9. «Геєна» — символ цілковитого знищення

Оскільки слово «геєна» — це грецька форма єврейського вислову ґе гінно́м, то воно означає «долина Гіннома». В Ісуса Навина 18:16, де згадується про «долину Гіннома», у LXX вжито слово «геєна». У Християнських Грецьких Писаннях це слово знаходимо 12 разів, вперше воно вжито в Матвія 5:22. У «Перекладі нового світу» воно послідовно передане словом «геєна» у всіх місцях, а саме: в Матвія 5:22, 29, 30; 10:28; 18:9; 23:15, 33; Марка 9:43, 45, 47; Луки 12:5; Якова 3:6.

Долина Гіннома лежала на захід та південь від стародавнього Єрусалима (Ісуса Навина 15:8; 18:16; Єремії 19:2, 6). За часу правління останніх юдейських царів її використовували для ідолопоклонства — поклоніння язичницькому богу Молоху, якому приносили в жертву людей, спалюючи їх у вогні (2 Хронік 28:3; 33:6; Єремії 7:31, 32; 32:35). Вірний цар Йосія опоганив цю долину, особливо ту її частину, яка називалась Тофет, аби там більше не проводили таких релігійних обрядів (2 Царів 23:10).

Єврейський тлумач Давид Кімгі (David Kimhi) (1160? — 1235?) у своєму коментарі до Псалма 27:13 подає таку історичну інформацію щодо вислову «Ґе-Гінном»: «Це місце лежить на території, що прилягає до Єрусалима, це огидне місце; туди викидають всяку нечисть і трупи. Також там постійно горів вогонь, на якому спалювали все нечисте та рештки скелетів. Тому суд над злими людьми отримав символічну назву Ґе-Гінном».

Долина Гіннома стала сміттєзвалищем, де спалювались відходи Єрусалима. Вкинені туди трупи тварин знищував вогонь, який підтримували додаванням сірки. Також туди кидали трупи страчених злочинців, яких вважали недостойними поховання у гробниці. Якщо такі трупи опинялись у вогні, то згоряли, якщо ж потрапляли на схили глибокого яру, то розкладалися і там заводилися черви, тобто личинки, котрі не гинули, поки не з’їдали все м’ясо, залишаючи лише кості. Отже, якщо чийсь труп кидали в геєну, це вважалося найгіршим покаранням. Буквальна геєна і те значення, яке їй надавали, лежать в основі вислову «озеро, що палає вогнем і сіркою» (Об’явлення 19:20; 20:10, 14, 15; 21:8).

До геєни не вкидали живих істот — чи то тварин, чи то людей, щоб вони там згоряли живцем або мучилися. Тому це місце аж ніяк не може бути символом невидимої сфери, де у буквальному вогні вічно мучаться людські душі або де їх постійно точать невмирущі черви. Туди кидали трупи злочинців, бо вони вважалися недостойними поховання у гробницях, що були символом надії на воскресіння. Саме тому Ісус та його учні використовували геєну як символ вічного знищення, викорінення з Божого світу, тобто «другої смерті», вічного покарання.

Усе це узгоджується з такими рисами Єгови, як справедливість і любов. (Порівняйте Вихід 34:6, 7; 1 Івана 4:8).