28 Це кінець того, що я, Даниїл, бачив і чув. Мої думки сильно стривожили мене, і я аж зблід*. Але все це я зберіг у своєму серці».

16 Раптом хтось схожий на людину торкнувся моїх губ.+ Тож я зміг говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «Пане мій, я тремчу від того, що побачив, я зовсім ослаб.+