Чи ви є чутливі в правильний спосіб?

МОЖНА бути чутливим в правильний і неправильний спосіб. Бути неправильно чутливим є слабість, знак недозрілости. Бути правильно чутливим виявляє силу, є знак дозрілости.

Ми стало зустрічаємося з людьми, що є неправильно чутливі. Таку чутливість часто називають надто образливість. Таким чином, деякі особи стаються чутливі відносно їхнього вигляду, через їхню наднормальну вагу, тому що кульгають або мають якусь ваду на обличчі.

А інші стають чутливі через їхню національність, расу або колір шкіри. Наслідком цього, їхні товариші й знайомі дуже стараються, щоб не дати їм жодної причини відчувати образу або що їх іґнорується. Але бувши чутливими вони звертають людям увагу на ту саму річ, яку хочуть, щоб люди не зауважували. Якщо б вони самі забули про таку ваду, то правдоподібно інші також забули б про неї.

Також, багато людей стають дуже образливі через свою чутливість коли їх поправляють або критикують. Часто робітники або студенти ображаються коли їм лише згадається про дисципліну. Правдоподібно, що одна з причин чому Біблія так сильно нагадує про потребу дисципліни є, що людський напрям є відкидати її, стримуватися від неї через образливість. Біблія дуже багато разів звертає увагу на користь дисципліни. Таким чином ми читаємо: “Міцно, тримайся напучування, не лишай, його стережи,⁠— воно бо життя твоє”. “Дорога ж життя — то навчальні картання”. “Навчання послухайте, і мудрими станьте”. Так, розумна людина не буде ображатися коли її поправляють.⁠— Прип. 4:13; 6:23; 8:33.

У цьому відношенні цар Давид з стародавнього Ізраїля був мудрий чоловік. В одній з його псальмів він каже: “Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова”. (Пс. 140 [141]:5) Він не тільки говорив, але і жив згідно з такими висловами. На кількох оказіях йому докорили за неправильний шлях, але він ніколи не ображався. Його син, цар Соломон, висловив подібне почуття в одній приповістці, кажучи: “Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов. Побої коханого вірність показують”.⁠— Прип. 27:5, 6.

Іронічно часто буває, що той, хто є дуже вразливий не відчуває почуття інших людей і суворо поводиться з ними. Така особа не може знести критики, але завжди є готова критикувати інших. Крайній приклад цього був Адольф Гітлер. Кажуть, що він не терпів жодної критики від його друзів, підданців чи кого-небудь іншого. Однак, він сильно критикував інших. Він не лише спокійно дав наказ, щоб забивати мільйони невинних євреїв, але любив дивитися як мучили їх та інших ворогів. Він не лише наказував, щоб змовників на його життя дуже мучили, але виробляв кінофільми і пізніше тішився з їхнього страждання. Справді, що бути дуже образливим відносно власного почуття, але не відчувати почуття інших є дуже погана комбінація.

А як правильна чутливість виявляє себе? Це можна зобразити на полі мистецтва. Добрий музикант відчуває красу звуків, мелодії і гармонії. Мистець, що працює пензелем, відчуває відтінки світла та тіні, кольору і форми. До якої міри ці мистці відчувають зовнішнє збудження, то до такої міри вони будуть приносити щастя собі та іншим.

Отже, також особи можуть відчувати та зауважувати осіб навколо себе. Така чутливість може виявляти себе співчутливою любов’ю до ближнього. У Біблійному зображенні про “доброго самарянина”, священикові й левітові бракувало такої чутливости. Не відчуваючи жодної любови, вони цілком не звернули уваги на чоловіка, що лежав при дорозі поранений та обграбований. Але “добрий самарянин” мав таку чутливість: він мав співчуття. Він показав це робивши все, що міг, щоб допомогти тій жертві грабіжників.⁠— Луки 10:29⁠—⁠37.

Ісус сам мав таке співчуття. Тому ми читаємо, що на одній оказії Він дуже обурився, “засмучений закам’янілістю їхніх сердець” прибічників суботи, які хотіли краще, щоб чоловік страждав ніж був зцілений у суботу.⁠— Марка 3:1⁠—⁠5.

Так, Ісус “змилосерджувався над [Своїми] людьми, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха”. (Мат. 9:36) Він посвятив Своє життя служити їхнім потребам. І Він призначив Своїх апостолів робити те саме, кажучи: “А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство небесне. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте”.⁠— Мат. 10:7, 8.

Ще одна правильна чутливість відноситься до нашого сумління. Через лукавість цієї системи і вкорінене самолюбство, дуже багато людей є “запаморочені розумом . . . за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю”. Такі вже не мають чутливого сумління. Навпаки вони спалили сумління своє”. Якщо ми не будемо слухати наше сумління в малих справах, то можемо стати все більше і більше байдужі й нарешті можемо чинити великі гріхи.⁠— Ефес. 4:17⁠—⁠19; 1 Тим. 4:2.

Ще іншу правильну чутливість називають чутливе розумове відчування. Це значить проникливе розуміння розпізнавати найкращий шлях під даними обставинами. Це значить здібність мати справу з іншими, щоб не ображати їх через розуміння їхньої натури і мислення. Чутлива особа може пізнати натуру людини, зауважуючи такі маленькі речі, як вираз обличчя, тон голосу, позу, а навіть одяг. Ті, що мають справу з психічно хворими особами повинні мати таке проникливе почуття, як і всі християни, що проповідують і навчають добру новину Божого царства.

Справді, що є багато сторін у цій справі відносно чутливости. Бути чутливим чи вразливим у неправильний спосіб часто відбиває лише необдуманість. Але частіше така чутливість є слабість, а також виявлення самолюбности, як-от коли не відчувається потреби або жалюгідний стан інших. Бути правильно чутливим є розумний шлях, якого спонукує або уможливлює співчуття і любов.