“Слово Твоє правда”

Святий дух — особа?

КОЛИ Ісус був на землі з Його послідовниками Він навчав їх і давав їм допомогу і керівництво. Але, що сталося після Його смерти? Чи вони вже не мали духовної допомоги?

В ніч перед Його смертю Христос запевнив їх обітницею, кажучи: “Я буду просити Отця, і Він дасть вам іншого Параклет [грецьке, па-ра’кле-тос], щоб він із вами повік перебував. Духа правди, якого світ прийняти не може, бо не бачить і не знає його”. (Ів. 14:16, 17, Католицький Дуя Переклад) [Дя]) Особи, які вживають Переклад Короля Якова (АП) може є краще знайомі з словом “Утішитель”, якого той переклад уживає замість слова “параклет”. В кожному випадку, багато осіб виносять заключення, що тут Ісус обіцював, що є божественна особа, яка буде помагати Його послідовникам, що святий дух є особа.

Але чи те, що Біблія каже про “Параклет” або “Утішителя” дійсно доказує, що святий дух є жива особа?

В єврейській, як і грецькій мові слово “дух” є те саме слово, яке перекладається словом “вітер”. Подібно як вітер, святого духа неможливо бачити; однак, він є дієва сила, яка може витворювати наслідки. Його назва “Дух Божий” або “Дух ГОСПОДА” доказує, що він є засіб, який належить до Бога.— 1 Мойс. 1:2; Суд. 15:14; АП, Дя.

Доказ неособистої природи святого духа можна бачити з того, що в Біблії про нього згадується разом із іншими такими неособистими речами, як вода і вогонь. Так як Іван Хреститель хрестив водою, то Ісус може хрестити святим духом і вогнем. (Мат. 3:11; Марка 1:8; Дії 1:5) Ви можете хрестити особу водою чи вогнем коли занурите її у воді, але ви не можете хрестити когось іншою особою. Отже, святий дух мусить бути не особа, так як огонь і вода. Також Біблія каже, що особи є “наповнені” святим духом, і що духа “виливається”, і з цього стає ясно, що він не може бути божественною особою, частина троїстого божества.— Ефес. 5:18; Луки 1:67; Дії 2:33; Дя.

Отже, як нам розуміти відношення до святого духа Параклет або Утішителя, немов він є особа? І чому Біблія вживає такі особисті займенники як “він” і “сам” коли говорить про “духа правди”? (Ів. 14:16, 26; 15:26; 16:7, 13, Дя, УП) Тому що все Писання є правдиве і надхнене Богом, то на це мусить бути якесь логічне пояснення.— 2 Тим. 3:16, 17.

Те, що Ісус обіцяв був другий па-ра’кле-тос. У поза-біблійній грецькій літературі те слово стосувалося до особи, що служила за “законного порадника, помічника або оборонця у доречному суді”. Але в Біблії те слово “здається має широке й загальне розуміння ‘помічник’ ”. (Теологічний Словник Нового Заповіту) видав Ґ. Фрідріх, Том. 5., ст. 803, 804) (анг. мові) Коли деякі переклади Біблії перекладають його словом “Утішитель”, “Оборонець” або “Порадник”, то багато сучасних перекладів перекладають пара’клетос словом “помічник”.

Навіть хоч слово пара’клетос стосувалося до особи, яка виконувала деякі призначення, то це не доказує, що святий дух є особа. Вживання цього слова в книзі апостола Івана можна розуміти лише як уособлення. У Матвія 11:19 Ісус уособлював “мудрість” і показав, що вона мала “діла” або “діти”. Однак, “мудрість” не є особа і не має особистого існування. Також, у листі до Римлян 5:14, 21 Павло уособлює, “смерть” і “гріх” як керівничі царі. Але вони не є живі особи. Ясно є, що Ісус робив те саме з духом; він уособив те, що дійсно не було особою.

Якщо дух не є особа, то чому Біблія каже, що “помічник” або “Параклет” є “він” замість “воно”? По-біблійному слово Па-ра’кле-тос вживається в чоловічому роді. Жіночий рід є па-ракле’трі-а. У розмові або писанні грецькою мовою, якщо хтось вживає одно з цих слів, то займенник мусить сходитися з його родом — “він” і “його” з пара’клетос і “вона” і “її” з жіночим родом. Це можна порівняти до українських слів “володар” і “володарка”. З словом “володар” треба вживати “він”, а з словом “володарка” потрібно вживати “вона”, але слово “воно” не стосується до жодного з них. Отже коли Іван представляє Ісусові слова про “помічника”, то він лише вживає добру грецьку граматику вживаючи особистого займенника “він” замість неособистого “воно”.

Одначе, треба зауважити, що в тому самому змісті Іван уживає грецьке слово нюма (дух), що є середнього роду, а не чоловічого, чи жіночого. Згідно з грецькою граматикою, Іван уживає займенника середнього роду ау-то (воно), як ми бачимо в Івана 14:17. Багато перекладачів Біблії ховають цей факт заступаючи його особистими займенниками. (Дя, УП) Одначе, 1970 Римо-Католицький Переклад Біблії, що називається “Нова Американська Біблія” признає в примітці про Івана 14:17: “Грецьке слово ‘дух’ є в середньому роді, і хоч [у цьому перекладі] ми вживаємо особисті займенники (‘він’, ‘його’, ‘йому’), то більшість грецьких рукописів уживають ‘воно’ ”.

Коли слово па-ра’кле-тос уживається за іменника з його особистим займенником, то воно може відноситися до чогось, що не є жива особа. Це можна пояснити коли його пристосовується до сонця, а грецьке слово на “сонце” є ге’лі-ос. Кожен знає, що сонце не є особа; воно не живе і не думає. Так як вітер (а’немос), сонце є неживе.

Проте, сонце можна уособити за “помічника”, так як робиться з святим духом. Ісус сказав, що Єгова дає “Своєму сонцю сходити над злими й над добрими”. (Мат. 5:45) Сонце робить багато добра, витворює добрі наслідки. Наприклад, сонце помагає землі родити рослину. Також, науковці вірять, що коли сонце світить на нашу шкіру воно помагає їй виробляти вітамін “Ді”, що називається “сонячний вітамін”. Отже, якщо б хтось зазнавав зміни в костях, через брак вітаміну “Ді”, то лікар буде радити пацієнтові діставати більше світла від сонця. Лікар може назвати сонце (ге’лі-ос) своїм “помічником” (па-ра’кле-тос) тому, що воно принесе чоловікові добре здоров’я. Але саме сонце не є особа. Ані святий дух (нюма, середнього роду), не є особа, хоч служить за “помічника”.

Отже, те, що є записано від 14 до 16-го розділу в книзі Івана про па-ра’кле-тос (Параклет, Утішитель або помічник) сходиться з тим, що решта Біблії каже про святого духа. Єгова, через Ісуса Христа вживав святого духа помагати християнам в першому столітті З.Д. Через нього, як “помічник” вони набирали більшого розуміння про Божі наміри і Його пророче Слово. (Дії 2:33; 1 Кор. 2:10-16; Євр. 9:8-10) При допомозі духа люди чудесним способом говорили чужими мовами, пояснювали Божу волю й пророкували. (Ів. 14:26; Дії 2:4; 21:4, 11; 1 Кор. 12:4-11; 14:1-4, 26) Таким чином, навіть хоч святий дух не є особа, то Бог таки вживає його помагати християнам вчити, провадити і підкріпляти їх.