Альтернативи переливанню крові

Ви, мабуть, думаєте: «Переливання крові небезпечне. Але чи існують якісні альтернативи?» Це слушне запитання, особливо якщо взяти до уваги те, що альтернативи мають бути якісними.

Усі люди, в тому числі й Свідки Єгови, зацікавлені в ефективній і якісній медичній допомозі. Д-р Грант Стеффен звертає увагу на дві головні ознаки такої допомоги: «Медичну допомогу вважають якісною, якщо вона дозволяє задовольнити належні медичні і немедичні вимоги» («The Journal of the American Medical Association» [«Журнал Американської медичної асоціації»], 1 липня 1988 року). До «немедичних вимог» слід зарахувати повагу до принципів пацієнта або до його сумління, вихованого на Біблії (Дії 15:28, 29).

Але чи існують безпечні й ефективні методи, завдяки яким можна вирішити серйозні медичні проблеми без використання крові? На щастя, так.

Хоча більшість хірургів твердять, що вдавались до переливання крові тільки у випадках крайньої необхідності, але коли виникла епідемія СНІДу, використання крові в медицині різко зменшилось. За словами редакторської статті в часописі «Mayo Clinic Proceedings» (вересень 1988 року), «одним з небагатьох позитивних наслідків цієї епідемії» було те, що «пацієнти й лікарі почали всілякими способами уникати переливання крові». Працівник одного сховища крові й плазми каже: «Зміна полягала в тому, що факти стали промовистішими, клініцисти почали більше на них зважати (зрозумівши усю серйозність ризику), а попит на альтернативні методи зріс» («Transfusion Medicine Reviews», жовтень 1989 року).

Зверніть увагу на те, що альтернативні методи існують. Ви ліпше зрозумієте принцип їхньої дії, коли спочатку розглянете, чому переливають кров.

Кисень, необхідний для підтримки здоров’я і життя, переноситься гемоглобіном, що міститься в еритроцитах. Тому якщо людина втратила багато крові, то логіка підказує, що цю втрату треба просто компенсувати. Зазвичай в одному літрі крові міститься близько 140—150 грамів гемоглобіну. (Інша одиниця виміру його концентрації — гематокритне число, яке переважно становить близько 45 відсотків). Існувало «правило», за яким пацієнтові перед операцією переливали кров, якщо його гемоглобін був нижчим 100 (або гематокритне число становило 30 відсотків). Згідно з повідомленням швейцарського журналу «Vox Sanguinis» (березень 1987 року), «65% [анестезіологів] при плановій операції вимагали, щоб рівень гемоглобіну в пацієнтів був не нижчий ніж 100 г/л».

Але 1988 року на конференції з питань переливання крові професор Говард Л. Заудер запитав: «Звідки взялося те «магічне число»?» Він чітко зазначив: «Походження вимоги, щоб перед анестезією у пацієнта було 100 грамів гемоглобіну, криється в традиціях, оповите мороком незнання і не підтверджене клінічними або експериментальними даними». Уявіть собі, скільком тисячам пацієнтів переливали кров на підставі оповитої мороком і непідтвердженої вимоги!

У декого, мабуть, виникає запитання: «Чому нормою вважають рівень гемоглобіну 140, якщо можна жити з набагато нижчим?» Річ у тім, що тоді людина має досить великий запас переносників кисню і може виконувати фізичні вправи та важку роботу. Спостереження за пацієнтами, які страждали від анемії, показали, що «складно виявити погіршення працездатності, навіть коли концентрація гемоглобіну становить лише 70 г/л. В інших хворих було помітне лише незначне зниження працездатності» («Contemporary Transfusion Practice» [«Сучасна практика переливання крові»], 1987 рік).

Дорослі добре пристосовуються до низького рівня гемоглобіну. Але що сказати про дітей? Д-р Джеймс А. Стокман III каже: «Протягом перших трьох місяців у передчасно народжених немовляток рівень гемоглобіну падає досить часто... Не існує чітких вказівок, коли саме немовляті конче треба переливати кров. Багато малюків зносять дуже низький рівень гемоглобіну без жодних видимих клінічних ускладнень» («Pediatric Clinics of North America» [«Педіатричні лікарні Північної Америки»], лютий 1986 року).

Ця інформація, однак, не дає підстав ігнорувати велику крововтрату, що наступила в результаті аварії або хірургічної операції. Через раптову втрату великої кількості крові падає артеріальний тиск й людина може потрапити в шоковий стан. Тому необхідно відразу зупинити кровотечу й відновити об’єм крові у кровоносній системі. Це допоможе відвернути шок і сприятиме безперервній циркуляції еритроцитів та інших компонентів крові.

Об’єм рідини в кровоносній системі можна поповнити без переливання цільної крові або плазмиa. Чудово поповнюють об’єм крові різні кровозамінники. Найпростіший з них — фізіологічний розчин (сольовий розчин), недорога й сумісна з нашою кров’ю рідина. Існують також інші розчини зі спеціальними властивостями: декстран, гемацель і розчин Рінгер-лактата. Гідроксиетилкрохмаль (ГЕК) — це сучасніший препарат для поповнення об’єму крові, який «можна пропонувати [при опіках] пацієнтам, що відмовляються приймати препарати крові» («Journal of Burn Care & Rehabilitation» [«Журнал з проблем лікування опіків і реабілітації»], січень/лютий 1989 року). Ці препарати мають беззаперечні переваги. «Кристалоїдні розчини [наприклад, фізіологічний розчин та розчин Рінгер-лактата], декстран і препарати ГЕК відносно нетоксичні й недорогі, легкодоступні, можуть зберігатися при кімнатній температурі, не вимагають аналізу на сумісність і не загрожують хворобами, які передаються через кров» («Blood Transfusion Therapy—A Physician’s Handbook» [«Терапія переливання крові. Довідник лікаря»], 1989 рік).

Але ви, можливо, запитаєте: «Як можуть допомогти кровозамінники, якщо насправді мені потрібні еритроцити, що розносять в організмі кисень?» Як уже згадувалось, ви маєте запас переносників кисню. Коли ви втрачаєте кров, починають діяти дивовижні механізми, за допомогою яких організм намагається компенсувати цю втрату. Серце з кожним ударом викидає більше крові. А оскільки втрачений об’єм поповнили відповідним розчином, розбавлена кров легше циркулює навіть по дрібних судинах. Внаслідок хімічних змін у тканини потрапляє більше кисню. Ці механізми адаптації настільки ефективні, що коли зостається лише половина еритроцитів, то кількість кисню, який постачає кров, становить коло 75 % від норми. У стані спокою пацієнт використовує тільки 25 % кисню, що міститься в його крові. А більшість загальних анестезійних засобів ще й зменшують потребу організму в кисню.

ЯК ЛІКАРІ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ?

Досвідчені лікарі у стані допомогти людині, в якої через втрату крові зменшилась кількість еритроцитів. Після відновлення об’єму крові можна провести оксигенотерапію. Завдяки цьому організм отримуватиме більше кисню, що часто приносить дивовижні результати. Британські медики використали цей метод під час лікування жінки, яка втратила стільки крові, що «рівень гемоглобіну впав до 18 г/л. Вони ефективно застосували... високі концентрації кисню і перелили їй велику кількість желатинового розчину гемацель» («Anaesthesia» [«Анестезія»], січень 1987 року). У звіті також зазначено, що інших пацієнтів з великою втратою крові успішно лікували у гіпербаричних камерах.

Лікарі також знають, як можна збільшити кількість еритроцитів в організмі хворого. Для цього вводять (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) препарати заліза, які допомагають виробляти еритроцити в три-чотири рази скоріше, ніж звичайно. Недавно відкрили ще один спосіб збільшення кількості еритроцитів. Нирки виділяють гормон еритропоетин, який стимулює вироблення еритроцитів у кістковому мозку. Сьогодні доступний синтетичний (рекомбінантний) еритропоетин. Лікарі дають його декотрим хворим з недокрів’ям, щоб прискорити утворення еритроцитів.

Навіть під час операцій кваліфіковані й сумлінні хірурги та анестезіологи можуть помогти хворому, використовуючи найновіші методи збереження крові. Неможливо, наприклад, перебільшити важливість гальванокаустики — ретельної операційної техніки, що зменшує кровотечу. Іноді також можна збирати кров з рани, фільтрувати її і повертати назад у кров’яне руслоb.

При підключенні пацієнта до апарата «серце — легені», заповненого кровозамінником, кров розріджується і тоді хворий втрачає менше еритроцитів.

Існують ще інші методи: зниження температури тіла пацієнта, щоб зменшити під час операції потребу організму в кисні; гіпотензивна анестезія; терапія, яка сприяє згортанню крові; десмопресин, що зменшує кровотечу, і лазерні скальпелі. Цей список постійно збільшується, оскільки лікарі й пацієнти шукають способів уникнути переливання крові. Надіємося, що ви ніколи не втратите багато крові. Але якщо це станеться, то вмілі лікарі, мабуть, зможуть допомогти вам, не вдаючись до переливання крові, яке є настільки небезпечним.

НЕ ПРОТИ ОПЕРАЦІЇ, А ПРОТИ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

Сьогодні від крові відмовляється чимало людей. Заради здоров’я вони вимагають того, чого Свідки вимагають з релігійних причин: якісного медичного лікування без використання крові. Як уже було зазначено, складні хірургічні операції таки можна робити без переливання. Якщо ви все ще сумніваєтесь у цьому, то розгляньте додаткові факти, взяті з медичної літератури.

У статті «Заміна чотирьох великих суглобів у Свідка Єгови» («Orthopaedic Review» [«Ортопедичний огляд»], серпень 1986 року) згадувалось про пацієнта з анемією, що мав «серйозне пошкодження обидвох колінних і стегнових суглобів». До і після багатоетапної операції успішно застосовували декстран заліза. У «Британському журналі анестезії» («British Journal of Anaesthesia», 1982 рік) розповідалось про 52-річну жінку-Свідка, в якої рівень гемоглобіну був меншим ста. Під гіпотензивною анестезією, завдяки якій зменшили крововтрати, жінці провели ендопротезування стегна й плеча. Лікарі Арканзаського університету (США) застосовували цей метод під час ста операцій з ендопротезування стегна у Свідків Єгови. У всіх пацієнтів було відновлено рухові функції стегна. Професор, який завідує цим відділом, сказав: «Те, чого ми навчились, оперуючи Свідків, тепер застосовуємо при ендопротезуванні стегна у всіх наших пацієнтів».

Сумління декотрих Свідків дозволяє їм згодитися на безкровну пересадку органу. Звіт про 13 пересадок нирок закінчувався такими словами: «Загальні результати виявляють, що більшості Свідків Єгови можна безпечно й ефективно робити трансплантацію нирки» («Transplantation» [«Трансплантація»], червень 1988 року). Відмова від крові також не стала на перешкоді успішним пересадкам серця.

«Але що сказати про інші хірургічні операції?» — можливо, запитаєте ви. У часописі «Medical Hotline» (квітень/травень 1983 року) розповідалось про «складні гінекологічні й акушерські операції, які були зроблені Свідкам Єгови без переливання крові [у Державному університеті в Уейні, США]». В інформаційному бюлетені зазначалося: «Серед тих жінок смертних випадків і ускладнень було не більше, ніж серед жінок, яким зробили подібні операції з переливанням крові». І далі говорилось: «Результати цього дослідження допомагають по-іншому подивитися на використання крові під час акушерських і гінекологічних операцій».

У лікарні при Геттінгенському університеті (Німеччина) провели загальнохірургічні операції 30 пацієнтам, які відмовились від переливання крові. «Не виникло жодного ускладнення, яке не могло б трапитися і в пацієнтів, що погоджуються на переливання крові... Не потрібно перебільшувати ризик операцій без переливання крові і стримуватись від необхідних хірургічних втручань» («Risiko in der Chirurgie» [«Ризик у хірургії»], 1987 рік).

Багатьом дорослим і дітям проводили без крові операції навіть на головному мозку, наприклад у Медичному центрі при Нью-Йоркському університеті. У 1989 році д-р Джозеф Рансогофф, завідувач відділу нейрохірургії, написав: «Очевидним є те, що в більшості випадків можна без великого ризику оперувати пацієнтів, які через релігійні переконання не приймають препаратів крові, особливо якщо операція невідкладна й триває відносно недовго. Часто я навіть не пам’ятаю, що пацієнт є Свідком, і згадую про це лише під час виписки з лікарні, коли він дякує мені за вшанування його релігійних переконань».

А чи можна дорослим та дітям робити складні операції на серці й судинах без переливання крові? Д-р Дентон Кулі першим став робити такі безкровні операції. Як видно з медичної статті, поданої в Додатку на сторінках 27—29, д-р Кулі на основі попереднього аналізу дійшов висновку, «що ризик під час оперування Свідків Єгови, по суті, не вищий, ніж при оперуванні інших пацієнтів». Зробивши 1106 таких операцій, він написав: «У кожному випадку я додержувався домовленості або контракту з пацієнтом» — не застосовувати крові.

Хірурги помітили, що іншим важливим фактором є позитивний склад розуму Свідків Єгови. «Ставлення до операції цих пацієнтів просто зразкове,— написав д-р Кулі в жовтні 1989 року.— На відміну від більшості хворих, вони не бояться ускладнень і навіть смерті. Вони непохитно дотримуються власних переконань і виявляють глибоку віру в їхнього Бога».

Це не означає, що Свідки обстоюють своє право на смерть. Вони шукають якісного лікування, оскільки прагнуть видужати. Свідки Єгови переконались, що слухатись Божого закону про кров мудро, крім того, їхня позиція сприяє розвитку безкровної хірургії.

Професор д-р В. Шльоссер з хірургічної клініки при Фрайбурзькому університеті (Німеччина) сказав: «Частота кровотеч у перед-, інтра- і післяопераційний період в цій групі пацієнтів не була вищою, а ускладнення, якщо й виникали, то рідше. Особливий підхід до захворювання, характерний для Свідків Єгови, позитивно впливає на всі періоди лікування» («Herz Kreislauf» [«Серце і кровообіг»], серпень 1987 року).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 13]

«Напрошується висновок, що сьогодні складники крові часто переливають тим пацієнтам, яким це не принесе ніякої користі (бо кров їм непотрібна), а тільки наразить на велику небезпеку. Жоден лікар не буде свідомо призначати лікування, яке, замість допомогти, лише зашкодить пацієнту. Однак власне це стається, коли без потреби переливають кров» («Transfusion-Transmitted Viral Diseases» [«Вірусні хвороби, що передаються при переливанні крові»], 1987 рік).

[Рамка на сторінці 14]

«Декотрі фахівці кажуть, що навіть такий низький рівень гемоглобіну, як 20—25 г⁄л, все ще не критичний... Здорова людина може втратити 50 відсотків еритроцитної маси і при цьому не відчути майже жодних симптомів, якщо крововтрата була поступовою» («Techniques of Blood Transfusion» [«Техніка переливання крові»], 1982 рік).

[Рамка на сторінці 15]

«Сьогодні уже відмовляються від старих уявлень про «поживну цінність» крові, про те, як вона переносить кисень до тканин і загоює рани. Досвід, отриманий під час лікування Свідків Єгови, показує, що можна без проблем знести навіть сильне недокрів’я» («The Annals of Thoracic Surgery» [«Хроніка торакальної хірургії»], березень 1989 року).

[Рамка на сторінці 16]

Навіть малим дітям? «За допомогою методів безкровної хірургії 48 дітям зробили на відкритому серці операції різної складності». Декотрі діти важили тільки 4,7 кілограма. «Сьогодні, беручи до уваги незмінний успіх операцій у Свідків Єгови і ризик серйозних ускладнень від переливання крові, ми робимо дітям операції на серці здебільшого без переливання крові» («Circulation» [«Кровообіг»], вересень 1984 року).

[Ілюстрація на сторінці 15]

Апарат «серце — легені» є величезною допомогою під час кардіологічних операцій у пацієнтів, які відмовляються від переливання крові.