркований, тобто поступливий, якщо цього вимагало милосердя. Згадайте, наприклад, випадок, коли жінка-язичниця благала Ісуса зцілити її доньку, яку тяжко мучив демон. Ісус тричі дав зрозуміти, що не допоможе їй: спочатку нічого не відповідав; потім прямо сказав, що його послано до євреїв, а не до язичників; і врешті ввічливо наголосив на тій самій думці, навівши ілюстрацію. Але жінка далі наполягала, виявляючи неабияку віру. Як повівся Ісус у цій винятковій ситуації? Зробив те, що відмовлявся робити перед тим,— зцілив її доньку (Матвія 15:21—28). Хіба ж таке смирення не вражає? Пам’ятайте: смирення — це основа справжньої мудрості.

21. Чому ми повинні намагатися наслідувати риси Ісуса, його манеру говорити та спосіб дій?

²¹ Наскільки ж вдячними нам слід бути за те, що Євангелія розповідають про слова і вчинки наймудрішої людини в історії! Не забуваймо, що Ісус був досконалим відображенням свого Отця. Наслідуючи риси Ісуса, його манеру говорити та спосіб дій, ми розвиватимемо мудрість, що зверху. Наступний розділ розповість, як можна застосовувати Божу мудрість у своєму житті.

1—3. а) Як Соломон виявив надзвичайну мудрість, розсудивши двох жінок, які сперечалися за немовля? б) Що Єгова обіцяє дати нам і які питання постають стосовно цього?

СПРАВА була складною: двоє жінок сперечалися за немовля. Вони жили разом; в однієї народився син, а через кілька днів і в другої. Одне маля померло, і тепер кожна стверджувала, що є матір’ю живої дитиниa. У справі не було жодних свідків. Її, очевидно, слухали в нижчому суді, але не знайшли вирішення. Зрештою справа дійшла до Соломона, царя Ізраїля. Чи він зможе виявити правду?

² Послухавши якийсь час сперечання жінок, Соломон попросив принести меч. Тоді він з удаваною рішучістю наказав розрубати дитину навпіл і дати по частині кожній жінці. Справжня мати відразу ж почала благати, щоб цар віддав немовля — її дорогу крихітку — іншій жінці. Але та інша наполягала, аби дитину розтяли. Тепер Соломон довідався правду. Цар знав, з якою ніжністю ставиться матір до своєї дитини, котру носила під серцем, і це знання допомогло йому розсудити суперечку. Уявіть, яке полегшення відчула жінка, коли Соломон віддав їй дитину і сказав: «Вона його мати» (1 Царів 3:16—27).

³ Хіба ж це не свідчило про надзвичайну мудрість? Люди, дізнавшись, як Соломон вирішив ту справу, пройнялися благоговійним страхом, «бо бачили, що в ньому Божа мудрість» (1 Царів 3:12, 28). Мудрість Соломона і справді була даром від Бога. Єгова дав йому «серце мудре та розумне» (1 Царів 3:12, 28). Але що сказати про нас? Чи ми також можемо отримати мудрість від Бога? Так. Соломон написав під натхненням: «Господь дає мудрість» (Приповістей 2:6). Мудрість — це здатність ефективно застосовувати знання, розуміння і проникливість. Єгова обіцяє наділити нею тих, хто щиро прагне цього. Як ми можемо здобути мудрість, що зверху? І як вона може виявлятися в нашому житті?

Як ‘здобути мудрість’?

4—7. Які чотири вимоги ставляться до тих, хто хоче здобути мудрість?

⁴ Чи для того, щоб отримати Божу мудрість, необхідно мати великі розумові здібності або вищу освіту? Ні. Єгова охоче дає нам свою мудрість, незважаючи на наше походження та освіту (1 Коринтян 1:26—29). Але ми повинні виявити ініціативу, адже Біблія заохочує: «Мудрість здобудь» (Приповістей 4:7). Як цього досягти?

⁵ По-перше, потрібно боятися Бога. «Страх Господній — початок премудрости [«перший крок до мудрості», «Нова англійська Біблія»]»,— говориться в Приповістей 9:10. Страх Божий — це запорука правдивої мудрості. Чому? Пригадайте: однією з граней мудрості є здатність успішно застосовувати знання на практиці. Вислів «боятися Бога» означає не тремтіти перед ним від ляку, а схилятися з благоговінням, пошаною і довірою. Такий страх здоровий і має величезну спонукальну силу. Він заохочує нас приводити життя у відповідність з тим, що знаємо про волю Бога і його спосіб дій. Цей шлях найліпший, бо дотримання норм Єгови завжди приносить найбільші блага.

⁶ По-друге, слід бути смиренними і скромними. Божа мудрість немислима без цих двох рис (Приповістей 11:2, НС). Чому? Якщо ми смиренні та скромні, то погоджуємось, що наші знання обмежені, судження не завжди правильні, а також що нам потрібно пізнавати розум Єгови, його погляд на справи. Єгова «противиться гордим», але він радо обдарує мудрістю смиренних серцем (Якова 4:6).

⁷ По-третє, необхідно вивчати Боже писане Слово. У ньому виявлена мудрість Єгови. Якщо хочемо набути цю мудрість, то мусимо шукати її, докладаючи неабияких зусиль (Приповістей 2:1—5). Четвертою вимогою є молитва. Коли ми щиро просимо Бога про мудрість, він щедро дасть нам її (Якова 1:5, Дерк.). Молитви, в яких благатимемо, аби він допоміг нам своїм духом, не залишаться без відповіді. А дух наділить нас здатністю відшукувати скарби в Божому Слові, які допоможуть розв’язувати проблеми, уникати небезпек і робити мудрі рішення (Луки 11:13).

8. У чому відображатиметься те, що ми справді набули Божу мудрість?

⁸ Як говорилося в 17-му розділі, мудрість Єгови — практична. Отже, якщо ми справді набули Божу мудрість, це відображатиметься в нашій поведінці. Учень Яків описав плоди Божої мудрості такими словами: «Мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна [«мирна, Хом.], лагідна [«поміркована», НС], покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава [«нелицемірна», Хом.]» (Якова 3:17). Розглядаючи кожну з цих граней Божої мудрості, варто щоразу запитувати себе: «Чи в моєму житті виявляється мудрість, що зверху?»

‘Чиста, потім мирна’

9. Що означає бути чистим і чому слушно, що в переліку граней мудрості чистота стоїть першою?

⁹ «Насамперед чиста». Чистий — це непорочний та неосквернений, причому чистим слід бути не лише зовні, а також у глибині душі. Біблія пов’язує мудрість із серцем. Звісно, небесна мудрість не увійде в серце, осквернене лихими думками, бажаннями і спонуками (Приповістей 2:10; Матвія 15:19, 20). Коли ж наше серце чисте, наскільки це можливо для недосконалої людини, ми будемо ‘ухилятися від злого та добре чинити’ (Псалом 37:27; Приповістей 3:7). Тому доречно, що в переліку граней мудрості чистота стоїть першою. Зрештою, якщо нам бракує моральної і духовної чистоти, хіба ми зможемо по-справжньому віддзеркалювати інші грані мудрості, що зверху?

10, 11. а) Чому важливо бути миролюбним? б) Якщо відчуваєш, що образив співпоклонника, то як покажеш, що ти миротворець? (Дивись також примітку).

¹⁰ ‘Потім мирна’. Небесна мудрість спонукує нас шукати миру — одного з плодів Божого духу (Галатів 5:22). Ми намагаємося робити все, щоб не розірвати «союзу миру», який об’єднує народ Єгови (Ефесян 4:3). Також докладаємо всіх сил, щоб відновити мир, коли його порушено. Чому це важливо? Біблія говорить: «Майте мир [«живіть мирно», Хом.],— і Бог любови та миру буде з вами» (2 Коринтян 13:11). Отже, доки ми живемо мирно, Бог миру буде з нами. Наше ставлення до співпоклонників безпосередньо впливає на наші стосунки з Єговою. Як ми можемо засвідчити, що є миротворцями? Розгляньмо приклад.

¹¹ Як повестися, коли відчуваєш, що образив співпоклонника? Ісус сказав: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,— залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм,— і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). Застосуй цю пораду — першим підійди до свого брата. З якою метою? Щоб ‘примиритись’b. Можливо, тобі доведеться визнати, а не заперечити, що його почуття вражені. Якщо підійдеш до нього з бажанням відновити мир і зберігатимеш такий склад розуму, то, ймовірно, тобі вдасться залагодити всі непорозуміння. І якщо необхідно, той, хто образив, вибачиться, а ображений — простить. Якщо першим робиш кроки до примирення, ти показуєш, що керуєшся Божою мудрістю.

‘Поміркована, покірлива’

12, 13. а) Яке значення слова, перекладеного в Якова 3:17 (НС) словом «поміркована»? б) Як ми можемо проявляти поміркованість?

¹² «Поміркована». Що означає бути поміркованим? За словами біблеїстів, оригінальне грецьке слово, передане в Якова 3:17 (НС) словом «поміркована», важко перекласти. Перекладачі вживають такі слова, як «лагідна», «терпелива» та «чуйна». Буквальне значення цього грецького слова — «поступлива». Як на ділі виявляти цю грань мудрості, що зверху?

¹³ «Ваша лагідність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям»,— говориться у Филип’ян 4:5. В іншому перекладі цей вірш звучить так: «Майте репутацію поміркованих» (Дж. Б. Філліпс, «Новий Завіт сучасною англійською мовою»). Зверніть увагу: питання полягає не в тому, що думаємо про себе ми, а в тому, що думають про нас ближні, яку ми маємо репутацію. Поміркована особа не завжди наполягає на букві закону чи на своїй думці. Натомість вона готова слухати і, коли доречно, поступитися, зробити так, як хоче наш ближній. Окрім того, у ставленні до інших така людина не груба чи різка, а лагідна. Так мусять поводитись усі християни, але особливо це стосується старійшин. Лагідність притягує, завдяки їй старійшини стають приступними (1 Солунян 2:7, Хом; 2:8). Усім нам варто запитати себе: «Чи маю я репутацію чуйної, поступливої та лагідної людини?»

14. Як показати, що ми «покірливі»?

¹⁴ «Покірлива». Грецьке слово, перекладене як «покірлива», вживається в Християнських Грецьких Писаннях лише один раз — в Якова 3:17. На думку одного вченого, це слово «часто використовують військові». Воно вказує на особу, котру «легко переконати» і котра є «покірною». Той, хто керується мудрістю, що зверху, охоче підкоряється записаному у Святому Письмі. Про таку людину ніхто не скаже, що, постановивши щось, вона вже не бере до уваги жодних аргументів, які суперечать її рішенню. Натомість покірна особа не бариться робити зміни, коли отримає чіткий біблійний доказ того, що зайняла неправильну позицію або ж дійшла помилкових висновків. Чи в тебе така репутація?

«Повна милосердя і добрих плодів»

15. Що таке милосердя і чому слушним є те, що в Якова 3:17 «милосердя» та «добрі плоди» стоять поряд?

¹⁵ «Повна милосердя і добрих плодів»c. Милосердя — важлива особливість мудрості, що зверху, оскільки така мудрість «повна милосердя». Завважте: «милосердя» та «добрі плоди» стоять поряд. І слушно, бо в Біблії милосердя найчастіше стосується активної турботи про інших, тобто співчуття, яке приносить рясний урожай добрих учинків. В одному довіднику говориться, що милосердя — це «почуття жалю до людини, яка потрапила у важку ситуацію, і намагання якось зарадити її скруті». Отже, Божа мудрість не суха, безсердечна чи теоретична. Вона сповнена теплоти, щирості та чутливості. Як ми можемо показати, що повні милосердя?

16, 17. а) Що, окрім любові до Бога, спонукує нас брати участь у проповідуванні і чому? б) Як ми можемо показати, що повні милосердя?

¹⁶ Безперечно, одним із виявів милосердя є проголошення людям доброї новини про Боже Царство. Що спонукує нас виконувати цю працю? Насамперед любов до Бога. Але нами також керує милосердя, тобто співчуття до інших (Матвія 22:37—39). Сьогодні чимало людей «змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Фальшиві релігійні пастирі занедбали цих людей і зробили їх у духовному розумінні сліпими. Тому ці люди не знають про мудре керівництво з Біблії та про всі благословення, що незабаром прийдуть на нашу землю під правлінням Царства. Отож, коли розмірковуємо над духовними потребами ближніх, щире співчуття спонукує нас докладати всіх зусиль, щоб розповідати їм про сповнений любові намір Єгови.

¹⁷ Як іще можна показувати, що ми повні милосердя? Пригадайте Ісусову притчу про самарянина, який знайшов край дороги пограбованого й побитого мандрівника. Спонуканий співчуттям, самарянин «вчинив йому милість», перев’язавши рани і попіклувавшись про нього (Луки 10:29—37). Хіба це не свідчить, що бути милосердним — також означає на ділі допомагати тим, хто цього потребує? Біблія заохочує: «Усім робімо добро, а найбільш одновірним» (Галатів 6:10). Розгляньмо, як це робити. Іноді потрібно привезти на християнське зібрання і потім відвезти додому старенького співвіруючого або ж необхідно полагодити щось у будинку вдові зі збору (Якова 1:27). А може, треба підбадьорити ‘добрим словом’ знеохоченого брата чи сестру (Приповістей 12:25). Такі милосердні вчинки доводять: ми виявляємо мудрість, що зверху.

‘Безстороння та нелицемірна’

18. Якщо нами керує мудрість, що зверху, то що ми повинні викорінювати зі своїх сердець і чому?

¹⁸ «Безстороння». Божа мудрість переборює расові упередження та національну гордість. Якщо нами керує така мудрість, ми докладаємо зусиль, аби викоренити зі своїх сердець найменший нахил до фаворитизму (Якова 2:9). Ми не виділяємо одних людей з-поміж інших через їхню освіту, матеріальне становище чи обов’язки у зборі. Також не дивимося з погордою на співпоклонників, хоч би яким низьким видавалося їхнє економічне або суспільне становище. Якщо Єгова дарує їм свою любов, ми, безперечно, повинні вважати їх достойними нашої любові.

19, 20. а) Яке походження грецького слова «лицемір»? б) Як ми показуємо «нелицемірну братерську любов» і чому це важливо?

¹⁹ «Нелицемірна». Грецький відповідник слова «лицемір» може стосуватися «актора, котрий грає якусь роль». У давні часи грецькі та римські актори під час вистави носили великі маски. Тому грецьким словом, перекладеним як «лицемір», почали називати людей, котрі щось удавали, тобто обманювали. Отже, ця грань Божої мудрості повинна впливати не лише на наше ставлення до співпоклонників, але й на те, що́ ми думаємо про них.

²⁰ Апостол Петро зазначив, що наш «послух правді» повинен породжувати «нелицемірну братерську любов» (1 Петра 1:22). Справді, ми не можемо любити братів лише про людське око. Ми не одягаємо масок і не граємо ролей, щоб вводити людей в оману. Наша любов має бути непідробною, щирою. Це допоможе заслужити довіру співхристиян, адже вони знатимуть, що ми саме такі, якими нас бачать. Ця щирість відкриває шлях для відвертих і чесних стосунків між християнами та сприяє довірливій атмосфері у зборі.

Стережи «практичну мудрість»

21, 22. а) Чому Соломон не встеріг мудрості? б) Як стерегти мудрість і які блага отримаємо завдяки цьому?

²¹ Божа мудрість — це дар від Єгови, який потрібно стерегти. Соломон сказав: «Мій сину... стережи добрий розум [«практичну мудрість», НС] і розважність» (Приповістей 3:21). На жаль, самому Соломонові це не вдалося. Він залишався мудрим доти, доки мав слухняне серце. Але зрештою чужинні дружини, яких у нього було багато, відвернули його серце від чистого поклоніння Єгові (1 Царів 11:1—8). Соломонів кінець показує, що знання без належного застосування не має великої цінності.

²² Як стерегти практичну мудрість? Необхідно не лише регулярно читати Біблію та біблійні публікації, які дає «вірний і мудрий раб», але й намагатися втілювати в життя те, чого вчимося (Матвія 24:45). У нас є всі підстави застосовувати Божу мудрість. Це дає змогу вести ліпше життя тепер і «міцно вхопитися за справжнє життя» — життя в Божому новому світі (1 Тимофія 6:19, НС). Та найважливіше, розвиваючи мудрість, що зверху, ми наближаємось до джерела всієї мудрості, Бога Єгови.