До жалобного юнака!

СМЕРТЬ у родині часто приводить час смутку та самітности. Навіть дозрілі християни, які мають повне довір’я в Божу здібність і намір воскрешати Його вірних слуг у відновлений рай на землі відчувають, що смерть любого члена родини або співхристиянина є дуже тяжко переносити. У такому часі оціняють слова потіхи та заохочення.

Недавно померла дружина надзирателя собору свідків Єгови в Флоріді. Коли одна дівчина в соборі тринадцять років віку довідалася про це, вона була спонукана написати листа до молодого сина цього надзирателя. Дівчина, хоч сама була дуже молода розуміла, що це значить загубити когось любого, бо її батько помер п’ять років перед тим. Набираючи потіхи від Божої обітниці про воскресення, вона пише: “Мій дорогий брат Ґ----------!

“Я не знаю як можна висловити смуток, та жаль, який я відчуваю до тебе тепер.

“Коли мама прийшла додому, то вона так дуже плакала, що я не хотіла випитувати її, і хоч тепер уже є друга година ранку, то вона пішла до Залі Царства де є тихо, молитися за вас усіх. Вона часто ходить туди молитися й бути самою, але вона не знає, що я є свідома про це. Бачиш, Ґ--------- я взнала, що багато разів наші родичі не є такі відважні та сильні як вони хочуть, щоб ми думали про них.

“Я дуже плакала за тобою і твоїм батьком коли мама розповіла мені. Але я думаю, що мій плач нічого не поможе тобі, отже я хочу написати цей лист з надією, що він зможе висловити моє сердечне співчуття й можливо в якийсь спосіб помогти тобі.

“Я знаю як ти почуваєшся, бо я також перенесла таку втрату як твоя. І твій батько, якого я дуже шаную, мусить терпіти так, як моя мама терпіла. Я тоді також страждала всередині — так як ти тепер, і я бажаю якимось способом полегшити твій смуток.

“Я знаю, що це є дуже трудно зробити, але ти мусиш робити те, що я робила і бути дуже відважним та помогти твоєму батькові перенести його смуток.

“Наших родичів болить всередині в такий спосіб, що нам трудно зрозуміти, тому що ми ще не переносили такого смутку. І деколи, не робить різниці, які дозрілі вони можуть бути, воно є трудно для них думати про Єговові чудові обітниці про воскресення, бо воно трудно пам’ятати коли тебе болить всередині. Але тут ти можеш помогти твоєму батькові й іншим членам родини пам’ятати Його обітниці.

“Ти й я знаємо, що твоя мама спить лише на короткий час, і в Божих очах є живою, і тепер є запевнена мати воскресення до життя в Божому новому порядку. І також вона можливо обминула багато терпінь, які решта з нас ще будемо переносити.

“Моя мама часто вказувала на твою маму як на гарний приклад, якого я могла наслідувати, як я старалася досягнути своєї мети повночасної служби.

“Ти мусиш тепер бути кріпкий на користь твого батька, так як я мусіла підкріпляти мою маму.

“І, Ґ----------, в їхньому смутку та внутрішнім замішанні, старші люди часто не знають, що їм робити — вони не можуть плакати та кричати так як ми робимо. Отже часом їхні серця стають дуже тяжкі, і коли їх так дуже болить, то вони можуть говорити зі злістю до нас. Але вони не можуть себе стримати. Отже, коли в свойому смутку, твій батько скаже тобі щось, що вразить тебе, то не гнівайся, бо він дійсно не мав цього на думці.

“Ми маємо обов’язок перед Єговою, бувши теократичними дітьми, помогти підкріпляти наших родичів і бути самі сильними в нашому смутку, бо наші інші обов’язки не є такі тяжкі як їхні.

“Вони не лише мусять переносити їхній власний смуток, але також і виконувати всі інші обов’язки. І певна річ, що твій батько вже має багато таких обов’язків.

“Я знаю, що дух Єгови поможе тобі перенести цей смуток, і ти можеш бути певний, що я буду пам’ятати тебе та молитися як ти будеш переносити ці труднощі.

“Я буду рада допомогти в чому можу. І я знаю, що моя бідна, хвора мама є такої самої думки, хоч вона можливо не може висловитися тепер, бо нема сумніву, що все це пригадує їй великий смуток та біль, теперішній та минулий.

“Прошу прийми все це з цілої моєї аґапе (любови).

Твоя сестра, А----------”

Спонукані християнською любов’ю навіть молодь, яка була навчена Божого Слова, може бути благословенством іншим як вони справляють їхню увагу на надію, яку подав “Отець ніжного милосердя й Бог потіхи всілякої”.— 2 Кор. 1:3, НС.