Що є позаді звичая?

ПО РІЗНИХ околицях світу є обряд кидати одну або три лопат землі у гріб під час похоронних церемоній. Що є позаді цього звичая?

Німецький твір у десятьох томах про забобони, Handwörterbuch des deutschen Aberglaubens, пояснює, що це роблять з різних причин — „щоб скорше забути про померлого або, щоб він міг спочивати сном смерти, щоб померлий не дуже нудився; у Болгарії, цим способом родичі допомагають викупляти душу. Душа виходить з тіла, коли священик кидає кілька пригорщів землі у гріб”. (Том І, ст. 984) Твір через Функ і Вагнелс, Standard Dictionary of Folklore, Mythology and Legend пише, що по похоронних церемоніях деякі індійці Північної Америки кидають деякі предмети у гріб, щоб заспокоїти „дух померлого”. Тоді цей твір додає: „Правдоподібно, що з цього самого поняття розвився звичай кидати землю, порох або попіл у гріб”.— Том І, ст. 427, 428.

Звичай кидати землю в гріб не знаходиться в Писанні. Біблія каже про померлих: „Їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється”. (Еккл. 9:6) Отже церемонії заспокоювати духи померлих не мають жодної користі. Мертві є дійсно мертві, чекаючи відновлення назад до життя у Божому належному часі. Писання запевняє нас: „Настане воскресення праведних і неправедних”.— Дії 24:15.