22 І ось прийшла фінікı́йка, яка жила в тій місцевості, й вигукнула: «Господи, Сину Давидів, змилосердься наді мною! Моя дочка опанована демоном і сильно страждає».+ 23 Але у відповідь він не сказав їй ні слова. Тоді підійшли його учні й почали просити його: «Відправ її, бо вона без упину кричить вслід за нами». 24 А він відповів: «Я був посланий не до всіх, а тільки до загублених овець з народу Ізра́їля».+ 25 Однак жінка підійшла й вклонилася* йому, говорячи: «Господи, допоможи мені!» 26 Він же промовив: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути цуценятам». 27 Проте вона сказала: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу господарів».+ 28 На це Ісус відповів: «О жінко, яка велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш». І в ту ж мить її дочка зцілилась.