Єремії
Ув’я́знення Єремії й його пророцтво на кривдника
20 І почув Пашху́р, — Іммерів син, священик, що був ста́ршим нагля́дачем, начальник Господнього дому, — Єремію, що пророкував ці слова́.
2 І Пашхур набив пророка Єремію, і посадив його у в’язни́цю, що була в горı́шній брамі Веніяминовій, що в Господньому домі.
3 І сталося наступного дня, і вивів Пашхур Єремію з в’язни́ці, а Єремія промовив до нього: Не Пашхур* Господь дав ім’я́ тобі, а тільки Маґор-Міссавів.*
4 Бо так промовляє Господь: Ось Я зроблю́ тебе жа́хом для тебе самого та для всіх твоїх при́ятелів, і вони попа́дають від меча ворогів своїх, а очі твої будуть бачити це. А всього Юду віддам у руку царя вавилонського, і він нажене їх до Вавилону, і позабиває їх мечем.
5 І дам увесь скарб цього міста та ввесь його здо́буток, і всю коштовність його, та всі скарби́ юдських царів, — усе це дам у руку їхніх ворогів, і вони пограбують їх, і вı́зьмуть їх та й відведу́ть їх до Вавилону.
6 А ти, Пашхуре, та всі ме́шканці дому твого́ пı́дете до поло́ну. І при́йдеш ти до Вавилону, і помреш там, і будеш похований ти та всі твої при́ятелі, яким ти неправдиво пророкував.
Плач Єремії на утиски ворогів
7 Намовля́в мене, Господи, — і був я намо́влений,
Ти взяв міцно мене — й перемı́г!
Я став цілий день посміхо́вищем,
кожен глузу́є із мене.
8 Бо коли тільки я говорю́, то кричу́,
кличу: „Ґвалт!“ та „Грабı́ж“!
і так сталося слово Господнє мені
цілий день за ганьбу й посміхо́вище.
9 І я був сказав: Не буду Його споминати,
і не буду вже Йме́нням Його говорити!
І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий,
замкне́ний у ко́стях моїх,
— і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!
10 Бо чув я обмову числе́нних,
— ось о́страх навко́ло:
Розкажіть, — доне́семо на нього!
Кожен муж, який в мирі зо мною,
чатує мого упа́дку та каже:
„Може буде обма́нений —
і переможемо його,
і помстимо́ся над ним!“
11 Та зо мною Господь, як поту́жний сила́ч,
тому ті, хто женеться за мною, спіткну́ться та не перемо́жуть!
Будуть сильно вони посоро́млені, бо робили без ро́зуму,—
вічний сором їм буде, який не забу́деться!
12 А Госпо́дь Савао́т випробо́вує праведного,
бачить ни́рки та серце.
Хай над ними побачу я по́мсту Твою,
бо Тобі я відкрив свою справу!
13 Співайте пісні Господе́ві, усі хваліть Господа,
бо спасає Він душу убогого
від руки лиходı́їв!
Прокляття дня свого наро́дження
14 Прокля́тий той день, коли я народився,
день, коли породила мене моя мати,
хай благослове́нний не буде!
15 Прокля́тий той муж, який сповісти́в мого батька, гово́рячи:
„Народи́лось тобі дитя-хло́пець“,
а тим справді потішив його!
16 І бодай стався муж той, немов ті міста́,
що Господь зруйнував й не пожалував їх,
і нехай чує крик він ура́нці,
а ле́мент військо́вий у ча́сі полу́дня,
17 за те, що в утро́бі мене не забив, —
і тоді була б стала мені моя мати за гріб мій,
а утро́ба її вагітно́ю навіки була́ б!
18 Чого́ то з утро́би я вийшов,
щоб бачити кло́піт й скорбо́ту,
і на́що кінча́ються в соромі ці мої дні?