Субота, 9 серпня
Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, щодня бере свій стовп мук і постійно йде за мною (Луки 9:23).
Можливо, від тебе відвернулися родичі або заради Царства тобі довелося пожертвувати комфортним життям (Матв. 6:33). Якщо так, не сумнівайся: Єгова дуже цінує твою вірність (Євр. 6:10). Пригадай, що сказав Ісус: «Немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля́ і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування, у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці — вічне життя» (Марка 10:29, 30). Скоріш за все, ти на власному досвіді переконався у правдивості цих слів. Погодься, благословення, які ти отримав, були варті будь-яких жертв (Пс. 37:4). w24.03 9, абз. 5
Неділя, 10 серпня
Справжній друг любить повсякчас і в нещасті стає рідним братом (Присл. 17:17).
Коли християни з Антіохії дізналися про те, що в далекій Юдеї почався голод, вони «постановили, що кожен з них пошле допомогу братам в Юдеї — хто що може» (Дії 11:27—30). Як бачимо, навіть велика відстань не перешкода для того, щоб допомогти одновірцям (1 Ів. 3:17, 18). Ми теж щиро співчуваємо нашим братам і сестрам, які постраждали від якогось лиха. А що ми можемо для них зробити? Ми можемо послужити добровольцями. Якщо в нас є таке бажання, то варто звернутися до старійшин і запитати, що для цього потрібно. Також можна жертвувати кошти на всесвітню діяльність і, звичайно ж, молитися за тих, хто опинився в біді. Нашим братам та сестрам може бути важко зводити кінці з кінцями. Під час суду нашому Царю, Ісусу Христу, буде дуже приємно побачити наше співчуття до інших, і він з радістю дозволить нам «успадкувати Царство» (Матв. 25:34—40). w23.07 4, абз. 9, 10; 6, абз. 12
Понеділок, 11 серпня
Нехай про вашу поміркованість знають усі (Філ. 4:5).
Ісус наслідував поміркованість свого Батька. Хоча його було послано проповідувати «загубленим вівцям з народу Ізраїля», він виявляв гнучкість у своєму служінні. Одного разу до Ісуса підійшла жінка, яка не належала до ізраїльського народу, і почала благати його зцілити її доньку, яка була «опанована демоном і сильно страждала». Зі співчуття до цієї жінки Ісус зробив виняток і задовольнив її прохання (Матв. 15:21—28). А ось ще один приклад. Якось Ісус сказав: «Хто зрікається мене... того і я зречуся» (Матв. 10:33). Як відомо, пізніше Петро тричі зрікся свого Господа. Чи Ісус зрікся його у відповідь? Ні, він взяв до уваги щире каяття і міцну віру Петра. Після свого воскресіння Ісус з’явився Петрові і, скоріш за все, запевнив його у своїй любові та прощенні (Луки 24:33, 34). Тож і Єгова, і Ісус є поміркованими. А як щодо нас? Єгова хоче, щоб ми теж мали цю рису. w23.07 21, абз. 6, 7