Йова

 2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити?

І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Чи Бог скри́влює суд,

і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Якщо твої діти згріши́ли Йому,

то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога,

і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 якщо чистий ти та безневи́нний, —

то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить,

і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 і хоч твій поча́ток нужде́нний,

але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Поспитай в покоління давнı́шого,

і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм,

бо тінь — наші дні на землі, —

10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть,

і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 Чи папı́рус росте без болота?

Чи росте очере́т без води?

12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається,

але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога!

І згине надія безбожного,

14 бо його сподı́вання — як те павути́ння,

і як дім павукı́в — його певність

15 На свій дім опира́ється, та не встоїть,

тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Він зеленіє на сонці,

й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 на купі каміння сплело́ся коріння його,

воно між камı́ння вросло́:

18 Якщо вирвуть його з його місця,

то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Така радість дороги його,

а з по́роху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається,

і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 аж напо́внить уста́ твої сміхом,

а губи твої — криком радости...

22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться,

і намету безбожних не буде!“