10. Вислови «Старий Завіт» і «Новий Завіт»

2 Коринфян 3:14 — грец. ἐπὶ τῇ ἀναγνώσει τῆς παλαιᾶς διαθήκης (епı́ теі анаґно́сеі тес палаіа́с діате́кес); лат. ін лектіоне ветеріс тестаменті

1611	«in the reading of the old testament» («при читанні старого завіту»)	King James Version.
1808	«at the reading of the old covenant» («під час читання старої угоди»)	Thomson Charles. The New Covenant, Commonly Called the New Testament: Translated From the Greek. Philadelphia.
1903	«при читанню старого завіту»	«Новий Завіт», переклад Александра Бачинського
1903	«в читанню старого завіту»	«Сьвяте Письмо Старого і Нового Завіту» (1903; передрук 1969 року), переклад П. О. Куліша, І. С. Левицького та І. Пулюя
1950	«at the reading of the old covenant» («коли читається стара угода»)	New World Translation of the Christian Greek Scriptures. Brooklyn.
1972	«when the lesson is read from the old covenant» («коли читається урок зі старої угоди»)	The New English Bible. Oxford—Cambridge.
1990	«в читанні Старого Заповіту»	«Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту», переклад Огієнка.

Сьогодні ту частину Святого Письма, яка написана єврейською та арамейською мовами, прийнято називати «Старим Завітом» або «Старим Заповітом». Ця традиція ґрунтується на тому, що в 2 Коринфян 3:14, в латинському перекладі «Вульгати», вжито вислів «Старий Заповіт». В українських перекладах теж знаходимо подібний вислів — «Старий Завіт» або «Старий Заповіт». А Християнські Грецькі Писання прийнято називати «Новим Завітом». Однак слід зазначити, що грецьке слово діате́кес, вжите в 2 Коринфян 3:14, як і в 32 інших місцях грецького тексту, несе в собі значення «угоди».

Стосовно значення латинського слова тестаментум (родовий відмінок: тестаменті) Едвін Гач у своїй праці «Грецька мова за часу написання Біблії. Нариси» пише: «Через незнання філології пізньої латини і латини простого народу раніше вважали, що слово «тестаментум»,— ним перекладали слово [діате́ке] в ранніх латинських перекладах, в тому числі у Вульгаті,— означало «заповіт» або «остання воля». Хоча насправді воно мало ще й значення «угоди», і цілком можливо, що це єдине його значення» (Hatch Edwin. Essays in Biblical Greek. Oxford, 1889. P. 48). Подібно висловився і В. Ф. Молтон у виданні «Письменники коментують Біблію для англійського читача»: «У старому латинському перекладі Святого Письма слово тестаментум стало широковживаним відповідником цього слова [діате́ке]. Але дуже часто це слово у значенні «остання воля» просто не вписується в контекст (наприклад, нікому навіть на думку не спаде, що в Пс. lxxxiii 5 псалмоспівець хотів сказати, ніби вороги Бога «уклали проти Нього заповіт»). Отже, чітко видно, що латинське слово тестаментум вживалося у ширшому значенні, і це пояснює, чому його грецькому відповіднику надавали такого широкого значення» (Moulton W. F. A Bible Commentary for English Readers by Various Writers. Ed. by Charles Ellicott. New York. V. 8.—P. 309).

Вищенаведена інформація показує, що вислів «старий заповіт» або «старий завіт», вжитий декотрими перекладачами в 2 Коринфян 3:14, неправильний. Тому багато сучасних перекладів правильно передали цей вислів як «стара угода». Апостол Павло не говорить тут про Єврейські та Арамейські Писання в цілому. Також він не має на увазі, що натхнені християнські писання є «новим заповітом (угодою)». Апостол Павло тут говорить про стару Закон-угоду, яку записав Мойсей у П’ятикнижжі і яка є лише частиною дохристиянських Писань. Тому в наступному вірші він каже: «Коли... читають Мойсеєві писання».

Отже, немає жодних причин називати Єврейські та Арамейські Писання «Старим Завітом», а Християнські Грецькі Писання — «Новим Завітом». Сам Ісус Христос називав збірку священних писань «Писаннями» (Матвія 21:42; Марка 14:49; Івана 5:39). І апостол Павло називав їх «Писаннями» та «святими писаннями» (Римлян 1:2; 15:4; 2 Тимофія 3:15). Тому є всі підстави вживати більш підхожі назви — «Єврейські Писання» та «Християнські Грецькі Писання».