«Не можемо ми не казати»
1 Ісус Христос пильно наглядає за ходом праці проповідування (Матв. 28:20; Марка 13:10). Хоча вже є біля шести мільйонів активних вісників у 234 країнах, ми не повинні вважати, що наше свідчення закінчилось. «Не можемо ми не казати» про те, чого навчилися, аж поки сам Бог не сповістить, що праця закінчилась (Дії 4:20).
2 Покладайся на Божий дух. Сатана сильно тисне на нас, щоб знеохотити (Об’яв. 12:17). Наше недосконале тіло з його прагненнями також завдає нам багато клопотів. Усе це може відвернути нашу увагу від надзвичайно важливої проповідницької праці. Але якщо ми довіряємо Єгові, його дух допоможе перебороти будь-яку перешкоду.
3 Коли християнський збір першого сторіччя зазнавав сильного переслідування, брати молились до Бога, щоб він допоміг їм і далі відважно розповідати його слово іншим. Єгова відповів на їхню молитву: наділив їх своїм духом і додав їм ревності та рішучості, яких вони потребували, щоб продовжувати проповідування. Це помогло їм безупинно і сміливо звіщати добру новину (Дії 4:29, 31; 5:42).
4 Не бійся негативних висловлювань. Думка загалу або наклепницькі випади можуть нас лякати. Але пам’ятай, як сміливо промовляли Петро та інші апостоли перед синедріоном (Дії 5:29—32). Навіть учитель Закону Гамаліїл підтвердив, що Божу справу неможливо зруйнувати. Її ми виконуємо не своєю силою. Цю велику роботу підтримує Бог, і лише він може її завершити! (Зах. 4:6).
5 Щоденно благаймо Єгову, аби його дух допоміг нам запопадливо проголошувати добру новину. Нехай же кожен з нас, подібно до Єремії, скаже, що звістка про Царство — це ніби вогонь палючий у наших кістках (Єрем. 20:9). Ми не можемо мовчати!