Який є погляд Біблії?
Яке поклоніння Бог похвалює?
“БОГ є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”. (Ів. 4:24) Це були слова, які Ісус Христос промовив до самарянки в Сіхар, показуючи, як Бог хоче, щоб Йому поклонялися. Але, як можна поклонятися “в дусі і в правді”?
Щоб краще зрозуміти, що є включено в такому поклонінні, то було б добре більше застановитися над розмовою між цією самарянкою, а Ісусом Христом: “Отці наші”, вона сказала, “вклонялися Богу на цій ось горі [Ґарізім]; а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись”. “Ісус промовляє до неї: ‘Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вконятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців’ ”.— Ів. 4:20—23.
Не так як жиди, самаряни поклонялися на горі Ґарізім, і твердили, що вона була свята гора Божа. Проте, вони не мали основи на таке твердження. П’ять книг пророка Мойсея, яких вони прийняли за своє надхнене Писання, не оправдували такого погляду, що гора Ґарізім була свята. Очевидно, щоб підтримати свою віру, самаряни змінили вірш у п’ятій книзі Мойсея від гори “Евал” на “Ґарізім”. (5 Мойс. 27:4) Крім цього, тому що самаряни відкидали решта надхненого Єврейського Писання, то вони не мали повного поняття про Бога Єгову. Тому Ісус міг поправді сказати тій самарянці: “Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте”.
З другого боку, жиди могли звертатися до надхненого Писання, щоб доказати своє поклоніння в Єрусалимі. Наприклад, 1 Царів 14:21 каже, що Єрусалим було “місто, яке вибрав Господь [Єгова] зо всіх Ізраїлевих племен, щоб покласти там Своє Ймення”. У згоді з цим, ізраїльтяни поклонялися в Єрусалимі, так як було наказано в 5 Мойсея 12:5, 6: “Бо тільки на місці, яке вибере Господь [Єгова], Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім’я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди. І принесете туди свої цілопалення, і свої жертви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної”.
Отже жиди, які прийняли Єврейське Писання і поклонялися згідно з тими Писаннями знали Кому вони поклонялися. Ніхто не міг правильно служити Богові, лише ті, хто поклонялися за біблійним розпорядком зосереджуючись у храмі в Єрусалимі. Крім цього, Месія, бувши нащадком царя Давида, був єврей. І спасіння є можливе лише через Нього. Навіть самаряни, які слухали свідчення цієї жінки з якою Ісус розмовляв признали цей факт. Вони сказали їй: “Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу”. (Ів. 4:42) Отже, справді, що ‘спасіння’ почалося з жидами.
Хоч жиди мали біблійну основу вірити, що Єрусалим був центр поклоніння Богу, то Ісусова розмова з самарянкою показувала, що цей розпорядок для поклоніння не буде далі продовжуватися. Жертвування, свята, священство і тому подібне, що складало частину жидівського розпорядка для поклоніння, були лише тінню більших майбутніх речей. Про різні забезпечення у Законі, Писання говорить нам: “Бо це — тінь майбутнього, а тіло — Христове”. (Кол. 2:17, НС) “Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає”.— Євр. 10:1.
Отже з приходом Месії, до Якого дійсність належить, прийшов час змінити спосіб поклоніння. Поклоніння вже не буде залежати від присутности, чи вживання якихось видимих речей або від якогось географічного місця. Правдивий поклонник не буде поклонятися видимій речі або дотиком. Без різниці в якому місці хтось знаходиться або які речі має коло себе, то він буде мати богомільне відношення. Він не буде поклонятися при допомозі чогось видимого або чогось, що можна дотикнути, але в дусі, з спонукуючою силою, що оціняє духовні справи. Поклоніння в дусі, тому, не потребує образів або інших матеріальних речей, як помічників для поклоніння.
Поклоніння Богу з правдою вимагає, щоб наше поклоніння було в гармонії з правдою, так як вона знаходиться в Його Слові, в Біблії. Це значить прийняти Ісуса Христа, як єдине джерело, через якого можна приступати до Отця. Ісус Христос сказав: “Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”. (Ів. 14:6) Отже, приступати до Бога через когось іншого, крім Ісуса Христа не є поклоніння ‘в правді’.
Подібно, коли хтось поклоняється Богові за розпорядком у Мойсейовому законі, то Бог не приймає такого поклоніння. Той розпорядок мав лише тінь, а не повну правду. Ісус Христос сповнив тіні Закону, виявляючи, що Він був правдою на яку ті тіні показували. Тому то Він міг відноситися до Себе, як “правда”. Окремо від Ісуса Христа поклоніння в правді є неможливе.
Але правдиве поклоніння не обмежується лише до того, що можна назвати “святі обов’язки”. Тут включається ціле життя особи. Християнський учень Яків писав: “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу”. (Як. 1:27) Отже, прийняте поклоніння значить чинити добро тим у потребі і не заплямовуватися псуючими, нелюбими способами світу. Це значить уникати заздрість, сварки, гордість, зловживання язика, самолюбні сутички або суперечности, і таке подібне. Це вимагає відображування мудрости з гори, яка є “чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава”.— Як. 3:1 до 4:4.
Отже, коли ви бажаєте поклонятися Богу “в дусі і в правді”, то тримайте себе чистими від безбожницьких світських звичаїв. Будьте особою, яка завжди є готова помагати тим, які є у дійсній потребі. Повикидайте образи та інші матеріальні предмети посвяти, яких люди вживають за помічників у поклонінні Богу. Приступайте до Творця через того, кого Він призначив — Ісуса Христа — роблячи це в гармонії з повною правдою відкритою в цілому Слові Божому.