Його серце зворушилось

«Усіх нас було 13 дітей,— пише Ґлорія Адам,— 4 хлопчики і 9 дівчаток. Йшов 1984 рік. Саме тоді повернувся додому у Мексику тато і дізнався, що, поки він був на роботі у Сполучених Штатах Америки, наша сім’я почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Йому це страшенно не сподобалося, тому він став противитися. Здавалося, що з кожним днем його серце все більш затвердівало.

Ми дуже любили нашого тата і хотіли, щоб він, як і ми, втішався життєдайним знанням. День у день ми палко благали Єгову у своїх молитвах, щоб він вказав, як нам говорити з татом про Його наміри. Єгова почув наші благання, бо дав нам мужності, і ми стали збиратися кожного вечора у вітальні, де тато завжди дивився телевізор. Тут мама й ми, сестри, сходилися, щоб читати щоденний біблійний вірш.

Мама брала провід в обговоренні, і після того як зачитувався коментар, ми по черзі молилися. Коли молилася наша наймолодша сестричка Марі, якій було тільки п’ять років, вона палко благала: «Єгово, пом’якши, будь ласка, татусеве серце, щоб і він став твоїм Свідком». Здавалось, що тато не слухав, бо він робив голоснішим звук телевізора. Проте з часом він став зменшувати звук, аж поки одного вечора зовсім вимкнув телевізор.

Того вечора, як і завжди, мама запитала, чия черга читати вірш. На наше превелике здивування, озвався тато: «Моя». Ми були приголомшені, але не сказали нічого. Мама не заперечувала і нічого не запитувала, а просто дала йому брошурку «Щоденне досліджування Святого Письма». Після того як він провів обговорення біблійного вірша, мама запитала, чия черга молитися. «Моя»,— сказав тато.

Ми не знали, що й думати. На середині молитви ми не змогли стримати сліз. Тато теж розплакався і став просити, щоб Єгова простив йому за те, що він зневажав Його. Також він просив маму простити йому за те, що він чинив нам опір.

Так у 1986 році тато перестав противитися. А 1990 року наша сім’я переїхала до США і поселилася у штаті Техас. З часом тато присвятив своє життя Єгові й символізував своє присвячення водним хрещенням. Те ж саме зробили й ми, семеро сестер. У квітні 1997 року тата призначили християнським старійшиною. І до сьогодні щоденне обговорення біблійного вірша всією сім’єю є для нас життєво необхідною справою, а молитва до Єгови стала єднальною ниткою для нашої сім’ї».

[Ілюстрація на сторінці 31]

1. Чотири дочки, які піонерують у Мексиці. Марі спереду.

2. Хуаніта й Ісаак Адам зі своїми декількома дітьми. Ґлорія остання справа.