Чи ви можете покладатися на своє сумління?

У ЗВИЧАЙНИХ умовах компас є надійним інструментом. Стрілка, якою керує магнітне поле Землі, завжди показує на північ. Мандрівники можуть покладатися на компас щодо напрямку, коли немає інших наземних орієнтирів. Але що станеться, коли біля компаса покласти магніт? Стрілка відхилиться в бік магніту, замість півночі. Тепер він вже не буде надійним дороговказом.

Щось подібне стається з людським сумлінням. Творець дав людині сумління як надійний дороговказ. Оскільки ми створені на Божий образ, сумління має постійно вказувати нам правильний напрямок, коли ми приймаємо рішення. Воно повинне спонукувати нас віддзеркалювати Божі моральні норми (Буття 1:27). Часто воно так і робить. Наприклад, християнський апостол Павло писав, що навіть люди, які не знають Божого закону, «з природи чинять законне». Чому? Тому що «свідчить їм сумління» (Римлян 2:14, 15).

Проте сумління не завжди говорить, коли повинне. Через людську недосконалість ми схильні робити те, що знаємо, є неправильним. «Маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:22, 23). Якщо ми піддаємося неправильним схильностям досить часто, сумління може поступово притупитися і зрештою перестати говорити нам, що така поведінка неправильна.

Але, незважаючи на недосконалість, ми можемо привести своє сумління у відповідність з Божими нормами. І це необхідно зробити. Чисте, належно навчене сумління веде не лише до сердечних особистих взаємин з Богом, але є необхідним для нашого спасіння (Євреїв 10:22; 1 Петра 1:15, 16). До того ж чисте сумління допоможе нам приймати мудрі рішення у житті, які сприятимуть миру й щастю. Псалмоспівець сказав про людину з таким сумлінням: «Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткнуться» (Псалом 37:31).

Навчання сумління

Навчати сумління — це не лише запам’ятати список законів і тоді суворо дотримуватися їх. Саме це робили фарисеї Ісусових днів. Ці релігійні провідники знали Закон і розвинули детальну традицію, яка, як гадали, повинна була допомагати людям не порушувати Закону. Тому вони відразу ж запротестували, коли Ісусові учні в суботу зривали колоски і їли зернята. Також вони звинувачували Ісуса, коли він зцілив сухорукого чоловіка в суботу (Матвія 12:1, 2, 9, 10). Обидві ці дії згідно з фарисейською традицією були порушенням четвертої заповіді (Вихід 20:8—11).

Зрозуміло, що фарисеї вивчали Закон. Але чи їхнє сумління було в згоді з Божими нормами? Аж ніяк! Адже після причіпок до того, що вони вважали обурливим порушенням суботнього правила, фарисеї зібрали нараду, «як би Його [Ісуса] погубити» (Матвія 12:14). Уявіть собі, ці лицемірно праведні релігійні провідники розлютилися через те, що хтось їв свіжозібране зерно і зціляв у суботу, але вони не почували докорів сумління, змовляючись убити Ісуса!

Первосвященики виявили подібне зіпсуте мислення. Ці лукаві чоловіки не мали найменшого почуття вини, коли запропонували Юді 30 срібняків із храмової скарбниці, щоб він зрадив Ісуса. Але коли Юда несподівано повернув гроші, кинувши їх назад у храм, сумління первосвящеників стояло перед правовою дилемою. «Цього [монет] не годиться покласти до сховку церковного,— це ж бо заплата за кров»,— сказали вони (Матвія 27:3—6). Очевидно первосвященики турбувалися, що Юдині гроші тепер стали нечисті. (Порівняйте Повторення Закону 23:19). Однак ті самі чоловіки не бачили нічого поганого в тому, щоб заплатити гроші за зраду Божого Сина!

Настроєність на Боже мислення

Вищенаведені приклади показують, що навчання сумління вимагає чогось більшого, ніж лише наповнити розум правилами, що можна, а чого ні. Зрозуміло, знання Божих законів необхідне і слухатись їх важливо для спасіння (Псалом 19:8—12). Однак на додаток до вивчення Божих законів, ми мусимо розвивати серце, настроєне на Боже мислення. Тоді ми можемо зазнати сповнення пророцтва, яке Єгова дав через Ісаю: «Очі твої Вчителя побачать. І вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» — коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч» (Ісаї 30:20, 21, Хом.; 48:17).

Звичайно, це не значить, що, коли ми будемо приймати важливе рішення, буквальний голос говоритиме нам, що робити. Але коли наше мислення настроєне на Боже мислення, наше сумління буде ліпше підготовлене, щоб допомагати нам приймати рішення, які будуть подобатися йому (Приповістей 27:11).

Розгляньмо приклад Йосипа, який жив у XVIII столітті до н. е. Коли Потіфарова дружина вмовляла його вчинити з нею перелюб, Йосип відмовився, кажучи: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9). У часи Йосипа не було жодного написаного закону від Бога, в якому засуджувався б перелюб. До того ж Йосип тепер жив у Єгипті, далеко від сімейних порядків чи патріархальних правил. Що ж спонукувало Йосипа противитися спокусі? Просто кажучи, його навчене сумління. Йосип прийняв Божий погляд, що чоловік і дружина повинні бути «одним тілом» (Буття 2:24). Він розумів, що неправильно посягати на дружину іншого чоловіка. Йосипове мислення було настроєне на Божий погляд щодо справи. Перелюб порушував його моральне почуття.

Сьогодні мало таких людей, як Йосип. Статева неморальність поширена, і багато людей не відчувають жодної відповідальності перед Творцем, перед самими собою чи навіть перед своїми подружніми партнерами залишатися морально чистими. Ситуація дуже подібна до тої, яку описав Єремія: «Немає нікого, хто б каявсь у своєму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертається до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій» (Єремії 8:6). Отже, сьогодні нам, як ніколи, потрібно бути настроєними на Боже мислення. У нас є чудова допомога у цьому.

Допомога для навчання сумління

Натхнене Писання «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17). Вивчення Біблії допоможе нам тренувати своє вміння «розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Воно дасть нам змогу полюбити те, що любить Бог і зненавидіти те, що він ненавидить (Псалом 97:10; 139:21).

Отже, мета біблійного вивчення — це зрозуміти дух і суть істини, а не лише технічну сторону. У «Вартовій башті» за 1 вересня 1976 року (англ.) говорилось: «Вивчаючи Святе Письмо, ми повинні намагатися усвідомити суть Божої справедливості, любові і праведності, а також вкоренити їх глибоко у своєму серці, так щоб вони стали для нас такими ж необхідними, як харчування і дихання. Ми повинні старатися повніше відчувати моральну відповідальність, розвиваючи розуміння, що добре, а що погане. Крім того, нам слід спонукувати своє сумління гостро відчувати відповідальність перед досконалим Законодавцем і Суддею (Ісаї 33:22). Отже, навчаючись про Бога, ми повинні намагатися наслідувати його у кожному аспекті свого життя».

Набування «розуму Христового»

Біблійне вивчення також допоможе нам набути «розум Христів», умонастрій слухняності й смиренності, який виявляв Ісус (1 Коринтян 2:16). Виконання волі Отця було для нього радістю, а не рутиною, якої він дотримувався автоматично, не задумуючись. Його склад розуму був пророчо описаний псалмоспівцем Давидом: «Чинити твою волю, Боже мій, я радий, і твій закон у мене в серці»a (Псалом 40:9, Хом.).

Набувати «розуму Христового» необхідно, щоб навчати сумління. Коли Ісус був на землі досконалою людиною, він відображав риси й особистість свого Отця настільки, наскільки це можливо робити з людськими обмеженнями. Тому він міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9). У кожній ситуації на землі Ісус робив саме те, чого хотів його Отець. Тому, вивчаючи життя Ісуса, ми отримуємо яснішу картину того, яким є Бог Єгова.

Ми читаємо, що Єгова «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий» (Вихід 34:6). Ісус постійно виявляв ці риси у стосунках зі своїми апостолами. Коли вони неодноразово сперечалися про те, хто з них найбільший, Ісус терпеливо вчив їх словом і прикладом, що, «хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:26, 27). Це лише один приклад, який показує, що ми можемо настроїтися на Боже мислення, розглядаючи Ісусове життя.

Чим більше ми вчимося про Ісуса, тим більше стаємо готові наслідувати свого небесного Отця Єгову (Ефесян 5:1, 2). Сумління, настроєне на Боже мислення, скеровуватиме нас у правильному напрямку. Єгова обіцяє тим, хто довіряє йому: «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!» (Псалом 32:8).

Користь від навченого сумління

Знаючи мінливість недосконалих людей, Мойсей застерігав ізраїльтян: «Прикладіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону» (Повторення Закону 32:46). Ми також повинні написати Божий закон на своїх серцях. Якщо ми зробимо це, наше сумління буде здатним ліпше керувати нашими кроками і допомагати нам приймати правильні рішення.

Звичайно, нам слід бути обережними. Біблійна приповість каже: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерти» (Приповістей 14:12). Чому часто стається саме так? Тому що, як каже Біблія: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Тому всім нам потрібно дотримуватися напоумлення з Приповістей 3:5, 6 (Хом): «Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Навчене Біблією сумління буде, як компас, вказувати правильний напрямок.

[Відомості про джерело]

Компас: Courtesy, Peabody Essex Museum, Salem, Mass.