6 Мої дні біжать швидше, ніж ткацький човник,+

і в безнадії доходять до свого кінця.+

 7 Пам’ятай, що життя моє — мов подув вітру+

і що очі мої вже не бачитимуть щастя*.

15 Дні смертної людини — як дні трави,+

вона, як квітка польова, цвіте недовго.+

16 Подує вітер — і її вже немає,

ніби її там ніколи не було*.