Ювілей Єгови — час радіти

„І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його,— ювілей він буде для вас... Святощі будуть для вас... І безпечно сидітимете на землі”.— 3 МОЙСЕЄВА 25:10—12, 18.

1. Який напис знаходиться на Дзвоні Свободи, і звідкіля ті слова є вибрані?

ДЕ Б ви не жили, то вже мабуть чули про славний Дзвін Свободи в Філадельфії, Пенсільванії, США. Ворлд бук енциклопедія каже, що в цей дзвін „дзвонили 8 липня, 1776 р., а також у інші церковні дзвони, щоб оголосити прийняття Декларації незалежності. На ньому напис, вибраний з Біблії, (3 Мойсеєва 25:10) такий: ,Проголошуйте свободу по цілій країні всім її мешканцям’.

2. Що ви думаєте про можливість набути свободи, але які проблеми можуть виникати?

² Чи ж люди ще до цих пір не прагнуть свободи? Правдоподібно ви самі дуже раділи б, коли б могли набути справжньої свободи — від фальшивих понять, від політичного гніту, від ослаблення через старий вік і хворобу, які кінчаться смертю. Якщо так, то маєте добру причину радіти, і незабаром будемо мати ще більшу причину на радість. ,Як це може бути?’ ви мабуть питаєте, оскільки жоден уряд ще не дав своїм громадянам цілковитої свободи,— ні науковці, ні лікарі не можуть припинити старіння, хворобу, а зрештою смерть. Але, ми повторюємо, що дійсно є основа для вас радіти правдивою свободою. Щоб зрозуміти як, то розгляньте цю важливу інформацію з давнини, яка може вас включати — тепер і в майбутньому.

3. Що це був ювілей, і що сталось протягом того року?

³ У вищецитованому вірші знаходиться слово „ювілей”. В Ізраїлі ювілей була субота, яка тривала цілий рік. Ювілей припадав після сімох господарських субот-років — усього 49 років. П’ятдесятий рік, ювілей, завершував цю серію субот для землі, яку Єгова дав Своїм людям, сповняючи обіцянку зроблену їхньому предкові Авраамові, „другові Єгови”. (Якова 2:23; Ісаї 41:8) Коли настав ювілей, то по цілому краю оголошували свободу. Це була свобода для всіх ізраїльтян, які продали себе в рабство через заборгованість. Також у році-ювілею вся успадкована земля, яку були продали, (правдоподібно через фінансові невдачі) мала бути повернена оригінальним власникам.— 3 Мойсеєва 25:1—54.

4. Коли ювілей був оголошений, і як?

⁴ З цієї інформації, можна оцінювати чому ювілей був святковим роком свободи. Його оголошувалось сурмленням у сурми в дні Покути.a Так як Мойсей написав у 3 Мойсеєвій 25:9, 10: „І засурмите у сурми сьомого місяця, десятого дня місяця,— в день Очищення засурмите в сурми по цілому Краю. І освятите рік п’ятдесятріччя, і оголосите волю в Краю для всіх мешканців його,— ювілей він буде для вас: і вернеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї вернеться”. У 1473 р. до н.е., Ісус Навін провів ізраїльтян крізь Йорданську ріку в Обітований край, в якому вони мали обходити ювілей.

Оголошення первісної свободи

5. Які поняття про визволення й ювілей ми будемо розглядати?

⁵ Вищесказане може здаватись стародавньою історією, яка мало впливає на наше життя, зокрема якщо ми не є єврейського походження. Проте, Ісус Христос дав нам дійсну причину сподіватись більшого ювілею. Ця причина становить основу нашого радіння свободою. Для того щоб оцінювати чому, то перше мусимо розслідити як Ісус у два способи заклав основу на свободу в першому столітті. Тоді будемо обговорювати як те постачання відповідає двом свободам у наш час, свободам багато більшим даючі нам багато більшу причину радіти.

6, 7. (а) Які чудові розвитки є передречені в Ісаї 61:1—7? (б) Як Ісус показав, що пророцтво Ісаї вже сповнялось?

⁶ Хоч у Ісаї 61:1—7 не говорить прямо про стародавній ювілей, то таки натякає пророчо на прийдешнє визволення. Там каже так: „Дух Господа Бога [Єгови, НС] на мені, бо Господь [Єгова, НС] помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням — відчиняти в’язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу [Єгові, НС], та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі,.. Радість вічна їм буде”. Але як і коли сповниться те пророцтво?

⁷ Після закінчення Пасхи 30 р. н.е., Ісус прибув до синагоги дня суботнього. Там Він прочитав частину пророцтва Ісаї й застосував те пророцтво до Себе Самого. Частково Євангеліє Луки 4:16—21 каже так: „Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце де було так написано: ,На Мені дух Господній [Єгови, НС], бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього [Єгови, НС] змилування’... І почав Він до них говорити: ,Сьогодні збулося Писання, яке ви почули’”.

8. (а) На яке перше визволення Ісус постачив? (б) Як це є ілюстровано в Івана 9:1—34?

⁸ Добра новина, яку Ісус звіщав, духовно визволяла тих євреїв, які послухались її. Коли їм розкрились очі й вони зрозуміли що правдиве поклоніння дійсно значило й вимагало від них, то цим звільнились від багатьох помилкових понять. (Матвія 5:21—48) Ця свобода була ціннішою від фізичних зцілень, яких Ісус виконував. Отже, хоч Ісус розкрив очі чоловікові народженому сліпим, то той чоловік більше скористав, коли пізнав, що Ісус був пророком посланий Богом. Нова свобода того чоловіка була протилежною становищі релігійних провідників поневолених їхніми традиціями й помилковими переконаннями. (Івана 9:1—34; 5 Мойсеєва 18:18; Матвія 15:1—20) Однак, це була тільки початкова свобода. Ще в першому столітті, Ісус мав допомагати людям набувати іншого визволення, яке порівнювалось до ювілею в стародавньому Ізраїлі. Чому це розсудливо приходити до такого висновку?

9. В якому поневоленні знаходились духовновизволені особи?

⁹ Ісус сказав тому колишньому сліпому чоловікові: „На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі”. Тоді Він сказав фарисеям: „Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: ,Бачимо’,— то й ваш гріх зостається при вас”. (Івана 9:35—41) Так, гріх, який доводить до смерті, ще залишався головною проблемою, навіть так як тепер. (Римлян 5:12) Євреї, а навіть апостоли, які користали з того першого духовного визволення, якого Ісус постачав їм, залишались недосконалими. Вони зоставались поневолені гріхом і мусили вмирати. Чи Ісус міг змінити це становище? Чи Він змінить його? І якщо так, то коли?

10. Яку додаткову свободу Ісус обіцяв?

¹⁰ Раніше, Ісус був сказав: „Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!” Його єврейські слухачі відповіли: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: ,Ви станете вільні’?” Ісус відповів їм так: „Поправді, поправді, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік”. (Івана 8:31—36) Отже, тілесне походження від Авраама не звільняло тих євреїв від поневолення гріхом. Ісус проголосив цю свободу, щоб звернути їм увагу на щось прийдешнього, яке буде ціннішим від того, якого ізраїльтяни вже зазнали в якому-небудь ювілею.

Християнський ювілей починається

11. Чому наше зацікавлення християнським ювілеєм зосереджує увагу на 33 р. н.е.?

¹¹ Євреї не розуміли, що ювілей в Мойсеєвій Законі-угоді представляв більший ювілей. (Колосян 2:17; Ефесян 2:14, 15) Цей ювілей для християн поміщає „правду”, яка може визволяти людей — правду, яка зосереджується на Синові, Ісусі Христі. (Івана 1:17) Коли ж почалось святкувати цей ювілей, який визволяє від гріха й його наслідків? У день свята П’ятидесятниці весною 33 р. н.е. Це сталось десять днів після Ісусового вознесіння на небо, щоб представити перед Богом Єговою заслугу Своєї жертви.— Євреїв 9:24—28.

12, 13. Що сталось після Ісусової смерті з якого Його учні зазнали винятковий досвід?

¹² Перед Ісусом, жодне людське створіння ще не воскресло з мертвих до вічного життя. (Римлян 6:9—11) Усі знову помирали й будуть спати сном смерті аж поки не настане воскресіння людства. З допомогою цього воскресіння Божою силою, Ісус Христос став тим, чим натхненне Святе Письмо називає Його, „первоплід усіх тих, які заснули сном смерті”.— 1 Коринтян 15:20, НС.

¹³ П’ятдесят днів після Його воскресіння, був доказ, що воскреслий Ісус Христос вознісся на небо до присутності Бога Єгови з цінністю Його тілесної жертви, і що Він пристосував її на користь людства. Це сталось у день свята П’ятидесятниці 33 р. н.е. Послухавшись Ісусового наказу, близько 120 учнів зібрались у Єрусалимі. Тоді Христос вилив святого духа на тих учнів, на сповнення пророцтва Йоіла 2:28, 29. З’явились їм язики поділені, немов би огненні, які ширяли над їхніми головами, і учні почали говорити чужими їм мовами. (Дії 2:16—21, 33) Це був доказ, що воскреслий Ісус Христос уже вознісся на небо до присутності Бога з цінністю Своєї досконалої тілесної жертви заради людства.

14. (а) Яка була ситуація Христових учнів щодо угод? (б) Які видатні благословення поміщались у новій угоді?

¹⁴ Як же ті учні скористали з цього? По-перше, вони були звільнені від обов’язків під Мойсеєвою Закон-угодою, яку Бог зробив з ізраїльтянами, але яку тепер скасував, прибивши її до Ісусового дерева тортур. (Колосян 2:13, 14; Галатів 3:13) Ту угоду заступила нова зроблена, не з природним Ізраїлем, але з новим „народом” духовного Ізраїлю. (Євреїв 8:6—13; Галатів 6:16) Розпорядок на цю нову угоду, передречену в Єремії 31:31—34, був зроблений через посередника, більшого від стародавнього пророка Мойсея. Цікавлячись визволенням, ми зокрема зауважуємо одну рису тієї нової угоди. Апостол Павло звернув увагу на неї, пишучи: „,Оце заповіт, що його по цих днях установляю Я з ними... А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більше не згадаю’. А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи”.— Євреїв 10:16—18.

15. Чому ми можемо казати, що для помазаних ювілей почався в свято П’ятидесятниці 33 р. н.е.? (Римлян 6:6, 16—18)

¹⁵ Ісус звертав увагу на це визволення від гріха, коли сказав: „Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні”. (Івана 8:36) Уявіть собі — звільнення від гріха стає можливим через Христову жертву! Починаючись дня П’ятидесятниці, Бог визнав віруючих (учнів) праведними і тоді усиновив їх за Своїх духовних синів маючі надію царювати з Христом на небі. Павло пояснює це так: „Бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви духа синівства... А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові”. (Римлян 8:15—17) Немає сумніву, християнський ювілей вже почався для помазаних християн.

16. Якими додатковими благословеннями і надіями мали втішатись святкуючі християнського ювілею?

¹⁶ Отже, того дня П’ятидесятниці 33 р. н.е., почався народ духовного Ізраїлю. Цей народ складався з осіб, яким Бог простив гріхи їхні на основі Христової жертовної крові. (Римлян 5:1, 2; Ефесян 1:7) Хто з нас може заперечити, що ті перші члени духовного Ізраїлю, забрані під нову угоду, зазнали чудове звільнення прощенням їхніх гріхів? Бог зробив їх „,вибраним родом, священством царським, народом святим, людом власности Божої, щоб [вони] звіщали чесноти Того,’ Хто покликав [їх] із темряви до дивного світла Свого”. (1 Петра 2:9) Правда, тілесно вони ще були недосконалими й згодом мусили померти. Однак, тепер, коли Бог визнав їх праведними й усиновив їх, як духовних синів, то їхня тілесна смерть була тільки „визволенням” через яке вони воскреснуть до Христового „небесного Царства”.— 2 Тимофія 4:6, 18.

17, 18. Чому звільнення в християнському ювілею було цінніше від попередньої свободи, яку Ісус проголошував?

¹⁷ Початковий або перший крок звільнення тих віруючих євреїв від помилкових понять та практик був дуже цінний. Проте, ми вже бачили, що Ісус щось більшого уможливив ніж те духовне визволення. Від П’ятидесятниці 33 р. н.е., і далі, Він визволив віруючих людей від „закону гріха й смерти”. (Римлян 8:1, 2) Таким то чином почався християнський ювілей для помазаних християн. Справді, це було багато дорогоцінніше визволення, бо поміщало в собі надію на небесне життя як Христові співспадкоємці.

¹⁸ Досі ми обговорювали два боки християнської свободи в першому столітті, які безперечно були основою на радіння. І ті в першому столітті що повірили, дійсно раділи. (Дії 13:44—52; 16:34; 1 Коринтян 13:6; Филип’ян 4:4) Зокрема це було правда відносно їхньої участі в християнському ювілею, який дав їм нагоду одержати вічні благословення на небі.— 1 Петра 1:3—6; 4:13, 14.

19. Які питання залишаються для християн, які не є духом породжені, і що показує, що вони матимуть участь у Богом постаченому визволенні?

¹⁹ Але, яке ж є становище більшості правдивих християн сьогодні в цьому розпорядку, оскільки їх не визнано праведними на життя й не помазано святим духом? У Святому Письмі знаходиться причина дивитись за більшим визволенням правдивих християн, як частиною християнського ювілею. Пам’ятайте, в Діях Апостолів 3:20, 21 каже: „Ісус, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх”. (Порівняйте з Діями 17:31.) Подібно, Іван, помазаний апостол, який вже втішався християнським ювілеєм, писав про Ісуса Христа так: „Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але і за гріхи всього світу”. (1 Івана 2:2) Чи це значить, що багато вірних християн сьогодні, які не мають небесної надії, можуть радіти християнською свободою? Чи це тільки в майбутньому, або чи вже маємо причину радіти? На ці запитання одержимо відповідь з перегляду тих понять християнського визволення й ювілею, які мають спеціальне значення для правдивих поклонників сьогодні.

Християнський ювілей завершується протягом тисячоліття

1. Що євреї в Республіці Ізраїлю не старались знову відновити, і чому?

НАВІТЬ у Республіці Ізраїлю (заснована 1948 року), багато євреїв, які визнають себе бути під Мойсеєвим Законом, не святкують ювілейного року. І було б багато проблем, коли б вони відновили цей рік. Виникли б великі економічні проблеми, тому що в цьому є включене право до майна. У Республіці Ізраїлю тепер немає всієї землі, яку колись заселяли стародавніх 12 поколінь. Там також немає храму й первосвященика з Левієного покоління. Люди вже загубили свою племінну тотожність.

2. Як декотрі християни вже почали святкувати ювілей зображений ювілеєм у стародавньому Ізраїлі?

² Але, де це залишає нас щодо благословень ювілею? Ми пам’ятаємо, що ювілей в стародавньому Ізраїлі був святковим роком визволення — ізраїльтян проданих у рабство визволяли й повертали їм спадкову землю. (3 Мойсеєва 25:8—54) У попередній статті, ми дізнались, що цей розпорядок закінчився разом з Мойсеєвою Законом-угодою 33 р. н.е. (Римлян 7:4, 6; 10:4) Потім нова угода була проведена в силу, якою Бог міг прощати віруючим їхні гріхи, помазати їх святим духом, і усиновити їх до небесного життя. (Євреїв 10:15—18) Однак, користаючі з цієї нової угоди становлять „малу отару” з 144 000 „викуплених від землі”. Як же мільйонам іншим вірним християнам набути визволення символізоване ювілеєм? — Луки 12:32; Об’явлення 14:1—4.

Жертва для всіх людей!

3. Яка ефективна й тривала є Ісусова жертва?

³ У дохристиянські часи, користі річного дня Покути тривали тільки один рік. Але користі викупної жертви Ісуса Христа — тривалі, вічні. Тому то антитипічний первосвященик, Ісус, уже не мусить ставати людиною, пожертвовувати Себе, а тоді повертатись на небо, щоб рік за роком представляти в Святині Святих Бога Єгови цінність тієї жертви. Так як Святе Письмо каже: „Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає,— смерть над Ним не панує вже більше”.— Римлян 6:9; Євреїв 9:28.

4, 5. (а) Які були наслідки застосування Ісусової жертви після свята П’ятидесятниці 33 р. н.е.? (б) Що натякає на багато ширше застосування Його жертви?

⁴ Отже, протягом років після свята П’ятидесятниці 33 р., коли ті, які увірували ставали духом породженими учнями прославленого Господа Ісуса, то святкували християнський ювілей. Бувши ,визволені від закону гріха й смерті’, вони втішались відсвіжаючою свободою. (Римлян 8:1, 2) Вони проголошували християнську звістку, щоб Бог іншим людям теж простив їхні гріхи. Ці були помазані й ставали Божими духовними синами. Чи ж це значить, що коли християнин не належить до тієї обмеженої групи складаючись з 144 000, то він уже не може зазнати радісного визволення саме тепер?

⁵ Значними в цьому є слова апостола Павла записані до Римлян 8:19—21: „Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті [було грішним і не могло позбутись гріха]”. Павло тоді підкреслив „надію, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих”. Така свобода не обмежується тільки до тих, які стають „синами Божими” на небі. Загально відомі слова в Єв. Івана 3:16 підтверджують цю думку. І, так як уже було згадано, помазаний апостол Іван сказав, що Христос помер „за наші гріхи, і не тільки за наші, але і за гріхи всього світу”.— 1 Івана 2:2.

1919 р.— початкове визволення

6, 7. Після 1919 р., яке визволення було проголошене, і чому головно з того часу?

⁶ Сучасно помазані християни, які вже святкують християнський ювілей, проповідували визволяючу добру новину, зокрема після 1919 р. ,Чому ж з того року?’ ви можливо питаєте, якщо ви пізніше родились. Давайте побачимо, але пам’ятаймо що в цьому включається ваше власне визволення.

⁷ Протягом десяток років до того часу, християни помазані Єговою друкували біблійні правди, як-от славну серію Досліджень Святого Письма (1886—1917 рр.). Вони також розповсюдили багато інформаційних книжечок та брошур. Під час першої світової війни була велика опозиція, випробовування й пересіяння, а також послаблення їхніх діяльностей. Але в 1919 році останок помазаних християн виступив з відновленою запопадливістю, щоб проголошувати біблійні правди. Так як Ісус в 30 р. н.е. міг сказати, що Він був помазаний проповідувати „полоненим визволення, а незрячим прозріння”, то помазані християни могли те саме сказати в наш час. Після захоплюючої конвенції в вересні 1—7, 1919 р.,a вони запопадливо взялись проповідувати правди, які визволили незчисленну кількість людей.— Луки 4:18.

8, 9. В якому значенні багато людей були визволені, і які підручники вживались проголошувати таке визволення?

⁸ Наприклад, розгляньте підручник до студіювання Біблії, Арфа Божа (1921 р.), в якій було поміщено важливі правди неначе струни десятиструнної арфи. Книжка визнала те, що „багато людей було відстрашено від студіювання Біблії” доктриною, що „кара лукавих... є вічні муки або тортури в пеклі невгасимого вогню й сірки”. Читачі близько 6 мільйонів примірників цієї книжки навчились, що ця доктрина „не може бути правдивою з принаймні чотирьох відмінних причин: (1) тому що вона не є розсудливою; (2) тому що вона суперечить правосудді; (3) тому що вона суперечить принципові любові; і (4) тому що вона зовсім небіблійна”. Уявіть собі, як це визволяло людей, які виросли в страху вічних мук у пеклі або страждань у чистилищі!

⁹ Так, запопадливим проповідуванням біблійної правди помазані християни визволяли людей кругом світу поневолених фальшивим навчанням, забобоном, і небіблійними практиками (як-от поклоніння предкам, страх примар або лукавих духів, і фінансове експлуатування священиками). Самі назви декотрих підручників для студіювання Біблії відбивають у собі визволяючий вплив для мільйонів людей.b Таким то чином Ісусові слова доказались бути правдивими, коли Він сказав, що Його учні ,виконуватимуть більші діла’ від Нього. (Івана 14:12) У порівнянні з попередньою працею духовного визволення, яку Ісус виконував у проповідуванні „визволення поневоленим”, то Божі сучасні слуги вдіяли багато більше від цього — проповідуючи багато мільйонам людей кругом світу.

10. Чому ми можемо сподіватись додаткового й більшого визволення?

¹⁰ Не забувайте, що в першому столітті, під час свята П’ятидесятниці 33 р. н.е., почалось додаткове визволення. Там християнський ювілей почався для „малої отари”, якої гріхи будуть прощені, і вони стануть „синами Божими” на небі. Що ж сказати про наш час? Чи ж мільйони інших відданих християн можуть визволитись від поневолення гріхом і святкувати великий ювілей? Так, і апостол Петро натякнув на це, коли говорив про „час відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх”.— Дії 3:21.

Ювілей для мільйонів людей

11. Як 25 розділ 3 Мойсеєвої навіває думку, що ми можемо сподіватись більшого визволення крім тільки духовного Ізраїлю?

¹¹ Вартим нашої уваги є те, що двічі в 25 розділі 3 Мойсеєвої ізраїльтянам пригадувалось, що в очах Єгови вони були Його „рабами”, яких Він визволив з Єгипту. (Вірші 42 і 55) У цьому ювілейному розділі також згадуються „приходьки” і ,чужоземці серед них’. Такі сьогодні знаходять свою рівню в „великому натовпі”, які беруть участь з духовними ізраїльтянами проголошувати християнську добру новину.

12. Який щасливий розвиток відбувався після 1935 р.?

¹² Після 1935 року „Добрий Пастир” Ісус Христос приєднав до помазаного останка тих, до яких Він звернувся як „інші вівці”. Тих Він мусив „припровадити”, і вони мали становити „отару одну” під „одним Пастирем”. (Івана 10:16) Ті „інші вівці” тепер начисляються на мільйони осіб. Якщо ви є одним з того щасливого натовпу, то вас уже пораховано за праведного, як друг Божий, і бувши частиною людського створіння, ви чекаєте часу „визволення від неволі тління” протягом прийдешнього „часу відновлення всього” на землі. Це не є неправильно угрунтована надія.— Римлян 8:19—21; Дії 3:20, 21.

13. Яке благословення після „великого горя” ми особливо повинні зауважувати?

¹³ Після того як апостол Іван бачив 144 000, які втішаються християнським ювілеєм з небесною долею, то описав „великий натовп” кажучи: „Це ті, що прийшли від [пережили, НС] великого горя, й випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця. Тому вони стоять перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать”.— Об’явлення 7:14, 15.

14, 15. Чому „великий натовп” має спеціальну причину радіти саме тепер?

¹⁴ Навіть тепер, ще до приходу великого горя, вони вже практикують віру в Христову пролиту кров і таким чином користають з Його жертовної смерті. Вони теж радіють, тому що визволились від Вавілона великого, маючи добре сумління перед Богом Єговою, а також привілеєм брати участь у сповненні Матвія 24:14 проповідуванням доброї новини Царства, перш ніж прийде кінець.

¹⁵ Але що сказати про надію великого натовпу визволитись від природженого гріха й недосконалості? Чи той час уже близько? Маємо добру причину вірити, що між нами ще є люди того покоління людства, яке Ісус Христос казав не перейде аж поки все передречене сповниться. (Матвія 24:34) Отже, „закінчення системи” уже повинно бути дуже близько.— Матвія 24:3.

Найважливіші завершення християнського ювілею

16. Де ми стоїмо відносно сповнення Божого наміру, і що знаходиться в майбутності?

¹⁶ „Війна великого дня Вседержителя Бога” швидко наближується, і останок „малої отари”, як також „великий натовп” їхніх вірних друзів будуть вірними їхньому Богові Єгові маючи надію на Його божественну охорону. Вони прагнуть того часу, коли Єгова зовсім розгромить усіх Своїх ворогів, на оправдання Самого Себе як усесвітній Суверен. Яке ж важливе завершення це буде їхній християнській свободі! — Об’явлення 16:14; 19:19—21; Авакума 2:3.

17. Як мільйони людей ще визволяться в великому ювілеї?

¹⁷ Тоді переможний Цар Ісус Христос зацарює над чистою землею, і всесвітній суверенітет Єгови буде знову затверджений, а Ісус Христос, маючий повну владу над землею, стане Царем над царями й Господом над панами. Тоді Він буде прямо застосовувати заслугу Своєї жертви до мільйонів людей, а навіть воскреслим, які практикують віру й які охоче приймають прощення їхніх гріхів від Бога через Христа. Доказом цього буде те, що Бог витре „кожну сльозу з очей їхніх, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”. (Об’явлення 21:3, 4) Справді, це буде правдиве визволення.

18. У порівнянні з рисою стародавнього ювілею, то що станеться з землею під новою системою?

¹⁸ Крім того, пожадливі особи, корпорації, і людські уряди вже більше не будуть контролювати, забруднювати й руйнувати землю. (Об’явлення 11:18) Землю тоді повернеться правдивим поклонникам. Вони матимуть чудове завдання брати участь у дійсному сповненні пророцтва Ісаї: „І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив... Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом [Єговою, НС]”. (Ісаї 65:21—25) При закінченні тисячолітнього царювання, всі сліди успадкованого гріха й недосконалості вже будуть затерті й Божі вірні слуги на землі повністю святкуватимуть ювілей. Таким то чином завершиться визволення на якого ювілей був прообразом.— Ефесян 1:10.

Після тисячолітнього завершення ювілею

19, 20. Як Сатана з його демонами будуть старатись перешкоджати благословенням тисячолітнього ювілею, але з якими наслідками?

¹⁹ В Об’явленні 20:1—3 передрікає, що Сатана Диявол, правитель демонів, буде вкинутий в безодню недіяльності на тисячу років Христового царювання над людством. Коли, при кінці тисячоліття, Диявол з його демонами будуть випущені з безодні на короткий час, то ці лукаві духи побачать землю, не в такому становищі в якому вони залишили її, але як гарний, всесвітній рай, якого важко описати. На землі вони побачать вірний „великий натовп”, а також мільярди воскреслих мертвих за яких Ісус Христос помер як жертва. При кінці тисячоліття, християнський ювілей вже завершить свій намір і повністю звільнить людство від наслідків гріха. (Римлян 8:21) Яка ж диявольська безчесність руйнувати таке гарне становище! Але за дозволом Усемогутнього Бога, Диявол останній раз буде розпачливо старатись зруйнувати те становище. Маючи це на увазі, в Об’явленні 20:7—10, 14 написано так:

²⁰ „Коли ж скінчиться тисяча років, Сатана буде випущений із в’язниці своєї. І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Гога й Магога, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє — як морський пісок. І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба,— і пожер їх. А Диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане”.

21. Після закінчення християнського ювілею під Тисячоліттям, то як будуть вигукувати небесні сини Божі, що нагадує нам сказане в Йова 38:7?

²¹ Правдиве звільнення, здійснене розпорядком ювілею, буде всюди процвітати; всі створіння будуть вільні прославляти Того, Який тільки Він має Ім’я Єгова. (Псалом 83:19) І так то буде, коли Єгова виконуватиме Свої наміри по цілому всесвіті. Коли Він створив землю, перш ніж поставив людство на ній, то „разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини” через той чудовий вид. (Йова 38:7) Як же більше вони будуть радіти, коли побачать землю залюднену чоловіками й жінками, які вже повністю доказали своє присвячення й невинність Усемогутньому Богові.

22. Як ми повинні відноситись до цього згідно з напучуванням у Псалмі 150:1—6?

²² Беручи все це до уваги в світлі зрозумілого Святого Письма, ми не можемо не радіти добровільно разом з небесними ангелами й вигукувати Алілуя! Таким то напучуванням кінчається книга Псалмів: „Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліть Його на могутнім Його небозводі! Хваліть Його за чини могутні Його, хваліть Його за могутню величність Його! Хваліть Його звуком трубним, хваліть Його на арфі та гуслах! Хваліть Його на бубні та танцем, хваліть Його на струнах та флейті! Хваліть Його на цимбалах дзвінких, хваліть Його на цимбалах гучних! Все що дихає,— хай ГОСПОДА хвалить! Алілуя!” — Псалом 150:1—6.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Від чого Ісусових учнів було звільнено в свято П’ятидесятниці 33 р. н.е., і що тоді почалось для них?

◻ Чому ми маємо причину сподіватись більшого визволення ніж того, яке відбулось у першому столітті?

◻ Яке визволення відбувалось після 1919 р.?

◻ Як, і коли „інші вівці” будуть користати з великого ювілею?

◻ Після того як ювілей завершиться, то які будуть обставини на землі?

[Ілюстрація на сторінці 22]

„Інші вівці” мають участь у тисячолітньому ювілеї.

Щоденні тексти на липень 1987 р.

1 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.— Приповістей 4:23.

2 Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, що ним вирости вам на спасіння.— 1 Петра 2:2.

3 Бо корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.— 1 Тимофія 6:10.

4 Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу.— Матвія 24:20.

5 Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою.— Колосян 2:18.

6 І зодягнутися в нову особистість, створену . . . у справедливості а святості правди.— Ефесян 4:24, НС.

7 Господь [Єгова, НС] — мій Пастир, . . Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені.— Псалом 22(23):1, 4.

8 Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!— Луки 9:62.

9 Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами.— 1 Тимофія 3:12.

10 Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи.— 2 Тимофія 3:1.

11 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: „Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!”— Матвія 4:17.

12 А до цього кажу: Хто скупо сіє.— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме!— 2 Коринтян 9:6.

13 А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію.— Римлян 15:4.

14 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!— Луки 21:31.

15 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.— Колосян 4:5.

16 Шеол й Аваддон не наситяться,— не наситяться й очі людини.— Приповістей 27:20.

17 Але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.— 1 Коринтян 10:13.

18 І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. 1 тоді прийде кінець.— Матвія 24:14.

19 Я радів, як казали мені: „Ходімо до дому Господнього [Єгови, НС]!”— Псалом 121(122):1.

20 Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна!— Ісаї 35:3.

21 І станеться,— кожен, хто кликати буде Господнє [Єгови, НС] Ім’я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь [Єгова, НС] говорив, то для тих позосталих.— Йоіла 3:5 (2:32, НС).

22 Випробуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самах себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас?— 2 Коринтян 13:5.

23 Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вови бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу.— Євреїв 13:17.

24 Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки?— Йова 35:7.

25 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.— Псалом 118 (119):15.

26 А до цього кажу: Хто скупо сіє,— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме!— 2 Коринтян 9:6.

27 Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: „Перейди звідси туди”, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!— Матвія 17:20.

28 До кого ми підемо. Господи? Ти маєш слова життя вічного.— Івана 6:68.

29 А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви.— 2 Петра 3:11.

30 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.— Филип’ян 4:6, 7.

31 Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні.— 1 Тимофія 3:10.