Наскільки точний єврейський календар?

ЗА ЄВРЕЙСЬКИМ календарем, у четвер 16 вересня 1993 року відзначалось свято Рош-гашана. Згідно з традицією, звуки шофара, або баранячого рога, проголосили новий рік. Той рік є 5754 роком (за єврейським календарем), і він триває од 16 вересня 1993 року до 5 вересня 1994 року.

Нам відразу впадає у вічі різниця у 3760 років між єврейським літочисленням і західним, або григоріанським — загальноприйнятим сьогодні календарем. Чому така різниця? І наскільки точний єврейський календар?

Початок відліку

Будь-яка система відліку часу мусить мати якийсь відправний або початковий момент. Приміром, загальновизнане християнство лічить час від року, в котрому мав би народитися Ісус Христос. З того моменту почався відлік, як кажуть, християнської ери. Вона часто позначається скороченням Р. Х., що означає «Різдво Христове». Роки до цього періоду позначають скороченням «до Р. Х.», або «до Різдва Христового»a. Подібно китайці, за традицією, ведуть відлік часу від 2698 року до н. е., од початку правління легендарного Хуан-ді, тобто Жовтого імператора. Отже, день 10 лютого 1994 року зазначив початок китайського місячного 4692 року. А що сказати про єврейський календар?

В «Єврейській енциклопедії» (англ.) говориться: «Він побудований на звичайному методі євреїв записувати дати подій у плині років, що минали від створення світу». Ця система, відома серед євреїв як «Ера створення світу», почала широко вживатися десь у дев’ятому сторіччі н. е. Отже, дати в єврейському календарі переважно позначаються скороченням A.M. Це перші літери абревіатури anno mundi від латинського ab creatione mundi, що означає «від створення світу». Через те що, за цією системою, теперішній рік є 5754 роком від створення світу, то вважається, що світ був створений 5753 роки тому. Проте розгляньмо, як було вираховано цю дату.

«Ера створення світу»

В «Іудейській енциклопедії» (видання 1971 року, англ.) подається пояснення: «У різних рабинських підрахунках «ера створення світу» почалася восени, в періоді між 3762 і 3758 роками до. н. е. А втім, від XII сторіччя н. е. було прийнято вважати, що «ера створення світу» почалася від 3761 року до. н. е. (якщо бути точним — 7 жовтня того року). Такі підрахунки базуються на збігу хронологічних подій, описаних у Біблії, і підрахунках, знайдених у ранній післябіблійній єврейській літературі».

Система датування від «створення світу» базується виключно на рабинських тлумаченнях Біблії. Оскільки вчені-рабини, подібно як і вчені загальновизнаного християнства, вважають, що світ і все, що в ньому, було створено за шість буквальних діб, то вони дійшли висновку, що створення першої людини, Адама, відбулось того самого року, що і створення світу. Але це далеко не точне припущення.

Перший розділ Буття починається такими словами: «Напочатку Бог створив Небо та землю». Далі в тому розділі описується, що Бог робив протягом наступних шести «днів», аби перетворити ‘пусту та порожню’ Землю на місце, де могла б жити людина (Буття 1:1, 2). Цих два етапи могли відділяти мільйони років. Більш того, творчі дні не тривали по 24 години кожен, начебто діяльність Творця була обмежена часом. Те, що «день» у цьому описі тривав довше ніж 24 години, випливає з Буття 2:4, де говориться про весь творчий період як один «день». Перший творчий день і шостий, у котрий був створений Адам, відокремлювало багато тисяч років. Пов’язувати дату створення Адама із створенням фізичних небес і Землі не по-біблійному і не по-науковому. І все ж таки, як було визначено, що «ера створення світу» почалася 3761 року до н. е.?

Базис для хронології

На жаль, більшість єврейської літератури, на котрій ґрунтувалися ці підрахунки, вже не існує. Від усього цього залишилась лише праця з хронології, що спочатку називалась «Сейдер ʽОлам» («Послідовність світу»). Вважається, що вона була написана у другому сторіччі н. е. мудрецем Талмуду Йосе бен Галафтою. Ця праця (пізніше її стали називати «Сейдер ʽОлам Рабба», щоб відрізняти від середньовічної праці з хронології за назвою «Сейдер ʽОлам Зута») подає хронологію від Адама до другого сторіччя н. е., коли євреї збунтувалися проти Риму під керівництвом фальшивого месії Бар-Кохби. Звідки письменник здобув цю інформацію?

Тоді як Йосе бен Галафта докладав зусиль, щоб дотримуватися біблійного літочислення, він таки додав свого власного тлумачення у ті місця тексту, де не було ясно, коли відбувалась певна подія. «У багатьох випадках... він подавав дату згідно з традицією й, опріч того, вставляв передання і галакот [традиції] попередніх рабинів та їхніх сучасників»,— говориться в «Єврейській енциклопедії». Інші більш критичні у своїх оцінках. «Книжка єврейського знання» (англ.) заявляє: «Він лічив час від ери створення і відповідно приписував вигадані дати різним єврейським подіям, що, на загальну думку, відбувалися у період від Адама, першої людини, до Александра Македонського». Але яким чином ці тлумачення і вставки вплинули на точність і автентичність єврейської хронології? Тож подивімося.

Традиції і тлумачення

За рабинською традицією, Йосе бен Галафта підрахував, що другий храм в Єрусалимі існував 420 років. Ці підрахунки ґрунтувалися на рабинському тлумаченні Даниїлового пророцтва про «сімдесят років-тижнів», або 490 років (Даниїла 9:24). Цей відтинок часу було розглянуто як інтервал між зруйнуванням першого храму і знищенням другого. Віднявши 70 років вавилонської неволі, Йосе бен Галафта дійшов висновку, що другий храм існував 420 літ.

А втім, таке тлумачення має серйозні недоліки. Як рік падіння Вавилона (539 рік до н. е.), так і час знищення другого храму (70 рік н. е.) є відомими історичними датами. Отже другий храм мав би існувати 605 років, а не 420. Якщо довіряти останньому, то в єврейській хронології губиться 185 років.

Даниїлове пророцтво не вказувало на те, скільки часу мав існувати храм в Єрусалимі. Радше воно стосувалося часу, коли мав прийти Месія. У цьому пророцтві чітко говориться, що «від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії [мало минути] сім тижнів та шістдесят і два тижні» (Даниїла 9:25, 26). Тоді як підвалини храму були закладені другого року повернення євреїв з неволі (536 року до н. е.), «наказу» про відбудову Єрусалима не було, аж поки не настав ‘двадцятий рік царя Артаксеркса’ (Неемії 2:1—8). Точна світська історія встановила, що ця подія мала місце 455 року до н. е. Відраховуючи вперед 69 «років-тижнів», або 483 роки, ми отримуємо дату — 29 рік н. е. Саме тоді з’явився Месія, тобто тоді відбулося Ісусове хрещенняb.

Інший момент рабинського тлумачення, який призвів до великої неузгодженості в єврейській хронології, стосується часу народження Авраама. Рабини додали роки наступних поколінь, про які описано у Буття 11:10—26, і відвели 292 роки для періоду від потопу до народження Авраама (Аврама). Однак проблема полягає у рабинському тлумаченні 26-го вірша, де сказано: «Терах же жив сімдесят літ, та й породив Авраама, і Нахора, і Гарана». З цього вірша євреї, згідно з традицією, доходять висновку, що Тераху було 70 років, коли йому народився Аврам. Проте тут не говориться, що Терах став батьком Авраама у 70-річному віці. Радше тут просто говориться, що він став батьком трьох синів після 70 років свого життя.

Щоб встановити дійсний вік Тераха, коли у нього народився Авраам, нам потрібно лише читати далі. З Буття 11:32—12:4 ми довідуємося, що після того, як Терах у 205-річному віці помер, Авраам зі своєю ріднею залишив Харан, як наказав йому Єгова. На той час Авраамові було 75 років. Звідси випливає, що Авраам мусив народитись Терахові на 130-му році життя, а не на 70-му. Отже, період від потопу до народження Авраама тривав 352 роки, а не 292. У цьому місці єврейська хронологія схибила на 60 літ.

Релігійний релікт

Такі помилки і неузгодженості у «Сейдер ʽОлам Рабба» та інших талмудичних працях з хронології стали причиною багатьох труднощів та значних дискусій серед єврейських учених. Також неодноразово робилися спроби узгодити цю хронологію з відомими історичними фактами, але особливих успіхів досягнуто не було. Чому ні? «Їхня зацікавленість полягала здебільшого не в академічних дослідженнях, а релігійних»,— зазначається в «Іудейській енциклопедії». «Традицію треба підтримати будь-якою ціною, особливо щоб не допустити виникнення відступницьких конфесій». Замість того щоб усунути плутанину, спричинену їхніми традиціями, деякі єврейські вчені намагаються дискредитувати певні біблійні вірші. Інші докладають зусиль, щоб знайти підтримку у вавилонських, єгипетських та індуських легендах і традиціях.

Унаслідок цього історики вже більше не вважають «Еру створення світу» результатом серйозної хронологічної праці. Мало хто з єврейських вчених намагатиметься захищати її, і навіть такі авторитетні довідники, як «Єврейська енциклопедія» та «Іудейська енциклопедія», у загальному негативно ставляться до цієї хронології. Отже, традиційний єврейський метод відліку часу від створення світу не можна вважати точним з огляду на біблійну хронологію — пророчий розклад послідовності подій, передбачений Богом Єговою.

[Примітки]