Один правдивий храм для поклоніння
І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град.— Об. 11:19.
1. Скільки освідомлюється про світські справи сьогодні?
ЗІ ВСІХ частин світу приходить так багато новин, що звичайним людям трудно прочитати їх всіх. Вони приходять такою різноманітністю, що ми є збентежені. Всі передачі новин — журнали, газети, телеграфи, телефони, радіо і телевізія — дуже докладно передають світові справи.
2. На яку новину сучасна комунікація ніколи не звертала уваги?
2 Одначе, є найважніша новина на яку всі ці передачі не звертають уваги. І нам годиться дуже серйозно застановитися над цією новиною. Ця новина взяла своє місце в ряді подій, що переходили перед людством цієї доби міжнародних війн і змін політичних урядів після 1914 р. нашої Загальної Доби. Ця чудова новина була передсказана для нашого двадцятого століття людської історії. У надхненій історії записана наперед, себто сказати, в божественному пророцтві, ця новина була передсказана ще дев’ятнадцять століть тому. Тепер коли ми читаємо те пророцтво, то нам легко бачити, яке зв’язання ті новини мають із тим, що тепер відбувається в світових справах.
3. Звідки ми дістаємо цю новину, і що вона каже?
3 Ми беремо цю новину з останньої книги Святої Біблії, називаючись Об’явлення або Апокаліпс, з одинадцятого розділу, від п’ятнадцятого вірша. Там ми читаємо: “І засурмив сьомий ангел, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: ‘Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки’. І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, кажучи: ‘Дяку складаємо Тобі Господи [Єгово], Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював! А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю.’ І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, великий град”.
4. (а) Говорячи про ту новину, то що треба сказати про володіння світу Царством? (б) Що присутність “ковчега заповіту” у храмі представляє?
4 Що ж нам сказати про цю пророчу новину сьогодні? Оце: Незважаючи на боротьбу між демократичним блоком народів, а диктаторським над володінням світу людства, то Вічний Всемогутній Бог Єгова вже прийняв Свою велику силу і почав царювати від 1914 р. У тому році перейшло “панування над світом Господа нашого [Бога] та Христа Його”, себто сказати, Ісуса Христа, Сина Божого. Бог Єгова, Всемогутній, теперішній Власник ‘царств світу’, вже прийшов до Свого храму. Його присутність у тому святому місці символізувала свята посудина, називаючись “ковчег заповіту”. Про величину і форму того “ковчега” християнський апостол Іван нічого не каже; але цей ковчег представляє присутність Господа Бога, Якого неможливо бачити або оповісти людською мовою. Цей символічний “ковчег” є ковчег “нового заповіту” Бога з людьми, який є у силі ще від 33 р. З.Д.
5. Історично, що це є храм, і в якому храмі всі народи мусять поклонятися, щоб заслужити вічне життя?
5 Історичні записи показують, що храм є будинок, або місце посвячене для служби і поклоніння божества. У справі символічного “ковчега заповіту”, то храм є Всемогутнього Бога Єгови. Це до цього божественного храму, що всі народи ще мусять приступити з’єднано поклонятися, навіть коли буде потрібно воскресити людей з мертвих обіцяним воскресенням праведних і неправедних. (Об. 11:18; Дії 24:15) Це є один і єдиний спосіб, яким люди всіх народів можуть дістати вічне життя на землі, яка буде перемінена в всесвітній рай. Вони всі будуть мусіли признати і поклонитися та служити божественному Власникові “царства світу”, Який буде царювати в Свойому храмі навіки вічні.— Об. 11:15.
6, 7. Яке питання виринає чи мешканці Раю будуть поклонятися в цьому храмі, і що Соломон сказав чи Бог домує в храмовому будинку?
6 Чи це поклоніння, в райській землі, значить, що люди всіх народів не підуть до неба? Якщо ні, то як вони можуть піти до Божого храму, який Об’явлення 11:19 каже є “храм Божий на небі”? Це є придатне питання, але чи це тому, що наше поняття Божого храму є будинок у невидимих небесах маючи стіни і двері? Коли так, то пригадаймо, що будівник храму в одинадцятому столітті перед нашою Загальною Добою сказав коли посвячував храм. Це був мудрий цар Соломон, який збудував перший храм на горі Морії в Єрусалимі. Говорячи до Бога, Соломон сказав:
7 “Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?”— 1 Цар. 8:27.
8. Де “ковчег заповіту” був поміщений, що він представляв, і що Святеє Святих у храмі представляє?
8 У храмі царя Соломона внутрішня кімната називалася Святеє Святих, і вона була досконалим кубом — двадцять ліктів (близько 45 см.) довжини, широчини і височини. Вона була досить велика помістити земний, матеріальний “ковчег заповіту Єгови”, в якому було дві кам’яні таблиці з Десятьма Заповідями написані Божим пальцем. (1 Цар. 6:19, 20; 8:6—9; 2 Мойс. 34:1, 27, 28; 40:20) Але та внутрішня кімната або Святеє Святих була замала, щоб помістити особисту присутність Бога Єгови, Творця неба і землі. Ковчег заповіту був свята річ, яку Божий первосвященик кропив кров’ю щорічного дня Покути. У цей спосіб ковчег представляв престол Бога Єгови на небесах. Годячись із цим, Святеє Святих у храмі, де був ковчег, представляло ту частину безмежних небес де Бог живе. Те місце є досить велике помістити Його.
“НАМЕТ” АБО “СКИНІЯ”
9. За яким взірцем Соломон будував свій храм, і хто входив у той будинок?
9 Храм царя Соломона був взірцем святого намету, що пророк Мойсей побудував у пустині біля гори Сінай в Арабії. Той намет мав дві кімнати, яких розділювала внутрішня завіса. Перша кімната, в яку священики входили проходячи зовнішню завісу, яка виходила на подвір’я, називалася Святиня. Внутрішня кімната, в яку первосвященик входив через завісу, називалася Святеє Святих. Коли первосвященик входив у Святую Святих він брав із собою кадило, щоб наповнити її димом. Це робилося у приготовленні для первосвященика кропити золотий ковчег заповіту кров’ю на День Покути. Християнський апостол Павло говорить про це до Євреїв 9:2—10, кажучи:
10. Так як показує Євреїв 9:2—10, що ті кімнати поміщали, і хто входив у них, і коли?
10 “Була бо уряджена перша скинія, яка зветься ‘святиня’, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби. А за другою заслоною скинія, що зветься ‘Святеє Святих’. Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту. А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, виконувати служби Богові, а до другої, раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини. Святий дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. Вона образ для часу теперішнього, . . . установлено їх аж до часу направи”.
11. Чи той “намет” представляв щось минуле чи майбутнє?
11 Треба зауважити, що писатель каже, що святий намет пророка Мойсея був ‘образом для часу теперішнього’, і для писателя, ‘ті теперішні часи’ були коло 61 р. З.Д., або дев’ять років перед знищенням Єрусалиму римським військом у 70 р. З.Д. Це також було двадцять вісім років по смерті і воскресенню Ісуса Христа та його повороту на небо. Отже намет, який Мойсей збудував був ‘образом’ чогось майбутнього, а не чогось перед його часом. За днів первосвященика Елії, той зображальний “намет” називався “храм”. (1 Сам. 1:9; 3:3; зауважте також 2 Самуїла 22:7; Псалму 18:7; 27:4.) Отже намет або храм Мойсея не був образом храма, що існував перед його часом.
12. Чи вірні свідки Єгови перед Мойсейом будували храми на землі, і чи Єгова мав храм на небі в той час?
12 Вертаючись назад до часу перед Мойсейом, нема ніякого запису, щоб якийсь вірний поклонник Бога Єгови, навіть сам Мелхиседек, “цар Салиму, священик Бога Всевишнього”, будував храм на землі. (Євр. 7:1; 1 Мойс. 14:18—20) Хоч такі вірні свідки Єгови, як Авель, Ной, Авраам, Ісак, Яків та Йов жертвували Богові, то вони таки не будували Йому храмів. Ну то, чи Бог Єгова мав храм на небі, хоч на землі не було матеріяльного храму? Ні! Себто сказати, не такий храм, якого зображав намет Мойсея, або храм царя Соломона.
13. Чому не треба було храму при кінці Божого шостого творчого дня, і як треба розуміти відношення до храму Єгови в пророчому писанні?
13 Справді, коли Бог Єгова створив Адама й Єву в людській досконалості в Еденському саду, то їм не треба було такого небесного храму. А чому ні? Тому що в часі створення досконалого чоловіка і жінки при кінці шостого творчого дня, коли Бог побачив, що все Його діло було “дуже добре”, там не було гріха, ні на небі, ні на землі. Богові не треба було первосвященика жертвувати, і Йому не треба було вівтаря на подвір’ю храму для жертв. (1 Мойс. 1:26—31; 2:7—24) Такі відношення до храму, як-от, наприклад, у Псалмі 11:4, Михея 1:2 і Авакума 2:20, були пророчі і записані після того як Мойсей збудував намет, або Соломон храм в Єрусалимі. Ці представляли або зображали майбутній духовний храм.
14. Чому ми питаємо чи дійсний храм Єгови почав існувати в день свята П’ятдесятниці у 33 р. З.Д.
14 Отже, тепер, коли той дійсний храм, якого представляв намет Мойсея і храм Соломонів почав існувати? Чи це на свято П’ятдесятниці 33 р. З.Д., коли християнський збір або церква була заснована? Ми ставимо це питання тому, що апостол Павло пишучи християнському зборові за його дня сказав: “Чи не знаєте, що ви Божий храм, і дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви”. (1 Кор. 3:16, 17) З цих слів можна заключати, що намет Мойсея і храм царя Соломона, губернатора Зорововеля та царя Ірода Великого представляли або зображали християнський збір, як символічний храм. Але чи це правда? Яку відповідь сам Павло дає нам на це питання?
15. Що Євреїв 9:11, 12 каже про Ісуса Христа, як первосвященика?
15 Отже ми вертаємося назад до Євреїв, до дев’ятого розділу, і прочитаймо ці пояснюючі Павлові слова: “Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, не рукотвореною, цебто не цього втворення, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення”.— Євр. 9:11, 12.
16. На єврейський день Покути, чи Ісус входив у Святеє Святих Єрусалимського храму з Його власною кров’ю, або чи Він увійшов у християнський збір, як храм?
16 Ісус Христос не вмер жертвою жидівського дня Покути (10-го тішрі) і не ввійшов із своєю власною кров’ю у Святую Святих Іродового храму в Єрусалимі. Він ніколи не міг зробити цього. Він не був первосвященик з Левитського покоління. Тоді служив жидівський первосвященик Кайяфа, і він уходив із кров’ю молодого бика та козла в Святую Святих храма в Єрусалимі у день Покути. Але не Ісус Христос. Тож, в яке “святе місце” він увійшов з своєю власною кров’ю? Не в християнський збір на землі, бо в часі Ісусового воскресення і вознесення на небо десять днів перед святом П’ятдесятниці 33 р. З.Д. той збір ще не був заснований. Отже, що було те “святе місце” в яке Ісус Христос ввійшов перед тим святом П’ятдесятниці? Знов ми вертаємося до Євреїв, дев’ятого розділу, щоб Павло відповів!
17. Де первосвященик Ісус Христос увійшов так як показує до Євреїв 9:23, 24?
17 Він каже: “Отож, треба було, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих жертвами. Бо Христос увійшов, не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас”.— Євр. 9:23, 24.
ДІЙСНИЙ ХРАМ ПОЧИНАЄ ІСНУВАТИ
18, 19. (а) Як Бог домує в тій дійсній Святая Святих в яку Ісус Христос увійшов? (б) Через яку перепону Ісус Христос мусів перейти, щоб увійти, і як це є показано до Євреїв 6:18—20?
18 Дякуємо тобі, Павло, бо ми є раді довідатися, що святе місце в яке воскреслий Ісус Христос увійшов із своєю жертовною кров’ю не було якесь святе місце на землі, де його кількох учнів тоді були, але “саме небо”, де “Бог” є, де Бог домує особисто, а не духом. Але, те дійсне “святе місце” цебто, “саме небо”, не довершало той храм. А чому ні? Бо в цих земних будівлях — земного намету і храмів побудовані руками в яких Бог перебував духом було більше від самої Святої Святих. Святеє Святих була лише внутрішня кімната тих земних будинків, і відлучена від першої кімнати завісою. (Мат. 27:50, 51) Ця внутрішня завіса зображала тілесну перепону, яку Ісус мусів перейти, щоб зайти в небесне Святеє Святих, а саме, його тіло, його людяність. Говорячи про свою надію, Павло каже:
19 “Ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до серидини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим”.— Євр. 6:18—20.
20. Як Святая Святих в храмі була відділена від подвір’я, і яка мідяна річ стояла на тому подвір’і?
20 Ми пам’ятаємо, що перша кімната в наметі або скинії називалася Святиня з завісою відділяючи її від подвір’я. На тому подвір’і і на переді (на схід) храму був великий мідяний вівтар.
21. З якого вівтаря єврейські священики мали право їсти, і до чиєї жертви цей вівтар відноситься?
21 Так як святиня самого храму, цей вівтар був зображальний. Апостол Павло показав це, говорячи про різницю між жидівськими священиками, а хрещеними учнями Христа, коли він каже: “Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м’ясо палиться поза табором, тому то Ісус, щоб кров’ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою [цебто поза брамою Єрусалиму]”. (Євр. 13:10—12) Той християнський вівтар має до діла з Ісусовою тілесною жертвою. Але, що є той типічний вівтар? Також, що представляла перша кімната або Святиня земного намету або храму? Ану знайдімо відповідь при помочі Біблії.
22. (а) Що внутрішня заслона в храмі представляла, і як Ісус перейшов через неї? (б) Отже, все на дворі, або на схід від тієї завіси відносилося до яких речей?
22 Та внутрішня завіса між Святою Святих, а Святинею храма представляє розділюючу лінію. Вона зображає тілесну перепону, якої Ісус Христос мусів позбутися коли навіки віддав своє досконале людське тіло в жертву. Тепер, тому що Святеє Святих представляє “саме небо”, де Бог домує, не духом, але особисто, то все поза тією заслоною (або на схід від неї) буде представляти щось тут на землі, а не в невидимих небесах. Воно буде відноситися до тіл тих, що поклоняються і служать Богові Єгові тут на землі. Це правило пристосовується до мідяного вівтаря. У Соломоновому і Іродовому храмі, вівтар знаходився на внутрішньому подвір’і або подвір’і священиків, де первосвященик і його підсвященики виконували свої жертовні обов’язки. А що цей вівтар представляв?
ЗОБРАЖЕНИЙ ВІВТАР
23, 24. (а) Коли Ісус увійшов “у світ”, то що він сказав про Божий погляд відносно жертов, і чому? (б) Отже, що було відібране, і чим християни є посвячені через жертву Христа?
23 Апостол Павло пояснює це у книзі до Євреїв у десятому розділі. Розказавши як Ісус Христос, Божий Первосвященик, уходить у саме небо появитися з цінністю своєї власної крови перед Богом за нас, Павло продовжає:
24 “Бо закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає... бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! Тому то, входячи в світ, Він говорить: ‘Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: ‘Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже’. Він вище сказав, що ‘жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав’. Потому сказав: ‘Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже’. Відміняє Він перше, щоб друге поставити: У цій ‘волі’ ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз”.— Євр. 10:1—10.
25. Отже, що був той вівтар на якому Ісус прийшов і представив себе в жертву?
25 З цього є ясно, що мідяний вівтар на подвір’і храму представляє Божу “волю”, Його охочість прийняти досконалу людську жертву, яку Він приготовив. Ця “воля” Божа була передсказана в звойові книги. (Пс. 40:7—9) Бог не хотів прийняти недосконалої тілесної жертви Авраамового сина Ісака, але прийняв досконалу жертву Свого однородженого Сина, Ісуса Христа. Він не хотів, щоб вічно приносити тваринної жертви в день Покути, але згідно з Його волею і наміром, Він вимагав досконалої тілесної жертви, щоб відібрати людські гріхи. Ісус Христос прийшов чинити Божу волю і то на цій підставі Божої волі, немов на вівтарі, Він прийняв досконалого Ісуса в жертву на якому то вівтарі його приготовлене досконале тіло було пожертвоване. Ця досконала людська жертва на вівтарі Божої “волі” дійсно освятила Христових учнів. Тому то Павло додав: “У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз”.— Євр. 10:10.
26. Чому єврейські священики не мали влади їсти з “вітаря” з якого їли християнські підсвященики?
26 Тому то Павло пізніше додав: “Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить . . . тому то Ісус, щоб кров’ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою”. (Євр. 13:10—12) Отже, ми християни, які є духовні підсвященики маємо гріх-покриваючу жертву на вівтарі Божої “волі”, яку священики, що служили в Іродовому храмі в Єрусалимі не мали права їсти, тому що вони не вірили в Єговового правдивого первосвященика, Ісуса Христа, Посередника Єговової нової угоди.
27. Коли Ісус представив себе на жертву, яка основа на жертвування тоді почала існувати, і який зображений “день” тоді почався?
27 А коли Ісус, як досконала людська жертва, представив себе на жертву на вівтарі Божої “волі” так, як було приписано в звої книги? Це сталося тоді, коли Він представив себе перед Іваном Хрестителем у 29 р. З.Д., щоб він занурив Його в Йордан річці. Тоді Бог Єгова прийняв Ісусову жертву, бо по Ісусовому хрещенні у воді Єгова вилив на Нього Свого святого духа і зробив Його Христом, або помазаним, сказавши з неба: “Це Син Мій улюблений, що його Я вподобав”. (Мат. 3:13—17; Ів. 1:29—34) Отже, то в цей час, що Божий зображений “вівтар” почав існувати і на ньому була прийнята жертва. Відтоді Ісус Христос ходив по зображеному священицькому подвір’і наглядаючи над своєю людською жертвою до самої смерти. Великий зображений День Покути почався, і Ісус Христос, як Божий Первосвященик служив при Божому правдивому духовному “вівтарі” так, як Ааронський первосвященик в Єрусалимському храмі у річному дні Покути, 10-го тішрі.— Євр. 8:1—6.
[Схема на сторінці 36]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
ПЛАН СКИНІЇ
ПІВНІЧ
ЗАХІД
ПІВДЕНЬ
СХІД
СВЯТЕЄ СВЯТИХ
Ковчег
завіса
СВЯТИНЯ
стіл
вівтар тиміяму
світильник
ширма
подвір’я
посудина
вівтар спаленої жертви
брама
[Ілюстрація на сторінці 38]
Соломонів храм і скинія представляли Божий духовний храм — розпорядок під яким можна поклонятися Єгові на підставі Ісусової жертви