У Єлизавети була молода родичка, на ім’я Марія, яка жила у галілейському місті Назареті. Вона була заручена з теслею, якого звали Йосип. Коли Єлизавета була на шостому місяці вагітності, Марії з’явився ангел Гавриїл. Він сказав: «Вітаю тебе, Маріє. Єгова виявив тобі велику ласку». Вона не зрозуміла, що Гавриїл хотів їй сказати. Тоді він промовив: «Ти завагітнієш, народиш сина і даси йому ім’я Ісус. Він стане Царем, і Царству його не буде кінця».

На це Марія сказала: «Але я ще не жила з чоловіком. Як же я народжу дитину?» Гавриїл відповів: «Для Єгови все можливе. Святий дух зійде на тебе, і ти народиш сина. Ось твоя родичка Єлизавета, хоча і похилого віку, вже вагітна». Тоді Марія відповіла: «Я раба Єгови. Нехай станеться зі мною, як ти сказав».

Після того Марія пішла до одного міста в гористому краї, щоб провідати Єлизавету. Коли Марія привіталася з Єлизаветою, та відчула, як у неї заворушилася дитина. Сповнившись святого духу, вона вигукнула: «Маріє, Єгова поблагословив тебе! Для мене велика честь приймати у себе вдома матір мого Господа». На це Марія сказала: «Я вихваляю Єгову всім своїм серцем». Вона пробула з Єлизаветою три місяці, а тоді повернулась додому до Назарета.

Коли Йосип дізнався, що Марія вагітна, то вирішив розлучитися з нею. Але йому уві сні з’явився ангел і сказав: «Не бійся одружитися з Марією. Вона не зробила нічого поганого». Тож Йосип взяв Марію собі за дружину і привів її до себе додому.

Щоб провести перепис людей, цезар Август, правитель Римської імперії, наказав усім юдеям повернутись до своїх міст. Тож Йосип і Марія вирушили до Віфлеєма, оскільки звідти походила його родина. У той час Марія мала от-от народити.

Прибувши до Віфлеєма, вони заночували у стайні, бо більше ніде не було місця. Там Марія і народила свого сина, Ісуса. Вона сповила його у м’які тканини та обережно поклала у ясла.

Тим часом біля Віфлеєма на полі ночували пастухи, які стерегли свої отари. Раптом перед ними з’явився ангел і їх осяяла слава Єгови. Пастухи дуже налякались, але ангел сказав: «Не бійтесь. У мене для вас радісна новина. Сьогодні у Віфлеємі народився Месія». У ту ж мить у небі з’явилося багато ангелів, які промовляли: «Слава Богу в небесах, а на землі — мир». Після цього ангели зникли. А що зробили пастухи?

Вони стали говорити одне одному: «Зараз же ходімо до Віфлеєма». Пастухи поспішили до міста. Там у стайні вони знайшли Йосипа з Марією і новонароджене немовля.

Усі дивувались тому, що ангел сказав пастухам. Марія глибоко роздумувала над словами ангела і ніколи їх не забувала. А пастухи повернулись до своїх отар, дякуючи Єгові за все, що вони побачили і почули.

Мешканці одного краю, який лежав на схід від Ізраїлю, вірили, що зірки впливають на їхнє життя. Якось уночі декотрі чоловіки зі Сходу побачили щось, подібне на яскраву зірку. Ця зірка рухалась в небі, тож вони пішли за нею. Зірка привела їх до Єрусалима. Чоловіки почали питати людей: «Де та дитина, яка стане юдейським царем? Ми прийшли поклонитися їй».

Коли Ірод, цар Єрусалима, почув про нового царя, то дуже занепокоївся. Він запитав старших священиків: «Де має народитися той цар?» Вони відповіли: «Пророки говорили, що у Віфлеємі». Тоді Ірод покликав мандрівників зі Сходу і сказав їм: «Підіть до Віфлеєма і знайдіть ту дитину, а потім поверніться сюди і скажіть мені, де вона. Я також хочу поклонитися хлопчику». Але він казав неправду.

Тим часом зірка стала рухатись далі, і чоловіки пішли за нею до Віфлеєма. Вона зупинилась біля одного будинку, і чоловіки зайшли всередину. Там вони знайшли Ісуса і його матір, Марію. Вони вклонилися хлопчику і дали йому дарунки: золото, ладан і мирру. Чи то Єгова послав тих чоловіків, щоб вони знайшли Ісуса? Зовсім ні.

Тієї ночі Єгова сказав Йосипу уві сні: «Ірод хоче вбити Ісуса. Тому візьми свою дружину з сином, і втікайте до Єгипту. Залишайтесь там, поки я не скажу, коли повертатись». Йосип одразу зібрав свою сім’ю і вирушив до Єгипту.

А чоловікам зі Сходу Єгова сказав, щоб вони не повертались до Ірода. Коли Ірод зрозумів, що вони не повернуться, то дуже розлютився. Він наказав повбивати у Віфлеємі всіх маленьких хлопчиків Ісусового віку, бо не міг його знайти. Але в той час Ісус вже був у безпеці, далеко в Єгипті.

Згодом Ірод помер. Тож Єгова сказав Йосипу: «Тепер ти можеш повертатись додому». Йосип, Марія та Ісус повернулись в Ізраїль і оселилися в Назареті.

Йосип і Марія разом з Ісусом та іншими своїми синами і доньками жили в Назареті. Йосип дбав про свою сім’ю, працюючи теслею, а також навчав її про Єгову і його Закон. Уся сім’я регулярно ходила до синагоги, щоб поклонятися Єгові, і щороку подорожувала до Єрусалима для відзначання Пасхи.

Коли Ісусу було 12 років, його сім’я, як і завжди, вирушила у довгу подорож до Єрусалима. Місто було переповнене людьми, які прийшли туди на свято Пасхи. Після свята Йосип і Марія вирушили додому, думаючи, що Ісус іде з усіма. Але коли вони почали шукати його серед родичів, то не змогли знайти.

Батьки повернулися до Єрусалима і три дні шукали свого сина. Зрештою вони пішли до храму. Там вони побачили Ісуса, який сидів посеред вчителів. Він уважно їх слухав і ставив глибокі запитання. Вчителі були настільки вражені, що самі почали ставити йому запитання. Відповіді Ісуса їх дуже дивували. Вони бачили, що він розуміє Закон Єгови.

Йосип з Марією дуже переживали. Марія сказала: «Дитино, ми шукали тебе всюди! Де ти був увесь той час?» Ісус відповів: «Хіба ви не знали, що я маю бути тут, у домі свого Батька?»

Після того Ісус пішов зі своїми батьками додому в Назарет. Йосип вчив Ісуса, як працювати теслею. Як ти думаєш, якою людиною був Ісус у юнацькому віці? Підростаючи, Ісус набував мудрості і щораз більше подобався Богові і людям.

Іван, син Захарія та Єлизавети, виріс і став пророком. Єгова хотів, щоб Іван навчав людей про прихід Месії. Цей пророк не навчав у синагогах чи містах, а проповідував у пустелі. Щоб навчатися в Івана, люди приходили з Єрусалима та усієї Юдеї. Він казав: «Щоб догодити Богу, вам потрібно припинити чинити зло». Послухавши Івана, багато хто розкаявся у своїх гріхах, і він охрестив їх у річці Йордан.

Іван вів просте життя. Він носив одяг з верблюжої шерсті і їв сарану та дикий мед. Люди хотіли знати, хто такий Іван. Навіть горді фарисеї і садукеї приходили подивитись на нього. Іван говорив їм: «Вам потрібно змінитись і розкаятись. Не думайте, що ви особливі тільки тому, що є дітьми Авраама. Це ще не означає, що ви — діти Бога».

Багато людей питали Івана: «Що нам робити, аби догоджати Богові?» Він відповідав євреям: «Якщо маєте два халати, віддайте один тому, хто його потребує». Знаєш, чому Іван так казав? Він хотів, щоб його учні знали: вони будуть догоджати Богу, якщо любитимуть людей.

Збирачам податків Іван говорив: «Будьте чесними і не обманюйте». А воїнам казав так: «Не беріть хабарів і нікого не обмовляйте».

Також до Івана приходили священики і левіти. Вони питали: «Хто ти такий? Скажи, бо всі хочуть знати». Іван відповідав: «Як і передрік Ісая, я голос у пустелі, який веде людей до Єгови».

Людям подобалось те, чого навчав Іван. Багато хто думав, що Іван — Месія. Але він говорив: «За мною йде хтось набагато більший. Я не достойний розв’язати навіть ремінці на його сандаліях. Я хрещу вас водою, а він хреститиме святим духом».

Іван проповідував: «Має прийти хтось більший, ніж я». Коли Ісусу було приблизно 30 років, він прийшов з Галілеї до річки Йордан, де Іван хрестив людей. Ісус хотів, щоб Іван охрестив його, але Іван сказав: «Не я тебе маю хрестити, а ти мене». На це Ісус відповів: «Єгова хоче, щоб ти мене охрестив». Отож вони зайшли в річку, а тоді Іван занурив Ісуса у воду.

Вийшовши з води, Ісус помолився. В ту ж мить відкрилося небо і на Ісуса зійшов Божий дух у вигляді голуба. Тоді Єгова промовив з неба: «Ти мій улюблений Син, я тобою задоволений».

Коли дух Єгови зійшов на Ісуса, він став Христом, або Месією. Тепер він мав розпочати працю, яку Єгова доручив йому виконувати на землі.

Відразу після хрещення Ісус пішов у пустелю і провів там 40 днів. Повернувшись, він пішов до Івана. Коли Іван побачив, що до нього наближається Ісус, то сказав: «Це Боже Ягня, завдяки якому гріхи світу будуть прощені». Цими словами Іван хотів повідомити людей, що Ісус — Месія. Знаєш, що сталося з Ісусом, коли він був у пустелі? Подивімося.

Після того як Ісус охрестився, святий дух повів його в пустелю. Протягом 40 днів Ісус нічого не їв, тому дуже зголоднів. Тоді до нього підійшов Диявол, щоб випробувати його, і сказав: «Якщо ти справді Божий Син, то скажи цьому камінню стати хлібом». Але у відповідь Ісус процитував йому слова з Писання: «Написано, що людина може жити не лише завдяки їжі. Потрібно ще й слухати кожне слово, яке говорить Єгова».

Потім Диявол вирішив знову випробувати Ісуса. Він сказав: «Якщо ти дійсно Божий Син, кинься вниз з найвищого місця храму. Бо написано, що Бог пошле ангелів і вони зловлять тебе». Але Ісус знову навів слова з Писань: «Написано, що не можна випробовувати Єгову».

Тоді Сатана показав Ісусові всі царства світу, їхні багатства та славу і сказав: «Усі ці царства та їхню славу я дам тобі, якщо ти хоч раз мені поклонишся». На це Ісус відповів: «Іди геть, Сатано! Адже написано, що поклонятися потрібно тільки Єгові».

Після того як Диявол залишив Ісуса, з’явилися ангели і дали йому їсти. Відтоді Ісус почав проповідувати добру новину про Царство. Саме цю працю він мав виконувати на землі. Людям дуже подобалося те, що вчив Ісус, і вони всюди за ним ходили.

Навесні 30 року нашої ери Ісус прийшов до Єрусалима. У місті зібралося багато людей на відзначання Пасхи. Під час святкування вони приносили тваринні жертви у храмі. Дехто приводив тварин з собою, а дехто купував їх у Єрусалимі.

Увійшовши у храм, Ісус побачив, що люди продають там тварин. Тільки уяви: вони заробляли собі гроші у храмі Єгови! Чи це сподобалось Ісусові? Ні, він зробив бич з мотузок і повиганяв овець та інших тварин з храму. Також він поперевертав столи міняльників грошей і порозкидав їхні монети на землю. Ісус сказав продавцям голубів: «Заберіть усе це звідси! Не перетворюйте дім мого Батька на місце торгівлі!»

Люди у храмі були вражені тим, що зробив Ісус. Тоді його учні згадали пророцтво про Месію: «Я був дуже ревний до твого дому».

Пізніше, у 33 році нашої ери, Ісус ще раз очистив храм. Він нікому не дозволяв зневажати дім свого Батька.

Після Пасхи Ісус разом з учнями повертався до Галілеї через Самарію. Поблизу міста Сихар Ісус зупинився, щоб відпочити біля колодязя Якова, а його учні пішли в місто купити щось поїсти.

Тим часом до колодязя прийшла жінка, щоб набрати води. Ісус сказав їй: «Дай мені попити». Вона відповіла: «Чому ти розмовляєш зі мною, самарянкою? Євреї ж не розмовляють з самарянами». Почувши це, Ісус сказав: «Якби ти знала, хто я такий, то попросила б у мене пити, і я дав би тобі живої води». «Про що ти говориш? — запитала жінка.— У тебе ж немає відра, щоб набрати води». Ісус відповів: «Кожен, хто питиме воду, яку даю я, ніколи не захоче пити знову». Тоді жінка вигукнула: «Пане, дай мені тієї води!»

Після того Ісус сказав: «Приведи-но до колодязя свого чоловіка». Жінка відповіла: «У мене немає чоловіка». На це Ісус сказав: «Це правда, ти була одружена п’ять разів, а тепер живеш з чоловіком, з яким неодружена». Тоді самарянка сказала: «Бачу, ти пророк. Мій народ вірить, що ми можемо поклонятися Богові на цій горі, але євреї кажуть, що ми маємо поклонятися тільки в Єрусалимі. Я вірю: коли прийде Месія, він навчить нас, як треба поклонятися». Тоді Ісус сказав те, чого ще нікому не говорив: «Месія — це я».

Почувши це, жінка поспішила до свого міста і почала всім говорити: «Здається, я знайшла Месію! Він усе знає про мене. Йдіть подивіться!» Тож вони пішли за нею до колодязя і слухали, як Ісус навчав.

Потім самаряни запросили Ісуса до свого міста. Там Ісус два дні навчав їх, і багато людей повірило в нього. Вони сказали самарянці: «Тепер, послухавши цього чоловіка, ми знаємо, що він справді є спасителем світу».

Невдовзі після хрещення Ісус почав проголошувати таку звістку: «Боже Царство наблизилось». Разом зі своїми учнями він обійшов Галілею та Юдею. Повернувшись до свого рідного міста Назарета, Ісус пішов у синагогу. Там він розгорнув сувій пророка Ісаї і прочитав з нього уголос такі слова: «Єгова дав мені святий дух, щоб я проповідував добру новину». Що це означало? Ісус отримав святий дух передусім для того, щоб проповідувати добру новину, хоча люди хотіли, аби він виконував різні чуда. Тоді він сказав своїм слухачам: «Саме сьогодні сповнилось це пророцтво».

Після цього Ісус пішов до Галілейського моря. Там він зустрів своїх чотирьох учнів, які були рибалками. Він сказав їм: «Ходіть зі мною, і я зроблю вас ловцями людей». Цих учнів звали Петро, Андрій, Яків та Іван. Тож вони одразу полишили свою роботу і пішли за Ісусом. Вони обійшли всю Галілею, проповідуючи про Царство Єгови. А проповідували вони в синагогах, на ринкових площах та вулицях. Хоч би куди вони йшли, за ними йшло дуже багато людей. Про Ісуса говорили всюди, навіть у Сирії.

Згодом деяким своїм учням Ісус дав силу зціляти хворих і виганяти демонів. Інші ходили з ним від міста до міста і від села до села. А про потреби Ісуса та його учнів дбало багато вірних жінок, таких як Марія Магдалина, Іванна і Сусанна.

Навчивши своїх учнів, Ісус послав їх проповідувати. Тож у Галілеї багато хто став учнем Ісуса та охрестився. Учнями хотіло стати так багато людей, що Ісус прирівняв їх до поля, на якому дозрів великий урожай. Він сказав: «Моліться до Єгови, щоб він послав на поле більше працівників». Пізніше Ісус вибрав 70 учнів і послав їх по двоє проповідувати по всій Юдеї. Вони вчили різних людей про Царство. Коли учні повернулись, то з радістю розповіли Ісусу про своє служіння. Диявол аж ніяк не міг зупинити тієї проповідницької праці.

Ісус зробив усе, щоб ця важлива праця виконувалась і після того, як він повернеться на небо. Він сказав своїм послідовникам: «Проповідуйте добру новину по всій землі. Навчайте людей Божого Слова і хрестіть їх».

Ісус прийшов на землю, щоб проголошувати звістку про Боже Царство. Також Єгова дав йому святий дух, щоб він міг здійснювати чудеса. Ті чудеса мали показати, які дивовижні діла Ісус робитиме, ставши Царем. Ісус міг зцілити будь-яку хворобу. Хоч би куди він ішов, за ним йшли хворі люди. Вони благали його про допомогу, і він усіх їх зціляв. Тож сліпі могли бачити, глухі — чути, паралізовані могли ходити, а опановані демонами звільнялись від них. Якщо хворі торкалися хоча б краю його одягу, то зцілялися. Люди всюди ходили за ним. Навіть коли Ісус хотів побути наодинці, він нікого не проганяв від себе.

Якось до будинку, де був Ісус, принесли паралізованого чоловіка. Але там було так багато людей, що хворого не могли занести всередину. Тому в даху зробили дірку і спустили паралізованого до Ісуса. Тоді Ісус сказав тому чоловіку: «Встань і ходи». Коли той встав, усі дуже здивувались.

Іншого разу, коли Ісус увійшов до села, десять прокажених чоловіків стали кричати до нього: «Ісусе, допоможи нам!» Вони стояли здаля, бо в ті часи прокажені не могли близько підходити до інших людей. Почувши їхні благання, Ісус сказав їм піти до храму. Якщо прокажені зцілялися, вони за Законом Єгови мали відвідати храм. Тож вони пішли і по дорозі їх було зцілено. Коли один з них побачив, що зцілився, то повернувся до Ісуса, бо хотів подякувати йому і прославити Бога. Тільки уяви: з десяти чоловіків лише один подякував Ісусу!

Також одна жінка, яка хворіла 12 років, дуже хотіла зцілитись. Коли Ісус був серед натовпу, вона непомітно підійшла до нього. Доторкнувшись до кінчика його одягу, вона відразу зцілилась. Коли це сталось, Ісус запитав: «Хто торкнувся мене?» Жінка налякалась, але підійшла до нього і розповіла правду. Ісус потішив її, сказавши: «Донько, іди з миром».

Після того один начальник, на ім’я Яір, став благати Ісуса: «Прийди до мене додому! Моя донечка дуже хвора». Але не встиг Ісус прийти до Яіра, як дівчинка померла. Прийшовши, він побачив, що багато людей посходилися оплакувати її. Ісус сказав їм: «Не плачте, дівчинка просто спить». Тоді він взяв її за руку і промовив: «Дитино, встань!» Вона відразу піднялася, а Ісус сказав батькам дати їй поїсти. Тільки уяви, як зраділи батьки дівчинки!

Ісус проповідує вже півтора року. Тепер йому треба зробити важливе рішення. Хто буде разом з ним служити? Кого він вибере? Кого він навчатиме брати провід у християнському зборі? Перед тим як прийняти рішення, Ісус хотів попросити допомоги Єгови. Тож він пішов на гору, де міг бути наодинці, і там усю ніч молився. А вранці Ісус зібрав деяких своїх учнів і вибрав з них 12 апостолів. Пам’ятаєш, як їх звати? Ось їхні імена: Петро, Андрій, Яків, Іван, Пилип, Варфоломій, Хома, Матвій, Яків (Алфеїв син), Тадей, Симон та Юда Іскаріот.

Ті дванадцять апостолів мали ходити разом з Ісусом. Навчивши їх, він послав їх проповідувати. Цього разу вони робили це самі. Єгова дав їм силу виганяти демонів та зціляти хворих.

Ісус назвав дванадцять апостолів своїми друзями, бо довіряв їм. Фарисеї вважали, що апостоли невчені і прості люди. Але Ісус навчив їх добре виконувати доручену працю. Вони були з Ісусом у найважливіші моменти його життя, приміром перед його смертю і після воскресіння. Подібно до Ісуса, більшість апостолів були з Галілеї. Крім того, дехто з них був одружений.

Апостоли були недосконалими і тому робили помилки. Іноді вони говорили щось не подумавши і приймали неправильні рішення. Часом вони були нетерплячими, а часом сперечалися про те, хто був найважливішим. Але вони були добрими людьми і любили Єгову. Апостоли мали стати основою християнського збору після того, як Ісус повернеться на небо.

Після того як Ісус вибрав 12 апостолів, він зійшов з гори. Там на нього вже чекало дуже багато людей. Вони поприходили з Галілеї, Юдеї, Тиру, Сидону, Сирії та з-за Йордану і привели з собою тих, хто страждав на різні хвороби, і тих, кого мучили демони. Ісус усіх їх зцілив. Потім він сів на схилі гори і почав навчати. Він пояснив, що́ нам треба робити, якщо хочемо бути друзями Бога. Ми повинні розуміти, що нам потрібен Єгова, а також ми маємо навчитися його любити. Але ми не зможемо любити Бога, якщо не любимо людей. Нам потрібно бути добрими та справедливими до всіх, навіть до наших ворогів.

Ісус сказав: «Недостатньо любити лише своїх друзів. Ви також маєте любити своїх ворогів і прощати іншим від усього серця. Якщо хтось гнівається на вас, одразу підіть до нього і попросіть пробачення. Поводьтесь з іншими так, як би ви хотіли, щоб вони поводились з вами».

Також Ісус сказав, як треба ставитись до грошей: «Бути другом Єгови набагато важливіше, ніж мати багато грошей. Їх може вкрасти у вас злодій, але вашу дружбу з Єговою не вкраде ніхто. Не переживайте про те, що будете їсти, пити або у що одягатись. Подивіться на птахів. Бог дбає про них, і вони завжди мають що їсти. Переживання не продовжать вашого життя навіть на один день. І пам’ятайте: Єгова знає, що вам потрібно».

Люди, які зібралися, ще ніколи не чули, щоб хтось говорив так, як Ісус. Релігійні провідники не вчили їх про це. Чому Ісус був таким добрим вчителем? Тому що все, чого він вчив, походило від Єгови.

Фарисеї все робили так, щоб справляти враження на інших. Якщо вони робили щось добре, то тільки щоб це помічали інші. Вони молилися в людних місцях, аби всі їх бачили. Фарисеї вчили напам’ять довгі молитви і повторювали їх у синагогах і на вулицях, де їх могли чути. Тож люди дуже здивувались, коли Ісус сказав: «Не моліться так, як фарисеї. Вони думають, що Богові подобається їхнє багатослів’я, але насправді це не так. Молитва — це спілкування між вами та Єговою. Не повторюйте весь час одне і те ж. Єгові подобається, коли ви говорите про свої справжні почуття.

А молитися потрібно так: “Батьку наш, що на небі, нехай освячується твоє ім’я. Нехай прийде твоє Царство. Нехай воля твоя виконується як на небі, так і на землі”». Також Ісус сказав учням, що вони мають молитися про їжу на кожен день, про прощення гріхів та інші особисті справи.

Ісус сказав: «Не припиняйте молитись. Постійно просіть вашого Батька, Єгову, про все добре. Кожен батько хоче дати своїй дитині щось добре. Якщо син просить у вас хліба, чи ви дасте йому камінь? А якщо просить риби, чи дасте йому змію?»

Тоді Ісус пояснив свої слова: «Якщо ви знаєте, як давати своїм дітям добрі дарунки, наскільки ж більше ваш Батько, Єгова, дасть вам святого духу! Треба тільки просити». Чи ти робиш так, як вчив Ісус? Про що ти молишся?

У 32 році нашої ери, якраз перед Пасхою, апостоли повернулися з проповідницької подорожі. Вони стомилися, тож Ісус разом з ними поплив човном до Віфсаїди, щоб там відпочити. Але коли човен наблизився до берега, Ісус побачив, що тисячі людей вже чекають на нього. Хоча Ісус хотів побути наодинці з апостолами, він охоче прийняв цих людей. Зціливши хворих, він почав усіх навчати. Цілий день він розповідав їм про Боже Царство. Коли ж настав вечір, апостоли підійшли до нього і сказали: «Люди зголодніли. Відпусти їх, щоб вони пішли і купили собі щось їсти».

Ісус відповів: «Їм не треба розходитись. Дайте їм щось тут поїсти». Апостоли запитали: «Хочеш, щоб ми пішли і купили для них хліба?» Пилип, один з апостолів, сказав: «Якби у нас було багато грошей, ми все одно не змогли б купити достатньо хліба для стількох людей».

Ісус запитав: «Скільки їжі в нас є?» Андрій відповів: «Ми маємо п’ять хлібин і дві маленькі рибини. Але цього дуже мало». На це Ісус сказав: «Принесіть мені той хліб і рибу». Він наказав людям посідати на траву по 50 і 100 осіб, а тоді взяв хліб і рибу, подивився на небо і помолився. Після того він дав їжу апостолам, і вони роздали її людям. Усі 5000 чоловіків, а також жінки і діти змогли добре поїсти. Потім апостоли позбирали все, що залишилось, аби нічого не пропало. Уяви собі: вони зібрали аж 12 повних кошиків! Яке ж велике чудо, правда?

Люди були настільки вражені, що захотіли зробити Ісуса своїм царем. Але Ісус знав, що Єгова має дати йому царську владу пізніше. Тож він відпустив людей і наказав апостолам перепливти на інший берег Галілейського моря. Вони сіли в човен, а Ісус пішов на гору, щоб побути там на самоті. Чому? Тому що він хотів помолитися до свого Батька. Хоч би як Ісус був зайнятий, він завжди знаходив час для молитви.

Ісус не тільки зціляв хворих і воскрешав мертвих, він ще й мав владу над дощем і вітром. Якось, помолившись на горі, Ісус побачив, що на Галілейському морі почалася буря. Його апостоли з усіх сил намагались гребти проти вітру. Ісус зійшов вниз і почав іти по воді до човна. Коли апостоли побачили, що хтось іде по воді, то дуже злякались. Але Ісус сказав їм: «Не бійтесь, це я».

Тоді Петро сказав: «Господи, якщо це ти, накажи мені піти до тебе». Ісус відповів: «Йди». Тож Петро посеред бурі вийшов з човна і пішов по воді до Ісуса. Але, підійшовши ближче, він глянув на розбурхане море і налякався. Петро почав тонути і закричав: «Господи, врятуй мене!». Ісус взяв його за руку і сказав: «Чому ти засумнівався? Де твоя віра?»

Тоді Ісус і Петро сіли в човен, і буря одразу втихла. Уявляєш, як почувалися тоді апостоли? Вони почали говорити: «Ти дійсно Божий Син».

Але Ісус втихомирював море не тільки того разу. Якось він з апостолами плив на інший берег моря і заснув на кормі човна. Коли він спав, на морі здійнялася сильна буря. Хвилі вдарялися об човен, тож він наповнився водою. Апостоли розбудили Ісуса. Вони кричали: «Учителю, ми тонемо! Допоможи!» Ісус встав і сказав морю: «Заспокойся!» І в ту ж мить вітер втих і море заспокоїлося. Ісус запитав апостолів: «Де ваша віра?» Вони почали говорити одне одному: «Навіть вітер і море слухаються його». Тож апостоли зрозуміли: якщо вони повністю довірятимуть Ісусові, то їм не треба буде нічого боятися.

Фарисеї ненавиділи Ісуса і шукали причину арештувати його. Вони говорили, що в суботу не можна зціляти. Якось у суботу Ісус підійшов до сліпого чоловіка, який просив милостиню. Ісус сказав своїм учням: «Подивіться, як завдяки Божій силі він зможе бачити». Тоді Ісус змішав свою слину з землею і приклав її до очей чоловіка, а тоді сказав: «Піди в купальню Сілоам і там помий собі очі». Чоловік так і зробив. Тепер він вперше в житті почав бачити!

Люди були дуже вражені. Вони говорили: «Хіба це не той жебрак, який тут сидів? А може, це хтось схожий на нього?» Той чоловік сказав: «Та ні, це я був сліпий від народження!» Люди стали питати його: «Чому ж ти більше не сліпий?» Коли він розповів, що сталося, вони повели його до фарисеїв.

Чоловік став розповідати фарисеям: «Ісус змішав землю зі слиною, приклав до моїх очей та сказав мені змити її. Я так і зробив, і тепер бачу». Почувши це, фарисеї сказали: «Якщо Ісус зціляє в суботу, то його сила не від Бога». Але інші говорили: «Якби його сила була не від Бога, то він не зміг би зціляти».

Тоді фарисеї покликали батьків того чоловіка і запитали їх: «Як це ваш син тепер може бачити?» Батьки боялися фарисеїв, бо ті казали, що виганятимуть з синагоги кожного, хто повірить в Ісуса. Тож батьки відповіли: «Ми не знаємо. Запитайте його самі». Фарисеї почали ще більше розпитувати того чоловіка, поки він їм не сказав: «Я розповів вам усе, що знаю. Чому ви й далі розпитуєте мене?» Фарисеї дуже розізлились і вигнали його.

Пізніше Ісус розшукав того чоловіка і запитав його: «Ти віриш у Месію?» Той відповів: «Я би повірив, якби знав, хто він». На це Ісус сказав: «Це я Месія». Як же добре зробив Ісус! Він не тільки зцілив того чоловіка, але й допоміг йому мати віру.

В Ісуса було троє близьких друзів: Лазар і його дві сестри, Марія і Марта. Вони жили у Віфанії. Якось, коли Ісус був на другому боці Йордану, Марія і Марта послали йому важливу звістку: «Лазар дуже хворий. Благаємо, прийди до нас. Поспішай!» Але Ісус одразу не пішов. Через два дні він сказав своїм учням: «Ходімо до Віфанії. Лазар заснув, і я збираюсь його розбудити». Почувши це, апостоли сказали: «Якщо він спить, це допоможе йому одужати». Тоді Ісус їм прямо сказав: «Лазар помер».

Коли Ісус прийшов до Віфанії, вже минуло чотири дні, як Лазар був похований. Багато людей зійшлися потішити Марію і Марту. Почувши, що прийшов Ісус, Марта одразу побігла йому назустріч і сказала: «Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би». На це Ісус відповів: «Твій брат знову житиме. Марто, віриш в це?» Вона сказала: «Я вірю, що він встане, коли буде воскресіння». Тоді Ісус сказав: «Я — воскресіння і життя».

Після того Марта пішла до Марії і сказала: «Ісус тут». Марія відразу побігла до Ісуса, а за нею всі люди. Розплакавшись, вона впала йому до ніг і сказала: «Господи, якби ти був тут, мій брат був би живий!» Ісус побачив, як їй важко, і теж почав плакати. Коли люди помітили в нього сльози, то почали говорити: «Дивіться, як він любив Лазаря». Але дехто заперечував: «Чому ж він не врятував свого друга?» Що тепер зробить Ісус?

Він пішов до гробниці, яку закривав великий камінь, і наказав: «Відкотіть камінь». На це Марта сказала: «Але пройшло вже чотири дні! Його тіло вже смердить». Все ж люди відкотили камінь, а Ісус почав молитись: «Батьку, дякую, що чуєш мене. Знаю, що ти завжди вислуховуєш мене, але я молюсь до тебе вголос, аби ці люди знали, що ти послав мене». Після того він вигукнув: «Лазарю, вийди!» І сталося щось дивовижне: обмотаний лляними пов’язками, Лазар вийшов з гробниці! Тоді Ісус сказав: «Звільніть його, нехай іде».

Багато людей бачили це і повірили в Ісуса. Але дехто пішов і розповів усе фарисеям. Відтоді фарисеї хотіли вбити не тільки Ісуса, але й Лазаря. Потім один з 12 апостолів, Юда Іскаріот, таємно пішов до фарисеїв і запитав: «Скільки ви мені заплатите, якщо я допоможу вам знайти Ісуса?» Вони погодились дати йому 30 срібняків. Після того Юда шукав нагоди видати Ісуса фарисеям.

Кожного року 14-го дня місяця нісана євреї святкували Пасху. Вона мала нагадувати їм, як Єгова визволив їх з єгипетського рабства і привів в Обіцяний край. Тож 33 року нашої ери Ісус та його апостоли відзначали Пасху в горішній кімнаті одного з будинків у Єрусалимі. Коли вони вже закінчували вечеряти, Ісус сказав: «Один з вас зрадить мене». Апостоли не могли повірити цьому, тому запитали Ісуса: «Хто це?» У відповідь Ісус сказав: «Це той, кому я даю цей хліб». Тоді він дав шматок хліба Юді Іскаріоту, і той відразу встав і вийшов з кімнати.

Після того Ісус помолився, поламав хліб на шматки і передав їх апостолам, які залишились. Він сказав: «Їжте цей хліб. Він означає моє тіло, яке я віддам за вас». Тоді він взяв вино, помолився, передав його апостолам і сказав: «Пийте це вино. Воно означає мою кров, яка проллється для того, щоб були прощені гріхи. Обіцяю, що ви будете царями зі мною в небі. Робіть усе це щороку на згадку про мене». Послідовники Ісуса дотепер щороку відзначають цю подію у той самий день. Вона називається Господня вечеря, або Спомин смерті Ісуса Христа.

Після вечері апостоли почали сперечатися про те, хто з них найважливіший. Але Ісус сказав їм: «Найбільший серед вас той, хто вважає себе наймолодшим і найнезначнішим.

Ви мої друзі. Усе, що Батько хоче, аби ви почули, я говорю вам. Невдовзі я піду до свого Батька на небо, а ви залишитеся. Люди бачитимуть, що ви мої учні, якщо будете любити одне одного. Ви повинні любити одні одних, як я полюбив вас».

Зрештою Ісус помолився, попросивши Єгову захищати його учнів. Також він попросив допомагати їм жити в мирі. Крім того, він помолився, щоб освячувалося ім’я Єгови. Після того Ісус разом з апостолами заспівали пісень на хвалу Єгови і вийшли з будинку. Незабаром Ісуса мали заарештувати.

Ісус разом з апостолами пішов через долину Кедрон до Оливкової гори. Було вже за північ, і світив повний місяць. Прийшовши в Гефсиманський сад, Ісус сказав їм: «Побудьте тут, але не спіть». Тоді Ісус пройшов трохи далі в сад і впав на коліна. Сильно переживаючи, він почав молитися до Єгови: «Батьку, нехай виконається твоя воля». Після того Єгова послав ангела, щоб підбадьорити Ісуса. Повернувшись до апостолів, він побачив, що усі троє сплять. Ісус сказав: «Прокидайтесь! Зараз не час спати. Ось-ось мене віддадуть у руки ворогів».

Невдовзі до них прийшов Юда, а з ним великий натовп чоловіків, озброєних мечами і палицями. Він знав, де шукати Ісуса, адже раніше часто приходив з ним у цей сад. Юда сказав воїнам, що покаже їм Ісуса. Підійшовши до Ісуса, він сказав: «Вітаю тебе, Вчителю», а тоді поцілував його. На це Ісус сказав: «Юдо, ти зраджуєш мене поцілунком?»

Ісус вийшов вперед і спитав натовп: «Кого ви шукаєте?» Люди відповіли: «Ісуса назарянина». У відповідь він сказав: «Це я». Почувши це, люди відійшли і попадали на землю. Ісус знову запитав: «Кого ж ви шукаєте?» Вони ще раз йому сказали: «Ісуса назарянина». Ісус знову відповів: «Я вже сказав, що це я. Відпустіть цих чоловіків».

Коли Петро зрозумів, що відбувається, то витягнув свого меча і відрубав вухо Малху, рабові первосвященика. Але Ісус доторкнувся до вуха раба і зцілив його. Після того він звернувся до Петра: «Забери свого меча. Хто воює мечем, той від меча загине». Тоді воїни схопили Ісуса і зв’язали йому руки, а апостоли повтікали. Потім натовп повів його до старшого священика Анни. Той допитав Ісуса, а потім відіслав до первосвященика Кайяфи. А що сталось з апостолами?

Коли Ісус був з апостолами у верхній кімнаті, то звернувся до них з такими словами: «Усі ви сьогодні покинете мене». На це Петро сказав: «Тільки не я! Навіть якщо всі інші покинуть тебе, я не покину». У відповідь Ісус промовив: «Ще не заспіває півень, як ти тричі скажеш, що не знаєш мене».

Коли воїни повели Ісуса в будинок Кайяфи, майже всі апостоли втекли. Але двоє пішли за натовпом. Одним з них був Петро. Він ввійшов у двір будинку Кайяфи і почав грітися коло вогнища. У світлі полум’я одна служниця подивилась на Петра і сказала: «Я знаю тебе! Ти був з Ісусом!»

Петро відповів: «Ні, не був! Як ти можеш таке говорити?» Тоді він пішов до брами. Але невдовзі інша служниця побачила його і сказала людям: «Цей чоловік був з Ісусом!» Петро відповів: «Я навіть не знаю Ісуса!» Та один чоловік сказав: «Ти один з них! По тому, як ти говориш, видно, що ти галілеянин, подібно до Ісуса». Але Петро почав повторювати: «Я не знаю його!»

У ту ж мить заспівав півень. Петро побачив, як Ісус повернувся і подивився на нього. Він згадав Ісусові слова, вийшов з подвір’я і гірко заплакав.

Тим часом, щоб допитати Ісуса, у будинку Кайяфи зібрався Синедріон. Вони ще раніше вирішили вбити Ісуса і тепер шукали причину для цього, але не могли знайти нічого проти нього. Зрештою Кайяфа прямо запитав Ісуса: «Ти Божий Син?» Ісус відповів: «Так». Почувши це, Кайяфа сказав: «Нам не потрібно більше доказів. Він зневажив Бога!» Члени Синедріону погодилися і сказали: «Цей чоловік має померти». Вони били Ісуса по обличчю, плювали на нього, закривали йому очі і, б’ючи, кричали: «Якщо ти пророк, скажи, хто тебе вдарив!»

Коли ж настав день, вони привели Ісуса в зал Синедріону і знову спитали: «Ти Божий Син?» Ісус відповів: «Ви кажете, що я». Тоді вони звинуватили його в тому, що він зневажає Бога, і повели в палац до Понтія Пилата, римського намісника. Що ж сталося далі? Подивімося.

Старші священики повели Ісуса в палац намісника Пилата. Він запитав їх: «У чому ви звинувачуєте цього чоловіка?» Вони відповіли: «Він каже, що є царем!» Почувши це, Пилат запитав Ісуса: «Ти дійсно цар євреїв?» Ісус відповів: «Моє Царство не належить цьому світу».

Тоді Пилат відправив Ісуса до Ірода, правителя Галілеї. Він хотів подивитись, чи той знайде якесь звинувачення проти Ісуса. Ірод не знайшов в Ісусі нічого поганого і відіслав його назад до Пилата. Після того Пилат звернувся до людей: «Ні я, ні Ірод не знайшли нічого поганого в цьому чоловікові. Тому я його звільняю». Але натовп закричав: «Вбий його! Вбий!» Тоді воїни висікли Ісуса бичем. Також вони плювали на нього і били, а потім поклали йому на голову терновий вінок і, глузуючи, казали: «Вітаємо тебе, Царю євреїв». Після того Пилат знову звернувся до натовпу: «Я не знайшов нічого поганого в цьому чоловікові». Але вони кричали: «На стовп його!» Зрештою Пилат наказав стратити Ісуса.

Воїни повели Ісуса на місце за назвою Голгофа, прибили його до стовпа і підняли. У той час Ісус молився: «Батьку, пробач їм, бо вони не знають, що роблять». Люди глузували з Ісуса: «Якщо ти Божий Син, то зійди зі стовпа і врятуй себе!»

Тоді один злочинець, який висів поряд з ним на стовпі, сказав: «Згадай про мене, коли ввійдеш до свого Царства». Ісус пообіцяв йому: «Ти будеш зі мною в Раю». А пополудні настала темрява, яка тривала три години. Деякі учні стояли біля стовпа, серед них була і Марія, мати Ісуса. Він попросив Івана дбати про неї як про свою рідну матір.

Зрештою Ісус сказав: «Здійснилось!» Він похилив голову і зробив останній подих. У ту ж мить стався сильний землетрус. А в храмі важка завіса, що розділяла Святе і Найсвятіше, роздерлася навпіл. Побачивши це, римський воєначальник сказав: «Цей чоловік справді був Божим Сином».

Коли Ісус помер, один багатий чоловік, на ім’я Йосип, попросив у Пилата дозволу забрати Ісусове тіло зі стовпа. Йосип огорнув тіло в тонке лляне полотно з прянощами і поклав його у нову гробницю, а до входу наказав прикотити важкий камінь. Тоді старші священики звернулись до Пилата: «Ми боїмося, що хтось з Ісусових учнів забере його тіло і скаже, що він знову живий». На це Пилат сказав: «Запечатайте гробницю і поставте біля неї охорону».

На третій день рано-вранці деякі жінки пішли до гробниці і побачили, що хтось відкотив від неї камінь. Всередині гробниці був ангел. Він сказав жінкам: «Не бійтеся. Ісус вже воскрес. Ідіть і перекажіть учням, що він зустріне їх у Галілеї».

Тоді Марія Магдалина побігла, щоб знайти Петра та Івана. Побачивши їх, вона сказала: «Хтось забрав Ісусове тіло!» Тож Петро з Іваном побігли до гробниці і коли побачили, що вона порожня, то розійшлись по своїх домах.

Тим часом до гробниці повернулась Марія. Вона побачила там двох ангелів і сказала їм: «Хтось забрав мого Господа». Після того вона побачила якогось чоловіка. Подумавши, що це садівник, вона звернулася до нього: «Пане, скажи, будь ласка, куди ти поклав його». Але коли чоловік сказав: «Маріє!», вона зрозуміла, що це Ісус. Марія вигукнула: «Вчителю!» — і вхопилася за Ісуса. Тоді він сказав їй: «Іди скажи моїм братам, що бачила мене». У ту ж мить Марія побігла до учнів і розповіла, що бачила Ісуса.

Пізніше того дня двоє учнів йшли з Єрусалима до Еммауса. В дорозі до них підійшов якийсь чоловік і запитав, про що вони розмовляють. Вони відповіли: «Хіба ти не чув? Три дні тому старші священики стратили Ісуса. Але тепер деякі жінки кажуть, що він живий!» Тоді чоловік спитав їх: «Хіба ви не вірите пророкам? Вони ж казали, що Христос має померти, але потім оживе». Тож він продовжував пояснювати їм Писання. Прийшовши до Еммауса, учні запросили чоловіка до себе. Коли під час вечері він помолився перед хлібом, вони зрозуміли, що це Ісус. Але після того він зник.

Тож ті двоє учнів відразу поспішили до Єрусалима в будинок, де зібрались апостоли, і розповіли їм усе, що сталось. Коли всі вони були в тому будинку, їм з’явився Ісус. Спочатку апостоли не могли повірити, що це він. Тоді він сказав: «Подивіться на мої руки, доторкніться до мене. Адже написано, що Христос має встати з мертвих».

Через якийсь час після того як Ісус з’явився апостолам, Петро вирішив порибалити на Галілейському морі. З ним пішли також Хома, Яків, Іван та деякі інші учні. Вони рибалили всю ніч, але нічого не зловили.

Рано-вранці наступного дня вони побачили на березі якогось чоловіка. Він гукнув до них здаля: «Ви зловили якусь рибу?» Учні відповіли: «Ні!» Тоді чоловік сказав: «Закиньте сіті з правого боку човна». Коли вони це зробили, то в сіті потрапило так багато риби, що вони не могли витягнути її у човен. Раптом Іван зрозумів, що це Ісус, і вигукнув: «Та ж це Господь!» Петро відразу скочив у воду і поплив до берега, а інші учні попливли за ним човном.

Коли вони вийшли на берег, то побачили вогнище, а на ньому хліб і рибу. Ісус попросив їх принести ще трохи риби, а тоді сказав: «Ідіть снідати».

Після сніданку Ісус запитав Петра: «Чи ти любиш мене більше, ніж рибальство?» Петро відповів: «Так, Господи, ти це знаєш». На це Ісус сказав: «Тоді годуй моїх ягнят». Ісус знову запитав: «Петре, чи ти любиш мене?» Той відповів: «Господи, ти знаєш, що люблю». Ісус сказав: «Паси моїх овечок». Тоді Ісус запитав втретє те саме. Почувши це, Петро дуже засмутився і сказав: «Господи, ти все знаєш. Ти знаєш, що я люблю тебе». Ісус на це сказав: «Годуй моїх овечок». Після того він промовив до Петра: «І далі будь моїм учнем».

У Галілеї Ісус зустрівся зі своїми учнями. Там він дав їм такий важливий наказ: «Ідіть і робіть учнями людей з усіх країв. Навчайте їх того, чого я вас навчив, і охрещуйте їх». Тоді він пообіцяв їм: «Пам’ятайте, я буду з вами завжди».

Після свого воскресіння Ісус ще протягом 40 днів з’являвся сотням своїх учнів у Галілеї та Єрусалимі. Він навчив їх багато чого важливого і виконав багато чудес. Потім Ісус востаннє зустрівся зі своїми апостолами на Оливковій горі. Він сказав їм: «Не покидайте Єрусалим. Чекайте на те, що пообіцяв дати вам Батько».

Апостоли не розуміли, про що він говорив, і запитали його: «Чи саме зараз ти станеш царем Ізраїля?» Ісус відповів: «Поки що не настав призначений Єговою час бути мені царем. Невдовзі ви отримаєте силу від святого духу і станете моїми свідками. Ідіть проповідувати в Єрусалимі, Юдеї, Самарії і найвіддаленіших краях землі».

Після того Ісус піднявся у небо і хмара закрила його. Апостоли весь той час дивилися угору, але його вже не було.

Потім вони зійшли з Оливкової гори і вирушили до Єрусалима. Учні постійно зустрічалися разом у верхній кімнаті одного з будинків і молилися. Вони чекали, поки Ісус дасть наступні вказівки.