1—3. Які фактори свідчать, що смерть Ісуса цілком відрізнялася від смерті будь-якої іншої людини?

ЦЕ ВІДБУЛОСЯ навесні, майже 2000 років тому. Одного невинного чоловіка допитали, звинуватили у злочинах, яких він ніколи не чинив, а тоді закатували. Така жорстока і несправедлива страта була не першою в історії і, на жаль, не останньою. Проте смерть цього чоловіка цілком відрізнялася від смерті будь-якої іншої людини.

² Коли в останні години життя він знемагав від неймовірно болісних мук, саме небо засвідчило важливість цієї події. Хоча був полудень, землю несподівано вкрила темрява. За словами одного хроніста, «сонце затьмилось» (Луки 23:44, 45). Перед тим як зробити останній подих, цей чоловік сказав незабутнє: «Звершилось!» Віддавши своє життя, він звершив щось дивовижне. Його жертва стала найбільшим учинком любові в історії людства (Івана 15:13; 19:30).

³ Звичайно, тим чоловіком був Ісус Христос. Оповідь про його страждання та смерть у той безрадісний день, 14 нісана 33 року н. е., відома мало не кожному. Проте часто не береться до уваги один важливий факт: тимчасом як Ісус зніс неймовірно сильні муки, інша особа зазнала ще більших страждань. Фактично у той день ця особа принесла ще більшу жертву. За всю історію Всесвіту ця жертва була найбільшим виявом любові. У чому полягала його суть? Відповідь є слушним вступом до найважливішої з усіх обговорюваних тем, тобто любові Єгови.

Найбільший вияв любові

4. Як римський воїн зрозумів, що Ісус був незвичайною людиною, і до якого висновку він дійшов?

⁴ Римський сотник, який наглядав за виконанням страти, був вражений як темрявою, що спала перед смертю Ісуса, так і потужним землетрусом, який настав опісля. «Він був справді Син Божий»,— сказав цей воїн (Матвія 27:54). Безперечно, Ісус був незвичайною людиною. Сотник брав участь у страті єдинородного Сина Всевишнього Бога! Наскільки дорогим був цей син для свого Батька?

5. Як можна унаочнити той неосяжний період, який провели разом у небі Єгова та його Син?

⁵ Біблія говорить, що Ісус «роджений перш усякого творива» (Колосян 1:15). Задумайтесь: Син Єгови існував ще до того, як постав фізичний Усесвіт. Скільки часу Батько й Син провели разом? Декотрі вчені припускають, що Всесвіт має 13 мільярдів років. Чи можете уявити, скільки це? Щоб допомогти людям збагнути визначений ученими вік Усесвіту, в одному планетарії виставили на огляд діаграму часу завдовжки 110 метрів. Кожен крок відвідувачів, які проходять повз діаграму, прирівнюється приблизно до 75 мільйонів років існування Всесвіту. Наприкінці діаграми стоїть відмітка товщиною з людську волосину — так позначено всю історію людства! А втім, навіть якщо ці підрахунки правильні, то не вистачило б усієї довжини діаграми, щоб показати тривалість життя Сина Єгови! Чим він займався протягом тих довгих віків?

6. а) Чим займався Син Єгови у період свого передлюдського існування? б) Який зв’язок існує між Єговою та його Сином?

⁶ Син з радістю служив «майстром» свого Отця (Приповістей 8:30). Біблія говорить: «Ніщо, що повстало, не повстало без [Сина]» (Івана 1:3). Отже, Єгова та його Син працювали разом, даючи початок усьому іншому. Який же це був приємний, щасливий для них час! Мабуть, багато хто погодиться, що батьків і дітей єднає надзвичайно сильна любов. А любов — це «зв’язок досконалости» (Колосян 3:14, Хом.). Хіба комусь із нас під силу оцінити міцність того зв’язку, який існував між Батьком і Сином протягом такого довгого періоду? Ясна річ, що Бога Єгову та його Сина єднає найміцніший зв’язок — любов.

7. Як Єгова виразив свої почуття до Сина, коли той охрестився?

⁷ Однак Батько послав свого Сина на землю, щоб той народився як людина. Це означало, що на декілька десятиліть Єгова відмовився від близького спілкування у небі зі своїм улюбленим Сином. З великим зацікавленням він спостерігав із небес, як Ісус ріс і ставав досконалим чоловіком. Приблизно у віці 30 років Ісус охрестився. Навіть не варто припускати, які почуття переповнювали тоді Єгову. Батько особисто промовив із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:17). Бачачи, що Ісус вірно виконує всі пророцтва, усе, що вимагалось від нього, Батько, напевно, був дуже щасливий! (Івана 5:36; 17:4).

8, 9. а) Що довелося знести Ісусу 14 нісана 33 року н. е. і як це вплинуло на його небесного Батька? б) Чому Єгова дозволив, аби його Син зазнав страждання і смерті?

⁸ Але що відчував Єгова 14 нісана 33 року н. е.? Які почуття виникли в нього тоді, коли Ісуса зрадили, а потім уночі юрба арештувала його? Що Бог думав, коли його Сина покинули друзі, а вороги вчинили над ним незаконний суд? Що Єгова зніс, коли над Ісусом насміхалися, плювали на нього і били кулаками, коли від ударів батогами спина Ісуса перетворилася на куски м’яса? Що довелось знести Єгові, коли його улюбленця по руках і ногах прибили до дерев’яного стовпа і полишили висіти, тоді як інші кепкували з нього? Що відчував Батько, коли його любий Син закричав до нього в страшних муках? Які почуття огорнули Єгову, коли Його дорогий Син зробив останній подих і вперше від часу зародження усього творива перестав існувати? (Матвія 26:14—16, 46, 47, 56, 59, 67; 27:38—44, 46; Івана 19:1).

⁹ Це важко передати словами. Пам’ятаючи, що Єгова має почуття, людині не під силу описати біль, якого йому завдала смерть Сина. Можна виразити лише те, що́ спонукало Бога допустити все це. Чому Батько дозволив статися подіям, які принесли йому стільки болю? В Івана 3:16 Єгова виявляє нам щось надзвичайно чудове. Цей біблійний вірш настільки важливий, що його називають Євангелієм у мініатюрі. Там говориться: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Отже, спонуку Єгови можна описати одним словом: любов. Дар Бога — те, що він віддав свого Сина на страждання і смерть за нас,— став найбільшим виявом любові в історії Всесвіту.

Що таке Божа любов

10. Чого люди потребують і що стається зі значенням слова «любов»?

¹⁰ Що означає слово «любов»? Кажуть, що любов — це найбільша потреба, яку мають люди. Життя людини від народження до смерті зосереджується на пошуках любові. Завдяки любові людина розквітає, а коли її бракує — в’яне та помирає. А втім, дати визначення любові дуже важко. Звичайно, про любов багато говорять. Про неї написано силу-силенну книжок, пісень та віршів. Однак значення любові не стало від цього чіткішим. Це слово так часто вживають, що, здається, його зміст стає чимраз більш розпливчастим.

11, 12. а) Звідки ми можемо дуже багато дізнатися про любов і чому саме з цього джерела? б) На які види поділяли любов у давньогрецькій мові і яке слово, що перекладається як «любов», найчастіше вживається у Християнських Грецьких Писаннях? (Дивіться також примітку). в) Що таке аґа́пе?

¹¹ Проте Біблія чітко пояснює нам, що таке любов. У «Тлумачному словнику слів Нового Завіту» (В. Е. Вайн, англ.) зазначається: «Любов пізнається тільки по ділах, на які вона надихає». Біблійні оповіді про чини Єгови дуже багато нас вчать про його любов — доброзичливу прихильність до його створінь. Скажімо, чи могло щось ліпше висвітлити нам цю рису, ніж найвеличніший вияв Божої любові, описаний раніше? У наступних розділах ми розглянемо багато інших прикладів, коли Єгова виявляв любов на ділі. Крім того, зможемо дещо збагнути, розглянувши слова з оригінального тексту Біблії, вжиті для опису любові. У давньогрецькій мові було чотири слова, котрі перекладаються як «любов»a. Найчастіше у Християнських Грецьких Писаннях вживається аґа́пе. В одному біблійному словнику говориться, що це «найвлучніше слово, яким можна описати любов». Чому?

¹² Аґа́пе — це любов, яка керується принципами. Отже, це не просто почуття, що виникають у відповідь на чиїсь учинки чи слова. Аґа́пе має ширше значення, для неї характерні продумані дії та розважність. А головне — у ній немає й краплі корисливості. Приміром, розгляньмо знову Івана 3:16. Який саме «світ» Бог полюбив так, що віддав свого єдинородного Сина? Світ людства, на який поширюється викуп. Це стосується багатьох людей, що йдуть гріховним шляхом. Чи Єгова любить кожного з них як свого друга — так само, як він любив вірного Авраама? (Якова 2:23). Ні, але він, керуючись любов’ю, готовий виявляти доброту до всіх і заплатив за це дуже високу ціну. Бог хоче, щоб усі покаялися і змінили своє життя (2 Петра 3:9). Багато людей так і роблять. Власне їх він з радістю приймає як своїх друзів.

13, 14. З чого бачимо, що аґа́пе часто несе в собі теплі почуття?

¹³ Проте дехто має неправильне уявлення про аґа́пе. Такі люди думають, що цим словом описується холодна любов, яка керується лише розумом. Але слід зазначити, що аґа́пе часто стосується і теплих особистих почуттів. Скажімо, у вислові Івана: «Отець любить Сина» — вжито одну із форм слова аґа́пе. Чи ця любов позбавлена теплих почуттів? Ні, згідно з оригінальним текстом, в Івана 5:20 Ісус вжив одну з форм слова філе́о (Івана 3:35). Любов Єгови часто несе в собі ніжні почуття. Однак вона ніколи не піддається впливу емоцій. Така любов завжди керується мудрими й справедливими принципами.

¹⁴ Як ми вже побачили, усі риси Єгови бездоганні, досконалі та привабливі. Але найбільше приваблює любов. Ніщо не притягує нас до Єгови так, як любов. На щастя, вона також є його основною рисою. Звідкіля ми знаємо про це?

«Бог є любов»

15. Що Біблія стверджує про таку рису Єгови, як любов, і чому це твердження унікальне? (Дивіться також примітку).

¹⁵ Біблія говорить про любов те, чого ніколи не згадує про інші основні риси Єгови. Святе Письмо не повідомляє, що Бог є сила чи справедливість, і навіть не каже, що Бог є мудрість. Він володіє цими трьома рисами, є їхнім першоджерелом і виявляє їх в найліпший спосіб у порівнянні з будь-ким іншим. А втім, про четверту рису говориться щось набагато значиміше — «Бог є любов»b (1 Івана 4:8). Що це означає?

16—18. а) Чому Біблія говорить, що «Бог є любов»? б) Чому з усіх творінь на землі людина є відповідним символом такої риси Єгови, як любов?

¹⁶ Вислів: «Бог є любов» — це не просто рівняння. Було б неправильно сказати: «Бог прирівнюється до любові». Ми не маємо жодних підстав переставляти слова, говорячи, що «любов є Бог». Єгова набагато вищий від якоїсь абстрактної риси. Як особа, він, крім любові, має цілу гаму інших почуттів та рис. Проте любов проймає усю особистість Єгови. Ось як говориться про цей вірш в одному довіднику: «Божою сутністю або природою є любов». Загалом з цього приводу можна міркувати так: сила дає змогу Єгові діяти, справедливість та мудрість керують його діями, але любов спонукує Єгову до дій. І те, як він використовує свої інші риси, завжди свідчить про любов.

¹⁷ Часто кажуть, що Єгова є уособленням любові. Отже, якщо ми хочемо дізнатися, що таке любов, яка ґрунтується на принципах, потрібно здобувати знання про Єгову. Звичайно, цю чудову рису можна знайти і в людях. Але чому люди її мають? Під час творення Єгова сказав, очевидно до свого Сина: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою» (Буття 1:26). З усіх створінь на землі тільки люди можуть виявляти любов і таким чином наслідувати небесного Отця. Пригадайте, що Єгова використав різні істоти, аби символічно зобразити свої основні риси. Однак як символ головної риси — любові — Єгова взяв людину, вінець свого творіння (Єзекіїля 1:10).

¹⁸ Коли наша любов безкорислива і ґрунтується на принципах, то ми відображаємо основну рису Єгови. Дуже влучно про це висловився апостол Іван: «Ми любимо, бо він перший полюбив нас» (1 Івана 4:19, Хом.). Але як саме Єгова полюбив нас перший?

Єгова виявив ініціативу

19. Чому можна сказати, що любов відіграла ключову роль у праці Єгови, пов’язаній з творенням?

¹⁹ Любов існує ще з сивої давнини. Зрештою, що спонукало Єгову почати творення? Адже він не був самотнім і не потребував товариства. Єгова досконалий та незалежний, він нічого ні від кого не потребує. Але цілком природно, що любов, дієва риса Бога, спонукала його ділитися радістю життя з розумними створіннями, які б цінували такий дар. «Початком Божого творива» був єдинородний Божий Син (Об’явлення 3:14). Відтак Єгова став послуговуватися цим своїм Майстром, щоб дати початок всьому іншому, і найперше вони разом створили ангелів (Йова 38:4, 7; Колосян 1:16). Оскільки ці могутні створіння наділені свободою, розумом та почуттями, вони могли самі розвинути ніжну прихильність: одні до одних і, що найголовніше, до Бога Єгови (2 Коринтян 3:17). Отже, вони полюбили тому, що їх полюбили перше.

20, 21. Які докази любові Єгови бачили Адам і Єва, але як вони відповіли на це?

²⁰ Те саме можна сказати і про людей. Ще від початку Адам і Єва, по суті, були оточені любов’ю. У своїй райській домівці в Едемі вони скрізь могли побачити докази любові свого Отця. Зауважте, що говориться в Біблії: «Насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив» (Буття 2:8). Чи доводилось вам колись бувати в дуже мальовничому саду або парку? Що вам найбільше сподобалося? Світло, що проникало через листя у тінистому затишному куточку? Дивовижна гама кольорів на клумбі? А може, вас зачарував ніжний дзюркіт струмка, спів пташок та дзижчання комах? А що скажете про запахи, які розходилися від дерев та їхніх плодів і квіток? Проте сьогодні жоден парк не може зрівнятися з Едемом. Чому?

²¹ Той сад насадив сам Єгова! Він, мабуть, був неймовірно красивий. В Едемі росло багато дерев: і ті, що милували око, і ті, що приносили смачнющі плоди. Сад добре зрошувався, був просторий, його наповнювало безліч різних тварин. Адам і Єва мали все, що робило їхнє життя щасливим і змістовним, у тому числі приємну роботу та чудове товариство. Єгова перший полюбив їх, і вони мали всі підстави відповідати тим же. Але наші прабатьки цього не зробили. Замість того щоб з любов’ю слухатися свого небесного Отця, вони виявили самолюбство, збунтувавшись проти нього (Буття, розділ 2).

22. Як відповідь Єгови на бунт в Едемі послужила доказом, що його любов віддана?

²² Якого ж болю це, мабуть, завдало Єгові! Але чи бунт озлобив його ніжне серце? Зовсім ні! «Навіки Його милосердя [тобто «віддана любов», примітка в НС]» (Псалом 136:1). Тому, керуючись любов’ю, Бог одразу постановив вжити заходів, щоб викупити всіх нащадків Адама та Єви, які будуть правильно ставитись до правди. Як ми побачили, одним із таких заходів є викупна жертва Божого улюбленого Сина, котра так дорого обійшлася Батькові (1 Івана 4:10).

23. Яка одна з причин того, що Єгова є «щасливим Богом», і яке важливе питання розглядатиметься в наступному розділі?

²³ Ще від початку Єгова виявляв ініціативу, щоб показати свою любов до людства. Безліч його вчинків свідчить, що «Він перший полюбив нас». Любов сприяє злагоді та радості, тож не дивно, що Біблія називає Єгову «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС). Однак постає важливе запитання: чи Єгова дійсно любить кожного з нас особисто? Це питання розглядатиметься в наступному розділі.

1. Які негативні почуття мучать багатьох людей, у тому числі декотрих правдивих християн?

ЧИ Бог Єгова любить вас особисто? Дехто погоджується, що Бог любить людство загалом, як про це говориться в Івана 3:16. Але фактично такі особи думають: «Мене Бог ніколи не зміг би полюбити». Навіть у правдивих християн можуть час від часу виникати стосовно цього сумніви. Знеохотившись, один чоловік сказав: «Мені дуже важко повірити, що Бог хоч трошки піклується мною». Чи й вас часами мучать подібні сумніви?

2, 3. Хто хоче, щоб ми повірили, ніби в очах Єгови ми нічого не варті і ніби він нас ніколи не полюбить, і як можна боротися з цією думкою?

² Сатана дуже хоче, щоб ми повірили, ніби Бог Єгова не любить і не цінує нас. Диявол часто зводить людей, граючи на їхньому самолюбстві та гордості (2 Коринтян 11:3). Але він також насолоджується, коли руйнує почуття власної гідності у вразливих людей (Івана 7:47—49; 8:13, 44). Особливо Сатана зосереджується на цьому в теперішні важкі «останні дні». Сьогодні багато людей виростає в сім’ях, в яких немає «природної любові». Інші постійно стикаються з жорстокими, самолюбними та нахабними людьми (2 Тимофія 3:1—5 [3:2, Бачинський]). Зносячи наругу довгі роки, стаючи жертвами расизму чи ненависті, вони, можливо, переконали себе, що нічого не варті і що їх ніхто ніколи не полюбить.

³ Якщо вас турбують такі почуття, не впадайте в розпач. Час від часу багато хто з нас необґрунтовано засуджує себе. Але пам’ятаймо: Боже Слово призначене для «направи» і для «зруйнування твердинь» (2 Тимофія 3:16; 2 Коринтян 10:4). Біблія говорить: «Впокорюєм [«заспокоїмо», Хом.] наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:19, 20). Розгляньмо, як Святе Письмо допомагає нам ‘заспокоїти наші серця’, запевняючи у любові Єгови.

Єгова цінує вас

4, 5. Як наведений Ісусом приклад про горобців показує, що ми цінні в очах Єгови?

⁴ По-перше, Біблія прямо говорить, що у кожному своєму служителеві Бог бачить щось цінне. Приміром, Ісус сказав: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців» (Матвія 10:29—31). Розгляньмо, що ці слова означали для Ісусових слухачів у першому столітті.

⁵ Ми можемо подумати: «Для чого хтось купував би горобця?» За днів Ісуса горобець був найдешевшим із птахів, які споживалися. Зверніть увагу: за один гріш — монету низької вартості — покупець отримував двох горобців. Але пізніше Ісус додав, що, коли хтось був готовий витратити два гроші, то отримував не чотири, а п’ять горобців. Тобто додавали ще одну пташку, наче вона не мала жодної вартості. Мабуть, ці істоти були нічого не вартими в очах людини, але як ставився до них їхній Творець? Ось що сказав Ісус: «Перед Богом із них ні один [навіть доданий] не забутий» (Луки 12:6, 7). Тепер, очевидно, ми починаємо розуміти, що мав на увазі Ісус. Якщо для Єгови таку вартість має один горобець, наскільки більше він цінує людину! З Ісусових слів бачимо, що Єгова знає про нас кожнісіньку подробицю. Лишень подумайте: навіть волосся у нас на голові пораховане!

6. Чому ми впевнені, що Ісус не перебільшив, коли сказав, що наше волосся пораховане?

⁶ Невже наше волосся пораховане? Хтось, напевно, думає, що Ісус тут явно перебільшив. Але поміркуйте про надію на воскресіння. Наскільки ж добре повинен знати нас Єгова, аби повернути до життя такими, якими ми були! Він так високо нас цінує, що пам’ятає кожну подробицю, а також генетичний код та все, що ми пережили і що закарбувалося в нашій пам’яті протягом життяa. Отже, для Єгови порахувати кількість волосся — у середньому на голові росте приблизно 100 000 волосин — зовсім не складно.

Що цінне бачить у нас Єгова?

7, 8. а) Які риси приносять Єгові втіху, коли він вивідує людські серця? б) Назвіть деякі наші діла, котрі цінує Єгова.

⁷ По-друге, Біблія вчить нас, що́ саме Єгова цінує у своїх слугах. Просто кажучи, його тішать наші добрі риси та зусилля. Цар Давид сказав своєму сину Соломону: «Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок» (1 Хронік 28:9). Вивідуючи мільярди людських сердець у цьому насильницькому світі, в якому панує ненависть, він, мабуть, надзвичайно тішиться, коли бачить серце, яке любить мир, правду та праведність! Що ж стається, коли Бог знаходить серце, переповнене любов’ю до нього, яке прагне набувати знань про нього і ділитися ними? Єгова запевняє, що помічає тих, які розповідають іншим про нього. Він навіть має «пам’ятну книгу», до якої записує всіх, «хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16). Власне такі риси він цінує.

⁸ Які ж добрі діла цінує Єгова? Безперечно, він цінує наші зусилля, які ми докладаємо для того, щоб наслідувати його Сина, Ісуса Христа (1 Петра 2:21). Одне з важливих діл, цінне в очах Бога,— це поширення доброї новини про його Царство. У Римлян 10:15 читаємо: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Зазвичай ми не вважаємо, ніби наші ноги вирізняються особливою красою, тобто що вони гарні. Але в цьому вірші ноги представляють зусилля, яких слуги Єгови докладають у проповідуванні доброї новини. Усі такі зусилля гарні й цінні в його очах (Матвія 24:14; 28:19, 20).

9, 10. а) Чому ми можемо бути впевнені, що Єгова цінує витривалість, яку ми виявляємо, зносячи різні труднощі? б) Якого негативного погляду Єгова ніколи не має про своїх вірних слуг?

⁹ Єгова також цінує в нас витривалість (Матвія 24:13). Пам’ятайте: Сатана прагне, щоб ми відвернулися від Єгови. Кожен день, коли ви залишаєтесь відданими Єгові,— це ще один день, коли ви допомогли дати відповідь на насмішки Сатани (Приповістей 27:11). Іноді виявляти витривалість нелегко. Проблеми зі здоров’ям, фінансові клопоти, моральні страждання та інші перешкоди можуть зробити кожен день справжнім випробуванням. Також сподівання, які довго не здійснюються, часом призводять до знеохочення (Приповістей 13:12). Коли ми залишаємось витривалими в таких нелегких ситуаціях, то стаємо ще ціннішими в очах Єгови. Саме тому цар Давид попросив Єгову зберігати його сльози в «бурдюці», а потім впевнено додав: «Чи ж не записані вони у твоїй книзі?» (Псалом 56:9, Хом.). Безумовно, Єгова цінує та пам’ятає всі сльози і страждання, які ми зносимо, залишаючись відданими йому. Вони також дорогі в його очах.

¹⁰ Серце, схильне осуджувати себе, часом противиться доказам того, що ми цінні в Божих очах. Воно може наполегливо шепотіти: «Але ж є чимало інших людей, які набагато ліпші від мене. Як же, напевно, засмучується Єгова, коли порівнює мене з ними». Єгова не порівнює, крім того, він поступливий і не суворий у своєму судженні (Галатів 6:4). Бог з великою проникливістю читає наші серця та цінить у нас добро, причому навіть невеликі його прояви.

Єгова відсіює добре від поганого

11. Чого можна навчитися про Єгову з того, як він повівся з Авією?

¹¹ По-третє, вивідуючи наші серця, Єгова старанно просіює думки і спонуки, шукаючи чогось доброго. Візьмімо, наприклад, випадок, коли Бог постановив вигубити увесь відступницький дім царя Єровоама. А втім, Єгова наказав пристойно поховати Авію, одного з царевих синів. Чому? «В ньому... була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого» (1 Царів 14:1, 10—13). Єгова, так би мовити, просіяв те, що було в серці цього юнака, і знайшов у ньому «добру річ». Хоч би якою малою чи незначною була та крихта добра, Єгова вважав, що вона варта того, аби записати про неї у своєму Слові. Він навіть винагородив цього члена відступницького дому, виявивши належне в тій ситуації милосердя.

12, 13. а) Як оповідь про царя Йосафата показує, що Єгова шукає в нас щось позитивне, навіть коли ми грішимо? б) В якому розумінні Єгова поводиться як ніжний Батько, коли йдеться про наші добрі вчинки та риси?

¹² Ще яскравішим прикладом є те, як Бог поставився до доброго царя Йосафата. Коли той чоловік повівся нерозсудливо, пророк Єгови сказав: «За це на тобі гнів від Господнього лиця». Яка ж протверезна думка! Але на цьому повідомлення Єгови не закінчилося. Далі пророк сповістив: «Але й добрі речі знайшлися при тобі» (2 Хронік 19:1—3). Отже, праведний гнів не засліпив Єгову, і Бог побачив у Йосафаті добро. Наскільки ж інакшими є недосконалі люди! Коли хтось завдає нам прикрості, ми іноді схильні не помічати в цій людині добрих рис. Також коли самі грішимо, то розчарування, сором та почуття вини можуть перешкодити нам бачити позитивне в собі. Проте пам’ятаймо: якщо розкаюємось у своїх гріхах і з усіх сил стараємось не повторювати їх, Єгова прощає нам.

¹³ Просіюючи думки та спонуки наших сердець, Єгова відкидає такі гріхи, подібно як золотошукач, промиваючи золотоносний пісок, відкидає непотрібну породу. А що сказати про твої добрі риси та вчинки? Це «самородки», які Бог зберігає! Чи ти колись звертав увагу, як ніжні батьки дорожать малюнками або рефератами своїх дітей, зберігаючи їх десятками років, хоч самі діти давно вже про них забули? Єгова — найніжніший Батько! Поки ми залишаємось вірними йому, він ніколи не забуває наших добрих учинків і рис. По суті, для Єгови забути їх — це виявити несправедливість, а він ніколи не поводиться несправедливо (Євреїв 6:10). До того ж Бог просіює те, що в наших серцях, ще в іншому розумінні.

14, 15. а) Чому наша недосконалість ніколи не заважає Єгові бачити в нас позитивні риси? Наведіть приклад. б) Що Єгова зробить з добрими рисами, які знаходить у нас, і як він ставиться до своїх вірних слуг?

¹⁴ Єгова дивиться не лише на людські недосконалості, він ще й бачить наші можливості. Ось приклад. Цінувальники творів мистецтва робитимуть усе можливе, аби відреставрувати сильно пошкоджені картини чи інші праці. Скажімо, у Національній галереї в Лондоні хтось пошкодив дробовиком картину Леонардо да Вінчі, яку оцінювали приблизно в 30 мільйонів доларів. Ніхто й не подумав, що через пошкодження картину слід викинути. Роботи над реставрацією цього 500-річного шедевра розпочалися негайно. Чому? Тому що він був цінним в очах любителів мистецтва. Хіба ж ти не цінніший від малюнка, зробленого крейдою та вуглем? У Божих очах безумовно, що так, хоч би наскільки ти був пошкоджений успадкованою недосконалістю (Псалом 72:12—14). Бог Єгова, майстерний Творець людей, зробить усе необхідне, аби відновити досконалість тих, хто позитивно відгукується на його ніжну турботу (Дії 3:21; Римлян 8:20—22).

¹⁵ Авжеж, Єгова бачить у нас позитивні риси, яких ми можемо не помічати в собі. І якщо ми служимо йому, він потурбується, аби в нас дедалі більше розвивалися добрі риси, аж поки зрештою станемо досконалими. Хоч би як сатанинський світ ставився до нас, Єгова цінує своїх вірних слуг: для нього вони коштовності (Огія 2:7).

Єгова показує любов на ділі

16. Що є найбільшим доказом любові Єгови до нас і звідки ми знаємо, що цей дар стосується нас особисто?

¹⁶ По-четверте, Єгова робить дуже багато, аби довести свою любов до нас. Безумовно, викупна жертва Христа — це найпереконливіша відповідь на брехню Сатани, ніби ми нічого не варті або негідні любові. Ніколи не забуваймо, що мученицька смерть Ісуса на стовпі мук, а також ще більші страждання, які зніс Єгова, спостерігаючи за смертю свого улюбленого Сина,— це докази їхньої любові до нас. На жаль, багатьом людям важко повірити, що цей дар стосується їх особисто. Вони почуваються негідними його. Проте не забувайте, що апостол Павло, який колись переслідував Христових послідовників, написав: «Божий Син... мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 1:13; 2:20).

17. Як Єгова притягує нас до себе та свого Сина?

¹⁷ Єгова доводить свою любов до нас, даючи кожному можливість зазнати благ, які несе з собою жертва Христа. Ісус промовив: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Єгова особисто притягує нас до свого Сина та до надії на вічне життя. Як саме? Через проповідницьку працю, завдяки якій кожна людина чує добру новину, і через свій святий дух, за допомогою якого Бог, незважаючи на наші обмеження й недосконалості, дає нам можливість осягнути й застосовувати духовні істини. Тому Єгова може сказати про нас так, як він висловився про Ізраїль: «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю [«притягнув тебе сердечною доброзичливістю», НС]» (Єремії 31:3).

18, 19. а) Завдяки чому Єгова допомагає нам відчути його любов по-особливому і з чого видно, що він сам турбується про це? б) Як Боже Слово запевняє нас, що Єгова — співчутливий слухач?

¹⁸ Мабуть, особливо ми відчуваємо любов Єгови завдяки привілею молитви. Біблія заохочує кожного з нас ‘безперестанку молитися’ до Бога (1 Солунян 5:17). Він слухає. Про Єгову навіть говориться, що він ‘молитви вислухує’ (Псалом 65:3). Бог не доручив цієї відповідальності нікому іншому, навіть своєму Синові. Тільки подумайте: Творець Усесвіту заохочує нас вільно звертатися до нього в молитві. А який він слухач? Холодний? Байдужий? Недбайливий? Зовсім ні!

¹⁹ Єгова співчутливий. Що ж таке співчуття? Один вірний християнин похилого віку сказав: «Співчуття — це твій біль у моєму серці». Чи на Єгову справді впливає наш біль? Про страждання Ізраїля, його народу, читаємо: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому» (Ісаї 63:9). Єгова не тільки бачив страждання свого люду, він ще й співчував йому. Глибину співчуття Бога передають слова, з якими він звертається до своїх слуг: «Хто бо торкається до вас, торкається об зіницю ока мого»b (Захарія 2:8, Кул.). Як же це болить! Єгова дуже співчуває нам. Коли нам хтось завдає болю, то завдає болю і йому.

20. Якого нерозсудливого мислення потрібно уникати, якщо хочемо слухатися поради, записаної в Римлян 12:3?

²⁰ Жоден урівноважений християнин не використає цих доводів Божої любові й пошани, аби виправдати свою гордість чи самозакоханість. Апостол Павло написав: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно [«тверезо», Кул.], у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3). В іншому перекладі читаємо: «Я порадив би кожному з вас не давати собі оцінки, вищої за реальну, а оцінювати себе тверезо» (Чарлз Вільямс, «Переклад мовою народу», англ.). Отже, тимчасом як ми вповні утішаємось сердечною любов’ю нашого небесного Отця, будьмо тверезими і пам’ятаймо: ми не заслуговуємо Божої любові та не достойні її (Луки 17:10).

21. Яким брехням Сатани ми повинні постійно чинити опір і в якій біблійній істині належить запевняти своє серце?

²¹ Тож нехай кожен з нас робить усе можливе, аби відкидати всі брехні Сатани, у тому числі брехню про те, що ми нічого не варті або що нас не можливо любити. Якщо життєвий досвід показує тобі, що ти надто складна перепона, якої не зможе подолати навіть неосяжна Божа любов, або що твої добрі діла такі незначні, що їх не помітять навіть його всевидющі очі, або що твої гріхи настільки величезні, що їх не може покрити навіть смерть його коханого Сина, то це неправда. Відкидай таку неправду всім своїм серцем! Не переставаймо запевняти своє серце в істині, яку висловив під натхненням апостол Павло: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 8:38, 39).

1, 2. а) Як зазвичай реагує мати на плач свого малятка? б) Яке почуття є сильнішим від материнського співчуття?

ТІЛЬКИ-НО серед ночі заплакало немовля, мати одразу прокидається. Відколи у неї народилось дитинча, вона вже не спить так міцно, як колись. Ця жінка навчилась помічати різницю в тоні дитячого плачу. Тому часто вона може сказати, чого її немовля потребує: чи воно хоче їсти, чи щоб його пригорнули, чи ще чогось. Але хоч би що було причиною дитячого плачу, мати завжди реагує. Любов не дозволить їй знехтувати потребами свого маляти.

² Співчуття неньки до дитини, яку вона носила під серцем,— це одне з найніжніших почуттів, знаних людині. Проте існує набагато сильніше почуття — ніжне співчуття, яке має наш Бог, Єгова. Розглядаючи цю привабливу рису, ми зможемо ще більше наблизитися до Єгови. Тож дослідімо, що таке співчуття і як наш Бог виявляє його.

Що таке співчуття?

3. Що означає єврейське дієслово, котре перекладається як «змилосердитися» або «помилувати»?

³ У Біблії співчуття та милосердя тісно пов’язані між собою. Думку про ніжне співчуття передають багато єврейських та грецьких слів. Розгляньмо, наприклад, єврейське дієслово раха́м. Його часто перекладають як «змилосердитися» або «помилувати». В одному довіднику пояснюється, що дієслово раха́м «виражає глибоке та ніжне співчуття, викликане слабкістю або стражданням когось дорогого нашому серцю або того, хто потребує нашої допомоги». Цей єврейський термін Єгова вживає до себе. Він пов’язаний зі словом «утроба», і його можна описати як «материнське співчуття»a (Вихід 33:19; Єремії 33:26).

4, 5. Як на прикладі почуттів матері до свого немовляти Біблія вчить нас про співчуття Єгови?

⁴ Біблія вчить нас про співчуття Єгови на прикладі почуттів матері до свого немовляти. В Ісаї 49:15 («Докладний переклад Біблії», англ.) читаємо: «Чи може жінка забути своє немовля, щоб не мати співчуття [раха́м] до сина своєї утроби? Авжеж, вони можуть забути, але я не забуду тебе». Цей зворушливий опис показує, наскільки глибоким є співчуття Єгови до свого народу. Чому Бог має такі почуття?

⁵ Важко уявити, щоб мама забула нагодувати і доглянути своє дитинча. Немовля безпорадне, воно потребує материнської уваги та ласки вдень і вночі. Щоправда, ми, на жаль, іноді чуємо про материнську недбалість, особливо у ці «тяжкі часи», коли так часто бракує «природної любові» (2 Тимофія 3:1; 3:3 [2], Бачинський). Але Єгова повідомляє: «Я не забуду тебе». Ніжне співчуття Єгови до своїх слуг залишається незмінним. Воно набагато сильніше від найніжнішого з усіх природних почуттів — співчуття, яке матір зазвичай має до свого немовляти. Тож не дивно, що один тлумач Біблії сказав про слова з Ісаї 49:15: «Це чи не найяскравіший опис Божої любові в Старому Завіті».

6. Який погляд на ніжне співчуття властивий багатьом недосконалим людям, але в чому запевняє нас Єгова?

⁶ Чи ніжне співчуття — це ознака слабкості? Такий погляд властивий багатьом недосконалим людям. Приміром, римський філософ Сенека, сучасник Ісуса та провідний мислитель Риму, говорив, що «жалість — це слабкість розуму». Сенека був прихильником стоїцизму — філософського напрямку, поборники якого обстоювали ідею про стан спокою, тобто стан, коли відсутні почуття. За словами Сенеки, мудра людина може допомогти комусь у го́рі, але не повинна дозволяти собі жаліти когось, бо це почуття позбавить її спокою. Такий егоцентричний погляд на життя був несумісним зі щирим співчуттям. Але Єгова зовсім не такий! У своєму Слові Бог запевняє нас, що він «повний жалю і милосердя [буквально «співчутливий»]» (Якова 5:11, УКУ). Далі ми побачимо, що співчуття — це не слабкість, а дуже важлива риса, яка свідчить про силу. Розгляньмо, як Єгова, подібно до люблячого батька, виявляє її.

Коли Єгова виявляв співчуття до ізраїльського народу

7, 8. Яких страждань зазнавали ізраїльтяни в стародавньому Єгипті і як Єгова зреагував на їхні муки?

⁷ Співчуття Єгови чітко видно в тому, як він поводився з ізраїльським народом. Наприкінці XVI століття до н. е. мільйони ізраїльтян були рабами в стародавньому Єгипті, де їх жорстоко гнобили. Єгиптяни «огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли» (Вихід 1:11, 14). Знемагаючи від такого горя, ізраїльтяни благали Єгову про допомогу. Як зреагував на їхню мольбу Бог ніжного співчуття?

⁸ Це торкнулося серця Єгови. Він сказав: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його» (Вихід 3:7). Бог не міг байдуже дивитися на страждання своїх людей та слухати їхні зойки. З 24-го розділу цієї книжки ми побачили, що Єгова є Богом співчуття. А співчуття — це здатність відчувати біль інших. Проте Єгова не просто співчував своєму народові, він був спонуканий заступитися за нього. В Ісаї 63:9 говориться: «Любов’ю Своєю й Своїм милосердям [«у своєму співчутті», НС] Він викупив їх». Єгова визволив ізраїльтян з Єгипту «сильною рукою» (Повторення Закону 4:34). Пізніше він чудесним способом посилав цим людям їжу і ввів їх у родючий край, який дав їм у власність.

9, 10. а) Чому Єгова неодноразово визволяв ізраїльтян після того, як вони оселилися в Обітованій землі? б) З-під якого гніту Єгова визволив ізраїльтян за днів Їфтаха і що його спонукало до цього?

⁹ На цьому співчуття Єгови не закінчилося. Ізраїль, оселившись в Обітованій землі, неодноразово виявляв невірність і тому страждав. Але потім ці люди опам’ятовувались і зверталися до Єгови. Він раз у раз визволяв їх. Чому? «Бо співчував своєму народові» (2 Хронік 36:15, НС; Суддів 2:11—16).

¹⁰ Розгляньмо, що сталося за днів Їфтаха. Оскільки ізраїльтяни почали служити фальшивим богам, Єгова дозволив, щоб упродовж 18 років їх пригноблювали аммонітяни. Зрештою Божий народ покаявся. Біблія говорить: «Повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання»b (Суддів 10:6—16). Як тільки народ Єгови виявив щире каяття, Він не міг більше терпіти їхніх страждань. Тому Бог ніжного співчуття уповноважив Їфтаха визволити ізраїльтян з рук ворогів (Суддів 11:30—33).

11. Чого ми вчимося про співчуття зі ставлення Єгови до ізраїльтян?

¹¹ Чого ми вчимося про ніжне співчуття зі ставлення Єгови до ізраїльського народу? По-перше, співчуття Бога виявлялося не тільки в тому, що він знав, які труднощі зносив його народ. Пригадаймо приклад про матір. Коли немовля плаче, співчуття спонукує її іти на допомогу. Так само Єгова не пропускає повз вуха зойків свого народу. Ніжне співчуття спонукує його полегшувати страждання своїх слуг. Крім того, зі ставлення Єгови до ізраїльтян бачимо, що співчуття — це зовсім не слабкість, оскільки ця ніжна риса спонукувала його з рішучістю і силою діяти заради свого народу. Але чи Бог виявляє співчуття до своїх служителів лише як до групи?

Співчуття Єгови до окремих осіб

12. Як Закон відображав співчуття Єгови до окремих осіб?

¹² Закон, який Бог дав ізраїльтянам, виявляв, що він співчутливо ставиться і до окремих осіб. Візьмімо, наприклад, турботу Єгови про бідних. Бог знав, що через непередбачені обставини ізраїльтянин може зубожіти. Як треба було поводитись з нужденними? Єгова суворо наказав своєму людові: «Не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого. Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм» (Повторення Закону 15:7, 10). Далі Бог наказав ізраїльтянам не визбирувати урожай на краю поля і не підбирати нічого, що залишилося після жнив. Позосталі колоски були для нужденних (Левит 23:22; Рут 2:2—7). Ці заповіді свідчили про чуйність Єгови до бідних. Коли народ дотримувався їх, нужденним в Ізраїлі не доводилося просити хліба. Хіба ж це не відображало ніжного співчуття Бога?

13, 14. а) Як слова Давида запевняють, що Єгова дуже турбується кожним з нас зокрема? б) На якому прикладі можна показати, що Єгова близько «зламаносердих» та «прибитих духом»?

¹³ Сьогодні наш ніжний Бог також дуже турбується про кожного з нас. Ми можемо бути певними, що він добре знає про будь-які наші страждання. Псалмоспівець Давид написав: «Очі Господні на праведних, вуха ж Його — на їхній зойк, Господь зламаносердим близький, і впокорених [«прибитих», Хом.] духом спасає» (Псалом 34:16, 19). Про людей, описаних у цьому вірші, один тлумач Біблії зауважив: «Вони зламаносерді й мають розкаяний дух, тобто впокорені через гріх, і їм бракує самоповаги; вони вважають себе нікчемними, нічого не вартими». Такі особи можуть думати, що Єгова далеко від них, що вони нічого для нього не значать і тому не заслуговують його опіки. Але це не так. Слова Давида запевняють нас, що Єгова не покине людей, які «вважають себе нікчемними». Наш співчутливий Бог знає: у такі хвилини ми найбільше потребуємо його, і тоді він близько нас.

¹⁴ Розгляньмо такий випадок. У США одній матері довелося спішно відвезти свого дворічного сина в лікарню, бо у хлопчика була важка форма крупу. Оглянувши дитя, лікарі сказали, що необхідно залишити його в лікарні на цілу ніч. Де була мати тієї ночі? На стільці в лікарняній палаті, поряд з ліжком свого синочка! Її дитя було хворе, і вона просто мусила бути коло нього. Ми, безперечно, можемо очікувати чогось більшого від нашого сповненого любові небесного Батька! Зрештою, ми створені на його образ (Буття 1:26). Зворушливі слова з Псалма 34:19 показують: коли ми «зламаносерді» та «прибиті духом», Єгова, подібно до ніжного батька, «близький» — він завжди співчутливий і готовий допомогти.

15. Як Єгова допомагає нам особисто?

¹⁵ Як же тоді Єгова допомагає нам особисто? Він не обов’язково усуває причину страждання. Але Бог дав дуже багато дарів для тих, хто взиває до нього про допомогу. Його Слово, Біблія, пропонує практичні поради, які можуть змінити нашу ситуацію. Єгова подбав про духовно кваліфікованих наглядачів, які намагаються наслідувати його співчуття, допомагаючи співпоклонникам у зборі (Якова 5:14, 15). Як «Той, що молитви вислухує», він дає ‘Духа Святого всім тим, хто просить в Нього’ (Псалом 65:3; Луки 11:13). Цей дух може наділити нас «наднормальною силою», щоб ми вистояли, поки Боже Царство усуне всі складні проблеми (2 Коринтян 4:7, НС). Хіба ми не вдячні за такі дари? Не забуваймо, що це вияви ніжного співчуття Єгови.

16. Який найбільший приклад співчуття Єгови і як він впливає на кожного з нас?

¹⁶ Звичайно, найбільший приклад співчуття Єгови бачимо в тому, що він віддав свого улюбленого Сина у викуп за нас. Єгова приніс цю жертву, будучи спонуканий любов’ю, і саме ця жертва відкрила шлях до спасіння. Пам’ятаймо: викуп, який дав Єгова, стосується нас особисто. Захарій, батько Івана Хрестителя, небезпідставно передрік, що цей дар стане звеличенням «ніжного співчуття нашого Бога» (Луки 1:78, НС).

Коли Єгова стримує співчуття

17—19. а) Як Біблія показує, що співчуття Єгови має межі? б) Через що співчуття Єгови до його народу вичерпалося?

¹⁷ Чи слід сподіватися, що ніжне співчуття Єгови не має меж? Зовсім ні. Біблія чітко показує, що Бог по праву не виявляє співчуття до людей, які стають проти його справедливих доріг (Євреїв 10:28, Кул.). Щоб зрозуміти, чому він так робить, пригадаймо приклад ізраїльського народу.

¹⁸ Хоча Єгова неодноразово визволяв ізраїльтян з рук ворогів, зрештою його милосердя, тобто співчуття, вичерпалося. Ці вперті люди займалися ідолопоклонством, навіть поприносили своїх огидних ідолів у храм Єгови! (Єзекіїля 5:11; 8:17, 18). Крім того, Біблія розповідає: «Вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:16). Ізраїльтяни дійшли до того, що Єгова вже не мав жодної вагомої підстави виявляти їм співчуття, і це викликало його праведний гнів. Який був результат?

¹⁹ Єгова більше не міг співчувати своєму народу. Він проголосив: «Не змилуюся [«не виявлю співчуття», НС], і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити» (Єремії 13:14). Тому Єрусалим та храм у ньому були знищені, а ізраїльтян забрали в полон до Вавилону. Це справжня трагедія, коли грішні люди стають настільки бунтівними, що через них Боже милосердя, тобто співчуття, вичерпується! (Плач Єремії 2:21).

20, 21. а) Що станеться, коли Боже співчуття вичерпається в наш час? б) Про який сповнений співчуття дар Єгови піде мова в наступному розділі?

²⁰ А що сказати про наш час? Єгова не змінився. Спонуканий співчуттям, він доручив своїм Свідкам проповідувати «добру новину про царство» по всій заселеній землі (Матвія 24:14, НС). Коли люди праведного серця відгукуються, Єгова допомагає їм збагнути звістку про Царство (Дії 16:14). Але ця праця не триватиме вічно. Навряд чи це було б милосердно, якби Єгова дозволив безконечно існувати цьому злому світові з усіма його нещастями та стражданнями. Коли співчуття Єгови вичерпається, він прийде, щоб виконати присуд, винесений цій системі речей. Навіть тоді Бог керуватиметься співчуттям — співчуттям до свого «святого Ім’я» та до своїх відданих слуг (Єзекіїля 36:20—23). Єгова очистить землю від зла і встановить праведний новий світ. А про злих людей Бог проголошує: «Не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову» (Єзекіїля 9:10).

²¹ До цього часу Єгова виявляє співчуття до людей, причому навіть до тих, кому загрожує знищення. Грішні люди, які щиро розкаюються, можуть черпати пожиток з Божого прощення — дару Єгови, котрий є одним з найбільших виявів його співчуття. У наступному розділі ми розглянемо декотрі чудові біблійні ілюстрації, які змальовують повноту прощення Єгови.

1—3. а) Який важкий тягар ніс псалмоспівець Давид і як він знайшов потіху для свого стривоженого серця? б) Який тягар ми можемо нести через гріх, але в чому Єгова запевняє нас?

«ПРОВИНИ мої переросли мою голову,— написав псалмоспівець Давид,— як великий тягар, вони тяжчі над сили мої. Обезсилений я й перемучений тяжко» (Псалом 38:5, 9). Давид знав, яким важким тягарем може бути нечисте сумління. Але він знайшов потіху для свого стривоженого серця. Цей чоловік розумів: хоча Єгова ненавидить гріх, він не має ненависті до грішника, якщо той по-справжньому розкаюється і покидає свою неправильну поведінку. Повністю впевнений, що Єгова готовий виявити милосердя розкаяним людям, Давид сказав: «Ти, Господи... вибачливий [«готовий прощати», НС]» (Псалом 86:5).

² Коли ми грішимо, то докори сумління також можуть стати для нас непосильним тягарем. Такий стан корисний. Він може спонукати зробити необхідні кроки і виправити помилки. Проте існує небезпека, що почуття провини поглине нас. Серце, яке себе осуджує, може твердити, що Єгова не простить нам, хоч би як ми розкаювались. Якщо почуття провини починає ‘пожирати’ нас, Сатана може докладати зусиль, щоб ми здалися: почувались, ніби в очах Єгови ми нічого не варті, непридатні для служіння йому (2 Коринтян 2:5—11).

³ Чи Єгова справді так вважає? Зовсім ні! Адже одна з граней величезної любові Єгови — це прощення. У своєму Слові він запевняє нас: коли щиро, від усього серця, розкаюємось, він готовий прощати (Приповістей 28:13). Аби позбутись враження, що прощення Єгови отримати неможливо, розгляньмо, чому і як він прощає.

Чому Єгова «готовий прощати»

4. Що Єгова пам’ятає про нашу природу і як це впливає на його ставлення до нас?

⁴ Єгова усвідомлює наші обмеження. «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох»,— говориться в Псалмі 103:14. Він не забуває: ми створені з пороху і через недосконалість нам притаманні слабкості. Думка про те, що Бог знає «створення наше», нагадує про біблійний уривок, в якому Єгову порівняно з гончарем, а нас — із глиняними посудинами, котрі він формуєa (Єремії 18:2—6). Цей Великий Гончар пом’якшує своє ставлення до нас, беручи до уваги слабкість нашої грішної природи і те, як ми реагуємо на його вказівки.

5. Як книга Римлян описує міцність хватки, яку мають лещата гріха?

⁵ Єгова розуміє, наскільки могутній гріх. У його Слові говориться, що гріх — це велика сила і що він тримає людину, мов у лещатах. Наскільки міцна хватка цих лещат? У книзі Римлян апостол Павло пояснює: ми перебуваємо «під гріхом» так само, як воїни під командуванням воєначальника (Римлян 3:9); гріх ‘панує’ над людством (Римлян 5:21); він «живе» в нас (Римлян 7:17, 20); його «закон» постійно діє всередині людини і, по суті, намагається керувати її поведінкою (Римлян 7:23, 25). Як же міцно гріх тримає нашу недосконалу плоть! (Римлян 7:21, 24).

6, 7. а) Як Єгова ставиться до тих, хто з розкаяним серцем просить про його милосердя? б) Чому не можна зловживати Божим милосердям?

⁶ Отже, Єгова знає, що ми не можемо бути цілковито слухняними йому, хоч би як щиро прагнули цього. Він з любов’ю запевняє нас: якщо з розкаяним серцем будемо просити в нього милосердя, він простить нам. У Псалмі 51:19 говориться: «Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже». Коли серце «зламане та упокорене» тягарем провини, Єгова його ніколи не відкине, тобто не відвернеться від нього.

⁷ Але чи з огляду на це ми можемо зловживати Божим милосердям, виправдовуючи свої гріхи людською гріховною природою? Зовсім ні! Єгова не керується лише емоціями. Його милосердя має межі. Він аж ніяк не прощатиме тим людям, які бездушно й свідомо грішать, не виявляючи жодного каяття (Євреїв 10:26). Проте коли він бачить серце, що кається, то готовий простити. Розгляньмо тепер кілька прикладів, як Біблія яскраво описує цю чудову грань любові Єгови.

До якої міри Єгова прощає?

8. Що Єгова фактично робить, коли прощає наші гріхи, і в чому ми можемо бути впевнені?

⁸ Каючись, Давид сказав: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї... і провину мого гріха Ти простив» (Псалом 32:5). Слово «простив» — це переклад єврейського слова, основне значення якого «піднімати» або «нести». У цьому вірші воно вказує на те, що Бог забирає «вину, гріх, правопорушення». Тож Єгова фактично підняв Давидові гріхи і відніс їх, тобто забрав. Звичайно, завдяки цьому почуття провини, яке мав Давид, послабилось (Псалом 32:3). Ми також можемо бути цілковито впевненими, що Бог забирає гріхи тих, хто шукає його прощення на основі віри у викупну жертву Ісуса (Матвія 20:28).

9. Наскільки далеко від нас Єгова кладе наші гріхи?

⁹ Давид ужив ще один яскравий вислів, щоб описати прощення Єгови: «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини» (Псалом 103:12). Наскільки далеко схід від заходу? У певному розумінні схід завжди лежить якнайдалі від заходу, ці сторони світу ніколи не сходяться. За оцінками одного вченого, той вислів означає «так далеко, як тільки можливо; наскільки це можна уявити». Натхнені слова Давида свідчать про те, що, коли Єгова прощає, він кладе наші гріхи якомога далі, тобто так далеко від нас, як тільки можемо уявити.

10. Коли Єгова прощає, чому не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя?

¹⁰ Ви колись пробували усунути пляму зі світлого одягу? Мабуть, незважаючи на всі зусилля, пляму й далі було видно. Зверніть увагу, як Єгова описує свою спроможність прощати: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісаї 1:18, Хом.). Слово «багряниця» вказує на густо-червоний, пурпуровий колірb. А словом, перекладеним як «кармазин», називали один з найбільш насичених кольорів фарбованого сукна (Наума 2:4). Нам ніколи не вдасться усунути плями гріха власними силами. Але Єгова може взяти гріхи, подібні до багряниці чи кармазину, і зробити їх білими, як сніг чи нефарбована вовна. Коли Бог прощає, не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя.

11. В якому розумінні Єгова кидає наші гріхи за свою спину?

¹¹ Після того як Бог пощадив Єзекію, зціливши його від смертельної хвороби, цей чоловік склав зворушливу пісню вдячності. У ній знаходимо такі слова: «Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої» (Ісаї 38:17). Згідно з цими словами, Єгова бере гріхи розкаяного правопорушника і кидає їх за себе, де він більше не бачить їх і не помічає. Як говорить одне джерело, ідею цих слів можна передати так: «Ти зробив [мої гріхи] такими, неначе їх ніколи й не було». Хіба ж це не потішає?

12. Як пророк Михей показує, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди?

¹² Пророк Михей, описуючи обітницю про відновлення, виразив переконаність, що Єгова простить провини свого розкаяного народу: «Хто Бог, як ти, що... даруєш переступ останкові твого спадкоємства? (...) Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Михея 7:18, 19, Хом.). Уявіть, що означали ці слова для людей, які жили в біблійні часи. Чи була якась можливість повернути річ, вкинуту «у глибінь моря»? Отже, слова Михея показують, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди.

13. Що означають Ісусові слова: «Прости нам довги наші»?

¹³ Ісус проілюстрував міру прощення Єгови на прикладі стосунків між позикодавцями та боржниками. Він заохочував молитися: «Прости нам довги наші» (Матвія 6:12). Отже, Ісус прирівняв наші гріхи до довгів, тобто боргів (Луки 11:4). Коли ми грішимо, то стаємо «боржниками» Єгови. Згідно з одним довідником, грецьке дієслово, перекладене як «прощати», означає «відпускати, відмовлятись від боргу, не вимагаючи його сплати». Коли Єгова прощає, він ніби скасовує борг, інакше його було б залічено на наш рахунок. Тому розкаяні грішники можуть з цього черпати для себе потіху. Єгова ніколи не вимагатиме сплати боргу, який він уже скасував! (Псалом 32:1, 2).

14. Яку картину викликає в уяві вислів: «Щоб ваші гріхи були стерті»?

¹⁴ Міру прощення Єгови описано ще в Дії 3:19 (Хом.): «Покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті». Останнє слово у цьому вірші — це переклад грецького дієслова, яке може означати «витирати... скасовувати або знищувати». На думку декотрих учених, цей вислів асоціюється зі стиранням чогось написаного. Як це було можливо? Чорнило, яке зазвичай використовували у давнину, виготовляли із суміші вугілля, ґлею і води. Якщо не проходило багато часу, то написане таким чорнилом можна було стерти мокрою губкою. Завдяки цій чудовій ілюстрації ми можемо уявити, яким є милосердя Єгови. Коли Бог прощає наші гріхи, можна сказати, що він бере губку і стирає їх.

15. Що Єгова хоче, аби ми знали про нього?

¹⁵ Тож поміркуймо над усіма цими прикладами. Єгова хоче, аби ми знали: він дійсно готовий простити наші гріхи, коли бачить, що ми щиро розкаюємось. Не треба боятися, що він згадає про ці гріхи у майбутньому. Візьмімо до уваги ще один факт, який Біблія виявляє стосовно величезного милосердя Єгови,— прощаючи, він забуває.

«Гріха їхнього не згадуватиму більше»

16, 17. Як розуміти біблійне повідомлення про те, що Єгова забуває наші гріхи? Чому ви так відповідаєте?

¹⁶ Щодо тих, хто вступив у нову угоду, Єгова пообіцяв: «Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха» (Єремії 31:34). Чи це означає, що, коли Єгова прощає, він більше не в стані пригадати гріхи? Навряд чи це так. Біблія розповідає про гріхи багатьох людей, кому Єгова простив, у тому числі Давида (2 Самуїла 11:1—17; 12:13). Безперечно, Єгова й досі пам’ятає про вчинені ними гріхи. Оповіді про гріхи цих осіб, а також про їхнє каяття та Боже прощення були збережені для нашого пожитку (Римлян 15:4). Як же тоді розуміти біблійний вислів, що Єгова не ‘згадує’ гріхів людей, яким прощає?

¹⁷ Єврейське дієслово, перекладене як «згадувати», означає не тільки пригадувати минуле. У «Теологічному словнику Старого Завіту» (англ.) зазначається, що це слово має «додатковий підтекст, який вказує на вживання необхідних заходів». Отже, у цьому значенні «згадувати» гріх також означає вживати певних заходів проти грішників (Осії 9:9). Але, кажучи: «Гріха їхнього не згадуватиму більше», Бог запевняє, що, коли він простить розкаяним грішникам, то в майбутньому ніколи не притягне їх до відповідальності за скоєні гріхи (Єзекіїля 18:21, 22). Єгова забуває у тому значенні, що він не згадує наших гріхів знову й знову — не обвинувачує і не карає за них. Хіба не потішає думка про те, що наш Бог прощає і забуває?

А що сказати про наслідки гріха?

18. Чому, отримавши прощення, розкаяний провинник не повинен сподіватися, що його буде звільнено від усіх наслідків неправильної поведінки?

¹⁸ Так, Єгова готовий прощати, але чи це означає, що розкаяний грішник звільняється від усіх наслідків своєї неправильної поведінки? Зовсім ні. Неможливо грішити, не нашкодивши собі. Павло написав: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Галатів 6:7). Деяких наслідків своїх учинків не вдасться уникнути. Але це не означає, що, простивши, Єгова посилає нам нещастя. Коли виникають труднощі, християнин не повинен думати: «Мабуть, Єгова карає мене за колишні гріхи» (Якова 1:13). Однак слід зазначити, що Бог не захищає нас від усіх наслідків наших неправильних учинків. Розлучення, небажана вагітність, хвороби, що передаються статевим шляхом, а також втрата довір’я та поваги — до всього цього може призвести гріх. Пригадайте, що, навіть простивши Давидові гріхи, пов’язані з Вірсавією та Урією, Єгова не захистив цього царя від трагічних наслідків його поведінки (2 Самуїла 12:9—12).

19—21. а) Як закон, записаний в Левит 5:20—26, допомагав потерпілому та кривднику? б) Коли ми, згрішивши, образили когось, які вчинки з нашого боку потішать Єгову?

¹⁹ Наші гріхи можуть мати й інші наслідки, особливо якщо через них комусь було завдано образи. Розгляньмо, наприклад, 6-й розділ книги Левит. Тут Мойсеїв Закон розглядає ситуацію, коли ізраїльтянин вчинив серйозне правопорушення: незаконно привласнив собі речі ближнього, пограбувавши або вдавшись до вимагання чи шахрайства. При цьому він заперечує свою вину, навіть наважується дати неправдиву клятву. Свідчення сторін суперечать одне одному. Проте пізніше кривдник відчуває докори сумління і зізнається у гріху. Щоб отримати Боже прощення, він повинен зробити ще три кроки: повернути привласнене, заплатити потерпілому штраф у розмірі 20 відсотків вартості вкраденої речі та принести барана у жертву за провину. Далі закон говорить: «Священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено» (Левит 5:20—26).

²⁰ Цей закон був виявом Божого милосердя. Він допомагав потерпілому, який отримував назад свою власність і, безперечно, відчував велике полегшення, коли кривдник зрештою визнавав свій гріх. Водночас закон допомагав кривднику, який, слухаючись голосу сумління, врешті визнавав свою провину і вживав заходів, щоб виправити заподіяне зло. Якщо ж він не робив цього, то про Боже прощення не могло бути й мови.

²¹ Хоча ми не перебуваємо під Мойсеєвим Законом, він допомагає нам осягнути думки Єгови, скажімо, зрозуміти його погляд на прощення (Колосян 2:13, 14). Якщо своїм гріхом ми образили когось, але робимо все, що в наших силах, аби виправити ситуацію, це буде потішати Бога (Матвія 5:23, 24). Для цього іноді потрібно зізнатись у своєму гріху, визнати вину і навіть попросити вибачення у потерпілого. Тоді на основі Ісусової жертви можемо просити в Єгови прощення та відчувати, що він нас простив (Євреїв 10:21, 22).

22. Чим може супроводжуватись прощення Єгови?

²² Як і кожен люблячий батько, Єгова може простити, але разом з тим вжити певних виховних заходів (Приповістей 3:11, 12). Розкаяному християнину, можливо, доведеться залишити привілей служіння старійшиною чи службовим помічником або повночасним благовісником. Йому, напевно, буде боляче втратити на певний період привілеї, якими він дорожив. Проте це не означає, що Єгова не простив йому. Слід пам’ятати: покарання від Бога є доказом його любові. Якщо приймемо до серця й застосуємо те, чого він нас навчає шляхом покарання, це піде нам тільки на користь (Євреїв 12:5—11).

23. Чому ніколи не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя, і чому ми повинні прощати так, як він?

²³ Як же приємно усвідомлювати, що наш Бог «готовий прощати»! Можливо, у минулому ми робили помилки, але не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя. Якщо ми по-справжньому каємось, робимо все, аби виправити наслідки скоєного зла, і палко молимося про прощення на основі Ісусової пролитої крові, то можемо бути абсолютно впевнені: Єгова простить нам (1 Івана 1:9). Тож у стосунках одні з одними наслідуймо Бога, прощаючи так, як він. Зрештою, якщо Єгова, який не грішить, з любов’ю прощає нам, то хіба ми, грішні люди, не повинні робити все можливе, аби прощати одні одним?

1, 2. Що ми маємо завдяки Божій доброті і як Біблія наголошує на цій рисі?

ДАВНІ друзі разом вечеряють на природі. Їм так приємно відчувати теплі промені призахідного сонця, сміятися, розмовляти і захоплюватися краєвидом. За сотні кілометрів від них господар оглядає свої поля й задоволено усміхається: збираються темні хмари і перші краплі дощу падають на спраглу землю. А в іншому місці щасливі батьки не можуть натішитися, споглядаючи, як їхнє дитя робить свої перші непевні кроки.

² Ці люди можуть і не знати, що всі ті радощі походять з одного джерела — від доброти Бога Єгови. Релігійні люди часто повторюють: «Бог добрий». Біблія виражає це набагато яскравіше: «О, яка ж велика доброта його!» (Захарія 9:17, Кул.). Проте, здається, сьогодні мало хто дійсно знає, що́ означають ці слова. Що насправді включає в себе доброта Бога Єгови і як ця Божа риса впливає на кожного з нас?

Визначна грань Божої любові

3, 4. Що таке доброта і чому було б найліпше сказати, що доброта Єгови — це вияв його любові?

³ У багатьох сучасних мовах значення слова «доброта» дещо розпливчасте. Проте в Біблії чітко показано, що це за риса. Вона передусім говорить про чесноту та доброчесність. Можна сказати, що в певному розумінні Єгова є уособленням доброти. Всі його риси, у тому числі сила, справедливість та мудрість, сповнені доброти. Але, напевно, найвлучніше було б сказати, що доброта — це вираз любові Єгови. Чому?

⁴ Доброта — це риса, яка виявляється на ділі. Апостол Павло вказав, що добра людина притягує до себе більше, ніж праведна (Римлян 5:7). Від праведного можна сподіватися, що він вірно дотримуватиметься вимог закону, але добрий чоловік робить більше. Він бере на себе ініціативу, з усіх сил намагається допомагати людям. Як ми побачимо далі, Єгова проявляє власне таку доброту. Її джерелом може бути тільки його безмежна любов.

5—7. Чому Ісус не хотів, аби його називали «Учителем Добрим», і яку незаперечну істину він цим підтвердив?

⁵ Крім того, ніхто не виявляє такої доброти, як Єгова. Незадовго до смерті Ісуса один чоловік, звернувшись до нього із запитанням, назвав його «Учителем Добрим». Ісус відповів: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого» (Марка 10:17, 18). Можливо, ця відповідь спантеличує вас. Чому Ісус виправив того чоловіка? Хіба ж Ісус не був «Учителем Добрим»?

⁶ Очевидно, чоловік ужив вираз «Учитель Добрий» як титул, аби підлеститися. Ісус скромно вказав, що така слава належить лише його небесному Отцю, який виявляє найбільшу доброту (Приповістей 11:2, НС). Водночас Божий Син підтвердив незаперечну істину: тільки Єгова є джерелом норм добра. Лише він, як Всевладний Правитель, має право визначати, що добре, а що — погане. Адам та Єва, збунтувавшись і з’ївши плід з дерева добра і зла, намагалися присвоїти це право собі. На відміну від них, Ісус не встановлює принципів — він смиренно полишає це в руках свого Отця.

⁷ Також Божий Син знав, що Єгова є джерелом усього справді доброго. Він — Дарівник «усякого доброго давання та дару досконалого» (Якова 1:17). Подивімось, як про доброту Єгови свідчить його щедрість.

Докази величезної доброти Єгови

8. Як Єгова виявляє доброту до всіх людей?

⁸ Кожна людина, яка жила або живе на землі, зазнала доброти Єгови. У Псалмі 145:9 говориться: «Господь добрий до всіх». У чому виявляється всеосяжна доброта? Біблія говорить: «Не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17). Хіба з вами не бувало так, що від смачного обіду піднімався настрій? Якби доброта не спонукала Єгову створити безперервний кругообіг води в природі, завдяки якому маємо прісну воду, а також коли б він не подбав, щоб наставали «врожайні часи» з дивовижним розмаїттям плодів, то ми взагалі не мали б що їсти. Єгова виявляє таку доброту не тільки тим, хто любить його, але кожній людині. Ісус сказав, що Бог «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45).

9. Як звичайне яблуко показує доброту Єгови?

⁹ Багато хто сприймає величезну Божу щедрість як щось належне і не помічає всіх тих численних благ, які мають люди завдяки постійній дії сонця, дощу, а також врожайним часам. Візьмімо для прикладу яблуко. У помірних широтах це звичайнісінький, дуже поширений плід. Усе ж яблуко вабить око, приємне на смак і містить багато відсвіжного соку та необхідних для нас поживних речовин. Чи ви знаєте, що по всьому світі налічується коло 7500 сортів яблук? І всі вони різняться як кольором — від червоного до золотистого, від жовтого до зеленого, так і розміром — від трохи більшого, ніж вишня, до такого, як грейпфрут! На долоні малесеньке зернятко яблука здається таким мізерним. Але з нього виростає одне з найкрасивіших дерев (Пісня над піснями 2:3). Щовесни яблуня вкривається чарівним цвітом і кожної осені плодоносить. У рік пересічне яблуневе дерево принесе стільки плодів, що ними можна заповнити 20 ящиків по 19 кілограмів кожен! І такий урожай часами збирають протягом 75 років!

10, 11. Як чуття людини свідчать про Божу доброту?

¹⁰ Будучи безмежно добрим, Єгова ‘дивно утворив’ нас: дав чуття, які допомагають розпізнавати його чини та насолоджуватись ними (Псалом 139:14). Згадайте епізоди, описані на початку цього розділу. Що в такі моменти звеселяє наш зір? Рум’янець на щічках щасливої дитини. Дощ, який щедро зрошує зоране поле. Червоні, золотисті та фіолетові барви вечірньої зорі. Людське око створене так, що може розрізняти понад 300 000 кольорів! А завдяки слуху ми вловлюємо різні тони лю́бого голосу, чуємо, як вітер щось шепоче у вітті дерев, та втішаємось заливним сміхом дитинчати. Чому нам приносять радість такі картини та звуки? Біблія говорить: «Вухо, що слухає, й око, що бачить,— Господь учинив їх обоє» (Приповістей 20:12). Але ми розглянули тільки два чуття.

¹¹ Чуття нюху — це ще один доказ доброти Єгови. Людський ніс може розрізняти приблизно 10 000 запахів. Ось декілька прикладів: запах улюбленої страви, пахучість опалого листя, аромат квітів, легкий подих диму від затишного багаття. А що сказати про чуття дотику? Завдяки йому ми відчуваємо, як вітерець пестить наше обличчя, заспокоюємось в обіймах дорогої нам людини і з приємністю гладимо ніжну шкірку фрукта. Якщо ж відкушуємо шматочок улюбленого плоду, тут нам не обійтись без чуття смаку. Ми аж мружимось від задоволення, коли смакові цибулини вловлюють тонкощі смаку, зумовлені складною хімічною будовою плоду. Авжеж, ми маємо усі підстави вихваляти Єгову такими словами: «Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе» (Псалом 31:20). Але як зрозуміти те, що Єгова «заховав» доброту для богобійних людей?

Доброта приносить вічні блага

12. Які дари Єгови найважливіші і чому?

¹² Ісус сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Дійсно, духовні дари Єгови можуть принести нам ще більше добра, ніж фізичні, оскільки ведуть до вічного життя. З 8-го розділу цієї книжки ми дізналися, що тепер, протягом останніх днів, Єгова використовує свою відновну силу, аби творити духовний рай. Головна ознака цього раю — достаток духовної поживи.

13, 14. а) Що бачив у видінні пророк Єзекіїль і що означає це видіння для нас сьогодні? б) Якими духовними життєдайними дарами Єгова забезпечує своїх вірних слуг?

¹³ В одному з величних біблійних пророцтв про відновлення описується, як пророк Єзекіїль бачив видіння відновленого і прославленого храму. Від храму плинув потік води, який розширювався і поглиблювався, аж поки не став «удвічі більший». Ця ріка скрізь приносила благословення. На її берегах пишно росли дерева, які давали їжу та уздоровлювали. Завдяки їй навіть зароїлося життя в солоних, безжиттєвих водах Мертвого моря (Єзекіїля 47:1—12; 47:9, НС). Але на що все це вказувало?

¹⁴ Це видіння вказувало на те, що Єгова відновить свій устрій для чистого поклоніння, прообразом чого був храм з Єзекіїлевого видіння. Подібно до ріки, яку бачив пророк, життєдайні дари Бога плистимуть до його народу у щораз більшій кількості. Починаючи з часу відновлення чистого поклоніння в 1919 році, Єгова благословляє свій народ такими дарами. Як саме? Наприклад, за допомогою Біблії, біблійної літератури, зібрань та конгресів мільйони людей дізнаються про важливі істини. Послуговуючись такими засобами, Єгова навчає нас про свій найважливіший життєдайний дар — Христову викупну жертву. Завдяки цьому дару всі, хто дійсно любить Бога і боїться його, можуть втішатися чистим становищем перед ним і мати надію на вічне життяa. Отже, протягом цих останніх днів, коли світ страждає від духовного голоду, народ Єгови розкошує на духовному бенкеті (Ісаї 65:13).

15. В якому розумінні доброта Єгови плистиме до вірних людей протягом Тисячолітнього царювання Христа?

¹⁵ Але ріка з Єзекіїлевого видіння не зупиниться, коли закінчиться ця зла система речей. Протягом Тисячолітнього царювання Христа вона і далі плистиме, причому стане ще повноводнішою. Тоді за допомогою Месіанського Царства Єгова до повної міри застосує цінність жертви Ісуса, поступово приводячи вірних людей до досконалості. Як же ми тоді радітимемо доброті Бога!

Додаткові грані доброти Єгови

16. Як Біблія виявляє, що доброта Єгови охоплює інші риси? Назвіть декотрі з них.

¹⁶ Доброта Єгови — це щось більше, ніж щедрість. Бог сказав Мойсею: «Я переведу все добро Своє [«всю мою доброту», Хом.] перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям перед тобою». Далі в оповіді говориться: «Перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: «Господь, Господь,— Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 33:19; 34:6). Отже, доброта Єгови охоплює багато чудових рис. Розгляньмо лише дві з них.

17. Що таке милостивість і як Єгова виявляє її до недосконалих людей?

¹⁷ «Милостивий». Ця риса багато говорить нам про ставлення Єгови до своїх створінь. Впливові люди часто бувають різкими, холодними або деспотичними. Але Бог зовсім не такий, він ніжний і добрий. Приміром, Єгова сказав Аврамові: «Зведи очі свої, [«будь ласка», НС] та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід» (Буття 13:14). Багато перекладів випускають звертання «будь ласка». Але біблеїсти зазначають, що форма вислову, вжита в оригінальному єврейському тексті, містить частину слова, яка перетворює цей вислів з наказу на ввічливе прохання. Є й інші подібні випадки (Буття 31:12, НС; Єзекіїля 8:5, НС). Тільки уявіть: Владика Всесвіту вживає вислів «будь ласка», звертаючись до людей! У цьому світі надзвичайно поширені грубість, агресивність та брутальність. Тож з огляду на це, хіба не приємно роздумувати про милостивість нашого Бога Єгови?

18. В якому розумінні Єгова «правдивий» і чому це потішає?

¹⁸ «Правдивий». У наш час нечесна поведінка — звичайне явище. Але Біблія нагадує: «Бог не чоловік, щоб неправду казати» (Числа 23:19). Також у Тита 1:2 говориться, що Бог «необманливий». Він настільки добрий, що просто не може обманювати. Тому обіцянки Єгови заслуговують цілковитого довір’я, а його слова завжди виконуються. Єгову навіть названо «Богом правди» (Псалом 31:6). Він не тільки не говорить неправди, але дарує багатство правди. Єгова не замкнений, не приховує інформації від інших, не таємничий, а великодушно наділяє знанням вірних слуг, розкриваючи невичерпний скарб своєї мудростіb. Бог навіть учить цих слуг, як застосовувати виявлені ним істини, щоб вони могли ‘неухильно йти дорогою правди’ (3 Івана 3, СМ). Як загалом доброта Єгови повинна впливати на кожного з нас?

Вони «засяють через доброту Єгови»

19, 20. а) Що зробив Сатана, аби Єва втратила віру в доброту Єгови, і який це принесло результат? б) Як повинна впливати на нас доброта Єгови і чому?

¹⁹ Сатана, спокушуючи Єву в Едемі, розпочав з того, що став підступно підривати її віру в доброту Єгови. Бог сказав Адамові: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти». Напевно, цей сад прикрашали тисячі дерев, і з усіх них Єгова наклав заборону лише на одне. Але зверніть увагу, як саме звучало перше запитання Сатани, поставлене Єві: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» (Буття 2:9, 16; 3:1, Хом.). Сатана перекрутив слова Єгови, аби Єва подумала, ніби Бог ховає від людей щось добре. На жаль, ця тактика спрацювала. Єва, як і багато людей після неї, почала сумніватися в доброті Бога, який дав їй усе, що вона мала.

²⁰ Ми знаємо, скільки смутку та нещасть принесли такі сумніви. Тож візьмімо до серця слова з Єремії 31:12: «Вони... до добра до Господнього будуть горнутись [«засяють через доброту Єгови», НС]». Авжеж, ми повинні сяяти від радості через доброту Єгови. Ніколи не сумніваймося у спонуках Бога, який має стільки доброти. Повністю покладаймося на нього, бо тим, хто любить його, він бажає лише добра.

21, 22. а) Як ви можете відповідати на доброту Єгови? б) Яку рису ми розглянемо в наступному розділі і чим вона відрізняється від доброти?

²¹ Також ми радіємо, коли в нас з’являється можливість розмовляти з іншими про Божу доброту. У Псалмі 145:7 про народ Єгови говориться: «Пам’ять про добрість велику Твою сповіщатимуть». Кожного дня у своєму житті ми тим чи іншим способом черпаємо пожиток з доброти Єгови. Чому б не виробити звичку щодня дякувати Єгові за його доброту, намагаючись висловлюватись якомога конкретніше? Коли будемо роздумувати про цю рису, день у день дякувати за неї Єгові й розповідати про неї, це допоможе наслідувати нашого доброго Бога. І якщо намагатимемось робити добро так, як Єгова, то ще більше наблизимось до нього. Старенький апостол Іван написав: «Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога» (3 Івана 11, Хом.).

²² Доброта Єгови також пов’язана з іншими рисами. Наприклад, Бог «многомилостивий». Інакше кажучи, він багатий на сердечну доброзичливість, тобто віддану любов (Вихід 34:6). Цю рису, на відміну від доброти, Єгова виявляє не до всіх, а тільки до вірних слуг. З наступного розділу довідаємося, як він це робить.

1, 2. Чому можна сказати, що цар Давид добре знав, що таке зрада?

ЦАР ДАВИД добре знав, що таке зрада. У певний період буремного царювання цього чоловіка його ж співвітчизники склали проти нього ганебну змову. Царя зрадили навіть ті люди, які, здавалося б, мали бути його найближчими товаришами. Візьмімо для прикладу Мелхолу, першу дружину Давида. Спочатку вона «Давида покохала» і, безсумнівно, підтримувала його починання у правлінні країною. Проте пізніше ця жінка «погордила ним у серці своєму» і навіть стала вважати, що він немов «який з пустунів» (1 Самуїла 18:20; 2 Самуїла 6:16, 20).

² Також у Давида був радник, на ім’я Ахітофел. Його поради розцінювали як слово самого Єгови (2 Самуїла 16:23). Однак з часом ця довірена особа стала зрадником і приєдналася до бунту проти Давида. А хто підбурив людей до змови? Авесалом, Давидів син! Цей інтриган-пристосованець «крав... серця Ізраїлевих людей» і проголосив себе царем, Давидовим суперником. Бунт Авесалома набрав таких розмірів, що цар Давид мусив утікати, рятуючи життя (2 Самуїла 15:1—6, 12—17).

3. У чому був упевнений Давид?

³ Чи хоч хтось залишився відданим Давиду? Протягом усіх тих нещасть Давид був упевнений, що так. На кого він покладався? На самого Бога Єгову. «З відданим ти будеш поводитись віддано»,— сказав Давид до Єгови (2 Самуїла 22:26, НС). Що таке відданість і чому можна сказати, що Єгова найліпше відображає цю рису?

Що таке відданість

4, 5. а) Що таке «відданість»? б) Чим відданість відрізняється од вірності?

⁴ Слово, перекладене як «відданість», в оригінальному тексті Єврейських Писань стосується доброзичливості, яку з любов’ю виявляють до певної особи, аж поки не досягають поставленої мети. Це не просто вірність. Хтось може бути вірним лише з обов’язку. Проте відданість ґрунтується на любові. Також «вірними» можуть бути навіть неживі речі. Приміром, псалмоспівець назвав місяць ‘вірним свідком’, оскільки він регулярно щоночі з’являється на небі (Псалом 89:38, Хом.). Але про місяць не можна сказати, що він відданий. Чому? Бо відданість — це вираз любові, а неживі речі нездатні любити.

⁵ У Біблії відданість пов’язана із сердечністю. Коли одна особа віддана іншій, це вже само по собі свідчить, що вони близькі одне одному. Така відданість не є мінливою. Вона не подібна до морських хвиль, яких кидають в різні боки змінні вітри. Відданість, або віддана любов, непорушна й додає сил, щоб долати величезні перешкоди.

6. а) Наскільки рідко люди виявляють відданість і як про це засвідчує Біблія? б) Який найліпший спосіб довідатися, з чим пов’язана відданість, і чому так можна сказати?

⁶ Щоправда, сьогодні рідко можна знайти відданих людей. Не раз трапляється, що близькі друзі доводять одне одного до «розбиття». І ми дедалі частіше чуємо: то чоловік покинув дружину, то дружина — чоловіка (Приповістей 18:24; Малахії 2:14—16). Зрадливість надзвичайно поширена, тому ми, можливо, повторюємо слова пророка Михея: «Згинув побожний [«відданий», НС] з землі» (Михея 7:2). У людських взаєминах часто бракує сердечної доброзичливості. Якщо ж говорити про Бога, то вона є його видатною характерною рисою. По суті, найліпший спосіб довідатися, з чим пов’язана відданість, велична грань любові Єгови,— це дослідити, як він її виявляє.

У своїй відданості Єгова незрівнянний

7, 8. Чому можна сказати, що Єгова один відданий?

⁷ Біблія говорить про Єгову: «Один Ти святий [«відданий», НС]» (Об’явлення 15:4). Як це розуміти? Хіба люди й ангели не виявляли дивовижної відданості? (Йова 1:1; Об’явлення 4:8). А Ісус Христос? Хіба він не є найбільш «відданий» Богові (Псалом 16:10, НС). Чому ж у Біблії говориться, що Єгова один відданий?

⁸ Передусім пам’ятаймо, що відданість — це одна з граней любові. Оскільки «Бог є любов»,— він уособлює цю рису,— то хто, крім нього, може найдосконаліше виявляти відданість? (1 Івана 4:8). Поза всяким сумнівом, ангели та люди можуть відображати риси Єгови, але тільки він неперевершений у відданості. Будучи «Старим днями», він виявляє цю рису довше, ніж будь-яка інша істота — чи то земна, чи то небесна (Даниїла 7:9). Отже, Єгова є самим уособленням відданості. Жодне створіння не може виявляти її в такій мірі, як він. Розгляньмо декілька прикладів.

9. В якому розумінні Єгова «милостивий [«відданий», НС] у всіх Своїх учинках»?

⁹ Єгова «милостивий [«відданий», НС] у всіх Своїх учинках» (Псалом 145:17). Що це означає? Відповідь знаходимо у 136-му Псалмі. У ньому перераховано чимало випадків, коли Єгова рятував своїх людей, у тому числі дивовижний перехід ізраїльтян через Червоне море. Варто зазначити, що в кожному вірші цього псалма наголошується вислів, який у перекладі Хоменка звучить так: «Милість [тобто відданість] його вічна». Цей псалом розглядається в рамці «Запитання для роздумів», що на сторінці 289. Читаючи його, ви будете вражені, в скількох різних ситуаціях Єгова виявляв сердечну доброзичливість до свого народу. Відданість Бога до своїх вірних слуг бачимо в тому, що він вислуховує їхні благання про допомогу й у відповідний час діє (Псалом 34:7). Доки слуги Єгови віддані йому, його віддана любов до них залишається незмінною.

10. Як Єгова виявляє відданість, коли справа стосується його норм?

¹⁰ Єгова виявляє відданість ще в один спосіб — він вірно дотримується своїх норм. На відміну від декотрих непостійних людей, які керуються примхами та емоціями, Єгова має чіткі й непорушні погляди щодо правильного і неправильного. Його позиція стосовно спіритизму, ідолопоклонства та душогубства залишається незмінною протягом тисячоліть. «Я буду Той Самий до старости вашої»,— сказав він через пророка Ісаю (Ісаї 46:4). Отже, будьмо впевненими: дотримання чітких повчальних порад з Божого Слова принесе нам великий пожиток (Ісаї 48:17—19).

11. Покажіть на прикладах, що Єгова дотримується своїх обітниць.

¹¹ Також Єгова виявляє відданість у тому, що дотримується своїх обітниць. Передречене ним завжди сповнюється. Єгова небезпідставно сказав: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:11). Виконуючи своє слово, Єгова виявляє відданість своїм слугам. Бог не змушує їх тривожно очікувати того, що не входить у його наміри. У цьому репутація Єгови бездоганна, тому його слуга Ісус Навин міг сказати: «Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому,— усе збулося» (Ісуса Навина 21:45). Тож не сумніваймося: ми ніколи не будемо розчаровані ставленням Єгови до своїх обітниць (Ісаї 49:23; Римлян 5:5, СМ).

12, 13. В якому розумінні сердечна доброзичливість Єгови «вічна»?

¹² Як зазначалося раніше, Біблія повідомляє, що сердечна доброзичливість Єгови «вічна» (Псалом 136:1, Хом.). Що це означає? По-перше, Бог прощає гріхи назавжди. У 26-му розділі цієї книжки говорилося, що Єгова не нагадує про колишні провини, які він уже простив. Оскільки «всі згрішили, і позбавлені Божої слави», кожен з нас повинен бути вдячний за те, що сердечна доброзичливість Єгови вічна (Римлян 3:23).

¹³ Але сердечна доброзичливість Єгови вічна ще в іншому розумінні. У його Слові говориться, що праведний «буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:3). Уявіть розкішне дерево, листя якого ніколи не в’яне! Те саме можна сказати й про нас. Наше життя буде довгим, мирним і плідним, якщо Боже Слово дійсно приносить нам насолоду. Благословення, що ними Єгова віддано обдаровує своїх вірних слуг, ніколи не минуться. Авжеж, у праведному новому світі Єгови слухняні люди повік відчуватимуть на собі його сердечну доброзичливість (Об’явлення 21:3, 4).

Єгова не покине «своїх відданих»

14. Як Єгова показує вдячність за те, що його слуги віддані йому?

¹⁴ Єгова вже не раз виявляв відданість. Оскільки він незмінно дотримується своїх норм, то його відданість до вірних слуг ніколи не послаблюється. Псалмоспівець написав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх [«своїх відданих», НС] не покине» (Псалом 37:25, 28). Як Творець, Єгова заслуговує нашого поклоніння (Об’явлення 4:11). І водночас він, будучи відданим, цінує наші вірні вчинки (Малахії 3:16, 17).

15. Як ставлення Єгови до Ізраїля виявляє Його відданість?

¹⁵ Коли Божий народ потерпав від лиха, Єгова, спонуканий сердечною доброзичливістю, раз у раз приходив на допомогу. Псалмописьменник говорить: «Він зберігає душі своїх вірних, з рук грішників їх визволяє» (Псалом 97:10, Хом.). Розгляньмо, як Бог ставився до ізраїльського народу. Коли він чудесним способом врятував ізраїльтян, перевівши через Червоне море, вони вихваляли його в пісні: «[Ти] милосердям [тобто «відданою любов’ю», примітка в НС] Своїм вів народ, якого Ти визволив» (Вихід 15:13). Визволення коло Червоного моря справді було виявом відданої любові Єгови. Тому Мойсей сказав ізраїльтянам: «Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам,— Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського» (Повторення Закону 7:7, 8).

16, 17. а) Який кричущий брак вдячності виявляли ізраїльтяни, але як Єгова співчував їм? б) Як більшість ізраїльтян показувало, що для них «не було вже ліку», і яким застережливим прикладом це є для нас?

¹⁶ Звичайно, як народ, ізраїльтяни не показали вдячності за сердечну доброзичливість Єгови, бо після визволення «грішили вони проти Нього ще далі, і... гнівили Всевишнього» (Псалом 78:17). Протягом століть вони неодноразово бунтувались: покидали Єгову, зверталися до фальшивих богів і переймали язичницькі звичаї, а це призводило лише до осквернення. Однак Єгова не порушував своєї угоди. Через пророка Єремію він благав свій народ: «Вернися, відступна дочко Ізраїлева... Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий [«відданий», НС]» (Єремії 3:12). Проте, як зазначалося у 25-му розділі цієї книжки, більшість ізраїльтян залишились байдужими до цього заклику. «Вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків». Яким був результат? Зрештою «піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:15, 16).

¹⁷ Чого ми вчимося з цього? Що відданість Єгови не сліпа і не піддається обману. Так, Бог «многомилостивий» і з радістю виявляє милосердя, якщо на це є підстава. Але що стається, коли правопорушник вперто не змінює своєї поведінки? Тоді Єгова діє відповідно до своїх праведних принципів і виносить обвинувальний вирок. Мойсею було сказано, що Бог «не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6, 7, Хом.).

18, 19. а) Чому вже сам факт того, що Єгова карає злих, є виявом відданості? б) Як Єгова проявить відданість до тих своїх слуг, які загинули від рук гонителів?

¹⁸ Вже сам факт того, що Єгова карає злих, є виявом відданості. Чому? Один доказ цього можемо знайти в книзі Об’явлення. У ній читаємо, як Єгова дає семи ангелам наказ: «Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого». Коли третій ангел вилив свою чашу «на річки та на водні джерела», вони перетворились у кров. Тоді той ангел сказав до Єгови: «Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий [«Відданий», НС], що Ти це присудив! Бо вони пролили кров святих та пророків,— і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того» (Об’явлення 16:1—6).

¹⁹ Зверніть увагу, що, проголошуючи цей присуд, ангел називає Єгову «Відданим». Чому? Бо, знищуючи злих, Єгова засвідчує відданість своїм слугам, багато з яких загинуло від рук гонителів. Таких осіб він віддано тримає у своїй пам’яті: для нього вони живі. Бог прагне знову побачити цих вірних покійних людей, і Біблія підтверджує його намір нагородити їх воскресінням (Йова 14:14, 15, Хом.). Коли віддані служителі Єгови помирають, це не означає, що він забуває їх. Навпаки, «всі в Нього живуть» (Луки 20:37, 38). Намір Єгови повернути до життя тих, хто є в його пам’яті,— це беззаперечний доказ відданості.

Віддана любов Єгови відкриває шлях до спасіння

20. Хто такі «посудини милосердя» і як Єгова виявляє до них відданість?

²⁰ Протягом історії Єгова виявляв до своїх вірних служителів дивовижну відданість. Фактично тисячі років він «щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль». Для чого? «Щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу» (Римлян 9:22, 23). «Посудини милосердя» — це схильні до правди люди, яких помазано святим духом, щоб вони могли бути співспадкоємцями Христа в його Царстві (Матвія 19:28). Відкривши цим посудинам милосердя шлях до спасіння, Єгова залишився відданим Аврааму, якому пообіцяв через угоду: «Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:18).

21. а) Як Єгова виявляє відданість до «великого натовпу», який має перспективу перейти через «велике горе»? б) До чого спонукує тебе відданість Єгови?

²¹ Єгова виявляє таку ж відданість до «великого натовпу», перед яким відкривається перспектива перейти через «велике горе» і вічно жити на райській землі (Об’явлення 7:9, 10, 14). Спонуканий відданістю, він, незважаючи на недосконалість своїх слуг, дає їм можливість жити вічно в раю на землі. Як саме Бог це робить? Завдяки викупу — найбільшому вияву Божої відданості (Івана 3:16; Римлян 5:8). Відданість Єгови приваблює тих, хто у своєму серці відчуває голод на праведність (Єремії 31:3). А ти? Хіба вдячність за відданість, яку Бог уже виявив і виявить у майбутньому, не наблизила тебе до нього ще більше? Оскільки ми прагнемо наблизитись до Бога, твердо постановімо у відповідь на його любов віддано йому служити.

1—3. а) Що спонукувало Ісуса бути подібним до свого Батька? б) Які грані любові Ісуса ми дослідимо?

ЧИ ВАМ доводилось спостерігати, як маленький хлопчик намагається бути подібним до свого батька? Син, можливо, наслідує татову ходу, мову та вчинки. З часом хлопець навіть може перейняти моральні та духовні цінності батька. Авжеж, син любить свого батька і захоплюється ним, і це спонукує його бути таким, як тато.

² А що сказати про стосунки між Ісусом та його небесним Батьком? «Люблю Я Отця»,— сказав Ісус одного разу (Івана 14:31). Ніхто не може любити Єгову більше, ніж його Син: він провів зі своїм Батьком багато часу ще до створення будь-якої іншої істоти. Ця любов спонукувала вірного Сина бути подібним до свого Батька (Івана 14:9).

³ У попередніх розділах цієї книжки ми розглянули, як Ісус досконало наслідував силу, справедливість та мудрість Єгови. Але як він відображав любов свого Отця? Дослідімо три грані любові Ісуса — його дух саможертовності, ніжне співчуття і готовність прощати.

«Ніхто більшої любови не має над ту»

4. Чому можна сказати, що Ісус подав найбільший приклад саможертовної любові в історії людства?

⁴ Ісус подав видатний приклад саможертовної любові. Саможертовна особа безкорисливо ставить потреби та інтереси інших вище від своїх. Як Ісус показував таку любов? Він сам сказав: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Ісус добровільно віддав за нас своє досконале життя. Це був найбільший вираз любові в історії людства. Але Ісусова саможертовна любов проявилась не лише в цьому.

5. Чому можна сказати, що, покинувши небо, єдинородний Божий Син пішов на велику, сповнену любові жертву?

⁵ До приходу на землю єдинородний Божий Син займав у небі унікальне й високе становище. Він близько спілкувався з Єговою та з безліччю духовних істот. Незважаючи на таку честь, цей дорогий Син «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини» (Филип’ян 2:7). Він добровільно став жити серед грішних людей у світі, що «лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Хіба ж це не свідчить про те, що Божий Син пішов на велику, сповнену любові жертву?

6, 7. а) Як Ісус виявляв безкорисливу любов протягом свого служіння на землі? б) Який зворушливий приклад безкорисливої любові записаний в Івана 19:25—27?

⁶ Протягом свого служіння на землі Ісус по-різному показував саможертовну любов. Він не мав і краплі корисливості. Божий Син був настільки поглинутий служінням, що жертвував навіть звичайними вигодами людського життя. «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,— сказав він,— Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвія 8:20). Будучи вправним теслею, Ісус міг би виділити час, щоб побудувати для себе зручний будинок чи виготовити гарні меблі на продаж і заробити таким чином трохи грошей. Але він не використовував своїх здібностей, аби здобути якісь матеріальні статки.

⁷ Особливо зворушує приклад саможертовної любові Ісуса, записаний в Івана 19:25—27. Уявіть собі пообідній час перед смертю Ісуса. Скільки думок і почуттів, мабуть, переповнювало його розум та серце. Знемагаючи від мук на стовпі, він турбувався про своїх учнів, проповідницьку працю й особливо про те, як залишитися непорочним та як це позначиться на імені його Отця. У той час на його плечах лежала відповідальність за все майбутнє людства! Однак за декілька хвилин до смерті Ісус також подбав про свою матір, Марію, яка, очевидно, тоді вже була вдовою. Він попросив апостола Івана піклуватися нею, як рідною матір’ю, і відтак цей апостол забрав її до себе в дім. Таким чином Ісус подбав як про фізичну, так і про духовну опіку своєї матері. Це справжній приклад ніжної та безкорисливої любові!

Він «змилосердився»

8. Що означає грецьке слово, котре у Біблії вживається для опису Ісусового співчуття?

⁸ Ісус, подібно до свого Батька, був співчутливим. Зі Святого Письма бачимо, що він з усіх сил намагався допомагати згорьованим, бо їхнє становище дуже зворушувало його. У Біблії для опису Ісусового співчуття вживається грецьке слово, перекладене як «змилосердився». Ось що про це слово говорить один вчений: «Воно описує... почуття, яке зворушує людину до глибини душі. У грецькій мові це найяскравіше слово, за допомогою якого можна виразити співчуття». Розгляньмо декілька ситуацій, коли сильне співчуття спонукало Ісуса до дій.

9, 10. а) Чому Ісус та його апостоли стали шукати безлюдного місця? б) Коли люди порушили спокій Ісуса, як він зреагував і чому?

⁹ Спонуканий відгукуватися на духовні потреби. Оповідь з Марка 6:30—34 показує, що́ передусім спонукувало Ісуса змилосерджуватися. Уявіть таку картину. Апостоли тішаться, бо тільки-но закінчили довгу проповідницьку подорож. Вони повертаються до Ісуса і з захопленням розповідають йому про все побачене й почуте. Але збирається великий натовп, і в апостолів та Ісуса не залишається навіть часу, щоб поїсти. Ісус, будучи спостережливим, помічає, що апостоли стомилися. Він каже до них: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте». Сівши у човен, вони пливуть через північний край Галілейського моря до спокійного місця. Натовп бачить, як вони відпливають. Ще інші чують про це. Усі ті люди біжать вздовж північного узбережжя і встигають прибути на другий бік раніше від апостолів!

¹⁰ Чи Ісус зажурився, що порушили його спокій? Зовсім ні! Побачивши тисячі людей, що чекали на нього, він був зворушений до глибини душі. Марко написав: «Він побачив багато народу,— і змилувався [«змилосердився», Хом.] над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати». Ісус усвідомлював, що кожен з присутніх має духовні потреби. Ці люди нагадували безпомічних заблуканих овець, що не мають пастуха, який би водив та захищав їх. Ісус розумів, що безсердечні релігійні провідники, які мали б бути дбайливими пастирями, занедбали простих людей (Івана 7:47—49). Він відчував жалість до цих знедолених, тому почав їх навчати «про Боже Царство» (Луки 9:11). Зверніть увагу: Ісус змилосерджувався над людьми навіть ще до того, як бачив їхню реакцію на своє навчання. Іншими словами, ніжне співчуття було не результатом його навчання, а причиною того, чому він навчав.

11, 12. а) Як ставилися до прокажених у біблійні часи, але як зреагував Ісус, коли до нього підійшов чоловік, «увесь укритий проказою»? б) Як міг вплинути на прокаженого дотик Ісуса і як це унаочнює випадок, що стався з одним лікарем?

¹¹ Спонуканий звільняти людей від страждань. Люди з різними хворобами бачили, що Ісус співчуває їм, і тому тягнулися до нього. Особливо це видно з такого випадку. До Ісуса, за яким йшло багато людей, звернувся чоловік, «увесь укритий проказою» (Луки 5:12). У біблійні часи прокажених піддавали карантину, щоб захистити здорових від зараження (Числа 5:1—4). Проте пізніше провідники-рабини почали безсердечно ставитись до прокажених і стали нав’язувати свої власні деспотичні правилаa. Але зауважте, як поставився до прокаженого Ісус: «І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!» І змилосердився Він,— простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу,— будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї» (Марка 1:40—42). Ісус знав, що прокажений не мав права навіть бути серед людей. Здавалося б, він мусив відіслати хворого, але Божий Син відчув такий жаль, що зробив щось нечуване — доторкнувся до нього!

¹² Уявляєте, як почувався прокажений, коли Ісус доторкнувся до нього? Це унаочнює такий випадок. Доктор Пол Бренд, фахівець з прокази, розповів про одного прокаженого, якого лікував в Індії. Обстежуючи хворого, лікар поклав руку йому на плече і став пояснювати через перекладача, яке лікування той чоловік мав пройти. Прокажений несподівано розплакався. «Я сказав щось не те?» — запитав лікар. Перекладач запитав юнака його мовою і відповів: «Ні, лікарю. Він каже, що плаче, бо ви поклали руку йому на плече. До нього вже багато років ніхто не торкався». Для прокаженого з біблійної оповіді Ісусів дотик мав ще більше значення. Завдяки цьому єдиному доторку зникла хвороба, яка зробила цього чоловіка вигнанцем!

13, 14. а) Яку процесію зустрів Ісус коло міста Наїна і чому ця ситуація була вкрай сумною? б) Що зробив Ісус, спонуканий співчуттям до вдови з Наїна?

¹³ Спонуканий розвіювати смуток. Ісус дуже переймався чужим горем. Розгляньмо, наприклад, розповідь з Луки 7:11—15. Це сталося приблизно через півтора року після початку Ісусового служіння. Якось, наблизившись до околиць галілейського міста Наїна, біля міських воріт він зустрівся з похоронною процесією. Ситуація була вкрай трагічною: помер юнак — єдиний син овдовілої жінки. Вона, очевидно, вже брала участь у подібній процесії, коли ховали її чоловіка. Цього разу помер син, який, мабуть, був її єдиною опорою. У натовпі людей, що йшли з жінкою, можливо, було більше, як зазвичай, музикантів, котрі грали тужливі мелодії, та плакальниць, які монотонно співали жалобних пісень (Єремії 9:16, 17; Матвія 9:23). А втім, Ісусів погляд зупинився на вбитій горем матері. Вона, безперечно, йшла коло мар, на яких несли тіло її сина.

¹⁴ Ісус «змилосердивсь» над зажуреною матір’ю. Він сказав їй заспокійливим голосом: «Не плач». Хоча його й не просили, він підійшов до мар і торкнувся до них. Носії і, мабуть, усі решта зупинились. Ісус промовив владним голосом до мертвого тіла: «Юначе, кажу тобі: встань!» Що ж було далі? «Мертвий устав, і почав говорити», начебто пробудився з глибокого сну! А тоді читаємо дуже зворушливі слова: «І його Він віддав його матері».

15. а) Який зв’язок між співчуттям та вчинками бачимо з біблійних розповідей про те, як змилосерджувався Ісус? б) Як наслідувати Ісусове співчуття?

¹⁵ Про що ми дізнаємося з цих розповідей? Зверніть увагу, що в кожному випадку співчуття та вчинки пов’язані між собою. Ісус не міг без жалю дивитися на горе людей, і його співчуття завжди супроводжувалося вчинками. Як нам наслідувати його приклад? Будучи християнами, ми несемо обов’язок проповідувати добру новину та робити учнів. Передусім ми виконуємо це з любові до Бога. Але пам’ятаймо: у цій праці нами також має керувати співчуття. Коли, подібно до Ісуса, будемо співчувати людям, серце спонукуватиме нас робити все можливе, аби ділитися з ними доброю новиною (Матвія 22:37—39). А як виявляти співчуття до співвіруючих, які страждають чи тужать? Ми не в стані чудесним способом уздоровлювати фізичні недуги чи піднімати з мертвих. Однак можемо виявляти співчуття, виражаючи свою стурбованість чи надаючи необхідну допомогу (Ефесян 4:32).

«Отче, прости їм»

16. Як Ісус показав готовність прощати, навіть коли висів на стовпі мук?

¹⁶ Ісус досконало відображав любов свого Отця також тим, що був «готовий прощати» (Псалом 86:5, НС). Ця готовність була очевидна навіть тоді, коли він висів на стовпі мук. Про що говорив Ісус, помираючи ганебною смертю, коли його руки та ноги були пробиті цвяхами? Чи він благав Єгову покарати тих, хто його страчував? Ні, перед смертю Ісус просив: «Отче, відпусти [«прости», Дерк.] їм,— бо не знають, що чинять вони» (Луки 23:34)b.

17—19. Як Ісус показав, що простив апостолу Петру, хоча той тричі відрікся від нього?

¹⁷ Ісусова готовність прощати зворушує ще більше, коли читаємо, як він повівся з апостолом Петром. Немає потреби доводити, що Петро сильно любив Ісуса. В останню ніч Ісусового життя, 14 нісана, Петро сказав йому: «Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть». Але не минуло й декількох годин, як Петро аж три рази підтвердив, що не знає Ісуса! Біблія повідомляє, що сталося, коли він відрікся втретє: «Господь обернувся й подививсь на Петра». Надзвичайно пригнічений своїм тяжким гріхом, Петро, «вийшовши звідти... гірко заплакав». Пізніше того ж дня Ісус помер, і апостол, напевно, запитував себе: «Чи Господь простив мені?» (Луки 22:33, 61, 62).

¹⁸ Петрові не довелося довго чекати на відповідь. Вранці 16 нісана Ісус воскрес і, очевидно, у той же день відвідав Петра наодинці (Луки 24:34; 1 Коринтян 15:4—8). Чому Ісус виявив особливу увагу апостолу, який так легко відрікся від нього? Ймовірно, Божий Син хотів запевнити розкаяного Петра, що й далі любить та цінує його. Але щоб заспокоїти цього апостола, він зробив ще більше.

¹⁹ Згодом Ісус з’явився учням коло Галілейського моря. Того разу він тричі запитав Петра, котрий три рази відмовився від свого Господа, чи він любить його. На третє запитання апостол відповів: «Ти все відаєш, Господи,— відаєш Ти, що кохаю Тебе». Ісус, який читав серця, добре знав, що Петро любив його і мав до нього глибокі почуття. Але він дав можливість Петру підтвердити свою любов. Крім того, Ісус наказав цьому апостолу ‘пасти’ його «овець» (Івана 21:15—17). Раніше Петро отримав завдання проповідувати (Луки 5:10). Але тепер Ісус, виявивши надзвичайну довіру, доручив йому ще більший обов’язок — дбати про тих, що стануть Його послідовниками. Незабаром після того Ісус відвів Петрові важливу роль у діяльності учнів (Дії 2:1—41). Яке ж полегшення, напевно, відчув Петро, довідавшись, що Ісус простив йому і далі довіряє!

Чи ви ‘пізнали Христову любов’?

20, 21. Як ми можемо повністю «пізнати Христову любов»?

²⁰ Слово Єгови дуже гарно описує Христову любов. Але як нам відповідати на неї? Біблія заохочує «пізнати Христову любов, яка перевищує знання» (Ефесян 3:19). Як ми вже побачили, євангельські оповіді про життя та служіння Ісуса багато вчать нас про Христову любов. Але щоб повністю «пізнати Христову любов», потрібно не тільки дізнаватися про те, що розповідає про нього Біблія.

²¹ Грецьке слово, перекладене як «пізнати», означає навчитися «на практиці, з досвіду». Якщо ми виявляємо любов так, як Ісус,— безкорисливо жертвуємо собою задля інших, співчутливо відгукуємось на їхні потреби та прощаємо від усього серця,— то зможемо по-справжньому розуміти його почуття. Таким чином ми на власному досвіді ‘пізнаємо Христову любов, яка перевищує знання’. І ніколи не забуваймо: чим більше ми стаємо подібними до Христа, тим більше наближуємось до того, кого він досконало наслідував,— до нашого велелюбного Бога Єгови.

1—3. Що ми отримуємо, коли виявляємо любов так, як Єгова?

«БІЛЬШЕ щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.). Ці слова Ісуса підкреслюють одну важливу істину: безкорислива любов винагороджується. Хоча відчувати на собі любов дуже приємно, однак ще приємніше її давати, тобто виявляти.

² Найліпше про це знає наш небесний Батько. З попередніх розділів цієї частини ми побачили, що Єгова подає неперевершений приклад любові. Ніхто не виявляв любові більше чи довше, ніж він. Тож недарма Єгову названо «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС).

³ Наш велелюбний Бог хоче, аби ми намагалися бути подібними до нього, особливо у виявленні любові. В Ефесян 5:1, 2 говориться: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся [«ходіть», Хом.] в любові». Коли ми виявляємо любов так, як Єгова, то зазнаємо́ найбільшого щастя, яке можна отримати від давання. Також ми задоволені, бо усвідомлюємо, що догоджаємо Єгові, оскільки його Слово заохочує «любити один одного» (Римлян 13:8). Але є ще інші причини того, чому слід ‘ходити в любові’.

Чому любов необхідна

4, 5. Чому важливо виявляти до співвіруючих саможертовну любов?

⁴ Чому важливо виявляти любов до співвіруючих? Просто кажучи, любов є самою суттю справжнього християнства. Без любові існування тісних узів між християнами не можливе. Більш того, без любові ми б не мали жодної цінності в очах Єгови. Розгляньмо, як підкреслює ці істини Боже Слово.

⁵ В останню ніч свого земного життя Ісус сказав учням: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35). «Як Я вас полюбив»... Авжеж, ми отримали наказ любити так, як любив Ісус. У 29-му розділі цієї книжки зазначалося, що Ісус подав найліпший приклад саможертовної любові, оскільки ставив потреби та інтереси інших вище своїх. Ми також повинні виявляти безкорисливу любов, причому так, щоб її помічали навіть люди поза християнським збором. Саможертовна братерська любов є ознакою, яка допомагає розпізнати правдивих послідовників Христа.

6, 7. а) Звідкіля ми знаємо, що Слово Єгови ставить наголос на необхідності виявляти любов? б) На якій любові зосереджується Павло в 1 Коринтян 13:4—8?

⁶ А що, коли нам не вистачає любові? «Коли я... любови не маю,— сказав апостол Павло,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий» (1 Коринтян 13:1). Гудячий бубон видає неприємний звук. А який звук походить від куска дзвінкої міді? Інші переклади вживають вислів «кімвал, що бринчить» або «брязкітливий кімвал». Які ж влучні порівняння! Той, хто не любить, подібний до музичного інструмента, який видає гучний, деренчливий звук. Такий звук швидше викликає відразу, аніж відчуття приємності. Хіба особа, яка не виявляє любові, може мати з кимось близькі стосунки? Павло також сказав: «Коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо» (1 Коринтян 13:2). Лишень уявіть: людина без любові є «ніщо», хоч би які діла вона чинила! Хіба це не свідчить про те, що у Слові Єгови ставиться наголос на необхідності виявляти любов?

⁷ Як же показувати любов у стосунках з ближніми? Аби відповісти на це запитання, розгляньмо Павлові слова з 1 Коринтян 13:4—8. У цих віршах не говориться ані про Божу любов до нас, ані про нашу любов до Бога. Павло радше зосереджується на тому, як нам любити одні одних. Він коротко описав, якою любов є і якою вона не є.

Якою любов є

8. Як довготерпеливість допоможе нам підтримувати добрі стосунки з ближніми?

⁸ «Любов довготерпить». Довготерпіти — означає терпеливо зносити ближніх (Колосян 3:13). Хіба нам не потрібне таке терпіння? Оскільки ми, недосконалі люди, служимо пліч-о-пліч, немає нічого дивного в тому, що час від часу наші християнські брати дратують нас, а ми їх. Але терпеливість та стриманість допоможуть давати собі раду з невеликими «подряпинами», яких нам хтось завдає, і при цьому не порушувати миру в зборі.

9. Як можна виявляти доброту?

⁹ «Любов добра» (СМ). Про доброту свідчать корисні вчинки та чуйні слова. Любов спонукує шукати можливостей, щоб виявляти доброту, особливо тим, хто її потребує найбільше. Наприклад, коли старенький співвіруючий почувається самотнім, його належить відвідати й підбадьорити. Допомоги може потребувати також одинока матір або сестра, яка живе в релігійно поділеному домі. А хворого або того, хто переживає якесь нещастя, потішить добре слово вірного друга (Приповістей 12:25; 17:17). Якщо ми з власної ініціативи виявляємо таку доброту, то цим засвідчуємо щирість нашої любові (2 Коринтян 8:8).

10. Як любов допомагає нам говорити правду та обстоювати її навіть тоді, коли це нелегко?

¹⁰ «Любов... тішиться правдою». В іншому перекладі говориться: «Любов... з радістю займає сторону правди». Любов спонукує нас ‘говорити правду один одному’ та обстоювати її (Захарія 8:16). Якщо, скажімо, людина, котру ми любимо, вчинила серйозний гріх, любов до Єгови й особи, яка провинилася, допоможе нам дотримуватися Божих норм, а не приховувати правопорушення, шукати йому виправдання чи навіть говорити неправду. Слід зазначити, що визнати всі факти не завжди легко. Але якщо ми бажаємо дорогій нам людині добра, то подбаємо, аби вона прийняла картання від нашого велелюбного Бога і зробила відповідні кроки (Приповістей 3:11, 12). Маючи любов, ми, християни, також «в усьому бажаємо поводитись чесно» (Євреїв 13:18, Дерк.).

11. Як належить ставитися до прогріхів співвіруючих з огляду на те, що любов «усе зносить»?

¹¹ «Любов... усе зносить». Буквальне значення цього вислову — «усе покриває» («Підрядковий переклад Царства», англ.). У 1 Петра 4:8 говориться: «Любов покриває багато гріхів». Християнин, який керується любов’ю, не прагне виставляти напоказ усі недосконалості та прогріхи своїх християнських братів. Дуже часто помилки співвіруючих незначні і їх можна покрити любов’ю (Приповістей 10:12; 17:9).

12. Як апостол Павло показав, що вірив у найліпше стосовно Филимона і чого можна навчитися з прикладу Павла?

¹² «Любов... вірить у все». В іншому перекладі говориться, що любов «завжди готова вірити в найліпше». Ми не виявляємо безпідставної підозрілості до співвіруючих, сумніваючись у всіх їхніх спонуках. Любов допомагає «вірити в найліпше» стосовно наших братів і довіряти їмa. Розгляньмо приклад, записаний у Посланні Павла до Филимона. У цьому листі Павло заохотив Филимона доброзичливо прийняти раба-втікача Онисима, який став християнином. Він не змушував Филимона, а з любов’ю просив. Павло виразив упевненість, що Филимон вчинить правильно: «Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу» (вірш 21, СМ). Коли ми, спонукані любов’ю, виявляємо братам таке довір’я, то заохочуємо їх робити все якнайліпше.

13. Як належить показувати, що ми сподіваємося від наших братів найліпшого?

¹³ «Любов... сподівається всього». Любов не тільки довіряє, вона ще й надіється. Оскільки ми любимо наших братів, то сподіваємося від них найліпшого. Коли, приміром, брат учинить «хибний крок перед тим, як усвідомить це», ми надіємось, що він позитивно зреагує на зусилля, які з любов’ю робляться для його виправлення (Галатів 6:1, НС). Також ми сподіваємось, що ті, хто ослаб у вірі, видужають. До таких осіб ми ставимось терпеливо, роблячи все можливе, щоб допомогти їм зміцнитися у вірі (Римлян 15:1; 1 Солунян 5:14). Навіть якщо дорога нам особа збивається з правильного шляху, ми не втрачаємо надії, що колись вона спам’ятається і, подібно до блудного сина з Ісусової притчі, повернеться до Єгови (Луки 15:17, 18).

14. Як може випробовуватись наша витривалість у зборі і як любов допоможе правильно ставитись до таких випробувань?

¹⁴ «Любов... усе терпить». Витривалість допомагає залишатися непохитними, коли стикаємось з розчаруваннями чи труднощами. Наша витривалість випробовується не тільки поза збором. Часами це стається і в зборі. Брати іноді розчаровують нас своїми недосконалостями. Нам може завдати болю необдумане зауваження (Приповістей 12:18). Можливо, якась справа у зборі вирішується не так, як ми хотіли б того. Або нас розстроює поведінка шанованого всіма брата і ми думаємо: «Невже християнин може так поводитись?» Чи через це ми відійдемо від збору і припинимо служити Єгові? Ні, якщо любимо! Авжеж, завдяки любові недоліки брата не стануть для нас такими великими, що не дадуть побачити добре в ньому чи у зборі. Любов допомагає залишатися вірними Богові та підтримувати збір, незважаючи на будь-які слова чи вчинки недосконалих людей (Псалом 119:165).

Якою любов не є

15. Що таке заздрість і як любов допомагає уникати цього руйнівного почуття?

¹⁵ «Любов... не заздрить». Причиною заздрості може бути те, що мають ближні,— багатство, благословення або здібності. Заздрість — себелюбне, руйнівне почуття. Коли дозволимо їй розвинутись, це може порушити мир у зборі. Що допоможе чинити опір притаманній нам схильності до «заздрощів»? (Якова 4:5, Хом.). Коротко кажучи, любов. Ця цінна риса допоможе нам радіти з тими, хто, як нам здається, має в житті те, чого не маємо ми (Римлян 12:15). Коли когось хвалять за якусь незвичайну здібність або видатне досягнення, любов спонукує нас не сприймати це як особисту образу.

16. Чому ми не будемо вихвалятися тим, що робимо в служінні Єгові, якщо по-справжньому любимо братів?

¹⁶ «Любов не величається, не надимається». Любов не дозволяє хизуватися своїми талантами або досягненнями. Якщо по-справжньому любимо братів, то чи будемо постійно величатися, тобто вихвалятися, своїми успіхами в служінні або привілеями в зборі? Таке вихваляння знеохочує інших, змушуючи їх почуватися нижчими в порівнянні з нами. Любов не дозволить хвастати тими привілеями, які у служінні нам доручив Бог (1 Коринтян 3:5—9). Зрештою, любов «не надимається», або, як говорить один переклад, «не плекає пихатих думок про власну важливість». Любов стримує нас, щоб ми не розвивали високої думки про себе (Римлян 12:3).

17. Яку увагу ми виявлятимемо до інших, керуючись любов’ю, і якої поведінки слід уникати?

¹⁷ «Любов... не поводиться непристойно» (СМ). Якщо людина поводиться непристойно, її вчинки ганебні та образливі. Такій особі бракує любові, оскільки вона зовсім не дбає про почуття та благополуччя ближніх. Що ж нас спонукує бути уважними? Доброзичливість, одна з граней любові. Любов заохочує мати хороші манери, побожну поведінку та поважати співвіруючих. Вона не дозволить зайнятися «ганебною поведінкою», тобто всім тим, що шокувало б чи ображало християнських братів (Ефесян 5:3, 4, НС).

18. Чому той, хто любить, не наполягатиме на своєму?

¹⁸ «Любов... не шукає тільки свого». В іншому перекладі говориться: «Любов не наполягає на своєму». Той, хто любить, не наполягає на своєму, начебто його думка завжди правильна. Така людина не буде маніпулювати ближніми, використовуючи свою здатність переконувати, аби здобути перемогу над тими, хто думає по-іншому. Така впертість — це свого роду вияв гордості, а Біблія говорить: «Перед загибіллю гордість буває» (Приповістей 16:18). Якщо ми дійсно любимо своїх братів, то поважатимемо їхні погляди і, коли можливо, будемо готові поступитись. Це узгоджується зі словами Павла: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього» (1 Коринтян 10:24).

19. Як любов допомагає нам правильно реагувати, коли нас ображають?

¹⁹ «Любов... не рветься до гніву, не думає лихого [«не веде лічби кривді», НС]». Любов не піддається швидко гніву, коли хтось скаже чи зробить щось неналежне. Звичайно, якщо нас ображають, ми розстроюємось, і це нормально. Але навіть коли наш гнів виправданий, любов не дозволить залишатися розгніваними (Ефесян 4:26, 27). Ми не будемо лічити образливі слова або вчинки, немов записуючи їх у символічну реєстраційну книгу, аби не забути. Натомість любов спонукує наслідувати нашого люблячого Бога. З 26-го розділу ми побачили, що Єгова прощає, коли для цього є вагома підстава. Прощаючи, він забуває — не пригадуватиме нам гріхів у майбутньому. Які ж ми вдячні, що Єгова не веде лічби кривді!

20. Як слід реагувати, коли співвіруючий потрапив у пастку гріха і в результаті страждає?

²⁰ «Любов... не радіє з неправди». В іншому перекладі говориться: «Любов... не злорадіє з приводу чужих гріхів». А ось що каже ще один переклад: «Любов ніколи не тішиться з чужих помилок». Любов не знаходить жодного задоволення в неправді, тобто неправедності, тому ми не применшуємо серйозності будь-якого аморального вчинку. Як ми реагуємо, коли співвіруючий потрапив у пастку гріха і в результаті страждає? Любов не дозволить радіти, кажучи: «Так йому й треба!» (Приповістей 17:5). Але коли брат, який провинився, робить правильні кроки, щоб видужати після духовного падіння, ми тішимось.

«Найкращий шлях»

21—23. а) Що мав на увазі Павло, сказавши, що «ніколи любов не перестає»? б) Яке питання розглядатиметься в останньому розділі?

²¹ «Ніколи любов не перестає». Що Павло мав на увазі, коли писав ці слова? З контексту бачимо, що він обговорював дари духу, які мали ранні християни. Ті дари служили ознаками, що новосформований збір мав Боже схвалення. Не всі християни могли зціляти, пророкувати чи говорити іншими мовами. Але це не було так важливо, бо чудотворні дари з часом припинилися. Залишилося щось інше — те, що міг розвивати кожний християнин. Воно було набагато важливішим і стійкішим, ніж будь-який чудотворний дар. Павло назвав це «найкращим шляхом» (1 Коринтян 12:31, СМ). Що ж то за «найкращий шлях»? Шлях любові.

²² Християнська любов, описана Павлом, ‘ніколи не перестає’, а це означає, що вона ніколи не закінчиться. Правдивих Ісусових послідовників і до сьогодні можна розпізнати по саможертовній братерській любові. Хіба ми не бачимо доказів такої любові у зборах поклонників Єгови по цілому світові? Ця любов триватиме вічно, бо Єгова обіцяє дати своїм вірним слугам вічне життя (Псалом 37:9—11, 29). Тож і далі робімо все, аби ‘ходити в любові’. Завдяки цьому ми зазна́ємо більше щастя, яке походить від давання. Крім того, ми цілу вічність будемо жити, а значить, і любити, наслідуючи нашого велелюбного Бога Єгову.

²³ Це останній розділ з частини, в якій обговорюється любов. У ньому ми розглянули, як виявляти любов одні до одних. Але з огляду на те, що ми отримуємо стільки благ завдяки любові Єгови, а також завдяки його силі, справедливості та мудрості, було б добре запитати себе: «Як мені показувати Єгові, що я дійсно люблю його?» Це питання розглядатиметься в останньому розділі.