Альбаррасін. Незвичайне «орлине гніздо»

«Відвідайте Альбаррасін — одне з наймальовничіших міст Іспанії» (Хосе Мартінес Руїс, іспанський письменник, знаний як Асорін, 1873—1967 рр.)

АЛЬБАРРАСІН є унікальним містом завдяки своєму географічному положенню, живописним околицям та багатій історії. Тому в 1961 році уряд Іспанії оголосив це містечко в провінції Теруель національною пам’яткою. А 2005 року фахівці з туризму назвали Альбаррасін «найпрекраснішим містом Іспанії».

Стародавнє місто Альбаррасін, в якому мешкає приблизно 1000 осіб, розташоване в горах центральної частини Іспанії. Довкола міста розкинулися зелені луки, протікає кілька річок та тягнеться гірське пасмо Сьерра-де-Альбаррасін.

Правління римлян

Колись тут водилося чимало різноманітних звірів, на яких полювали місцеві жителі. Про це можна дізнатись з наскельних малюнків. Тодішні люди любили малювати і спостерігати за природою. Вони зображали велетенських буйволів та інших тварин і розфарбовували їх білим кольором, що характерно лише для тієї території. Вчені вважають, що печери, на стінах яких відтворені сцени повсякденного життя, були осередками релігійного та громадського життя.

Навіть сьогодні у поблизькому заповіднику «Монтес уніберсалес» водяться олені, кабани та інші дикі тварини. А Гвадалабьяр (що арабською означає «Біла ріка») є найбагатшою на форель річкою в Іспанії.

Приблизно 133 року до н. е. римляни завоювали місцеві кельтіберійські племена і заснували в території Альбаррасіна кілька сіл. У І столітті н. е. римські інженери збудували 18-кіломертровий акведук (1). Він вважається однією з найскладніших громадських споруд, зведених римлянами в Іспанії. Також існують докази, що місцеві жителі сповідували релігію римлян. Напис на одному римському надгробку, який знайдено в Альбаррасіні, вказує, що тут поклонялись імператору.

Розквіт за часу мусульман

У ІХ столітті ця територія була спустошена маврами. Історики вважають, що назва міста походить від імені приїжджої родини мусульман-берберів, Бану Расін. У часи середньовіччя тут мирно співіснували маври, євреї та християни. Саме в цей період місто досягло найбільшого розквіту.

Вправні ремісники Альбаррасіна виготовляли багато гарних речей. Тут, очевидно, добре розвивалася й медицина. Набір хірургічних інструментів, знайдений під час розкопок, засвідчує, що місцеві хірурги оперували навіть катаракту. Альбаррасін залишався під правлінням мусульман до кінця XII століття. Саме тоді місто перейшло в руки римо-католиків. Це, мабуть, єдиний випадок в історії Іспанії, коли зміна влади відбулася без кровопролиття.

А яким є Альбаррасін сьогодні? Архітектура міста майже не змінилася з часів середньовіччя. Тому сучасні відвідувачі можуть побачити, яким воно було колись.

Неповторний силует

Про Альбаррасін іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет (1883—1955 рр.) писав: «Серед гірських вершин видніється неповторний силует цього міста». І його опис справді дуже влучний. Адже Альбаррасін примостився на скелі, висота якої 1200 метрів над рівнем моря. А ця скеля оточена глибокою ущелиною, яка служила захисним ровом. Таке розташування протягом віків слугувало природним захистом для міста. І саме тому Альбаррасін прозвали «Орлиним гніздом».

На гостей міста, які прогулюються брукованими вузенькими вуличками, особливе враження справляє архітектура минулих часів. Серед найпрекрасніших пам’яток давнини є Кутовий балкон, Блакитний будинок (2) та будинок Хульянети (3). Будинок Хульянети можна назвати унікальним архітектурним рішенням на злитті двох вулиць.

У той час доми будували з дерева і покривали штукатуркою. Такі матеріали значно легші від каменю, а це важливо для гірської місцевості. Також для тамтешніх будиночків характерні маленькі віконця з мереживними занавісками і кованими решітками (4). Незвичайні карнизи, дерев’яні балкончики, оздоблені різьбою, та декоративні молоточки у формі різних тварин на дверях додають особливої привабливості будівлям Альбаррасіна.

Оскільки Альбаррасін споруджувався на скелі й місця для забудови було небагато, городяни зводили будиночки прямо на краю кручі. Тому гостям, які бояться висоти, ліпше не дивитися вниз.

Вершину гори, де колись був центр міста, увінчує мавританський замок. Торре дель Андарор є частиною стародавньої стіни, яку в Х столітті спорудили араби. У XVI столітті звели готичний кафедральний собор, а згодом збудували ратушу у формі підкови з круглими арками.

Мальовничі околиці

Надзвичайно гарними є теж околиці Альбаррасіна. У горах біля міста водиться багато різних видів тварин і буяє рослинність. Особливої краси горам, вкритим лісами, додають водні джерела, потічки і водоспади. А відвідувачі, які розбивають тут намети, можуть побачити захопливе зоряне небо.

У цій місцевості проживає декілька сімей Свідків Єгови. Чудове оточення нагадує їм про обіцянку з Біблії, що незабаром слухняне людство буде жити в раю під правлінням Божого Царства. Такою доброю новиною вони діляться зі своїми сусідами (Псалом 98:7—9; Матвія 24:14).

Щороку понад сто тисяч туристів прогулюються вузькими вуличками Альбаррасіна. Якщо вам доведеться побувати в Іспанії, підійміться в гори і відвідайте незвичайне «орлине гніздо».

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 18]

СТАРОДАВНІ ТВОРИ МИСТЕЦТВА

Срібний глечик для мазі. Мавританський король Абдельмелік наказав зробити його для своєї дружини Загр, що в перекладі з арабської означає «квітка». На цьому глечику золотими літерами вигравіювано напис: «Вічних благословень... помочі від Бога, доброти та справедливості». Глечик вважають одним з найкращих срібних взірців іспано-арабського мистецтва.

Риба з гірського кришталю. На цій рибі вирізьблено кожну лусочку, вона прикрашена перлами й рубінами, має срібний рот та золоті плавники. Це різьблення дуже складне, тож вченні вважають, що один майстер не міг зробити його за життя.

[Відомості про джерела]

Jar: Museo de Teruel. Foto Jorge Escudero; crystal: Sta. Ma de Albarracín Foundation

[Карта на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ПОРТУГАЛІЯ

ІСПАНІЯ

МАДРИД

Альбаррасін

[Ілюстрація на сторінці 17]

1 Акведук

[Ілюстрації на сторінці 18]

2 Блакитний будинок

3 Будинок Хульянети

4 Ковані решітки

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

© Ioseba Egibar/age fotostock