Біблійна книга 40. Матвія

Письменник: Матвій

Місце написання: Палестина

Написання закінчено: бл. 41 року н. е.

Описаний період: 2 рік до н. е. — 33 рік н. е.

З ЧАСУ бунту в Едемі Єгова постійно нагадував людям чудову обітницю, що за допомогою Насіння своєї «жінки» він визволить усіх тих, хто любить праведність. Згідно з його наміром, це Насіння, або Месія, мало походити з ізраїльського народу. Протягом століть Бог надихав єврейських письменників записувати десятки пророцтв, які показували, що Насіння стане Правителем Божого Царства і сприятиме освяченню імені Єгови. Завдяки цьому з Божого ймення назавжди буде усунено всякий докір. Пророки описали багато подробиць стосовно цього майбутнього Оборонця Єгови, який також визволить людей від страху, утисків, гріха та смерті. Коли Єврейські Писання було завершено, серед юдеїв утвердилась надія на прихід Месії.

² Тим часом на світовій арені відбувалися зміни. Підготовляючи прихід Месії, Бог так покерував народами, що склались ідеальні умови, аби звістка про цю подію рознеслася всюди. П’ята світова держава, Греція, ввела спільну мову, а це посприяло вільному спілкуванню між народами. Рим, шоста світова держава, об’єднав підкорені ним народи в одну світову імперію і побудував дороги, завдяки чому можна було дістатися до всіх її частин. На території Римської імперії проживало багато євреїв, і власне від них інші люди могли довідатися про прихід Месії. І ось більше ніж через 4000 років після того, як в Едемі була дана обітниця, з’явився Месія! Довгоочікуване обіцяне Насіння прийшло! У міру того як Месія вірно виконував тут на землі волю свого Батька, розгорталися найважливіші з усіх подій в історії людства.

³ Оскільки було необхідно записати ці значні події, то знову настав час для написання натхнених книг. Єгова своїм духом натхнув чотирьох вірних чоловіків написати окремі розповіді, котрі становлять чотирикратне свідчення того, що Ісус був Месією — обіцяним Насінням і Царем. У них подаються подробиці його життя, служіння, смерті та воскресіння. Ці оповіді названі Євангеліями, а слово «євангеліє» означає «добра новина». Хоча чотири Євангелія подібні між собою і часто описують одні й ті ж події, але жодне з них не є просто копією іншого. Перші три Євангелія часто називають синоптичними, що означає «подібний погляд», оскільки в них простежується подібний підхід до опису життя Ісуса на землі. Але кожен із чотирьох письменників — Матвій, Марко, Лука та Іван — по-своєму розповідає про Христа. Кожен з них має свою визначену тему та мету і пише з думкою про певних читачів; крім того, спосіб написання кожного Євангелія відображає особистість його письменника. Чим глибше ми досліджуємо ці писання, тим більше помічаємо їхні характерні риси і тим краще усвідомлюємо, що ці чотири натхнені біблійні книги є незалежними та гармонійно поєднаними розповідями про життя Ісуса Христа, які доповнюють одна одну.

⁴ Матвій був першим, хто взявся за написання доброї новини про Христа. Ймовірно, його ім’я є скороченою формою єврейського «Маттітіаг», що означає «Дар від Єгови». Матвій був одним із 12 апостолів, вибраних Ісусом. Він мав з Господом близькі, теплі стосунки, у той час як Господь ходив по Палестині, проповідуючи і навчаючи про Боже Царство. Перед тим як стати Ісусовим учнем, Матвій був збирачем податків. Євреї дуже не любили цю професію, оскільки вона постійно нагадувала їм, що вони не вільні, а перебувають під владою імперського Риму. Матвій, якого також називали Левієм, був сином Алфея. Він охоче відгукнувся на запрошення Ісуса піти за ним (Матв. 9:9; Марка 2:14; Луки 5:27—32).

⁵ Хоча в Євангелії, яке приписують Матвію, не вказано, що написав його саме він, існує безліч свідчень ранніх церковних істориків, які підтверджують цей факт. Мабуть, у випадку жодної стародавньої книги не було так чітко й одноголосно підтверджено, хто її написав, як у випадку книги Матвія. Ще з часів Папія з Гієраполя (початок другого століття н. е.) ряд ранніх свідків підтверджує, що це Євангеліє написав Матвій і що воно є достовірною частиною Божого Слова. В «Енциклопедії» Мак-Клінтока і Стронґа говориться: «Уривки з Матвія цитують Юстин Мученик, автор листа до Діогнета (дивіться: Отто, «Юстин Мученик», т. ii), Гегесип, Іриней, Татіан, Атенагор, Теофіл, Климент, Тертулліан та Оріген. І не лише зміст цих уривків, але й спосіб їх цитування, впевнене посилання на цей текст як на авторитетне джерело і відсутність будь-яких сумнівів щодо його достовірності дають нам підставу вважати, що ця книга дійшла до нас без жодних радикальних змін»a. Той факт, що Матвій був апостолом і, отже, на ньому був Божий дух, теж є гарантом достовірності його записів.

⁶ Матвій написав свою розповідь у Палестині. Рік її написання точно не відомий, але в кінці деяких манускриптів (усі датуються періодом після десятого століття н. е.) міститься інформація, що це був 41 рік н. е. Існують докази, що Матвій спершу написав своє Євангеліє поширеною тоді єврейською мовою, а пізніше переклав його на грецьку. Ієронім у третьому розділі свого твору «Про славних мужів» («De viris inlustribus») зазначає: «Матвій, також званий Левієм, який з митника став апостолом, насамперед склав Євангеліє Христа в Юдеї єврейською мовою і літерами для тих з-поміж обрізаних, які повірили»b. Ієронім додає, що єврейський текст цього Євангелія зберігся до його часів (четверте і п’яте століття н. е.) у бібліотеці, яку зібрав Памфіл в Кесарії.

⁷ Євсевій цитує Орігена, який, за свідченням Євсевія, на початку третього століття в коментарях до Євангелій зазначив, що «перше [з них] було написане... Матвієм... для юдеїв, які увірували, і написане воно єврейською мовою»c. Про те, що це Євангеліє писалося головно для євреїв, свідчить родовід, котрий, починаючи від Авраама, показує законне походження Ісуса. Про це також свідчить багато посилань на Єврейські Писання, де передрікався прихід Месії. Існують вагомі підстави вірити в те, що Матвій вживав Боже ім’я Єгова у формі тетраграми, коли цитував ті частини Єврейських Писань, в яких містилося це ім’я. Ось чому в книзі Матвія у «Перекладі нового світу» — так само як в єврейському перекладі Матвія, зробленому у ХІХ столітті Ф. Делічем,— ім’я Єгови міститься 18 разів. У Матвія було таке ж ставлення до Божого імені, як і в Ісуса. Отож на нього не вплинув поширений тоді серед євреїв забобон, який забороняв вживати це ім’я (Матв. 6:9; Ів. 17:6, 26).

⁸ Оскільки Матвій був збирачем податків, то природно, що він з точністю говорив про гроші, цифри і коштовні речі (Матв. 17:27; 26:15; 27:3). Матвій глибоко цінував милосердя Бога, який дозволив йому — збирачеві податків, до якого ставилися з презирством,— бути служителем доброї новини та близьким приятелем Ісуса. Тому з усіх письменників Євангелій лише Матвій повідомляє, що Ісус неодноразово наголошував на тому, що крім жертв необхідне також милосердя (9:9—13; 12:7; 18:21—35). Незаслужена доброта Єгови стала великою потіхою для Матвія, і тому він записав одні з найбільш підбадьорливих слів Ісуса: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас. Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний — і знайдете відсвіження для своїх душ, бо ярмо моє зручне і ноша легка» (11:28—30). Яке ж відсвіження принесли ці теплі слова колишньому збирачеві податків, котрий, безсумнівно, чув від своїх земляків лише обра́зи!

⁹ Матвій особливо наголошував на тому, що темою Ісусового навчання було «царство небесне» (4:17). Для нього Ісус був Царем-Проповідником. Матвій настільки часто вживає слово «царство» (понад 50 разів), що його Євангеліє можна назвати Євангелієм Царства. Він зосередив більшу увагу на логічному викладі Ісусових промов та повчань, ніж на строгій хронологічній послідовності. Наголошуючи у перших 18 розділах на темі Царства, Матвій відійшов від хронологічної послідовності подій. Однак в останніх 10 розділах (з 19-го по 28-й) загалом він дотримується хронологічної послідовності і разом з тим далі наголошує на Царстві.

¹⁰ Євангеліє Матвія містить інформацію, 42 відсотки якої не подається в жодному з інших трьох Євангелійd. Це, скажімо, стосується принаймні десятьох притч, або прикладів: про бур’яни на полі (13:24—30), захований скарб (13:44), дорогоцінну перлину (13:45, 46), невід (13:47—50), немилосердного раба (18:23—35), робітників і денарій (20:1—16), батька та двох синів (21:28—32), весілля царевого сина (22:1—14), десятьох незайманих дівчат (25:1—13) і таланти (25:14—30). Взагалі ця книга розповідає про події, які сталися в період від народження Ісуса (2 рік до н. е.) до його зустрічі з учнями перед його вознесінням (33 рік н. е.).

ЧОМУ КОРИСНА

¹¹ Книга Матвія, перше з чотирьох Євангелій,— це справді чудова ланка, яка об’єднує Єврейські Писання та Християнські Грецькі Писання. Вона допомагає безпомилково визначити, хто є Месією та Царем обіцяного Божого Царства; у ній повідомляється, які вимоги ставляться до послідовників Христа і яку працю їм необхідно виконати на землі. Спершу Іван Хреститель, потім Ісус, а відтак і його учні проповідували: «Наблизилось царство небесне». Більш того, Ісусів наказ мав виконуватися аж до закінчення цієї системи: «І цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець». Яким же великим та незвичайним привілеєм була і є участь у цій праці Царства, котра включає ‘роблення учнями людей з усіх народів’ згідно з прикладом, який подав Господь (3:2; 4:17; 10:7; 24:14; 28:19).

¹² Євангеліє Матвія справді є «доброю новиною». Записана у ньому натхнена звістка була «доброю новиною» для тих, хто зважав на неї в першому столітті нашої ери, і Бог Єгова подбав про те, щоб ця «добра новина» дійшла до наших днів. Силу звістки цього Євангелія змушені визнати навіть нехристияни. Наприклад, індуський лідер Мохандас (Махатма) Ганді сказав: «Пийте до дна з джерел, які вам даються в Нагірній проповіді... Адже навчання з цієї проповіді призначене для кожного з нас»e.

¹³ Однак весь світ — у тому числі та частина людства, яка зараховує себе до християнства,— і далі бореться з проблемами. Лише незначна меншість — правдиві християни — цінує, вивчає та застосовує в житті повчання з Нагірної проповіді, а також інші мудрі поради, які становлять добру новину від Матвія; і це приносить таким людям безцінний пожиток. Надзвичайно корисно знову й знову повертатися до Ісусових чудових повчань про правдиве щастя, моральні принципи та подружжя, про силу любові, прийнятну молитву, перевагу духовних цінностей над матеріальними, про шукання найперше Царства, повагу до святих речей, а також про виявлення пильності та послуху. У 10-му розділі Матвія наводяться поради стосовно служіння, які Ісус дає тим, хто починає проповідувати добру новину про «царство небесне». Багато Ісусових притч містять цінні уроки для всіх, хто ‘має вуха, щоб чути’. Більш того, пророцтва Ісуса, наприклад, детальне передречення ‘ознаки його присутності’, зміцнюють надію і впевненість у майбутньому (5:1—7:29; 10:5—42; 13:1—58; 18:1—20:16; 21:28—22:40; 24:3—25:46).

¹⁴ В Євангелії Матвія описано сповнення багатьох пророцтв. Для того щоб показати, як сповнились ті пророцтва, Матвій часто цитує натхнені Єврейські Писання. Сповнені пророцтва становлять незаперечний доказ того, що Ісус є Месією, адже запланувати наперед усі ці подробиці було б абсолютно неможливо. Порівняйте для прикладу Матвія 13:14, 15 та Ісаї 6:9, 10; Матвія 21:42 та Псалом 118:22, 23, а також Матвія 26:31, 56 і Захарія 13:7. Також ці сповнені пророцтва запевняють нас у тому, що в належний час — коли здійсняться славетні наміри Єгови щодо «царства небесного» — сповняться усі пророчі передбачення самого Ісуса, які записав Матвій.

¹⁵ Як же докладно Бог передрік життя Царя того Царства, навіть до найменших подробиць! Як же точно і вірно Матвій під натхненням записав сповнення цих пророцтв! Роздумуючи про всі пророчі сповнення та обітниці, записані у книзі Матвія, ті, хто любить праведність, можуть щиро радіти, що здобули знання і мають надію на прихід «царства небесного», за допомогою якого Єгова освятить своє ім’я. Са́ме Царство під правлінням Ісуса Христа принесе лагідним і духовно голодним людям несказанні благословення та щасливе життя — «під час відтворення, коли Син людський сяде на свій славетний престол» (Матв. 19:28). Про все це розповідає радісна добра новина «від Матвія».

[Примітки]