З ІСТОРІЇ
Джозеф Прістлі
«Усебічність його інтересів, його завзяття, активність і людяність; надзвичайна допитливість щодо матеріальних, моральних чи соціальних явищ; його внесок у розвиток науки, теології, філософії та політики; його прихильне ставлення до [французької] Революції та зворушлива історія його незаслужених страждань — усе це зробило його героєм вісімнадцятого сторіччя» (філософ Фредерік Гаррісон).
ЯКИМИ досягненнями прославився Джозеф Прістлі? Його праці і відкриття вплинули на погляди багатьох людей щодо ролі уряду, природи Бога і навіть щодо повітря, яким ми дихаємо.
Незалежно від того, про що писав Прістлі,— чи то про науку, чи про релігію,— він відкидав теорії та традиції, котрі суперечили фактам та істині. Розгляньмо це докладніше.
ПОШУКИ ПРАВДИ В НАУЦІ
Спочатку наука була для Джозефа Прістлі лише хобі. Але після того, як 1765 року він зустрівся з американським вченим Бенджаміном Франкліном, Прістлі почав проводити експерименти з електрикою. Інші вчені були настільки вражені його відкриттями, що наступного року обрали його членом поважного Лондонського королівського товариства.
Згодом Джозеф Прістлі зацікавився хімією і відкрив декілька нових газів, у тому числі аміак та закис азоту (звеселяючий газ). Крім того, Прістлі насичував воду вуглекислим газом і так винайшов газовану воду.
У 1774 році, проводячи експерименти на півдні Англії, Прістлі виділив особливий газ, завдяки якому свічки горіли яскравіше. Потім він наповнив двома унціями (60 мл) цього газу посудину і помістив туди мишу. Миша прожила вдвічі довше, ніж якби її помістили в посудину зі звичайним повітрям. Прістлі сам вдихав цей газ і, за його словами, «протягом якогось часу після цього почував себе незвично легко».
По суті, Джозеф Прістлі відкрив кисеньa. Проте він назвав новий газ «дефлогістованим повітрям», думаючи, що отримав звичайне повітря без флогістону — уявної речовини, що, як вважалося, перешкоджала горінню. Хоча висновок Прістлі був неправильним, багато людей досі вважають відкриття цього газу «вершиною його досягнень».
ПОШУКИ ПРАВДИ В РЕЛІГІЇ
Джозеф Прістлі вважав, що упереджені погляди стоять на заваді пошукам наукової правди. Подібної думки він дотримувався у питаннях релігії, кажучи, що традиції і догмати не дають знайти релігійну правду. Хоча протягом усього свого життя Прістлі намагався глибше зрозуміти Біблію, він, як не парадоксально, почав обстоювати ідеї, котрі їй суперечили. Наприклад, у певний період свого життя цей вчений не вірив, що Біблія в чудесний спосіб була натхнена Богом. Він також відкидав біблійне вчення про те, що Ісус існував ще до того, як народився на землі.
«Якщо наука — це пошуки правди, то Прістлі був справжнім науковцем» (біолог Кетрін Каллен)
А втім, Прістлі викривав фальшиві релігійні вчення, у які вірили — і досі вірять — люди, котрі належать до провідних релігій світу. Він писав, що правда, якої навчав Ісус та його послідовники, пізніше була змішана з фальшивими вченнями та звичаями, зокрема з догматами про Трійцю та безсмертну душу, а також з поклонінням зображенням, яке засуджується в Біблії.
Релігійні погляди Прістлі і його підтримка революцій в Америці та Франції обурили його співвітчизників. У 1791 році натовп знищив його дім та лабораторію, і зрештою Джозефу Прістлі довелося тікати до США. Цього вченого пам’ятають передусім за його наукові відкриття. Але також гідна уваги його переконаність у тому, що набувати знань про Бога і Божий намір — це «справа першорядної ваги».
a Ще раніше шведський хімік Карл Шеєле теж виділив кисень, але не оприлюднив інформації про своє відкриття. Назву «кисень» новому газу дав згодом французький хімік Антуан-Лоран Лавуазьє.